- •142. Редакторський аналiз - це розгляд рукопису
- •I його всебiчна характеристика, до яких вдаеться редактор з метою
- •143 Водночас редактор нi на хвиnину не забувае про таку специфiчну
- •134. Зовнішні елементи книги
- •136.Розкрийте основне функціональне призначення обкладинки суперобкладинки, футляра манжетки стрiчки –закладки
- •137. Внутрішні елементи книги
- •138.Якi гарнiтури I групи шрифтів ви знаэте.
- •139.Основнi різновиди титульних аркушів
- •141.Якi основнi показники використовують для визначення обсягу книги
- •140. Основнi та додатковi елементи сторiнки книги
- •149. Дайте х-тику викор. Апiграфiв, присвят, цитат, виносок, видiлень.
149. Дайте х-тику викор. Апiграфiв, присвят, цитат, виносок, видiлень.
Видiлення подiляють на шрифтовi та нешрифтовi. Шрифтовi у свою черrу подiляють
на видiлення: а) кеrлем (бiльшим чи меншим вiд основного); б) rарнiтурою; в) великими
лiтерами; r) накресленням (курсивним, товстим, товстим курсивним, пiдкресленням);
r) кольором; д) розрiджуванням чи зrущуванням; е) капiтеллю 1• Нешрифтовi видiлення,
як правило, стосуються цiлих абзацiв, а тому i:x виконують: а) вiдступами (зверху чи
знизу, лiвостороннiми чи правостороннiми, комбiнованнми ); б) лiнiйками ( зверху чи знизу,
злiва чи справа); в) рамками; r) кольоровим фоном.
Видiлення найчастiше служать для того, щоби зробити на окремих словах чи 'ix
групах, в тому числi термiнах, лоriчний наrолос, видiлити правила, приклади, означения,
цитати, ремарки тощо.
Перелiчимо норми, якими повинен керуватися редактор, контролюючи видiлення.
• Видiлення повинно привертати увагу до головного, а не другорядного компонеmа
повщомлення.
Тому в одному фраrментi тексту (наприклад, роздiлi) повинно бути не бiлъше одного,
максимум трьох видiлень. Iнакше поруш)'ються норми щодо естетичностi оформления
сторiнок видання. Звичайно, ця норма не стосусrься публiцистичного ______виду лiтератури
(rазе<но-журнальних видань).
• Обсяr видiлення повинен бути такоrо розмiру, щоби воно моrло помiститися
в короткочасну пам 'ять реципiента.
• Для видiлення слiв краще використовувати шрифтовi, а для абзацiв- нешрифтовi
засоби.
• Для реципiентiв низькоl квалiфiкацi"i видiлення краще робити кольором чи тоном.
Такою реципiентською аудиторiею з низьким рiвнем квалiфiкацil е, наприклад, дiти.
• Для рiзних елементiв повiдомлення слiд використовувати рiзнi типи видiленъ.
Приклад. Не рекомендують i визначення, i приклади видiляти одним i тим самим товстим
шрифтом (в такiй ситуацi'i краще визначення подавати товстим, а приклади - курсивним
ш рифтом). У навчальнiй лiтературi про вибраний спосiб видiлень автор пови нен повiдомити
реципi€нтiв у передмовi .
• Кiлькiсть видiв шрифтових видiлень не повинна перевищувати чотирьох.
• Використовувати видiлення розрiджуванням i зrущуванням не слiд.
Розрiджування й зrущування в основному текстi робитъ сторiнку строкатою. Винятком
iз цьоrо правила е рубрики, особливо в публiцистичному видi лiтератури .
15.3.8. Цитати
Цитата - це фрагмент одного повiдо.млення, який дослiвно повторюють
в iншому. У повiдомленнi цитати видiляють за допомоrою иунктуацiйних знакiв.
Редактор, проводячи контроль оформления цитц повинен керуваrnся такими нормами.
• Yci цитати повиннi бути iстинними (див. детальнiше роздiл 12.2.4).
Вiдповiднiсть цитати ориriналовi розповсюджуетъся на шрифтовi видiлення i подiл
тексту на абзаци, якi е в ориriналi.
1 Два останнi види видiлеиь (розрiджування та капiтсль) з позицii' сстетичиих норм дсщо псують
вигш1д сторiнки , тому i'x застосування без крайньоi нсобхiдностi слiд уникати.
276
Г • Будь-якi зробленi автором, редактором, упорядником, перекладачем та iншими 1
особами уточнения, примiтки, коментарi, видiлення тощо, якi вставляють у цитату,
слiд оформляти за таким шаблоном: <квадратна вiдкриваюча дужка>, текст,
<крапка>, <тире>, вказiвка на джерело тексту, <закриваюча квадратна дужка>.
При клад. Як. заз на час/. Петренко, " ... вiн /командир. -Ав т./ завжди був попереду";
Як. зазначае 1. Петренко, " ... вiн /командир. - Авт./ завжди був попереду 1 видiлення
наше.- Авт./".
Джерело внесених змiн найчастiше позначають такими спецiальними скороченнями:
Авт[ор]., Ред[актор}., Укл[адач}., Пер[екладач]. АвторизамiстьАвт. можуть вказувати
сво\ iнiцiали, наприклад: [ххххх хххххх.- I. П.].
Виюrrком iз цъоrо шаблону t той випадок, коли в цитатi вживають скорочення, якi
слiд розшифрувати, або Е: очевиднi помилки. У такiй ситуацii" в цитатах у квадратних
дужках подають правильний текст, а джерело виправлення не вказують.
Приклаn. П'ятирiчна дiвчинка почала писати мамi листа: "Д/о/рога мамусю! На
с/е/лi дуже цiкаво ... ".
Iнодi, коли в ориriналi с явна по милка i il не виправляють, до цитати дають посrорiнкову
при.мiтку, в якiй зазначають: Так в оригiналi.
Для фiксацi1 наявного в ориriналi подiлу тексту на абзаци в цитатi можна як
вiдтворювати цей подiл у виrлядi абзацних вiдступiв, так i вказувати слово [Абзац}
у мiсцi подiлу, не вiдтворюючи самого абзацного вiдступу.
• Цитати можна видiляти трьома способами: а) за допомогою лапок; при цьому,
коли всерединi цитати с iншi лапки, \х подаюrь у такiй послiдовностi: <ахх:х ".ххх:х:х"
хххх»; б) за допомоrою шрифтсвих видiленъ; в) за допомогою полiграфiчних
засобiв, наприклад, лiвостороннiх втяrувань, мiжабзацних вiдступiв зверху та
знизу цитати тощо.
• На джерела цитат слiд обо в' язково давати посилання.
Винятком iз цi€1 загалъноl норми Е: дитяча та навчальна лiтература, де джерела цитат
вказують в авторському та видавничему оригiналах, але можуть опускати в полiграфiчних
продуктах.
• У дитячiй та навчальнiй лiтературi цитати слiд видiляти за допомоrою лапок.
Виняток- цитування поезil в пiдручниках лiтератури. В ycix iнших видах лiтератури
можна викаристовува-ги будь-яке з трьох аписаних вище способiв видiлення цитат.
• Пропуски в текстi оригiналу повиннi бути замiненi в цитатi трикрапкою.
Трикрапка може позначати: пропущене слово, пропущену частину речення, кiлька
пропущених речень чи кiлька пропущених абзацiв. Роздiловi знаки оригiналу
в реченнi перед трикраnкою i пiсля не\ в цитатi не зберiгають.
• Цитату, якщо вона сто1ть на початку речення, слiд писати з велико! лiтери навiть
тодi, коли в оригiналi цей фрагмент (перше слово) написано з мало"i лiтери.
• Цитата, якщо во на сто!ть усерединi речення, повинна починатися з малоi· лiтери
навiть тодi, коли в оригiналi во на починасться з велико\ лiтери.
Виняток: ситуацiя, КОJШ цитата оформлена у виrлядi прямо! мови, тобто _ヒR&]__F[ーテ
• Якщо цитата, яка мае в кiнцi крапку, завершус речения, то в кiнцi речения ставnять
лише одну краnку, причому пiсля лапок. Перед лапками може стояти лише знак
оклику чи знак питания, якщо вони с в ориriналi; тодi крапку в кiнцi речения
п iсля лапок не ставлять. Крiм того, в цъому випадку в кiнцi речения, тобто пiсля
лаnок, може стояти свiй знак питания чи знак оклику, який потрiбен за змiстом
речения , але за умови, що цi знаки с рiзними.
При клад. Перед лапками сто"iть знак питания. а пiсля лапок - знак оклику; перед лапками
сто·iть знак оклику. а пiсля лаnок - знак питания.
• Коли цитату подають не за першоджерелом, то в бiблiографiчнiй примiтцi слiд
вказувати: Цит[у€ться]. за: [бiблiографiчний onuc джерела].
Таке цюувания допустиме лише тодj, коли потрiбне джерело вiдсутнс.
16.3.2. Загальнi норми верстання
8 Прийнятi параметри i шаблони верстання (поля. втяrувания. вiддаль мiж рядками
й абзацами, способи вирiвнювання, величини абзацних вiдступiв, оформления
окремих компонентiв видання тощо) у всьому виданнi повиннi буrи однаковими.
• ТекС'm, набранi меншим кеmем i з втягуванням, вiддiляють зверху й знизу бiльшим
iнrерлiньяжем.
• Верстакия повинно бути привiдним.
Це означае, що пiсля друкування зворотноi сторони аркуша рядки лицьовоi сторони
аперу повиннi бути навпроти рядкiв на зворотi аркуша.
• Сторiнку ( стовпець) заборонено закiнчувати переносом.
• Сторiнка (стовпець) не може починатися останнiм рядком абзацу i закiнчуватися
йогопершим рядком.
8 Пiд час виправлеЮiя результатiв верстамня вставленi пробiли (мiжслiвнi пробiли,
iнтерлiньяж) не можуrь nеревищувати допустимi норми, тобто знижувати
естетичний виmяд сторiнки.
• Посторiнковi примiтки заверстують внизу сторiнки ( стовrщя), де на них Е: посилаюu~.
Якщо примiтку неможливо розмiстити nовнiстю в кiнцi сторiнки (стовпця), i"i
ереносять в низ настуnноТ сторiнки ( стовrщя ), ал е за умови, що в nершiй частинi примiтки
шШIIИЛося хоча б три рядки . На наС1)'ПНiй сторiнцi ( стовпцi) таку примiтку розташовують
ершою.
Примiтки nовиннi буrи вiддiленi вiд основного тексту горизонтальною лiнiйкою.
~ерху i знизу яко1 iнтерлiньяж збiльшують.
Якщо на кiнцевiй сторiнцi (у стовпцi) е спуск, то примiтку розташовують внизу
rорiнки.
06
• Пробiл над рубрикою nовинен бути у пiвтора раза бiльшим. нiж niд рубрикою.
Величина пробiлу над i niд рубрикою повинна бути кратною висотi кегля основн
ого шрифту. На початку сторiнки всерединi роздiлу пробiл над рубрикою не
потрiбен .__
