2) За порядком утворення:

- органи, що обираються (населенням чи представницькими органами; наприклад, населенням в Україні обирається Верховна Рада України);

- органи, що призначаються главою держави чи вищестоящим у порядку підлеглості органом. Наприклад, відповідно до пунктів 12,13 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент України призначає половину складу Ради Національного банку України; половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

- органи, що затверджуються (наприклад, згідно з п. 22 ч. 1 ст. 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України);

- органи, що успадковуються (в Україні відсутні);

3) за порядком прийняття рішень:

- колегіальні, що приймають рішення після обговорення шляхом голосування (наприклад, відповідно до ч. 2 ст. 84 Конституції України рішення Верховної Ради України приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування);

- єдиноначальні, рішення від імені яких приймаються керівниками особисто (наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 р. із змінами голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством);

4) за особливістю повноважень серед органів державної влади виділяють:

- парламент, що здійснює повноваження у сфері законотворчості;

- главу держави, що є представником інтересів держави;

- уряд та інші органи виконавчої влади, що реалізують повноваження у сфері виконавчої діяльності;

- суди, що здійснюють діяльність у сфері правосуддя;

- контрольно-наглядові органи, що здійснюють нагляд за дотриманням законності (наприклад, прокуратура);

- правоохоронні органи, що реалізують функції у сфері охорони правопорядку;

- спеціальні органи, що захищають інтереси держави та створюють умови для виконання функцій держави (наприклад, Рада національної безпеки і оборони України, Рахункова палата тощо).

74. Поняття, правова природа та призначення інституту глави держави. Місце Президента України в системі органів державної влади.

Главою Української держави згідно з ч. 1 ст. 102 Конституції України є Президент України. Президент (лат. praesidens - той, хто сидить попереду) - це глава держави або глава держави і виконавчої влади.

Правовою основою започаткування інституту президентства в Україні стала Декларація про державний суверенітет України. Інститут президентства на території сучасної України встановлений Законами Української PCP "Про заснування поста Президента Української PCP і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) Української PCP", "Про Президента Української PCP" і "Про вибори Президента Української PCP" від 5 липня 1991 року.1 Примітно, що інститут президентства був започаткований в Українській PCP, проте дістав своє практичне втілення в незалежній Україні. Першим Президентом України став Леонід Макарович Кравчук, який був обраний на цей пост 1 грудня 1991 року на всеукраїнському референдумі.

Правовий статус Президента України відповідно до вищезазначених Законів Української PCP визначався як найвища посадова особа Української держави та глава виконавчої влади2.

Президент України згідно з Конституційним договором від 8 червня 1995 року був главою держави і главою державної виконавчої влади. Такі повноваження Президент України здійснював через Кабінет Міністрів України, який він очолював, а також систему центральних і місцевих органів державної виконавчої влади.

Президент України - це загальнодержавний, представницький, виборний, одноособовий, постійно діючий орган державної влади, який визнається главою держави.

Конституційно-правовий статус Президента України за Конституцією України від 28 червня 1996 року визначається як глава держави і глава виконавчої влади. Інститут Президента України належить до виконавчої гілки влади. Конституція України у ст. 102 визначила правовий статус Президента України як глави держави, який виступає від її імені. Досить важливими є повноваження Президента України як глави держави - виступає гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності, додержання Конституції України, прав і свобод громадян України (ч. 2 ст. 102 Конституції України).

Ознаки інституту Президента України:

* загальнодержавність означає, що його компетенція поширюється на всю територію України;

o представницькість означає, що він офіційно уповноважений представляти інтереси України;

* виборність вказує на те, що зайняти пост Президента України можна виключно на підставі прямих, загальних, рівних виборів шляхом таємного голосування;

одноособовість означає, що інститут Президента України представлений однією особою, яка наділена державно-владними повноваженнями, тобто правом приймати нормативно-правові акти;

* постійна дія означає, що він виконує свої повноваження на постійній основі, тобто отримує матеріальну винагороду за здійснення наданих йому Конституцією та законами України повноважень. Крім того, дія інституту президентства в Україні не обмежена часовими рамками.