Нестабільність інвестицій

На відміну від споживання, інвестиції є дуже нестабільними. Найважливіші чинники, які пояснюють мінливість інвестицій в економіці, такі:

1. Тривалий термін використання. Капітальні блага використовують упродовж досить невизначеного строку. Старе устаткування, споруди, можна повністю ліквідувати й замінити або відремонтувати й використовувати ще декілька років. Оптимістичні прогнози можуть спонукати підприємців до заміни застарілого устаткування, тобто модернізації підприємств, що збільшить обсяг інвестицій. Менш оптимістичний прогноз може вести до дуже незначного обсягу інвестування.

2. Нерегулярність нововведень. Основним чинником інвестицій, як уже зазначалось, є технічний прогрес. Нові продукти і нові технології стимулюють інвестування. Проте великі нововведення — залізниці, електрика, автомобілі, комп’ютери — відбуваються нерегулярно. І коли вони справді трапляються, то це веде до величезної хвилі інвестиційних видатків, які з часом знижуються. Так, поширення автомобілів не тільки викликало значне зростання інвестицій у саму автомобільну промисловість, але й спричинило по величезні інвестиції у суміжні галузі, як сталеливарна, нафтопереробна, хімічна, не кажучи вже про державні інвестиції на будівництво доріг.

3. Мінливість сподівань. Більшість фірм схильні прогнозувати майбутні умови підприємництва, виходячи із поточних реалій. Проте ці реалії дуже часто переглядаються особливо, коли інвестують у політично нестабільні країни чи країни з перехідною економікою. Суттєво вплинути на оптимізм чи песимізм підприємців можуть зміни податкового законодавства, корумпованість державних чиновників, зміни валютних курсів і багато інших подібних чинників.

Коротке повторення

— Інвестиції — це додані упродовж року до національного капіталу машини устаткування, виробничі будівлі, житлові будинки тощо.

— Заощадження є єдиним джерелом інвестицій. В економіці є чотири основні види заощаджень: а) особисті заощадження; б) заощадження фірм; в) урядові заощадження; г) іноземні заощадження у цій країні

—Двома основними чинниками інвестицій є сподівана норма прибутку і процентна ставка. Якщо сподівана норма прибутку перевищує реальну процентну ставку, то конкретний інвестиційний проект реалізуватиметься.

§ 3. Суть та основні фактори економічного зростання.

Суть і значення економічного зростання

Під економічним зростанням розуміють збільшення реального ВВП, підвищення життєвого рівня народу і економічної могутності країни. Економічне зростання зображають переміщенням кривої виробничих можливостей вправо наприклад, із положення АВ у положення СД на граф. 13-1.

С

А

В

D

Г

Споживчі блага

рафік 13-1. Економічне зростання і крива виробничих можливостей.

Економічне зростання визначають і вимірюють двома способами: 1) як збільшення реального ВВП за певний проміжок часу і 2) як збільшення реального ВВП на душу населення за той самий проміжок часу.

Економічне зростання є важливою економічною метою кожної країни.

Збільшення обсягу продукції в розрахунку на душу населення означає підвищення рівня життя. Економіка, що зростає, спроможна повніше задовольняти потреби людей і розв’язувати соціально-економічні проблеми. Збільшення заробітків створює можливості окремим особам і сім’ям для отримання додаткових матеріальних благ і послуг без відмови від інших можливостей і благ. Економічне зростання дає можливість країні боротися з бідністю та забрудненням навколишнього середовища без зниження наявного рівня споживання та скорочення інвестицій. Економічне зростання дає змогу скорочувати робочий час і збільшувати час відпочинку й дозвілля. Економічне зростання полегшує розв’язання проблеми обмеженості ресурсів.

Основні фактори економічного зростання

Економічне зростання будь-якої країни визначають три групи факторів: а) фактори пропозиції; 2) фактори попиту; 3) фактори ефективності.

Фактори пропозиції зумовлюють фізичну здатність економіки до зростання. Їх є чотири: 1) кількість та якість природних ресурсів; 2) кількість та якість трудових ресурсів; 3) обсяг капіталу;4) технологія. Саме вони визначають можливості фізичного збільшення обсягу продукції. Тільки наявність більшої кількості або кращих за якістю ресурсів, включаючи і технологічний потенціал, дозволяє економіці виробляти більший обсяг продукції.

Природні ресурси містять землі, корисні копалини енергоносії, водні ресурси, клімат тощо. На планеті лише кілька країн, які володіють такими багатими природними ресурсами, продаж яких дає змогу їм швидко зростати, зокрема Саудівська Аравія, Кувейт та деякі інші. Більшість країн світу бідна на природні ресурси. Проте навіть дуже бідні на ресурси країни — Швейцарія, Японія або Ізраїль — демонструють високі темпи економічного зростання і забезпечують високий рівень життя своїх громадян. Найціннішим природним ресурсом України є, можливо, її орні землі.

Багато економістів вважають, що саме трудові ресурси — пропозиція робочої сили, її кваліфікація, дисциплінованість, мотивація до праці — найважливіший фактор економічного розвитку. Справді, інші фактори виробництва — капітал, сировину або технологію можна купити або позичити в інших країнах. Застосування високопродуктивної техніки потребує освічених працівників.

Нагромадження капіталу — (устаткування, виробничих будівель, доріг) вимагає скорочення поточного споживання впродовж десятиліть. У розвинутій економіці від 10 до 20% національного доходу використовується на нагромадження капіталу, і навпаки, найбідніші країни часто здатні заощаджувати лише 5% національного доходу. Крім того, значна частина цього невисокого рівня заощаджень використовується на забезпечення зростаючого населення простими знаряддями праці. Економіці, щоб розвиватися, потрібний капітал, вкладений в інфраструктуру — автомобільні шляхи, залізниці, іригаційні споруди тощо.

Крім населення природних ресурсів та капіталу, четвертим життєво важливим фактором економічного зростання є технологія, яка охоплює науково-дослідні і проектно-конструкторські розробки, менеджмент і підприємництво. Одним із ключових складових цього фактора є виховання підприємницького духу. Країна, не може процвітати без групи власників чи менеджерів, які мають бажання ризикувати, відкривати нові підприємства, освоювати нові технології, розв’язувати трудові конфлікти тощо.

Ці чотири фактори пропозиції називаються колесами економічного зростання.

Економічне зростання також залежить від фактора попиту, тобто від макроекономічного середовища, яке забезпечує такий рівень сукупних видатків, за якого повністю використовуються наявні ресурси. Несприятливе макросередовище — великі податкові та процентні ставки, низький рівень завантаження виробничих потужностей та ін. — сповільнюють економічне зростання, бо не забезпечують повного використання ресурсів.

Усталене економічне зростання передбачає не лише повне використання ресурсів, а й отримання повного обсягу виробництва, тобто ресурси використовують найекономніше (“виробнича ефективність”) і виробляють з них найцінніші для суспільства товари і послуги (“розподільна ефективність”).

Хоча фактори попиту та ефективності дуже важливі, проте у довгостроковому періоді вирішальне значення мають фактори пропозиції. Збільшення реального обсягу продукції і доходу здійснює двома способами: 1) залучення більшого обсягу ресурсів; 2) продуктивнішим використанням ресурсів. Перший спосіб економічного зростання називають екстенсивним, а другий — інтенсивним.

Реальний ВВП країни за будь-який рік можна визначити, як добуток кількості праці (виміряної у людино-годинах), та продуктивності праці (реальний щогодинний виробіток на одного зайнятого).

Кількість праці, або трудові затрати, залежать від кількості зайнятих і середньої кількості відпрацьованих годин. У свою чергу, кількість зайнятих залежить від кількості населення працездатного віку та рівня його залучення до виробництва. Середня кількість відпрацьованих годин здебільшого визначається правовими нормами та колективними договорами.

Продуктивність праці залежить від таких чинників, як технічний прогрес, обсяг капіталу, освіта і професійна підготовка, ефективність розподілу ресурсів тощо. Іншими словами продуктивність праці збільшується в міру поліпшення здоров’я працівників, рівня професійної їхньої підготовки та зростання матеріальної заінтересованості; збільшення кількості машин, устаткування та природних ресурсів і поліпшення організації та управління виробництвом.

Найвагомішим фактором, що впливає на підвищення продуктивності праці, є технічний прогрес. Він передбачає не тільки найновіші методи виробництва, а й нові методи управління та форми організації виробництва. Загалом під технічним прогресом розуміють відкриття нових знань, які дають змогу по-новому поєднувати наявні ресурси для досягнення більшого обсягу виробництва.

На практиці технічний прогрес та інвестиції тісно взаємозв’язані: технічний прогрес часто вимагає інвестування у нові машини та устаткування. Купівля нових комп’ютерів не лише означає більшу їхню кількість; за допомогою швидших і потужніших комп’ютерів впроваджують нові технології.

Вагому частку щорічного приросту реального національного доходу забезпечує приріст капіталу. Праця робітника буде продуктивнішою, якщо він використовуватиме більшу кількість капітального устаткування. Обсяг капіталу на одного працівника є вирішальним чинником, що визначає динаміку продуктивності праці. Країна збільшує обсяг капіталу завдяки заощадженням та інвестуванням у машини та устаткування.

Вагомий вплив на продуктивність праці справляє якість робочої сили. Найпростішим показником, що свідчить про якість робочої сили, є рівень освіти та професійної підготовки. У підготовці робочої сили в Україні донедавна переважали екстенсивні методи, які зводилися до гонитви за кількісними показниками на шкоду якісним. Як наслідок, пропозиція на ринку праці інженерно-технічних працівників набагато перевищує попит на них. Помітно знизився престиж інженерної праці. Водночас не вистачає висококваліфікованих робітників і менеджерів, що позначається на динаміці продуктивності праці.

Підвищення продуктивності праці значною мірою досягається за рахунок економії, зумовленої масштабами виробництва і поліпшенням розподілу ресурсів. Поліпшення виробничих показників нерідко залежать від місткості ринку і розміру підприємства. Велика фірма може вибрати із наявних найефективніші методи виробництва, а дрібна фірма — ні. Великий завод із виробництва автомобілів може встановити складні комп’ютеризовані складальні лінії, тоді як дрібні виробники змушені застосовувати примітивнішу технологію.

Економічне зростання є позитивним і бажаним явищем. Однак не треба забувати, що воно супроводжується і певними негативними наслідками, зокрема забрудненням навколишнього середовища Індустріалізація та економічне зростання породжують такі негативні явища сучасного життя, як забруднення, промисловий шум і викиди, погіршення вигляду міст, а іноді навіть аварії та катастрофи (Чорнобиль).

Усі ці наслідки економічного зростання мають місце через те, що виробничий процес лише перетворює природні ресурси, але не утилізує їх повністю. Практично все що втягується у виробництво з часом повертається у навколишнє середовище у вигляді відходів. Тому суспільство обов’язково мусить врахувати впливи того або іншого виробництва на стан довкілля.