Захист права власності

В літературі прийнято поділяти способи захисту на речово-правові та зобов'язально правові.

Пленум ВСУ в постанові від 28.12.99 № 20 "Про судову практику за позовами про захист приватної власності" роз'яснив, що судовий захист права приватної власності здійснюється зокрема за позвами про:

--Визнання права власності на майно про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний) або про усунення інших поручень прав власника

-- Про визначення порядку користування майном

-- Поділ спільного майна або виділ з нього частки

-- Про визнання недійсними правочинів, про визнання незаконними актів державних органів, органів АРК та місцевого самоврядування, щодо неправомірного втручання у здійснення власником правомочностей, щодо володіння користування та розпорядження майном

-- Про переведення прав та обов’язків покупця за договором купівлі-продажу, укладений власником спільної часткової власності щодо своєї частки з порушенням прав інших співвласників на привілейовану купівлю цієї частки (ст. 362).

-- Про передачу у приватну власність майна, яке за законом підлягає відчуженню

-- Про визнання недійсності угоди про відчуження житла з державного житлового фонду з порушенням права наймача цього приміщення на придбання його у власність

-- Про відшкодування шкоди або збитків, завданих порушенням прав власника

-- Про виключення майна з опису

Право спільної власності

1. Загальні положення.

2. Правовий режим права спільної часткової власності.

3. Правовий режим права спільної сумісної власності.

1. Загальні положення

Право спільної власності характеризується множинністю суб'єктів та єдністю об'єкта.

Право спільної власності існує в двох видах:

-- З визначенням часток учасників (право спільної часткової)

-- Без їх визначення (право спільної власності)

Відносини спільної сумісної власності мають місце лише у випадках передбачених Законом (значно рідше - договором).

ч. 4 ст. 355 встановлює законодавчу презумпцію права спільної часткової власності.

Реальна частка та ідеальна частка.

В Законі немає уніфікованого переліку підстав виникнення спільної власності.

2. Правовий режим права спільної часткової власності

Оскільки право кожного із співвласників, будучи вираженим в певній частці не обмежується наперед визначеною частиною майна, а поширюється на все майно співвласники несуть витрати на утримання спільного майна пропорційно до своїх часток ст. 360, а плоди і доходи одержанні від використання будь-якої частини спільного майна за загальним правилом розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві власності. (ст. 359)

Ст. 357 встановлю принцип презумпцію рівності часток учасників в праві спільної часткової власності. Презумпція може бути спростована ЗУ або договором.

ч. 3 ст. 358 надає кожному співвласнику право на володіння та користування тією частиною спільного майна, яка відповідає його частці в праві спільної власності. Кожен учасник має право на виділ частки і на поділ майна, яке перебуває в спільній частковій власності (ст. 364, 367).

Згідно п. 6.10 "Порядку вчинення нотаріальних дій" укладення договору про виділ частки в натурі (поділ) припиняє спільну часткову власність.

Виділ в натурі частки із спільного майна може бути заборонений законом або бути неможливим в силу правової природи речі, яка є неподільною.

ВСУ в аб. 1 п. 6 Постанови Пленуму "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок" від 4 жовтня 1994 № 7 підкреслює, що судам при вирішенні справ про виділ у натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю слід мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Згідно п. 7 Постанови № 7 в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності може бути виділена відокремлена частина будинку, яка відповідає розміру часток у праві власності. Якщо поділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника суд може провести його зі зміною ідеальних часток і присудження матеріальних компенсацій тому учаснику, частка якого зменшилася.

Ст. 361 наділяє співвласника правом самостійно розпорядитися своєю часткою, з урахуванням обмежень передбачених ст. 362.

Співвласник, який має намір продати частку зобов’язаний повідомити інших співвласників, а також про ціну та інші умови продажу. Якщо договір купівлі-продажу посвідчується нотаріально доказом повідомлення інших учасників може бути свідоцтво про передачу їх заяву продавця виданих в порядку ст. 84 ЗУ "Про нотаріат", або заява інших співвласників про відмову від переважної купівлі із зазначенням умов продажу, підпис на якій посвідчується нотаріально (п. 5.2 розділу 1 "Порядку про вчинення нотаріальних дій").