Види системних впливів і порівняння їх рівнів прояву в Росії

і Західній Європі, США

Види системних впливів	Росія	Західна Європа, США
Зовнішні
Державно-суспільні	+	+
Екологічні	++	++
Інформаційні	+++	+++
Внутрішні
Структурні	+++	+++
Технологічні	+	+++
Економіко-організаційні	+++	++
Мотиваційні	+	++
Рекламні	+	+++

Примітка: +++ сильний вплив; ++ середній вплив; + слабкий вплив.

Джерело: Белогуров В.П. Основы управления: Учебное пособие. – Харьков: Консул. 2003. – с.113

З таблиці видно, що сильний рівень впливу в Росії проявляють інформаційні, структурні і економіко-організаційні види системного впливу, в Західній Європі і США до трьох вищеназваних ще додаються технологічні і рекламні. Ці показники доцільно враховувати при розробці проблеми розвитку системного управління в основних сферах суспільного життя.

Управлінська діяльність дуже тісно зв'язана з системним підходом і навпаки. З одного боку, саме необхідність рішення управлінських задач примушує широко використовувати системні ідеї, перекладати їх на рівень технологічних схем управління. А з іншого – потреби управління виступають найважливішою (новою) рушійною силою розвитку системного підходу.

В управлінні системність має декілька основних аспектів застосування, характеристика яких наведена в табл. 1.8.

Таблиця 1.8.

Характеристика основних аспектів системності в управлінні

Аспекти системності в управлінні	Сутність аспектів системності	Особливості аспектів, їх ефективність
Системне подання об'єкту управління	Системність виражається як вплив суб’єкту управління на його об'єкт, який являє собою систему і досить часто складну. Принцип системності виступає тут як спосіб подання об'єкту, що характеризується складом, структурою і функціями. Парадигма управління одержує тут від системності ідею цілісності, взаємозв'язаності і взаємозумовленості, обліку структурних особливостей об'єкту-системи.	Важливу роль починає відігравати регулятивна дія на структуру і об'єкта навколишнє середовище, а не жорстка детермінація об'єкту.
Системне подання суб'єкту управління	Системність виступає засобом системного подання суб'єкта управління, тобто системи, яка побудована за принципом ієрархії. Суб'єкт управління виробляє управлінську дію і повідомляє її керованій підсистемі у вигляді розпорядження, (плану, інструкції, наказу і т.п.) який називається управлінським рішенням. Вироблення, ухвалення і реалізація управлінських рішень складають головне призначення цієї системи.	Системність суб’єкту реалізує свої функції в умовах впливу навколишнього середовища, у вигляді вищестоящих органів управління.
Системне подання управління	Принцип системності реалізується в самій управлінській системі, яка об'єднує в собі об'єкт і суб'єкт управління. Тобто керуюча і керована підсистеми зв'язані між собою різноманітними зв’язками і інформаційними процесами. При цьому виділяються такі види інформації: а) про дію середовища на керовану підсистему; б) про дію управляючої підсистеми на середовище; в) управляюча інформація суб'єкта на об'єкт; г) про стани управляючої підсистеми; д) про дію на керовану систему. В системі управління реалізуються такі етапи інформаційного процесу: отримання інформації, її переробка і передача	Особливістю цієї управлінської система є те, що вона виступає різновидом інформаційної системи, що отримує і переробляє декілька видів інформації.
Використання системного методу управління	Цей аспект базується на системному підході і аналогічних методах управлінської діяльності, що зумовлює системну діяльність з системним об’єктом.

Таблиця складена за матеріалами джерела: Сурмин Ю.П. Теория систем и системный анализ: Учеб. пособие. - К.: МАУП, 2003. с.227228.

Слід зазначити, що подані вище основні аспекти системності в управлінні перетинаються, але вони мають і відносно самостійні зони прояву.

Крім того, подані вище чотири основні аспекти системності в управлінні мають на тільки спільні риси, але й характерні особливості. Так, системне подання об'єкту управління зумовлює необхідність врахування суб’єктом управління структурних особливостей об'єкту-системи і відповідно до цього - застосування комплексного регулятивного впливу на структуру і навколишнє середовище.

Системне подання суб'єкту управління передбачає врахування керуючою підсистемою принципу ієрархії в процесі вироблення, ухвалення і реалізації управлінських рішень в умовах впливу навколишнього середовища.

Системне подання управління передбачає поєднання керуючої і керованої підсистем шляхом різноманітних зв’язків і інформаційних процесів, де відбувається: отримання інформації, її переробка і передача.

Найбільш актуальним є четвертий аспект системності - використання системного методу управління, тому що він базується на системному підході і застосуванні найефективніших - системних методів в управлінській діяльності, до яких можна віднести методи: мінімакса, класифікації, систематизації, декомпозиції, моделювання, програмно-ці­льового управління та ін.

В роботі професора Ю.П. Сурміна [376] [див.: Сурмин Ю.П. Теория систем и системный анализ. 6] наведено біля двох десятків підходів в управлінні, які на практиці реалізують в тій або іншій мірі ідеї системності. До них можна віднести: цільове, програмно-цільове, комплексне, сталого розвитку, антикризове, мультиплікаційне (синергетичне), ієрархічне, операційне, ситуаційне, оптимальне, самоуправління та інші. Але всі вони, поряд з перевагами, мають суттєві недоліки. На основі цього робиться закономірний висновок, що подальший розвиток системного управління зв’язаний з інтегруванням його в цілісну форму [376, с. 229-230]. [див.: Сурмин Ю.П. Теория систем и системный анализ. , с. 229-230].

Вирішення цієї важливої проблеми, на наш погляд, доцільно проводити в рамках атрибутивного управління, яке належить до вищого ієрархічного рівня системного управління.

За результати дослідження можна визначити, що сутність управління з позицій системного підходу полягає у здійсненні системного впливу на його основні управлінські підсистеми з метою забезпечення в умовах змінного середовища стійкості відповідної системи і досягнення нею поставленої мети.

Проведені дослідження дозволяють зробити висновок, що системне управління діловою кар»єрою менеджера в контексті системного підходу динамічно розвивається і відіграє важливу у його просуванні по службовій драбині.

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДО ПІДРОЗДІЛУ

1. Бажин И.И. Управление различиями. – Харьков: Консум, 2004. – 392 с.

2. Бажин И. И. Экономическая кибернетика. — Х.: Консум, 2004. — 292 с

3. Бажин И.И. Информационные системы менеджмента.- М.: ГУ-ВШЭ, 2000.- 688с.

4. Белогуров В.П. Основы управления: Учеб. пособие. – Х.: Консум, 2003. – 240 с.

5. Бурега В. Социально-адекватное управление: концептуализация модели Монография. - Донецк.: ДонГУУ, 2005. - 171 с.

6. Маркіна І.А.  Методологія сучасного управління: Монографія.- К.: Вища шк., 2001.- 311 с. - К-2 [33.05/М26].

7. Теорія систем і системний аналіз. Ю.П. Сурміна – Д.: ПОРОГИ, 2002. – 244 с

8. Янг, С. Системное управление организацией / Пер. с англ. — М.: Советское радио, 1972.

9. Форрестер Дж. Основы кибернетики предприятия. Изд-во «Прогресс», 1971.

10. Р. Джонсон Р., Каст Ф., Розенцвейг Д. Системы и руководство. Изд-во «Советское радио», 1970,

11. March J. G., Simon H. A. Organizations, N.Y., 1958

12. Суегt R. М., Магсh J. G. A Behavioral Theory of the Firm. Englewood Cliffs, N.J. Prentice Hall,

13. Воnini C. P. Simulation of Information and Decision Systems in theFirm. Stanford University GradueteShcool, Calif, May, 1962

14. . Mesarovic M. D., Macko D., Takahara Y. Theory of Multy-level Hierarchical Control Systems. Academic Press., N.Y., 1970.

15. Бир Ст. Кибернетика и управление производством. Изд-во „Наука”, 1965

16. Балабанов И.Т. Основы организации и мотивации - М.: Финансы и статистика, 1999

17. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы СПб.: Издательство «Питер», 2000.

18. Пугачев В.П. Руководство персоналом организации – М.: Аспект Пресс, 1999.

19. Удальцова М.В., Авчиренко Л.К. Социология и психология управления –ИНФРА-М; Новосибирск: Сибирское соглашение, 1999.

20. Hois1ег I. Burotechnik und Organization, 1969 № 5, p. 334—338, 371, № 6, p. 414—420; N 7, p. 498—504. 16

21. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред.проф. В. Б. Авер'янова. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — с.13

22. Сурмин Ю.П. Теория систем и системный анализ: Учеб. пособие. - К.: МАУП, 2003. – с.227-228.

23. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу. – М.: Фінанси та статистика, 2000р.

24. Василенко В.О. Стратегічне управління. К.: ЦУЛ, 2003 р.

25. Качан Є.П. Управління трудовими ресурсами. К. :Вища школа, 2005р.

26. Ковальов В.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. М.: 2002р.

27. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства.

28. Осовська Г.В. Управління трудовими ресурсами. К.:ЦУЛ, 2003 р.

29. Руденко Л.В. та ін. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємств: Навч. посібник - К.: Укоопосвіта, 2000р.

30. Адамчук В.В. Экономика и социология труда: Учебник / М.: ”ЮНИТИ”, 1999. – 407с.

31. Деслер Г. Управление персоналом. Учебное пособие по экон. спец.: Перевод с английского / Под ред. Ю.Р. Шлепова. – М.:Бином,1997. – 431с.

32. Рофе А.И. и др. Организация и оплата труда на предприятии. –М.:Профиздат, 1991.–144с.