67. Поняття судових доказів і їх класифікація

Судові докази - це будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Класифікація доказів:

- за джерелом одержання:

А) особисті, тобто такі, джерелом яких є люди (відомості про факти, одержувані від сторін, свідків і т.д.);

Б) речові (джерелом є речі - письмові і речові докази);

В) змішані (висновок експерта);

- за способом утворення:

А) первісні - докази, отримані з першоджерела. Ними можуть бути, наприклад, фактичні дані, отримані за допомогою показань свідка-очевидця, оригінали документа і т. д.;

Б) похідні - докази, отримані „із других рук", наприклад, відомості, отримані з копії документа чи за допомогою фотозйомки й ін.;

- за характером висновку:

А) прямі — це такі докази, з яких можна зробити достовірний висновок про існування (чи не існування) доказуваного факту;

Б) непрямі - докази, з яких можна зробити імовірний висновок про існування доказуваного факту, називається непрямим.

68. Підстави звільнення від доказування

Підстави звільнення від доказування:

1. обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню;

2. обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

3. обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

4. вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

69. Обов’язок доказування і подання доказів

Доказування - це пізнавальна і розумова діяльність суб'єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів. Мета доказування - з'ясування дійсних обставин справи.

Обов'язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. У разі недостатності доказів суд вправі запропонувати представити докази тій стороні, яка несе обов'язок по доказуванню. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.