Питання 3. Культура стародавнього єгипту

Єгипетська культура виникла в ІV тис. до н.е., отже, вона є однією з найдавніших у світі. Багато з того, що зроблено у сфері культури єгиптянами, має позначку “вперше”. В деяких відношеннях давньоєгипетська культура вища за культуру Дворіччя. Особливо це стосується літератури та мистецтва. Створюючи своє, власне, єгиптяни не цуралися і того, що було вже створене до них. Так, в епоху нового царства вони запозичили в азіатських племен колесо, колісницю, серпоподібний меч, елементи військової техніки й навіть музичний інструмент – ліру. Цьому культурному спілкуванню сприяли не тільки розвиток торгівлі, завоювання, а й саме географічне положення країни, яка знаходилася на стику трьох континентів: Африки, Азії, Європи.

Важливу складову давньоєгипетської культури становила писемність. Писемність у Єгипті з’явилась дуже рано, ще в кінці V тис. до н.е. Спочатку єгипетське письмо являло собою ієрогліфи – малюнки-слова, потім (у ІІІ тис. до н.е.) виник алфавіт. Ці види ієрогліфів співіснували. Єгипетська писемність широко використовувалась і в інших державах. Вона відіграла велику роль, зокрема, у виникненні фінікійського алфавіту, який згодом поширився в Палестині та Сирії, а потім був успадкований латинянами (римлянами) в Італії та греками в басейні Егейського моря. Латинський алфавіт перейшов на початку середніх віків до західноєвропейських народів, а грецький тоді ж став основою для формування слов’янського. Ієрогліфічним письмом перестали користуватися в ІV ст. н.е., скоро його вже ніхто не розумів, і дешифрувати давньоєгипетські ієрогліфи вдалося тільки в ХІХ ст. видатному французькому вченому Жану Франсуа Шампольону.

Стародавні єгиптяни виявляли чималий інтерес до знань, до освіти, науки й техніки. Освічені люди, як свідчать давньоєгипетські джерела, високо цінувалися в суспільстві. Наукові знання мали тоді здебільшого прикладний характер. Знання у сфері математики, наприклад, допомагали в роботі землемірам та будівельникам, використовувалися для визначення кордонів адміністративних одиниць держави, створення карт місцевості, точних обрахунків проектів пірамід, інших складних споруд. Математичні знання широко застосовувалися в мистецтві. Щоб зобразити на площині фігуру людини, єгипетський художник креслив квадратну сітку, в яку вмальовував тіло людини, використовуючи для цього свої знання про співвідношення довжини частин тіла.

Цікавилися давні єгиптяни й астрономією. Вони вміли відрізняти планети від зірок, складали карти неба. Залишки таких “астрономічних карт” збереглися в єгипетських гробницях і храмах до наших днів. Астрономічні знання дали єгиптянам можливість створити календар, який складався з 12 місяців, а кожний місяць – із 30 діб.

Значного розвитку в стародавньому Єгипті набула медицина. Досить високого рівня досягли знання стародавніх єгиптян про будову людського тіла. Вони створили прообрази підручників з гінекології, хірургії, офтальмології. На досягнення єгипетської медицини згодом спиралися автори медичних трактатів античного світу.

Важлива складова єгипетської культури – художня література стародавнього Єгипту. Її початку пов’язані з епохою Стародавнього царства. Та найвищого розвитку єгипетська література досягла в епоху Середнього царства. До нашого часу дійшли різноманітні написи на стінах царських гробниць та пірамід, гімни богам і правителям країни, повчання мудреців, казки, міфи. Одним з найвідоміших є міф про Ізіду та Озіріса, переданий нам Плутархом. Окрему сторінку єгипетської літератури становлять казки. Багато з них дійшли до нас завдяки Геродоту, який записав їх з розповідей жителів долини Нілу. У зв’язку з розширення торговельно-економічних зв’язків Єгипту склався новий жанр єгипетської літератури – опис подорожей, мандрівок. Чимало цікавого читач дізнається, наприклад, з “Розповіді Сінухета” – знатного єгипетського вельможі, який утік до Сирії, аби уникнути участі в придворній інтризі. Ця розповідь була настільки популярна в стародавньому Єгипті, що до нас дійшли списки цього класичного тексту. Літературу стародавнього Єгипту важко уявити собі без такого її жанру, як повчання. Вони відносяться до епох розквіту єгипетської культури, насамперед доби Середнього й Нового царств. У “Повчанні Птахотепа”, наприклад, ідеться про правила поведінки і хорошого тону. Найвидатнішою релігійною пам’яткою єгипетської літератури доби Нового царства була “Книга мертвих” – збірка текстів, присвячених поховальним ритуалам.

Яскравою сторінкою культури стародавнього Єгипту є, безумовно, архітектура і мистецтво. Вже в епоху Стародавнього царства досить високого рівня досягла скульптура. Саме в той період формується грандіозна монументальність, яка потім стала відмітною рисою всієї єгипетської архітектури. Найвідоміші архітектурні творіння цієї доби – піраміди, збудовані біля Мемфіса фараонами ІV династії. В епоху Середнього царства розвиток архітектури та образотворчого мистецтва не припинявся. Багато нових архітектурних форм з’явилося за доби Нового царства. Одними з найвеличніших пам’яток архітектури цього часу були луксорський та карнацький храми. Видатною архітектурною пам’яткою стародавнього Єгипту є заупокійний храм Рамзеса ІІ в Абу-Сімбелі (Північна Нубія).

Яскрава сторінка єгипетського мистецтва пов’язана з епохою правління фараонів ХVIII династії. Найвідомішими пам’ятками цієї епохи є, зокрема, луврський бюст Ехнатона, портретне зображення Нефертіті, голова колоса Ехнатона. Характерні риси єгипетської культури цієї доби втілилися також у вишуканих рельєфах храма Сеті І в Абідосі, сцені полювання в храмі Рамзеса ІІІ в Медінет-Абу.

Серйозний вплив на розвиток єгипетської культури справляла релігія. Своє уявлення про бога стародавні єгиптяни, як правило, пов’язували з силами природи, зокрема з тваринним світом. Священних тварин після смерті бальзамували й ховали на спеціальному цвинтарі (найбільш відомі гробниці крокодилів у Фаюмі та гробниці биків у Мемфісі). Дуже поширеним у стародавньому Єгипті був культ мертвих. Єгиптяни, як і інші стародавні народи, вірили в те, що зі смертю існування людини не припиняється і загробне життя є лише своєрідним продовженням земного існування. Головною фігурою культу мертвих був бог види і рослинності, верховний суддя загробного світу Озіріс. Стародавні єгиптяни багато в чому пов’язували своє життя і долю з культом сонця. Сонце уявлялось єгиптянам грізною природною силою, джерелом тепла і світла, необхідних для життя людини. Центром сонячного культу було місто Іуну, яке греки називали “містом сонця” (Геліополь). Поступово, у зв’язку з централізацією Єгипту, культ сонця перетворюється в державний культ верховного божества. Верховним богом проголошується бог сонця Ра. В епоху Середнього царства, коли політичним центром Єгипту стають Фіви, місцевий бог Амон визнається верховним державним богом усього Єгипту. Гімни, складені на честь нового бога Амона-Ра, прославляють його як верховного бога, творця всесвіту. Ім’я бога Ра стає складовою частиною імен єгипетських фараонів.

Великого поширення в стародавньому Єгипті набуло обожнення фараона, його культ. Єгиптяни вірили в те, що між богами і фараонами існує особливий зв’язок. Спочатку фараона ототожнювали з богом Хором, що зійшов на землю. Пізніше фараона стали називати сином бога Амона-Ра. Символічним утіленням божественної сили фараона був сфінкс – лев з головою фараона. Зовнішні прояви обожнення фараонів дістали, мабуть, найяскравіше своє відображення в будівництві грандіозних царських гробниць – пірамід, котрі мали своїми розмірами символізувати могутність фараона. Залишки цих величезних архітектурних споруд дійшли і до наших днів. Це, насамперед, Долина царів, де 1881 р. було знайдено 42 мумії єгипетських царів, у тому Числі Сеті І, Рамзеса ІІ, Тутмоса ІІ і Тутмоса ІІІ та ін. Видатними пам’ятками архітектури й мистецтва, пов’язаними з культом фараонів, є Фіванський некрополь, карнацький храм Амона-Ра, усипальниця Озіріса в Абідосі та ін.

Таким чином, культура стародавнього Єгипту зробила величезний внесок у скарбницю світової культури. Вона справила значний вплив на культурний розвиток інших держав і народів. Культура стародавнього Єгипту була й залишається однією з найяскравіших сторінок історії сучасної цивілізації.