54.Сутність і завдання фінансової діяльності

Функціонування підприємства супроводжується безперервним кругооборотом коштів, який здійснюється у вигляді витрат ресурсів і одержання доходів, їхнього розподілу й використання. При цьому визначаються джерела коштів, напрямки та форми фінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками матеріально-технічних ресурсів, покупцями продукції, державними органами (сплата податків), персоналом підприємства тощо. Усі ці грошові відносини становлять зміст фінансової діяльності підприємства. Основні завдання фінансової діяльності такі: вибір оптимальних форм фінансування, структури капіталу підприємства і напрямків його використання з метою забезпечення стабільно високої прибутковості; балансування в часі надходжень і витрат платіжних засобів; підтримування належної ліквідності та своєчасності розрахунків. Головний зміст фінансової діяльності підприємства (організації) полягає в належному забезпеченні фінансування. Відповідно до джерел коштів фінансування поділяється на внутрішнє й зовнішнє. Внутрішнє фінансування здійснюється за рахунок коштів, одержаних від діяльності самого підприємства: прибуток, амортизаційні відрахування, виручка від продажу чи здавання в оренду майна. Зовнішнє фінансування використовує кошти, не пов'язані з діяльністю підприємства: внески власників у статутний капітал (безпосередньо або у формі купівлі акцій), кредит, зобов'язання боржників, державні субсидії тощо. Треба також розрізняти фінансування за рахунок власних І залучених коштів. До залучених коштів належать ті, які треба повертати, тобто кредит або інші боргові зобов'язання. Решта коштів виступає як власний капітал. При цьому кожна фірма, що намагається ефективно господарювати, об'єктивно повинна забезпечувати оптимальне (економічно доцільне) співвідношення власного й залученого капіталу.

Важливим інструментом управління фінансами підприємства є фінансовий план.Ціль фінансового планування полягає в тому,щоб визначити джерела отримання та розміри доходів від всієї господарської діяльності та інших грошових надходжень,спрямованих на підвищення рівня добробуту власників підприємства ,максимізації його ринкової вартості.

Задачі фінансового планування полягають у:-забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;-установлення раціональних фінансових відносин із суб’єктами господарювання, банками, страховими компаніями;-визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціонального його використання;-виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;-здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів.

Джерелами розробки фінансового плану є:-внутрішня інформація-зовнішня інформація

Джерела внутрішньої інформації включають:-генеральну стратегію розвитку підприємства на плановий період,-план випуску та реалізації продукції підприємства,-план розвитку матеріально-технічної бази підприємства-план по праці та соціальних питаннях.

Джерела зовнішньої інформації включають:-очікуваний прогноз інфляції,-прогноз змін державної політики з питань грошового обігу-прогноз кон ’юнктури фондового ринку,-інформацію прро розвиток страхового ринку,-оцінку інвестиційного клімату.

Основними методами фінансового планування є:-метод економічного аналізу-метод балансових розрахунків-метод грошових потоків-метод багатоваріантних розрахунків,метод економіко-математичного моделювання

Об’єктом фінансового планування є розробка наступних основних документів:-план доходів та витрат підприємства-план надходжень і витрачань коштів-балансовий план-план формування та використання фінансових ресурсів.

В процесі планування фінансів здійснюється:-прогнозування фінансових ресурсів діяльності підприємства в плановому періоді як в цілому,так і за окремими напрямами діяльності шляхом оцінки розмірів доходів і витрат підприємства.-оцінка вартості економічних результатів(активів,необхідних підприємству для виконання господарської діяльності та обслуговування виробничого процесу.-досягнення необхідного рівня платоспроможності та ліквідності підприємства протягом всього планового періоду.

55.Поняття і види прибутку. Прибуток-це та частина доходу,яка залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу комерційну діяльність підприємства.

Джерелом формування прибутку є доходи підприємства.Доходи підприємства поділяють за такими ознаками:1)За характером отримання:-доходи від звичайної діяльності-надзвичайні доходи2)За видом діяльності-доходи від виробничої діяльності-доходи від інвестиційної діяльності-доходи від фінансової діяльності-доходи від іншої діяльності3)За повнотою і місцем відображення:- бухгалтерські доходи -приховані доходиФункції прибутку:1)оцінна функція-для оцінки ефекту господарської діяльності2)розподільна функція-коли прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства(відрахування в бюджет)3)стимулююча функція-прибуток стимулює трудовий колектив та створює зацікавленість в удосконаленні господарської діяльності4)відтворювальна функція-оскільки прибуток є джерелом розширення відтворення засобів підприємства.

Прибуток як економічний показник поєднує інтереси держави,господарюючого суб’єкта,працівників і власника.

Прибуток як якісний показник відображає зміни обсягів господарської діяльності ,рівень використання ресурсів,поєднує у собі всі сторони діяльності підприємства.

Прибуток класифікують за певними видами діяльності на :1)прибуток від звичайної діяльності-прибуток від реалізації продукції,інші операційні прибутки до яких належать прибутки від оренди активів,від операційних курсових різниць ,від реалізації оборотних активів тощо.фінансові прибутки- це прибутки від інвестицій у підприємства, дивідендів,відсотків отриманих від фінансових інвестицій.

інші прибутки-прибутки від реалізації необоротних активів та майнових комплексів,прибутки від не операційних курсових різниць.2)надзвичайні прибутки

Надзвичайною діяльністю вважається діяльність пов’язана з усуненням стихійного лиха,пожеж, аварій , тобто діяльність що відрізняється від звичайної і не є частою і регулярною. За цією діяльність підприємство може отримувати страхове відшкодування,покриття збитків. При визначенні фінансових результатів окремо відзначається фінансовий підсумок за надзвичайною діяльністю.

Залежно від формування та розподілу виділяють:1)загальний(балансовий) прибуток- це весь прибуток підприємства,отриманий від усіх видів діяльності до його оподаткування то розподілу.2)чистий прибуток -це прибуток після оподаткування,тобто той,який реально поступає у розпорядження підприємства.3)Валовий прибуток- це різниця між виручкою та виробничими витратами. Це поняття включає власне прибуток і невиробничі витрати.4)операційний прибуток-це різниця між валовим прибутком та невиробничими витратами.5)маржинальний прибуток характеризує обсяг виручки від обсягу продукції за мінусом змінних витрат. Включає власний прибуток і постійні витрати.Інші класифікації прибутку:За методикою оцінки:-номінальний-реальний

За метою використання:-бухгалтерський-економічний

За розмірами:-мінімальний-цільовий-максимальний

56. показники фінансового стану підприємства.Показники фінансового стану підприємства — система показників що використовується для аналізу фінансового стану підприємства. Дані показники це розрахунки, засновані на звітах компанії та іншій інформації, що використовуються для характеристики фінансової структури компанії. Фінансові коефіцієнти можна розділити на чотири групи:1.показники, що характеризують ступінь використання позичкового капіталу;2.показники ліквідності.3.показники рентабельності (прибутковості).4.показники ринкової вартості компанії.

Фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства.

Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов'язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з підприємством. У кожного з партнерів підприємства — акціонерів, банків, податкових адміністрацій — свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки стану підприємства, мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.

Ясна річ, що в доброму фінансовому стані зацікавлене передовсім саме підприємство. Однак добрий фінансовий стан будь-якого підприємства формується в процесі його взаємовідносин із постачальниками, покупцями, акціонерами, кредиторами та іншими юридичними і фізичними особами. З іншого боку, безпосередньо від підприємства залежить міра його економічної привабливості для всіх цих юридичних осіб, що завжди мають можливість вибору між багатьма підприємствами, спроможними задовольнити той самий економічний інтерес.

Відтак необхідно систематично, детально і в динаміці аналізувати фінанси підприємства, оскільки від поліпшення фінансового стану підприємства залежить його економічна перспектива.

57.сутність та види реструктуризації.У світовій і вітчизняній теорії та практиці одним із поширених засобів фінансового оздоровлення підприємств є реструктуризація.  Реструктуризація підприємства — це здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, право-вих, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підпри-ємства, зміну форм власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспро-можної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів. розрізняють такі форми реструктуризації:1) реструктуризація виробництва; 2) реструктуризація активів; 3) фінансова реструктуризація; 4) корпоративна реструктуризація (реорганізація).  Реструктуризація виробництва передбачає внесення змін до організаційної та у виробничо-господарської сфери підприємства з метою підвищення його рентабельності та конкурентоспромо-жності. Ідеться насамперед про такі заходи: • зміна керівництва підприємства; • упровадження нових, прогресивних форм та методів управ-ління; • диверсифікація асортименту продукції; • поліпшення якості продукції; • підвищення ефективності маркетингу; • зменшення витрат на виробництво; • скорочення чисельності зайнятих на підприємстві. Реструктуризація активів передбачає заходи, докладно розглянуті в розд. 5. Головні з них такі: • продаж частини основних фондів; • продаж зайвого обладнання, запасів сировини та матеріалів тощо; • продаж окремих підрозділів підприємства; • зворотний лізинг; • реалізація окремих видів фінансових вкладень; • рефінансування дебіторської заборгованості.  Фінансова реструктуризація пов’язана зі зміною структури й розмірів власного та позичкового капіталу, а також зі змінами в інвестиційній діяльності підприємства. Отже, це такі заходи: • реструктуризація заборгованості перед кредиторами; • одержання додаткових кредитів; • збільшення статутного фонду; • заморожування інвестиційних вкладень.  Зауважимо, що фінансова реструктуризація обов’язково має супроводжуватися реструктуризацією виробництва, у противно-му разі ліквідації підприємства (нехай і дещо пізніше) уникнути не вдасться.  Найскладнішим видом реструктуризації є корпоративна рес-труктуризація. Остання передбачає реорганізацію підприємства, що має на меті змінити власника статутного фонду, створення нових юридичних осіб і (або) нову організаційно-правову форму діяльності. У межах такої реструктуризації виконують: • часткову або повну приватизацію; • поділ великих підприємств на частини; підприємств

58. Характеристика механізму санації.Закон розрізняє поняття "досудова санація", передбачене також новим Господарським кодексом України.

Досудова санація — це система заходів щодо відновлення платоспроможності підприємства-боржника, які здійснюються органом, уповноваженим управляти майном боржника, з метою запобігання його банкрутству до початку порушення провадження у справі про банкрутство.

Отже, санація — система заходів щодо попередження оголошення підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації.

Санацію підприємство проводить у трьох основних випадках:— до порушення кредиторами справи про банкрутство, якщо підприємство звертається до зовнішньої допомоги у спробі вийти з кризового стану;— якщо підприємство, звернувшись до господарського суду із заявою про банкрутство, одночасно пропонує умови своєї санації;— якщо рішення про проведення санації виносить господарський суд на основі одержаних пропозицій задовольнити вимоги кредиторів до боржника і виконати його зобов'язання перед бюджетом. Залежно від масштабів кризового стану підприємства й умов надання йому зовнішньої допомоги виділяють два види санації:1. Санація підприємства без зміни статусу юридичної особи. Здійснюється з метою усунення неплатоспроможності підприємства, якщо його кризовий стан є тимчасовим. Санація може відбуватись у таких формах:— погашення боргу підприємства за рахунок бюджетних коштів;— погашення боргу підприємства за рахунок цільового кредиту банку;— переадресування боргу на іншу юридичну особу;— випуск облігацій або інших боргових цінних паперів під гарантію санатора.

2. Санація підприємства зі зміною статусу юридичної особи. Здійснюється за умови глибокої кризи підприємства, має назву реорганізації підприємства; передбачає зміну форми власності, організаційно-правових форм діяльності та інше. Санація може відбуватися у формах:— злиття підприємства-боржника з іншим фінансово-стійким підприємством;— поглинання підприємства-боржника підприємством-санатором;— розділ підприємства (виділені в процесі розділу підприємства одержують статус нової юридичної особи);— перетворення у відкрите акціонерне товариство;— передача в оренду;— приватизація державного підприємства.

59.Суть банкрутства і чинники, що його спричиняють.Поняття банкрутства органічно притаманне сучасним ринковим відносинам. Воно характеризує неспроможність підприємства (організації) задовольнити вимоги кредиторів щодо оплати товарів, робіт, послуг, а також забезпечити обов’язкові платежі в бюджет і позабюджетні фонди.

Закон України «Про банкрутство» під банкрутством розуміє зв’язану з браком активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи суб’єкта підприємницької діяльності задовольнити в установлений для цього строк пред’явлені до нього з боку кредиторів вимоги та виконати зобов’язання перед бюджетом.

За нормальних умов господарювання акціонери та кредитори сподіваються на винагороду, рівень якої залежить від ступеня прибутковості фірми. Одна з перших ознак руху до банкрутства – спад прибутковості фірми нижче за вартість її капіталу. Відсотки за кредит і дивіденди, що сплачуються фірмою, перестають відповідати сучасним ринковим умовам господарювання, а вкладання коштів у таку фірму стає невигідним. Кредитори (власники облігацій та інші) одержують певні суми, визначені кредитними угодами, але відносна вигідність їхніх вкладень у дану фірму зменшується, а у зв’язку зі спадом вартості акціонерного капіталу падає й ціна акцій, збільшується ризик неповернення коштів, у фірми виникають труднощі з готівкою, особливо якщо кредитори не пролонгують кредитні угоди на наступний період і фірма змушена буде виплатити не тільки відсотки, а й суму основного боргу. Може виникнути криза ліквідності і фірма увійде в стан «технічної неплатоспроможності». Це явище можна вже розглядати як банкрутство. Причини банкрутства підприємств (організацій) можуть бути найрізноманітнішими. Беручи загалом, їх можна поділити на дві групи: 1) зовнішні, які практично дуже важко (іноді неможливо) врахувати; 2) внутрішні, що безпосередньо залежать від форм, методів та організації роботи на самому підприємстві. Результатом одночасного впливу всіх чинників є настання банкрутства.

Зовнішні фактори можуть бути міжнародними та національними. Міжнародні фактори формуються під впливом динаміки загальноекономічних показників розвитку провідних країн, стану світової фінансової системи, стабільності міжнародної торгівлі, митної політики, рівня міжнародної конкуренції, руху міжнародного капіталу та ін. В Україні необгрунтована економічна політика уряду, некеровані інфляційні процеси, тотальна економічна криза, політична нестабільність суспільства, спад ділової активності в економіці найбільш впливають на результати діяльності підприємств передовсім через недосконалість законодавчої бази. На сучасному етапі дуже уповільнився розвиток науки і техніки знов-таки через глибоку кризу в інвестиційній сфері. Низький рівень інтегрованості вітчизняної економіки, неефективне використання зарубіжного капіталу, різке погіршання кон’юнктури внутрішнього і зовнішнього ринків спричиняють помітні симптоми банкрутства в багатьох підприємствах України.

60.Припинення діяльності підприємства.Припинення діяльності підприємства - одне з юридичних понять господарського права. Це специфічна правова робота. До змісту поняття "припинення" входять юридичні підстави ("умови"), акти та процесуально-правові дії щодо припинення діяльності підприємства як суб'єкта права. Особливі підстави і форми припинення діяльності підприємств окремих видів встановлені також законами про ці підприємства. Діяльність підприємства припиняє його власник (вищий орган підприємства, уповноважений орган). Припинення за юридичними підставами, як зазначалося вище, може бути двох видів: добровільним і примусовимЗакон передбачає дві правові форми припинення підприємства: ліквідацію і реорганізацію (ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні"). У випадку ліквідації підприємство припиняється як суб'єкт права без правонаступництва. Реорганізація передбачає виникнення на основі діючого підприємства одного або більше нових підприємств як суб'єктів права. У разі реорганізації підприємства усі його права та обов'язки переходять до правонаступника (правонаступників). Законодавство визначає п'ять правових способів реорганізації підприємства: злиття, приєднання, поділ, виділ та перетворення. З юридичної точки зору ці способи різняться залежно від того, до якого суб'єкта права переходять усі майнові права та обов'язки підприємства, що реорганізуються. Злиття двох і більше підприємств в одне означає перехід прав та обов'язків кожного з них до підприємства, що виникло внаслідок правового акту злиття. У цьому випадку виникає нове підприємство.