Білет №1

1. Карти, види карт За охопленням території розрізняють карти півкуль і сві­ту, материків і океанів, карти окремих частин материків (регі­онів, країн). Чим більше охоплення території, тим дрібніший масштаб і більше узагальнення;  За змістом карти поділяються на загальногеографічні і те­матичні. Легенду загальногеографічних карт учні повинні зна­ти, а легендами тематичних карт уміти користуватися. Спочатку вивчають загальногеографічні карти, потім тематичні. За способом зображення об'єктів виділяють такі тематич­ні карти: 1. Карти кольорового фону (карти рослинності, ґрунтів, природних зон тощо). На ній зображують якісні розбіжності об'єктів на певній території. Найчастіше використовуються в шкільній географії. За цими картами виявляють в основному положення і межі виділених частин. 2. Карти ареалів. На них указані місця поширення окре­мих видів тварин, рослин, сільськогосподарських культур то­що. За цими картами визначаються межі ареалів. 3. Карти ізоліній (карти ізотерм та ін.). На них лініями по­значаються місця, однакові щодо кількісного вираження яви­ща; за ними виявляються особливості ізоліній. 4. Карти ліній руху (карти вантажопотоків, напрямів вітру тощо). 5. Значкові карти (карти родовищ корисних копалин, розміщення промислових центрів країн та регіонів тощо). На них значками різного виду і розміру зображують локалізацію об'єктів у певних пунктах. За цими картами з допомогою за­питань учителя виявляють місця найбільшого накопичення об'єктів і встановлюють особливості окремих регіонів. 6. Картодіаграми. Показують співвідношення частин ціло­го на окремій території. Характер запитань за такими карта­ми аналогічний до запитань за значковими картами, але вони значно більше спрямовані на виділення розмірів. 7. Картограми (карти густоти населення, розподілу опа­дів тощо) - відображають різницю на різних територіях сту­пеня вираження явища за допомогою кольору або штриху­вання. За такими картами вчитель ставить запитання для виді­лення регіонів з максимальним і мінімальним вираженням явища і закономірності його географічного поширення. 8. Картосхеми. За призначенням розрізняють карти науково-довідкові, навчальні, туристичні та ін.

Класифікація карт

поділ карт на окремі групи за певними ознаками. Найчастіше карти класифікують за такими ознаками: об'єкт зображення (географічні та астрономічні), зміст (загальногеографічні та тематичні), масштаб (велико-, середньо-, дрібномасштабні), територіальне охоплення (вся поверхня Землі, території півкуль, окремих материків, регіонів, країн тощо), призначення.

2. Ґрунт — це верхній родючий шар літосфери, що утворився внаслідок тривалої взаємодії живих організмів та продуктів їхньої життєдіяльності згірськими породами або речовинами, які виникають під час їхнього руйнування. Ґрунт складається з мінеральних речовин (пісок, глина), ґрунтового розчину мінеральних солей, повітря та органічних сполук. Ґрунт — середовище кореневого живлення рослин: із нього вони поглинають водні розчини мінеральних речовин. Неправильне ведення обробітку ґрунту, надмірні поливи, вирубання лісів позначається на родючості ґрунтів, руйнує їх структуру, тому необхідно охороняти ґрунти. Отримання високих врожаїв сільськогосподарських культур пов’язане із застосуванням різноманітних добрив — речовин, призначених для поліпшення живлення рослин і підвищення родючості ґрунту. Застосування добрив дає можливість не тільки збільшити врожайність культурних рослин, а й поліпшити якість продукції рослинництва. У результаті застосування добрив підвищується стійкість рослин до збудників хвороб, швидше достигають плоди, рослини ефективніше використовують вологу тощо.

Для удобрення ґрунтів використовують такі основні види добрив: мінеральні (азотні, фосфорні, калійні), органічні (гній, пташиний послід, торф, компости), бактеріальні (азотобактерин). Кожне добриво має специфічні особливості. Тому, застосовуючи їх, слід суворо дотримуватися строків і способів унесення у ґрунт, точності у розрахунках доз.

Білет №2

1. Будова насінин однодольних та дводольних рослин

Будова насінини
однодольних рослин	дводольних рослин
o вкрита оплоднем, що зрісся зі шкірочкою насінини;	o вкрита насінною шкірочкою;
o зародок: 4 одна сім'ядоля - щиток; 4 зародковий корінець; 4 зародкове стебельце; 4 брунечка;	o зародок: 4 дві сім'ядолі; 4 зародковий корінець; 4зародкове стебельце; 4 брунечка;
o ендосперм	o ендосперм і перисперм (можуть бути відсутніми, тоді запасні поживні речовини відкладаються в сім'ядолях)

У квіткових рослин запліднення має свої особливості порівняно з іншими рослинами і дістало назву подвійного. Це пов'язано з тим, що у зародковий мішок водночас потрапляють два спермії. Один із них зливається з яйцеклітиною, а другий - з центральною клітиною. Насінина розвивається з насінного зачатка і складається зі шкірки та зародка, а також часто містить запасаючу тканину - ендосперм.

Атмосфера Землі (від грец. άτμός — пара і σφαῖρα — куля)— атмосфера планети Земля, одна з геосфер, суміш газів, що оточують Землю, та утримуються завдяки силі тяжіння. Атмосфера в основному складається з азоту (N2, 78 % об.) і кисню (O2, 21 % об.). Решта - це аргон (0,93 % об.) та вуглекислого газу(0,03 % об.) із неоном, гелієм, метаном, криптоном, воднем та невеликими домішками інших газів.

Атмосфера має шарувату будову. Відповідно до змін температури з висотою виділяють такі шари:тропосферу (до 16 км), стратосферу (до 50 км), мезосферу (до 80 км), термосферу, що поступово переходять у міжпланетний простір приблизно на висоті 3000 км. У тропосфері і мезосфері температура з висотою знижується, а в стратосфері і термосфері, навпаки, підвищується. За ступенем іонізації атмосфери в ній виділяють нейтральний шар (нейтросферу) до висоти 90 км і шар, сильно іонізований (іоносферу) вище 80 км. Нижній шар атмосфери – тропосфера, містить понад 90 % всієї маси атмосфери. Висота тропосфери: до 18 км над екватором і 8-10 км - в полярних областях. Температура з підняттям вгору у тропосфері знижується в середньому на 6°С на 1 км, а тиск - на 11 мм рт. ст. на кожні 100 м. У ній зосереджена майже вся водяна пара, утворюються хмари і випадають опади. Процеси, що відбуваються в тропосфері, безпосередньо впливають на підстилаючу поверхню, на життя і діяльність людей.зберігається до висоти 90-100 км. Вище переважають легші гази. Вміст вуглекислого газу на різних висотах неоднаковий. Він збільшується у зв'язку із спалюванням все більшої кількості вугілля, нафти, природного газу. Озону в атмосфері дуже мало, але внаслідок фотохімічних реакцій він утворює на висоті 20-30 км шар в стратосфері озоновий екран. Цей шар затримує згубну для живих організмів ультрафіолетову радіацію. Тому вище від цього шару температура в атмосфері підвищується. Кількість водяної пари в приземному шарі сильно змінюється, а з віддаленням від поверхні швидко знижується. На висоті 2 км його вже в два рази менше, ніж біля поверхні, а вище 70-80 км атмосфера практично суха.     Тверді і рідкі домішки в атмосфері (аерозолі) - це пил (у тому числі і космічний), сажа, попіл, кристали льоду і морської солі, краплинки води, мікроорганізми, пилок рослин і ін. Вміст їх сильно змінюється залежно від умов. Над пустелями багато пилу, над промисловими центрами - сажі. Аерозолі служать ядрами для конденсації водяної пари в атмосфері. 

Значення атмосфери. Без атмосфери життя на нашій планеті було б неможливим. Завдяки кисню, що міститься у повітрі, дихають всі організми на Землі. Тільки одній людині на добу потрібно близько 11 000 л (залізнична цистерна) повітря.

Атмосфера вберігає Землю від надмірного нагрівання сонячними променями вдень і сильного охолодження вночі. Тому її порівнюють з невидимою ковдрою, яка вкриває планету, зберігаючи тепло.

Прозора повітряна оболонка слугує Землі... бронежилетом. Так, саме повітря захищає Землю від метеоритів. Більшість з них згоряє в атмосфері, не долітаючи до поверхні. Це явище – “падаючі зорі” – добре видно літньої зоряної ночі.

Білет№3

1.

2. Найпоширеніші такі способи орієнтування на місцевості: за Сонцем, Полярною зіркою, місцевими прикметами, компасом. . Горизонт або обрій, виднокрай, літературні синоніми: небокрай, видноколо — умовна лінія торкання небосхилу і земної поверхні. У спеціальному значенні горизонт — це площина на якомусь рівні над чи під землею, шар гірської породи або ґрунту.

Горизонт — це уявна межа між земною поверхнею і небом. У перекладі з грецької мови означає «те, що обмежує».

2. В узгодженні роботи різних органів та частин рослини важлива роль належить фітогормонам. Ці біологічно активні сполуки регулюють усі процеси обміну речовин та перетворення енергії. Подразливість у рослин часто проявляється через певні рухи їхніх частин. У зв'язку з періодичними змінами умов життя у рослин існують добові та сезонні ритми. Рослини, як й інші організми, здатні регулювати свої життєві функції, забезпечуючи узгоджену діяльність різних органів та реагуючи на зміни у довкіллі. Отже, завдяки різнобічному впливу біологічно активних сполук, одні з яких прискорюють процеси життєдіяльності, а інші гальмують, рослина здатна регулювати всі процеси життєдіяльності. Крім того, завдяки виробленню цих сполук рослини можуть узгоджувати свою діяльність зі змінами, які відбуваються у довкіллі.

Білет №4