8

ЛЕКЦІЯ

з навчальної дисципліни

Основи сучасного загальновійськового бою

Тема 12: Військова топографія.

Заняття 1: Предмет військової топографії. Місцевість та її елементи.

Навчальний час: 2 години.

Навчальна та виховна мета:

1. Закласти основи теоретичних знань слухачів з питань військової топографії, як складової військової науки, показати її зв`язок з військовим мистецтвом та іншими науками.

2. Показати важливість вивчення місцевості, її складових частин.

3. Виховувати у слухачів почуття відповідальності за самостійне опанування знаннями.

Зміст

Вступ.

1. Предмет військової топографії і її зв’язок з воєнним мистецтвом.

2. Місцевість та її елементи. Сутність та способи орієнтування на ній.

Завершальна частина.

ЛІТЕРАТУРА

1. Військова топографія. – К.: МОУ, ВІ КНУ, 1998. – 232.

2. Методика вивчення і оцінка місцевості по карті: Навчальний посібник. – К. НАОУ, 2000. – 25.

3. Справочник офицера по военной топографии. – М. Воениздат, 1979.

Вступ

Однією із найважливіших складових бойової готовності підрозділів і частин є рівень, навичок і умінь офіцерського і особового складу діяти на місцевості, враховувати її властивості і ефективно застосувати на ній підрозділи, бойову техніку і озброєння. Тому знання місцевості і врахування її властивостей є одним із суттєвих чинників, який визначає успіх в бою. Крім того, планування бойових дій, оцінка найбільш важливих елементів тактичної обстановки не можуть бути виконані без використання топографічних карт.

У зв’язку з цим уміння читати карту, знати і оцінювати місцевість, використовувати її властивості для стрімкого, раптового маневру і досягнення успіху в бою в найкоротший термін та за найменших втрат є одним із показників підготовки офіцерського складу. Саме на вирішення цих завдань і направлена військова топографія.

1. Предмет військової топографії і її зв’язок з воєнним мистецтвом

Бойові дії розгортаються на місцевості у будь-яку пору року і за будь-якої погоди. Загальні вказівки щодо дій військ у різних умовах місцевості викладені в статутах та в настановах. Але статутні документи не можуть детально характеризувати всі різновиди місцевості та властивості кожної з них, які повинні враховуватися під час підготовки, організації і ведення бою.

Військова топографія – це складова частина воєнної науки, предметом вивчення якої є місцевість, способи її вивчення та оцінки, орієнтування на ній, використання топографічних і спеціальних карт, аерофотознімків місцевості, здійснення вимірів за картою та на місцевості, порядок складання схем місцевості і бойових графічних документів, а також способи ведення розвідки місцевості під час організації та ведення бойових дій.

Військова топографія тісно пов’язана з іншими навчальними дисциплінами, особливо з вогневою та спеціальною підготовкою, тактикою, оперативним мистецтвом, стратегією. Багато питань військової топографії, зокрема вивчення місцевості під час планування бойових дій, орієнтування на ній, виконання польових вимірів під час розвідки противника на місцевості, підготовка даних для стрільби, цілевказання, становлять складову частину цих дисциплін. Тому знання, що отримані на заняттях з військової топографії, повинні вдосконалюватися в процесі вивчення інших дисциплін, на польових заняттях та тренуваннях.

Крім того військова топографія є складовою частиною польової виучки військ, тобто уміння командирів підрозділів у бойовій обстановці успішно застосувати бойову техніку на незнайомій, складній для орієнтування місцевості в різні погодні умови, пори року та час доби.

Історія війн та воєнних конфліктів свідчить, що уміння орієнтуватися на місцевості за картою та без неї, уміння командирів використовувати для вивчення та оцінки місцевості топографічні карти та аерофотознімки, враховувати тактичні особливості місцевості, готувати необхідні дані для проведення тактичних розрахунків і ведення вогню по цілях противника – це та основа, на яку спирається польова виучка військ.

Досвід Великої Вітчизняної війни, війн в Афганістані, Перський затоці, Югославії, Чечні, Іраку та інших гарячих точках свідчить про те, що там де командири ретельно вивчають місцевість, враховують її тактичні властивості, приймають правильні рішення, там менше втрат особового складу, озброєння і військової техніки, там меншими зусиллями досягається перемога.

Таким чином навички, в першу чергу, командного складу діяти на місцевості в складних умовах обстановки, як правило, постають важливим чинником досягнення успіху в бою.