9.Франчайзинг як особлива форма підприємницької діяльності

У широкому розумінні франчайзинг – це надання права на виробництво або збут продукції, а також практичної допомоги в справі організації бізнесу.

У вузькому розумінні франчайзинг – це форма інтеграції малого і великого бізнесу, яка передбачає створення широкої мережі однотипних малих підприємств через продаж великою компанією права на користування товарним знаком. При цьому велика компанія називається франчайзером а мала франчайзі.

Відносини між франчайзером і франчайзі регулюються ліцензією тобто франчизою.

Залежно від того у якому вигляді франчайзер надає франчайзі товар для реалізації виділяють:Товарний – це купівля прав на продаж товарів з торговою маркою головної ( великої) компанії.Виробничий – це продаж прав на виробництво та збут товарі з використанням сировини і матеріалів куплених у франчайзера.Діловий – це продаж прав на організацію малої фірми з назвою материнської компанії з тим же профілем.

В залежності від способу формування взаємовідносин між франчайзиром і франчайзі розрізняють: класичний, регіональний, субфранчайзинг, франчайзинг що розвивається.

При класичній моделі франчайзі на пряму укладає договір з франчайзером на поставку товарів з виплатою початкового внеску і роялті ( періодичні виплати).

За умов регіонального франчайзингу існує проміжна ланка – головний франчайзинг який виступає у ролі офіційного представника франчайзера у регіоні.

Субфранчайзинг – передбачає існування субфранчайзера який повністю замінює франчайзера і сплати йому роялті.

Франчайзинг що розвивається, передбачає що роль посередника виконує особа або група інвесторів яким материнська компанія передала виклюсні права на освоєння регіону.

Інують певні переваги і недоліки для франчайзингу і франчайзі:

До основних переваг франчайзингу для франчайзі відносяться:

• Використання випробуваних методів ведення бізнесу; • Постійне консультування франчайзера;• Проведення аналізу продажів і надання необхідних рекомендацій для подолання труднощів; • Отримання різного роду послуг від франчайзера або інших осіб, пов’язаних і довіряючих йому; • Проведення широкомасштабної рекламної кампанії при невеликих фінансових витратах.

До основних недоліків франчайзингу для франчайзі відносяться:

• Франчайзі не має права вести бізнес на свій розсуд; • Зобов'язання використовувати найменування і систему франчайзера під його постійним контролем; • Недолік або відсутність фінансування початкового капіталу і підтримки франчайзера.

10.Міжнародна підприємницька діяльність.Суб’єктами є її учасники, які спроможні ефективно працювати на міжнародному рівні задля задоволення бізнесових інтересів.

Теорія і практика міжнародного бізнесу передбачають певні рівні та форми інтернаціоналізації різних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

До першої нижчої за рівнем інтернаціоналізації форми підприємницької діяльності належить виконання окремих зовнішньоекономічних операцій ( експорт, імпорт, лізинг, надання певних послуг).

Друга підприємницька діяльність міжнародного характеру охоплює різноманітну промислову, коопераційну, науково-технічну (науково-дослідну, проектну, конструктну і випробувані роботи), виробничу, збутову та сервісну співпрацю. Вона також характеризується порівняно невисоким рівнем інтернаціоналізації підприємства та організації.

Відносно високий рівень інтернаціоналізації суб’єктів господарювання репрезентує третя форма, що здійснюється через створення і функціонування спільних підприємств.

Четвертою формою з найвижчим рівнем інтернаціоналізації суб’єктів господарювання є комплекси територіально-виробничих і багато сторонніх економічних зв’язків.