22. Які переваги й недоліки характеризують поодинокий, сімейний спосіб життя та життя у спільнотах?

Поодинокий спосіб життя - окремі особини існують незалежно одна від одної та лише на короткий час формують репродуктивні пари (наприклад, певні види жуків, змії тощо). Крім того, такі тварини можуть утворювати випадкові скупчення в місцях зимівлі (сонечка, соми, плазуни).

Сімейний спосіб життя характерний для тварин, у яких партнери, що беруть участь у розмноженні, утворюють пари на тривалий час. Пари утворюються не лише на час шлюбного періоду, але й часто зберігаються під час виведен­ня, вигодовування та виховання молоді. При сімейному способі життя помітно посилюється зв'язок між батьками і потомством. Такі взаємодії називаються турботою про потомство - це дії батьків, що забезпечують чи поліпшують умови виживання та розвитку потомства. Розрізняють сім'ї батьківського (триголкові колючки, морські коники, афри­канські страуси), материнського (крижні, гризуни, ведмеді) та змішаного типів (більшість птахів, вовки та ін.).

При сімейному способі життя у тварин помітно проявляється територіальна поведінка, коли за допомогою різних сигналів (оптичних: мітки зубрів і ведмедів; хімічних: мітки собачих, копитних; акустичних: пісня птахів) забезпечується маркування та володіння ділянкою, яка необхідна для вирощування потомства.

Багато видів тварин усе своє життя чи переважну його частину проводять у складі великих об'єднань - спільнот. В основі формування спільнот тварин - стадо, зграя, колонія - знаходиться ускладнення поведінки, а, отже, і зв'язків у популяції.

Зграя - тимчасове об'єднання тварин, що виявляють біологічно корисну організованість дій (для захисту від ворогів, міграції, добування їжі тощо).

Стадо - тривале або постійне об'єднання тварин, в якому здійснюються всі основні функції виду: добування корму, захист від хижаків, міграції, вирощування молоді тощо.

Колонія - це сукупність особин одного виду організмів, пов'язаних спільним місцем проживання.

Прайд - сукупність особин одного виду, що складається з самця, двох-трьох самиць і кількох особин молоді.

Отже, популяції живих організмів володіють своєрідними просторовою, віковою, статевою, етологічною структурами. Врахування внутрішньої структури популяцій має велике теоретичне і практичне значення (для раціонального промислу, природоохоронної діяльності, боротьби зі шкідниками тощо).

23. Які зовнішні чинники здатні регулювати статеву структуру популяції? Наведіть приклади.

Статева структура - закономірний розподіл особин даної групи за статтю. Особливого значення має частка самок від загальної кількості особин у популяції.

У більшості видів стать майбутньої особини визначається в момент запліднення, як наслідок перекомбінації статевих хромосом. Такий механізм забезпечує приблизно однакове співвідношення плодів за ознакою статі (1:1). Однак часто самки та самці відрізняються особивостями фізіології, екології та поведінки. Результат цього - вища ймовірність загибелі представників тієї або іншої статі, а отже, й зміна співвідношення їх у популяції. Зокрема, у популяціях пінгвінів до десятилітнього віку на кожних двох самців припадає тільки одна самка. У кажанів частка самок після зимової сплячки зменшується на 20 %. У рудих лісових мурашок із яєць відкладених за температури нижче 20°С, розвиваються самці, а за вищої - самки. Механізм цього явища полягає в тому, що мускулатура сім'яприймача, де зберігається після копуляції сперма, активується тільки за високих температур, забезпечуючи запліднення яєць. Із незапліднених же яєць у перетинчастокрилих розвиваються лише самці.

У людській популяції співвідношення статей змінюється з віком, так, до 16-18 років на 100 дівчаток припадає 106 хлопчиків; до 50 років це співвідношення складає: на 100 жінок 85 чоловіків; а до 80 років - на 100 жінок 50 чоловіків.

Отже, співвідношення статей у популяції генетично зумовлене, однак у природних умовах змінюється під впливом чинників навколишнього середовища.