149. Дайте х-тику викор. Апiграфiв, присвят, цитат, виносок, видiлень.

Видiлення подiляють на шрифтовi та нешрифтовi. Шрифтовi у свою черrу подiляють

на видiлення: а) кеrлем (бiльшим чи меншим вiд основного); б) rарнiтурою; в) великими

лiтерами; r) накресленням (курсивним, товстим, товстим курсивним, пiдкресленням);

r) кольором; д) розрiджуванням чи зrущуванням; е) капiтеллю 1• Нешрифтовi видiлення,

як правило, стосуються цiлих абзацiв, а тому i:x виконують: а) вiдступами (зверху чи

знизу, лiвостороннiми чи правостороннiми, комбiнованнми ); б) лiнiйками ( зверху чи знизу,

злiва чи справа); в) рамками; r) кольоровим фоном.

Видiлення найчастiше служать для того, щоби зробити на окремих словах чи 'ix

групах, в тому числi термiнах, лоriчний наrолос, видiлити правила, приклади, означения,

цитати, ремарки тощо.

Перелiчимо норми, якими повинен керуватися редактор, контролюючи видiлення.

• Видiлення повинно привертати увагу до головного, а не другорядного компонеmа

повщомлення.

Тому в одному фраrментi тексту (наприклад, роздiлi) повинно бути не бiлъше одного,

максимум трьох видiлень. Iнакше поруш)'ються норми щодо естетичностi оформления

сторiнок видання. Звичайно, ця норма не стосусrься публiцистичного ______виду лiтератури

(rазе<но-журнальних видань).

• Обсяr видiлення повинен бути такоrо розмiру, щоби воно моrло помiститися

в короткочасну пам 'ять реципiента.

• Для видiлення слiв краще використовувати шрифтовi, а для абзацiв- нешрифтовi

засоби.

• Для реципiентiв низькоl квалiфiкацi"i видiлення краще робити кольором чи тоном.

Такою реципiентською аудиторiею з низьким рiвнем квалiфiкацil е, наприклад, дiти.

• Для рiзних елементiв повiдомлення слiд використовувати рiзнi типи видiленъ.

Приклад. Не рекомендують i визначення, i приклади видiляти одним i тим самим товстим

шрифтом (в такiй ситуацi'i краще визначення подавати товстим, а приклади - курсивним

ш рифтом). У навчальнiй лiтературi про вибраний спосiб видiлень автор пови нен повiдомити

реципi€нтiв у передмовi .

• Кiлькiсть видiв шрифтових видiлень не повинна перевищувати чотирьох.

• Використовувати видiлення розрiджуванням i зrущуванням не слiд.

Розрiджування й зrущування в основному текстi робитъ сторiнку строкатою. Винятком

iз цьоrо правила е рубрики, особливо в публiцистичному видi лiтератури .

15.3.8. Цитати

Цитата - це фрагмент одного повiдо.млення, який дослiвно повторюють

в iншому. У повiдомленнi цитати видiляють за допомоrою иунктуацiйних знакiв.

Редактор, проводячи контроль оформления цитц повинен керуваrnся такими нормами.

• Yci цитати повиннi бути iстинними (див. детальнiше роздiл 12.2.4).

Вiдповiднiсть цитати ориriналовi розповсюджуетъся на шрифтовi видiлення i подiл

тексту на абзаци, якi е в ориriналi.

1 Два останнi види видiлеиь (розрiджування та капiтсль) з позицii' сстетичиих норм дсщо псують

вигш1д сторiнки , тому i'x застосування без крайньоi нсобхiдностi слiд уникати.

276

Г • Будь-якi зробленi автором, редактором, упорядником, перекладачем та iншими 1

особами уточнения, примiтки, коментарi, видiлення тощо, якi вставляють у цитату,

слiд оформляти за таким шаблоном: <квадратна вiдкриваюча дужка>, текст,

<крапка>, <тире>, вказiвка на джерело тексту, <закриваюча квадратна дужка>.

При клад. Як. заз на час/. Петренко, " ... вiн /командир. -Ав т./ завжди був попереду";

Як. зазначае 1. Петренко, " ... вiн /командир. - Авт./ завжди був попереду 1 видiлення

наше.- Авт./".

Джерело внесених змiн найчастiше позначають такими спецiальними скороченнями:

Авт[ор]., Ред[актор}., Укл[адач}., Пер[екладач]. АвторизамiстьАвт. можуть вказувати

сво\ iнiцiали, наприклад: [ххххх хххххх.- I. П.].

Виюrrком iз цъоrо шаблону t той випадок, коли в цитатi вживають скорочення, якi

слiд розшифрувати, або Е: очевиднi помилки. У такiй ситуацii" в цитатах у квадратних

дужках подають правильний текст, а джерело виправлення не вказують.

Приклаn. П'ятирiчна дiвчинка почала писати мамi листа: "Д/о/рога мамусю! На

с/е/лi дуже цiкаво ... ".

Iнодi, коли в ориriналi с явна по милка i il не виправляють, до цитати дають посrорiнкову

при.мiтку, в якiй зазначають: Так в оригiналi.

Для фiксацi1 наявного в ориriналi подiлу тексту на абзаци в цитатi можна як

вiдтворювати цей подiл у виrлядi абзацних вiдступiв, так i вказувати слово [Абзац}

у мiсцi подiлу, не вiдтворюючи самого абзацного вiдступу.

• Цитати можна видiляти трьома способами: а) за допомогою лапок; при цьому,

коли всерединi цитати с iншi лапки, \х подаюrь у такiй послiдовностi: <ахх:х ".ххх:х:х"

хххх»; б) за допомоrою шрифтсвих видiленъ; в) за допомогою полiграфiчних

засобiв, наприклад, лiвостороннiх втяrувань, мiжабзацних вiдступiв зверху та

знизу цитати тощо.

• На джерела цитат слiд обо в' язково давати посилання.

Винятком iз цi€1 загалъноl норми Е: дитяча та навчальна лiтература, де джерела цитат

вказують в авторському та видавничему оригiналах, але можуть опускати в полiграфiчних

продуктах.

• У дитячiй та навчальнiй лiтературi цитати слiд видiляти за допомоrою лапок.

Виняток- цитування поезil в пiдручниках лiтератури. В ycix iнших видах лiтератури

можна викаристовува-ги будь-яке з трьох аписаних вище способiв видiлення цитат.

• Пропуски в текстi оригiналу повиннi бути замiненi в цитатi трикрапкою.

Трикрапка може позначати: пропущене слово, пропущену частину речення, кiлька

пропущених речень чи кiлька пропущених абзацiв. Роздiловi знаки оригiналу

в реченнi перед трикраnкою i пiсля не\ в цитатi не зберiгають.

• Цитату, якщо вона сто1ть на початку речення, слiд писати з велико! лiтери навiть

тодi, коли в оригiналi цей фрагмент (перше слово) написано з мало"i лiтери.

• Цитата, якщо во на сто!ть усерединi речення, повинна починатися з малоi· лiтери

навiть тодi, коли в оригiналi во на починасться з велико\ лiтери.

Виняток: ситуацiя, КОJШ цитата оформлена у виrлядi прямо! мови, тобто _ﾋR&]__F[ｰﾃ

• Якщо цитата, яка мае в кiнцi крапку, завершус речения, то в кiнцi речения ставnять

лише одну краnку, причому пiсля лапок. Перед лапками може стояти лише знак

оклику чи знак питания, якщо вони с в ориriналi; тодi крапку в кiнцi речения

п iсля лапок не ставлять. Крiм того, в цъому випадку в кiнцi речения, тобто пiсля

лаnок, може стояти свiй знак питания чи знак оклику, який потрiбен за змiстом

речения , але за умови, що цi знаки с рiзними.

При клад. Перед лапками сто"iть знак питания. а пiсля лапок - знак оклику; перед лапками

сто·iть знак оклику. а пiсля лаnок - знак питания.

• Коли цитату подають не за першоджерелом, то в бiблiографiчнiй примiтцi слiд

вказувати: Цит[у€ться]. за: [бiблiографiчний onuc джерела].

Таке цюувания допустиме лише тодj, коли потрiбне джерело вiдсутнс.

16.3.2. Загальнi норми верстання

8 Прийнятi параметри i шаблони верстання (поля. втяrувания. вiддаль мiж рядками

й абзацами, способи вирiвнювання, величини абзацних вiдступiв, оформления

окремих компонентiв видання тощо) у всьому виданнi повиннi буrи однаковими.

• ТекС'm, набранi меншим кеmем i з втягуванням, вiддiляють зверху й знизу бiльшим

iнrерлiньяжем.

• Верстакия повинно бути привiдним.

Це означае, що пiсля друкування зворотноi сторони аркуша рядки лицьовоi сторони

аперу повиннi бути навпроти рядкiв на зворотi аркуша.

• Сторiнку ( стовпець) заборонено закiнчувати переносом.

• Сторiнка (стовпець) не може починатися останнiм рядком абзацу i закiнчуватися

йогопершим рядком.

8 Пiд час виправлеЮiя результатiв верстамня вставленi пробiли (мiжслiвнi пробiли,

iнтерлiньяж) не можуrь nеревищувати допустимi норми, тобто знижувати

естетичний виmяд сторiнки.

• Посторiнковi примiтки заверстують внизу сторiнки ( стовrщя), де на них Е: посилаюu~.

Якщо примiтку неможливо розмiстити nовнiстю в кiнцi сторiнки (стовпця), i"i

ереносять в низ настуnноТ сторiнки ( стовrщя ), ал е за умови, що в nершiй частинi примiтки

шШIIИЛося хоча б три рядки . На наС1)'ПНiй сторiнцi ( стовпцi) таку примiтку розташовують

ершою.

Примiтки nовиннi буrи вiддiленi вiд основного тексту горизонтальною лiнiйкою.

~ерху i знизу яко1 iнтерлiньяж збiльшують.

Якщо на кiнцевiй сторiнцi (у стовпцi) е спуск, то примiтку розташовують внизу

rорiнки.

06

• Пробiл над рубрикою nовинен бути у пiвтора раза бiльшим. нiж niд рубрикою.

Величина пробiлу над i niд рубрикою повинна бути кратною висотi кегля основн

ого шрифту. На початку сторiнки всерединi роздiлу пробiл над рубрикою не

потрiбен .__