Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Фізичний факультет

Реферат:

«Біографії вчених, ім’я яких увінчено в одиницях СГС»

Підготува

студентка 41 групи

Куринчук Катерина

Луцьк - 2013

План

Вступ

1. Гаус

2. Максвелл

3. Франклін

4. Ерстед

5. Гільберт

6. Стокс

7. Пуаз

Літервтура

Вступ

В сучасній фізиці існує дві системи одиниць фізичних величин. Одна з них була розроблена в 1832 р. німецьким математиком астрономом і фізиком Карлом Гаусом, носить його ім'я і використовується головним чином в теоретичній фізиці. Інша – Міжнародна система одиниць (СІ, SІ) використовується для розв’язування практичних інженерного характеру задач.

В системі одиниць Гауса основними є три величини: довжина з одиницею  , маса з одиницею  та час з одиницею  . Абревіатура з назв одиниць цих величин СГС використовується як інша назва цієї системи. Електричний заряд в СГС є похідною величиною. Розмірність та одиниця його визначаються із закону Кулона за умови, що коефіцієнт пропорційності k безрозмірний і дорівнює одиниці. Тобто закон Кулона в СГС має вигляд . Система СГС має мінімальний базис, який складається із трьох основних фізичних величин. Тобто розмірність будь-якої фізичної величини в СГС можна виразити, використовуючи лише три основні величини. Ця властивість системи СГС демонструє тісний зв’язок усіх фізичних дисциплін. Система одиниць СГС не часто використовується для вирішення практичних задач.

1. Гаусс- магнітна індукція

Йоганн Карл Фрідріх Гаус або Ґаусс (нім. Johann Carl Friedrich Gauß, лат. Carolus Fridericus Gauss; 30 квітня 1777, Брауншвейг — 23 лютого 1855, Геттінген) — німецький математик, астроном, геодезист та фізик.

Після чотирирічного навчання в школі Гаус перейшов до гімназії відразу в другий клас. Тут, у гімназії, яскраво виявились інші його здібності — з дивовижною швидкістю і успішністю він оволодів стародавніми мовами — грецькою і латинською. Талановитого юнака представили герцогу Брауншвейгському, який надалі піклувався про його виховання.

По закінченні гімназії Гаус у 1792 р. вступив до так званої Каролінської колегії. Тут він продовжував успішно вивчати стародавні мови, а разом з тим систематично і поглиблено студіював математичні дисципліни. На цей період припадає його ознайомлення з творами таких видатних математиків, як Леонард Ейлер, Жозеф-Луї Лагранж і особливо Ісаак Ньютон. Епохальний твір Ньютона «Математичні начала натуральної філософії» справив на Гауса глибоке враження і запалив у ньому той невгасимий потяг до математичних досліджень, який тривав усе його життя.

Характерними рисами досліджень Гауса є надзвичайна їх різнобічність і органічний зв'язок у них між теоретичною і прикладною математикою. Праці Гауса мали великий вплив на весь дальший розвиток вищої алгебри, теорії чисел, диференціальної геометрії, класичної теорії електрики і магнетизму, геодезії, теоретичної астрономії. У багатьох галузях математики Гаус активно сприяв підвищенню вимог до логічної чіткості доведень. «Арифметичні дослідження» — перший великий твір Гауса, присвячений окремим питанням теорії чисел і вищої алгебри. Постановка і розробка цих питань Гаусом визначили дальший розвиток цих дисциплін. Гаус докладно розвинув тут теорію квадратичних лишків, уперше довів квадратичний закон взаємності — одну з центральних теорем теорії чисел. У цьому творі він по новому докладно розробив теорію квадратичних форм, яку раніше побудував Лагранж, виклав теорію поділу кола, яка багато в чому була прообразом теорії Галуа.

2. Масвелл-магнітний потік

Дже́ймс Клерк Ма́ксвелл (англ. James Clerk Maxwell, * 13 червня 1831, Единбург, Шотландія — † 5 листопада 1879, Кембридж, Англія) — шотландський вчений, який створив теорію електромагнітного поля і на підставі її зробив висновок, що змінні електричне і магнітне поля тісно пов'язані одне з одним, утворюючи єдине електромагнітне поле, яке поширюється у вигляді електромагнітних хвиль зі швидкістю світла. Ґрунтуючись на зв'язку електричних, магнітних та світлових явищ, Максвелл розробив теорію світла і тим об'єднав в одне ціле раніше розрізнені галузі електрики, магнетизму і оптики. Крім цього, Максвеллу належать великі відкриття і в інших галузях фізики, зокрема молекулярної кінетичної теорії газів.

Початок наукової діяльності .20 лютого 1854 Максвелл повідомляє Томсону про свій намір «атакувати електрику». Результатом «атаки» був твір «Про фарадеєві силові лінії» — перша з трьох основних праць Максвелла, присвячених вивченню електромагнітного поля. Слово «поле» вперше з'явилося в тому ж листі Томсону, але ні в цьому, ні в наступному творі, присвяченому силовим лініям, Максвелл його не вживає. Це поняття знову з'явиться тільки в 1864 році в роботі «Динамічна теорія електромагнітного поля».