11.Суть, функції та необхідність процесу управління

Управління – свідомий вплив людини на різні об*єкти та процеси навколишнього середовища і пов*язані з ним людей, які здійснюються з метою надання процесам певної спрямованості та одержання бажаних результаттів. Суть управління полягає у впливі на процеси через прийняття рішень. Необхідність управління пов*язана з процесами поділу праці на підприємстві, відокремлення управлінської праці від виконавчої. Основоположником теорії управління вважають американського інженера і дослідника – Тейлора. Він розглядав управління як мистецтво знати точно, що слід зробити і як це зробити найкращим і найдешевшим способом. Основною характеристикою будь-якого підприємства з точки зору управління є поділ праці на горизонтальну та вертикальну.

Горизонтальна- це поділ праці на одному рівні. Вертикальна-від директора до найнижчого працівника.

Можна виділити основні принципи управління п-ством:Принцип відтворення с-ми життєзабезпечення,Соціальної орієнтації п-ства,Принцип правової регламентації с-ми управління,Принцип системного підходу в управлінні,Принцип збереження і розвитку конкурентних переваг,Принцип єдності теорії і практики управління,Та інші

Співставлення необхідно здійснювати за такими факторами: часом, якістю, рівнем освоєння, факторами ризику і невизначеності, методами одержання інформації.

Функції управління – це об*активно зумовлені загальні напрями або сфери діяльності, сукупності яких забезпечує ефективне кооперування спільної праці.

Функції управління:планування(розробка цілей організації та визначення нйкращих способів їх досягнення),організація(формування структури с-еми, розподіл повноважень,завдань…),мотивація(стимулювання працівників до діяльності щодо досягнення цілей організації, як засобу задоволення власного бажання),контроль(спостереження за досягненням організацією своїх цілей та корегування відхилень від них.).Ці ф-ціїтпов*язаі між собою в єдиному процесі управління.

12.Методи управління діяльністю підприємства.

Методи управління – це способи впливу на окремих працівників і трудові колективи вцілому, які необхідні для досягнення цілей п-ства.

Розрізняють такі методи управління п-ством:

1.економічні –прийоми і способи управління, які мають в своїй основі використання економічних закнів, економічних інтересів, показників. Ці методи реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах,через використання товарно-грошових в-син.

2.організаційні адмін.-правові методи- базуються на мотивах примусового характеру, їх існування і практичне застосування зумовлене зацікавленістю людей у спільній організації праці. Засновані на використанні організаційних в-син та адміністративній владі керівництва. Поділяються на : регламентні(формування структури та ієрархії управління, делегування повноважень і відповідальності певним категоріям працівників фірми…);розпорядчі(охоплюють поточну(оперативну організаційну роботу) і бізуються,як правило, на наказах керівників,передбачає визначення конкретних завдань для виконавців,розподіл цих завдань між ними…)

3.соціально-психологічні методи-реалізують мотиви соціальної поведінки людини.

Зараз на багатьох п-ствах існує тенденція поступової втрати пріорітетно стимулюючого впливу матеріального заохочення. Все більшого значення набувають такі чинники: змістовий і творчий характер праці, можливості для пряву ініціативи. Тому необхідною умовою ефективного управління є розуміннф закономірностей соціальної психології та індивідуальної психіки працівника.

13.Виробнича структура підприємства.Структура п-ства- це його внутрішній устрій, який характеризує склад підрозділів та с-ему зв*язків, підпорядкованість та взаємодію між ними.

Виробнича структура- це склад підрозділів п-ства, де проходять виробничі процеси. Залежно від підрозділу, на основі якого будується структура, розрізняють: цехову, без цехову, корпусну, комбінацьку.

Основою виробничої структури є цех. Цех –адміністративно-відокремлена частина п-ства, в якій виконується певний комплекс робіт у відповідності з внутрізаводською спеціалізацією.

За характером діяльності вирізнють такі цехи: основні цехи, експериментальні, обслуговуючі,допоміжні, побічні.

На невеликих п-ствах використовується без цехова виробнича структура, основою якої є виробнича дільниця. Виробнича дільниця- це сукупність територіально-відокремлених робочих місць, на яких виконують технічно-однорідну роботу або виготовляється однотипна продукція.

На великих п-ствах декілька однотипних цехів можуть бути об*єднані в корпус, який є основним структурним підрозділом п-ства. Така виробнича структура називається корпусна.

Комбінацька виробнича структура використовується на підприємствах, де здійснюється багато стадій процесу виробництва, характерною ознакою яких є послідовність процесів переробки сировини(хімпром,металургійна).

За формою спеціалізації основних цехів розрізняють:технологічну(спеціалізація на виконанні певної частки технологічного процесу або окремої стадії виробництва),предметну(цехи спеціалізуються на виробленні певного виробництва),змішану(частка спеціалізована технічо,інша- предметно.використовує більшість п-ств).