Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ГРУНТИ.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
437.25 Кб
Скачать

1.Предмет і завдання ґрунтознавства

Грунтознавство – це наука про грунти, їх утворення будову, склад, властивості, закономірності розміщення, про формування і розвиток головної властивості грунту – родючості та шляхи найбільш раціонального їх використання. Об’єктом грунтознавста є грунт – складна поліфункціональна віткрита чотирифазна структурна система. Грунтознавство є біологічною фундаментальною наукою, яка служить теоретичною основою для землеробства, рослинництва та ін.. агрономічних дисциплін. Оснвні розділи ґрунтознавства, такі як генезис і географя грунтів, їх фізичні, хімічні та фізикохіічні властивості, біологія грунтів, класифікація складають основу генетичного ґрунтознавства яке вивчає грунт як природно-історичне тіло, що винило в результаті взаємодії ґрунтоутворювачів ,або факторів грунтотворення, таких як ґрунтотворні породи, клімат, рельєф, рослинний та тваринний світ, вік протягом якого ці фактори діють.

Прикладні дисципліни сформувалися за напрямками використання грунтів: агрономічне, лісове, меліоративне, санітарне, інженерне, екологічне грунознавство.

Основним завданням ґрунтознавства як навальної дисципліни є вивчення грунту як особливого природного тіла, як засобу сільськогосподарського виробництва і як продукту людської праці. Як особливий засіб виробництва у сільському господарстві грунти характеризуються такими особливостями : незамінністю, обмеженістю, непереміщуваваністю і родючістю. Ці особливості вказують на необхідність надзвичайно бережного відношення до грунтів і постійної турботи про підвищення їх родючості.

2. Історія ґрунтознавства

Антична наука вже мала певні знання про профільну будову грунтів, придатність їх до різних культур. В 1810р. нім. Вчений Д. Теєр видав книгу "основи раціонального землеробства" в якій обґрунтував гумусованого живлення рослин. 1840 р. нім хімк Ю. Лібіх вивів два закони "Закон мінімуму" і "закон повного повернення", довів що рослин поглинають із грунту мінеральні речовини. Питання виникнення грунтів вперше було поставлене шведом І.Г. Валеріусом (1761р.), у праці "про хімічні основи землеробства" вдзначив, що гумус утворюється шляхом руйнування рослинност. Цю ж думку висловив В.М. Ломоносов в прац "про шари змні" (1763р.). В.В. Докучаєв ,(1846-1903) в Петербурзькому університеті захистив докторську дисертацію "Руський чорнозем" в ній було обґрунтовано основні положення сучасного ґрунтознавства. Він вперше підійшов до вивчення грунту як єдиного цілого. Розробив методику польового вчення грунтів, встановив закономірності горизонтальної і вертикальної зональності грунтів. Визначив 5 основних факторів грунтотворення, створив першу наукову класифікацію грунтів північної півкулі. П.А. Костичев заклав основи агрономічного ґрунтознавства. В.Р.Вільямс розробив біологічний напрямок в ґрунтознавстві, він обґрунтував вчення про біологічний кругообіг речовин, як основу грунтотворення, виділив із всіх властивостей грунту якісний показник – родючість. Роботи К.К. Гедройця (1872-1932) по колоїдній хімії грунтів сприяли зближенню ґрунтознавства з точними науками, перш за все з хімією і ввели в ґрунтознавство точні кількісні методи досліджень. Основні праці Вчення про вбирну здатність грунту, хімічний аналіз грунту, не втратили свого значення і тепер.