47.Поняття,склад і структура інвестицій

Розвиток підприємства в процесі його функціонування здійснюється,як результат інвестиційної діяльності.

Під інвестиціями згідно закону україни про інцест.діяльність розуміють усі майнові та інтелектуальні цінності,які вкладаються в об»єкти підпр. діяльності врезультаті чого ств. прибуток(дохід) або досягається соціальний ефект.

Юрид.та фіз. особи,які вкладають капітал в будь-яке підприємство з цілю отримати прибуток називаються інвесторами,тобто суб’єктами інвестиційної діяльності,а сам процес інвестуванням.

Залежно від суб’єкта вкладення виділяють державні та приватні інвестиції за об»єктами вкладення коштів виділяють реальні та фінансові інвестиції.

Під реальними інвестиціями мають на увазі вкладення кощтів у реальні активи,як матеріальні так і нематеріальні.

Реальні інвестиції мають за мету оновлення діючих та створення нових матеріальних і нематеріальних .

Ще їх називають виробничими ,але в практиці господарювання за ними закріпилась назва «капітальних вкладення».

Фінансові інвестиції розуміють,як вкладення кощтів в роздрібні фінансові інструменти (активи ) серед яких найбільш поширеними є вкладення коштів у цінні папери.

Реальні інвестиції залежно від функціонального призначення поділяються на:

Валові-загальна сума одноразових витрат капіталу на просте та розширене відтворення основних фондів та суб’єктів соціальної інфраструктури.

Чисті – витрати тільки на розширене відтворення основних фондів та об»єктів соціальної інфраструктури.розраховують ,як різницю між валовими капіталовкладеннями та амортизаційними відрахуваннями.

Залежно від того де вкладається капітал(в межах чи поза країною) виокремлюють:Внутрішні(вітчизняні)Зовнішні(іноземні)

Зовнішні прямі інвестиції-вкладення капіталу закордоном,що за величиною становить не менше 10% вартості певного конкретного проекту.

Закордонні інвестиції менші за 10% вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту називаються портфельними.

За чинними на підприємстві системами планування та обліку до складу капіталовкладень включають:1.вартість будівельно-монтажних робіт

2.вартість усіх видів виробничого устаткування,а також зарахованих до основних фондів інструментів та інвесторів.3.інші капітальні роботи та витрати до них належать вартість земельних ділянок,роботи з глибоко розвідувального буріння на нафту,газ,термальні води,проектні роботи науково-дослідні роботи,вартіст придбаних ліцензій,патентів,витрати на підготовку кадрів тощо.

Співвідношення між переліченими видами капітальних витрат характеризує елементарно-технологічну структуру капіталовкладень.

48.Планування капіталовкладень.Визначення необхідного обсягу та джерел капіталовкладень. Процес прогнозування (планування капіталовкладень) на підприємстві охоплює 2 послідовно здійсню вальні етапи: 1.обчислення необхідного обсягу реальних інвестицій на розрахунковий період (рік чи кілька років)2.визначення конкретних джерел їхнього фінансування

Масштабність та складність розрахунків на перщому етапі залежить від можливих варіантів,ситуацій на ринку та на підприємстві.

З кількісними та якісними характеристиками попиту ринку задовольняється повністю не має потреби у збільшенні виробництва.

Попит постійно зростає тому підприємець зацікавлений у відповідному збільшенні обсягу виробництва за допомогою введення в дію додаткових виробничих потужностей.

Має місце,коли різке зменшення попиту на пропоновану продукцію підприємства через що підприємство змушене модернізувати виробництво нової конкурентно-спроможної продукції.

За першим варіантом здійснюється лише просте відтворення основних фондів за рахунок амортизаційних відрахуван.

Другий варіант передбачає здійснення розширеного відтворення основних фондів і об»єктів соціальної інфраструктури,наслідком цього процесу має бути нарощення необхідних розмірів виробничої потужності підприємства,переважно через це його технічне переозброєння ,реконструюють або розширюють за попередньо виробленим проектом.Такий варіант збільшення виробничих потужностей підприємства зумовлює необхідність ретельного складання плану технічного-переозброєння та реконструкції.Така програма складається за розділами:1.зведенні техніко-економічні показники 2.заходи за окремими напрямами(техніко-технологічного та організаційного розвитку з визначенням для кожного з них приросту виробничої потужності та інших економічних показників)

3.потреби в устаткуванні(для визначення необхідного обсягу капіталовкладень на одиницю приросту виробничої потужності.)

2 методом розрахунків:1.попередньо-приблизних розрахунків(на підставі показника питомих капітальних вкладень на одиницю приросту виробничої потужності)2.прямих розрахунків(за одним кошторисом технічного переозброєння реконструкції або розширення підприємства)

За третім варіантом ситуація на ринку зумовлює докорінну перебудову техніко-технологічної бази підприємства.за цим варіантом розрахунки необхідного обсягу капіталовкладень здійснюється в основному за схемою 2 варіанту,але при цьому необхідно врахувати значні капітальні витрати пов’язані з маркетинговими дослідженнями,проектуванням нових виробів,які мають за своїми техніко-економічниічними характеристиками задовольняти вимоги попиту.За таких умов підприємству треба бути готовому і до необхідності диверсифікації виробництва,яка можу зумовити мобілізацію значних інвестиційних ресурсів. Джерела фінансово виробничого інвестування. Для забезпечення ефективної господарської діяльності підприємству важливим є обгрунтуване визначення конкретних джерел фінансово виробничих інвестицій. Найпростіше це можна зробити для 1 варіанту однак,якщо за певних причин сукупної суми амортизаційних відрахувань недостатньо для заміни застарілого устаткування треба використовувати інші (переважно внутрішні) джерела формування коштів.Наприклад залучити частину нерозподіленого прибутку.

Забезпечення фінансів в розширеному відтворенні основних засобів за 2 і 3 варіантами економічних ситуацій є складним господарським завданням.Для того,щоб йлшл ефективно розвязатои необхідне глибоке економічне обґрунтування виробу тих чи інших джерел реальних інвестицій.Достатньо продуманим має бути рішення про випуск і продаж цінних паперів або використання довгострокового кредиту.Особливо ретельного обґрунтування потребує клопотання підприємства про надання йому прямої чи непрямої державної субсидії,закордонних інвестицій та створення спільних підприємств,що дає змогу виробляти більш конкурентно спроможну продукцію,але інколи може поставити підприємству надто велику залужність від іноземного інвестора.

49.оцінка ефективності інвестиційЕфективність інвестицій характеризує економічні,соціальні або інші результати і господарська доцільність їх здійснення.Основою оцінки доцільності капітальних витрат служить порівняння вигідності того чи іншого проекту за умови тобмеженості капіталу,як ресурсу та забезпечення найбільших прибутків через реалізацію найліпшого з кількох варіантів проекту. Офіційна методика оцінювання ефективності,доцільності капітальних вкладень,включає визначення абсолютної і порівняльної ефективності

При визначенні абсолютної ефективності розраховують:

коефіцієнт економічної ефективності інвестицій та термін окупності капіталовкладень-відношення приросту прибутку(зменшення собівартості внаслідок вкладення капіталу до загальної суми капіталовкладів.)

термін окупності обернений і розраховується,як 1 поділити на коеф економ ефективності визначається у роках.

Порівняльна ефективність капіталовкладень визначається лише тоді,коли є кілька інвестиційних проектів.основою для визначення порівняльної ефективності є обчислення показника зведених витрат за кожним проектом до реалізації приймають проект у якого Z (показник зведенних витрат ) є мінімальним. 52.Зміст,ф-ції та види цін.Ціна-та сума коштів,яку покупець може заплатити за товар чи послугу ,які володіють певними споживчими цінностями.

В ціні товару відображені витрати підприємства на його виробництво та реалізацію.Одночасно ціна є важливим джерелом доходу,оскільки містить прибуток.Функції:1.облікова-забезпечує облік результатів господарювання. 2.стимулююча-сприяє раціональному використанню обмежених ресурсів НТП,процесу оновлення асортименту продукції.3.розподільча-за її допомогою здійснюється перерозподіл ресурсів ,доходів і фінансів між виробниками і споживачами.4.регулююча-здійснюється збалансування між попитом та пропозицією За класифікаційною ознакою рівня встановлення та регулювання виділяють:Централізовано-фіксовані- встановлюються безпосередньо державою.Регульовані- розраховуються під впливом попиту і пропозиції з врахуванням певних обмежень держави щодо цін та ціноутворення;

Договірні- — ціни, що зазначаються у договорі між продавцем і покупцем за згодою сторін. У випадку, якщо договір укладається між суб´єктами різного громадянства, а платежі виконуються в іноземній валюті, такі ціни називаються контрактними.Вільні ціни- складаються під впливом попиту і пропозиції без будь-якого втручання держави;

Залежно від особливостей купівлі-продажу в сфері економіки існують:

Світові — грошовий вираз інтернаціональної вартості товарів, що реалізуються на світовому ринку. В умовах розвинутого товарного виробництва в основі С. ц. лежить інтернаціональна ціна виробництва товарів. С. ц. формується в процесі конкурентної боротьби.Оптові- ціни, за якими торгові підприємства здійснюють розрахунок з постачальниками товару. В свою чергу поділяються на:§ оптово-відпускні — ціни підприємств-виробників, за якими вони реалізують виготовлену продукцію іншим підприємствам та організаціям;§ ціни оптового підприємства — за ними постачальники та оптові торгові організації реалізовують свою продукцію;§ трансфертні — різновид оптових цін, за якими здійснюються комерційні операції між підрозділами однієї фірми;§ біржові — різновид оптових відпускних цін, які формуються на базі біржового котирування, надбавок і знижок з ціни залежно від якості товару, відстані до місця поставки, передбачених біржовим контрактом;§ закупівельні — ціни, за якими сільськогосподарські виробники продають свою продукцію державним, кооперативним і приватним заготівельним, переробним та торговельним підприємствам.

Роздрібні- ціни, за якими продукція реалізовується у роздрібній мережі населенню, підприємствам та організаціям. Варіантами роздрібних цін є:§ аукціонні — ціни, що складаються під час реалізації товарів на аукціонах у процесі зміни початкової (відправної) ціни, оголошеної аукціоністом, у бік підвищення або зниження;§ ціни комісійної торгівлі — ціни, що застосовуються при продажу товарів і продуктів на комісійних засадах.

Закупівельні — це ціни, за якими сільськогосподарська продукція великими партіями реалізується державними, кооперативними та фермерськими господарствами для подальшої переробки. За такими цінами продукція закуповується, головним чином, державними органами для створення спеціальних фондів (зерно), а також недержавними підприємствами (наприклад, м’ясокомбінатами, цукровими заводами).

Ціни-тарифи на перевезення вантажів ,пасажирів та надання різноманітних платних послуг.

Сучасне ціноутворення передбачає систему франкування цін-вид зовн-торг угоди,купівлі-продажу,коли в ціну товару включають витрати на його страхування,доставку,місце зазначене в договорі.

Розрізняють ціни «франко вагон станція відправлення» і «франко вагон станція призначення»

Ціна франко-вагон станції відправлення враховує витрати, які поніс продавець на перевезення товару до станції відправлення, подачу вагона на під´їзні колії і завантаження товару у вагон;Ціна франко-вагон станції призначення включає витрати на перевезення товару із складу продавця до станції призначення без розвантаження товару з вагонів;