Основні види (різновиди) місцевості та їх тактичні властивості

За характером рельєфу місцевість поділяється на рівнинну, горбкувату і гірську, яка поділяється на низькогірську, середньогірську, високогірську.

Рівнина місцевість характеризується відсутністю різко виражених нерівностей поверхні, відносно невеликими перевищеннями (до 25 м) і порівняно малою стрімкістю схилів (до 2^о). Абсолютні висоти над рівнем Балтійського моря - до 300 м.

Рівнинна місцевість придатна для наступальних бойових дій усіх родів військ і менш сприятлива для оборони. Разом з тим вона ускладнює маскування підрозділів, її захисні властивості мінімальні. У період дощів значно ускладнюється рух поза дорогами.

Горбкувата місцевість характеризується хвилястим характером місцевості за абсолютними висотами до 500 м, відносними перевищеннями 25 – 200 м, переважною стрімкістю схилів 2 - 3^о. Горбкувата місцевість придатна для бойових дій всіх родів військ, здійснення маневру поза дорогами і в цілому сприятлива як для наступу так і для оборони. Вона має сприятливі рубежі для розташування підрозділів, облаштування вогневих позицій, має певні захисні властивості від ураження ядерною зброєю. Проміжки між горбами й зворотні схили горбів можуть служити укриттям від спостереження і вогню противника. На такій місцевості багато командних висот з великою дальністю і широким сектором огляду.

Низькогірська місцевість характеризується висотами над рівнем моря до 500 – 1000 м, відносними перевищеннями 200 – 500 м і переважною стрімкістю схилів 5 -10^о. При відносно пологих схилах і невеликих висотах така місцевість практично доступна для бойових дій всіх родів військ. Водночас ускладнюється застосування важкої бойової техніки. Вона сприяє маскуванню і захисту від ураження ядерною зброєю.

Середньогірська місцевість має висоти над рівнем моря приблизно 1000 – 2000 м, відносні перевищення від 500 до 1000 м, переважну стрімкість схилів 10 - 25^о. Така місцевість має широкі гірські проходи, яки використовуються для прокладення доріг через перевали. Однак застосування важкої бойової техніки можливе лише на окремих напрямках. Загалом середньогірська місцевість вимагає значних інженерних робіт для забезпечення її прохідності.

Високогірська місцевість характеризується висотами над рівнем моря понад 2000 м, відносними перевищеннями 1000 м і більше, із стрімкістю схилів понад 25^о. Дороги вузькі і прокладені уздовж річок міжгір’ями, проходять через перевали, які розташовані на великих висотах з крутими підйомами й малими радіусами поворотів. Бойові дії можуть розгортатися лише на окремих доступних напрямках уздовж гірських проходів, забезпечених дорогами. У решті районів можливі бойові дії тільки спеціальних підрозділів, оснащених відповідним спорядженням.

За мірою пересіченості ярами, балками, річками, озерами та іншими природними перешкодами, які обмежують свободу пересування й маневр підрозділів місцевість поділяється легкопересічену, середньопересічену, сильнопересічену.

Легкопересічена місцевість небагата на природні та штучні перешкоди, які займають менше 10% від всієї площі і які легко здолати бойовою та іншою технікою в будь-якому напрямку. Вона забезпечує задовільний огляд з командних висот, орієнтування, спостереження і цілевказання, організацію взаємодії та управління підрозділами. В той же час ця місцевість не забезпечує надійного маскування та укриття підрозділів від вогню противника, захисні властивості від ураження ядерної зброї відсутні.

Середньопересічена місцевість має близько 20% площі зайнятої природними перешкодами. На такій місцевості зосереджене застосування бойової техніки ускладнене на окремих напрямах. Така місцевість сприяє захисту від ураження ядерною і звичайними видами зброї.

Сільнопересічена місцевість відрізняється великою кількістю важкопрохідних природних перешкод від ярів, ровів і балок до річок, каналів та інших перешкод. Площа природних перешкод складає більше 30%. Ця місцевість ускладнює наступ і сприяє обороні, забезпечує організацію надійного маскування і захисту підрозділів від вогневого ураження, прихований підхід до переднього краю противника. Разом з тим на такий місцевості нелегко спостерігати за противником, здійснювати маневр.

За умовами спостереження та маскування місцевість поділяють на відкриту, напівзакриту і закриту.

Відкрита місцевість являє собою рівну або злегка горбисту безлісну територію, до 75% площі якої добре проглядається з командних висот в усіх напрямках. На такій місцевості забезпечується добре спостереження за діями противника й ураження його вогнем з усіх видів зброї. Відсутність природних укриттів ускладнює маскування, зосередження військ та прихованого проведення маневру. Організація оборони на відкритій місцевості значно ускладнюється.

Напівзакрита місцевість являє собою площу, яка зайнята природними перешкодами і укриттями близько 20%, з командних висот проглядається до 50% простору. При розташуванні підрозділів на місці їх маскування майже повністю забезпечується природними укриттями.

Закрита місцевість – це територія з гірським, горбистим або рівнинним рельєфом, вкрита лісами, чагарниками, садами з часто розташованими населеними пунктами. На такій місцевості площа зайнята природними укриттями складає 30% і більше, а площа, що проглядається з командних висот менша 25%. Закрита місцевість добре приховує природними укриттями від наземного і повітряного спостереження, полегшує прихований рух і маневр військ у всіх видах бою, організацію оборони.

Разом з тим на закритій місцевості обмежується ефективність ведення вогню з усіх видів зброї, ускладнюється спостереження, орієнтування, цілевказання, значно ускладнюється управління підрозділами і організація взаємодії військ під час бою.

За ознакою прохідності місцевість поділяють на легкопрохідну, прохідну, важкопрохідну і непрохідну.

Легкопрохідна місцевість не обмежує швидкість і напрямок руху колісних та гусеничних машин, допускає безперешкодне застосування бойової техніки і рух колон без зміцнення ґрунту.

Прохідна місцевість майже не обмежує швидкість, напрямок руху і дозволяє повторний рух по одному сліду гусеничних машин, хоча окремі місця потрібно обходити чи зміцнювати. Рух колісних машин звичайної прохідності дещо ускладнений, можливий рух колісних машин у розгорнутих строях. Прохідна місцевість сприяє веденню бою механізованими і танковими підрозділами з широким маневром силами і вогнем в короткі терміни.

Важкопрохідна місцевість доступна для руху машин з підвищеної прохідністю при невеликої швидкості, обмежує свободу маневру і рух кількох машин по одному сліду. Рух колон можливий тільки дорогами і спеціально обладнаними колонними шляхами. Важкопрохідна місцевість негативно впливає на швидкість руху, час розгортання військ, темпи наступу і здійснення маневру.

Непрохідна місцевість недоступна для руху гусеничних і колісних машин без виконання значних робіт з обладнання доріг чи колонних шляхів.