
- •Історична еволюція поглядів та поняття «культура» види культури
- •Класифікація та функції культури
- •Донауковий етап культулогічних досліджень
- •Циклічна та еволюціоністська теорії культури
- •Еволюціоністські теорії культурного розвитку
- •Антропологічна та марксистська теорія культури
- •Культура первісного ладу
- •Загальна характеристика та хронологічні рамки первісної культури
- •7.2. Характерні риси свідомості первісної людини
- •Культура дослов`янського населення на території сучасної України
- •Матеріальна та духовна культура східних слов’ян
- •. Матеріальна і духовна культура східних слов'ян
- •Умови ставлення культури Київської Русі
- •4.1. Загальна характеристика періоду Київської Русі
- •4.2. Особливості розвитку культури Київської Русі
- •Письменність та освіта в часи Київської Русі
- •Усна народна творчість
- •Література Київської Русі жанр, тематика
- •Перекладна література
- •Архітектурні пам’ятки часів Київської Русі
- •Музична культура Київської Русі
- •Музичні надбання старокиївської культури
- •Внесок культури Київської Русі у світову культуру
- •Особливості розвитку культури Південно західних земель в період феодальної роздробленості
- •Література часів феодальної роздробленості
- •Архітектура і мистецтво часів феодальної роздробленості
- •Умови розвитку української культури початку XIV в першій половині XVII століття
- •Церковне поняття та його вплив на культуру України XVI століття
- •Зародження українського театру
- •Освіта наука в Україні в XIV в першій половині XVII століття
- •Книгодрукування та українська література Литовсько польської доби
- •Острозька академія – основні етапи історії
- •Києво-Могилянська академія перший вищій навчальний заклад XVII століття
- •Архітектура та образотворче мистецтво України в XIV в першій половині XVII століття
- •Освітня діяльність Братств
- •Історичні умови розвитку української культури в другій половині XVII – XVIIII
- •Книгодрукування в Україні в середині XVII – XVIII століття
- •Українська література другої половини XVII –XVIII століть основні жанри та тематика
4.1. Загальна характеристика періоду Київської Русі
У IX столітті внаслідок тривалого внутрішнього розвитку східнослов'янських племен, збагаченого впливами сусідніх народів, утворилась одна з найбільших держав середньовічної Європи - Русь. її історичним ядром було Середнє Подніпров'я, де традиції політичного життя сягали ще скіфо-античних часів. Центром нової східнослов'янської держави став Київ, тому в історичній літературі з'явилась назва Київська Русь.
Займаючи територію від Балтики і Льодовитого океану до Чорного моря, і від Волги до Карпат, Русь являла собою історично важливу територію для налагодження контактів між Арабським Сходом і Західною Європою, Візантією і Скандинавією. Це зумовило швидке її входження в загальноєвропейську історико-культурну спільність.
Про велику і могутню східнослов'янську державу знали в різних частинах Старого Світу. Відомості арабських авторів, свідчення скандинавських саг, французькі епічні твори, змальовують Русь як велику країну, що займала важливе місце в системі європейських політичних, економічних і культурних зв'язків.
Одночасно з міжнародним визнанням, на Русі зростало і зміцнювалося усвідомлення власної приналежності до світової історії. Київській Русі належить особливе місце у Східній Європі, аналогічне тому, яке займала імперія Карла Великого в історії Західної Європи. Процес формування держави, етнічний розвиток східнослов'янських племен, сприяв утворенню єдиної руської народності, в основі якої лежали спільна територія, єдина мова, споріднена культура, відносно тісні економічні зв'язки. Упродовж усього періоду існування Київської Русі давньоруська етнокультурна спільність, що стала етнічною основою українців, росіян і білорусів, розвивалася шляхом консолідації.
Київська Русь мала велике історичне значення і для багатьох неслов'янських народів. II досягнення в галузі суспільно-політичного, економічного і культурного розвитку ставали надбанням литви, латишів, естів, керели, весі, мері, муроми, мордви, тюркських кочових племен Південноруських степів. Частина цих народів етнічно і політично інтегрувалась у склад Русі.
Спочатку Русь мала переважно династичний характер, що визначав її історичний розвиток. Вона була єдиною державою, що забезпечувалася єдністю князівського роду, який спільно і у злагоді володів країною. Пізніше у XII-XIII ст. принцип старшинства був порушений, що й призвело до нескінченних уособиць у боротьбі за владу.
Існування Київської Русі охоплює період з IX по 40-і роки XIII ст. Етнічну основу держави складали східні слов'яни, що були об'єднані у великі міжплемінні союзи. У давньоруському літописі "Повість минулих літ" вказується, що таких союзів налічувалось чотирнадцять. Південну групу слов'ян складали поляни, древляни, сіверяни, волиняни, дуліби, уличі, бужани, тиверці, білі хорвати; вятичі. Окрім східних слов'ян, у межах Київської Русі проживали карели, весь, меря, мурома, мордва, печеніги, чорні клобуки та балтські племена.
На першому етапі розвитку, політичною формою держави була ранньофеодальна монархія з елементами федералізму. В 30-ті роки XII ст. Русь вступила в період феодальної роздрібненості, що характеризувався подальшим розвитком продуктивних сил і виробничих відносин, виділенням окремих князівств. Київська Русь проіснувала до 40-х років XIII ст. і впала під ударами монголо-татарських завойовників.