7.2. Превентивні аспекти страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

Професійний ризик тісно пов'язаний з невизначеністю та імовір­нісними характеристиками об'єктно-суб'єктних взаємозв'язків: проявом складного комплексу взаємопов'язаних факторів умов праці та трудового процесу (вплив технічної системи на людину), біологічного стану людини та її здоров'я (сприйняття ризиків), роз­виненості механізмів та інститутів захисту від ризиків (охорона та медицина праці, соціальне страхування та реабілітаційне забез­печення). Кожну зі сфер ризику - що формує професійний ризик (технічна система), сприймає ризик (професійні групи працівни­ків) і управляє ризиком (інститути техніки безпеки, охорони та медицини праці, страхування) - важливо вивчати як окремо, так і в комплексі: у формі результуючого ефекту взаємодії існуючих ви­дів і рівнів ризиків, суб'єктів ризиків і «культури» управління без­пекою.

З позицій медицини праці (гігієни праці та професійної захво­рюваності) професійний ризик розглядається в аспекті встанов­лення кількісних закономірностей виникнення професійної захво­рюваності працівників і розроблення механізмів її попередження. При цьому вивчаються фактори виробничого середовища (шум, вібрація, хімічні та біологічні речовини, радіаційний та інші види проникаючого випромінювання і т.д.) та трудового процесу (інте­нсивність праці, темп праці і т.д.) як джерела ушкодження здоро­в'я. Даний підхід зафіксований у визначенні професійного ризи­ку, запропонованому ВООЗ: ризик - це математична концепція, що відображає очікувану вагу і/або частоту несприятливих реак­цій організму людини на дану експозицію шкідливого фактора виробничого середовища. Рівень ризику визначається шляхом по­рівняння ступеня поширення тих чи інших захворювань за ви­значеними професійними групами працівників у конкретних умо­вах праці (експозиція факторів виробничого середовища, клас не­безпеки речовин і перевищення їх концентрації стосовно санітар­них норм).

З позиції техніки безпеки й охорони праці професійний ризик розглядається в аспекті виявлення факторів ризику (техніка, тех­нологія і вид виробництва, організація праці, професійна підготовка персоналу і проведення профілактичної роботи з охорони праці), що впливають на рівень виробничого травматизму, і розробленні техні­чних і організаційних заходів щодо його зниження.

Таким чином, з позиції медицини, охорони праці та техніки безпеки оцінка професійного ризику являє собою аналіз причин його виникнення і масштабів впливу на професійні групи праців­ників в окремих галузях економіки.

Причинно-наслідкові зв'язки аналізуються за схемою: умови праці - ризик - нещасний випадок - шкода. При цьому якісні методи оцінки ризику використовуються для виявлення й іден­тифікації існуючих причин і видів ризиків, а кількісні - для оцінки частоти або імовірності їх серйозних наслідків.

У процесі оцінки ризику умовно можна виділити чотири ета­пи: виявлення шкідливих і небезпечних факторів професійного ризику з позиції їх потенційної небезпеки для здоров'я працівни­ків, збір даних про частоту та вагу наслідків виробничого травма­тизму і професійної захворюваності, економічна оцінка наслідків виробничого травматизму і професійної захворюваності, актуарне « зондування » професійних ризиків і вибір відповідної моделі стра­хування.

Для цілей соціального страхування важливо враховувати те, що існують галузі та підприємства, де більшість нещасних випад­ків не викликає серйозних наслідків, і такі, де значна кількість нещасних випадків спричиняє серйозні наслідки для працівни­ків (часткова або повна втрата працездатності). Відповідно це ви­кликає більш високі розміри компенсаційних виплат, обсяги ме­дичних і реабілітаційних послуг. Крім того, навіть за однакової втрати працездатності (залежно від виду виробничої травми або професійного захворювання) потерпілим потрібні різні за харак­тером і вартістю послуги, пов'язані з лікуванням, медичною, про­фесійною та соціальною реабілітацією. Тому економічні та нату­ральні показники професійних ризиків істотно відрізняються.

З позиції соціального страхування професійний ризик озна­чає ймовірність настання для даної професійної групи працівни­ків страхових подій, що супроводжуються втратою заробітку (че­рез нещасні випадки на виробництві та професійні захворюван­ня) і вимагають відшкодування витрат на лікування і реабіліта­цію. Важливо зазначити, що страхується ризик неодержання тра­вми або професійного захворювання (їх не можна звести до нуля, їх можна тільки знизити), а втрати заробітку через нещасні випа­дки і додаткові витрати на лікування і реабілітацію потерпілих.

Рівень професійного ризику характеризують:

• імовірність (частота для даної професійної групи працівни­ків за певний період часу) настання страхових випадків, що приводять до втрати заробітку через нещасні випадки на ви­робництві;

• види (нозологія) та тривалість ушкодження здоров'я (втрати працездатності);

• набір компенсаційних виплат, медичних і реабілітаційних послуг, необхідних для конкретної професійної групи праців­ників.

Слід зазначити, що головна характеристика обов'язкового со­ціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійної захворюваності полягає в тому, що до свого предмета діяльності даний вид захисту включає економічні та правові від­носини з приводу несприятливих соціальних наслідків професій­ної праці.

У цьому зв'язку інститут обов'язкового соціального страхуван­ня від нещасних випадків на виробництві та професійних захво­рювань використовує як тільки йому властиві методи оцінки про­фесійних ризиків насамперед вартісні методи, що дозволяють ви­значити обсяги необхідних страхових платежів (премій), достат­ніх для забезпечення страхових виплат.

Стосовно статистики виробничого травматизму та професій­ної захворюваності, а також оцінки окремих факторів професій­ного ризику та техніки безпеки, то вони використовуються соціа­льним страхуванням для вирішення таких завдань: ранжируван-ня та класифікації ризиків, розроблення превентивних заходів щодо їх попередження, формування інформаційної бази та відповідної інфраструктури щодо управління ризиками.

Об'єктом вивчення професійних ризиків є робоче місце, де виявляє себе ризикова ситуація. Наприклад, на робочому місці на працівника з різною ймовірністю можуть впливати фактори ризику хімічної, фізичної та біологічної природи, а також факто­ри ризику трудового процесу (важкість, інтенсивність і монотон­ність праці).

Заданими ВООЗ, понад 100 тис. хімічних речовин (найчасті­ше називають цифри 500-600 тис. хімічних речовин і більше), 200 біологічних речовин, близько 50 фізичних факторів і 20 факторів трудового процесу, впливаючи на людину в різноманіт­них сполученнях і експозиціях, формують різні за видами та рів­нями ризикові ситуації. Виявляються дані ситуації залежності від прийнятих заходів щодо захисту працівників по-різному: рі­вень виробничого травматизму, професійної та виробничо-обу­мовленої захворюваності, а також тяжкість їх наслідків істотно варіюють. Тому для виміру ймовірнісних характеристик ризику використовують різні методи - апріорні (прогнозовані) оцінки, що базуються на дозо-ефектних гігієнічно-нормованих впливах окремих факторів ризику й апостеріорні, тобто статистичні оцін­ки фактичних подій.

При визначенні рівня професійного ризику оцінка умов праці на робочих місцях за гігієнічними критеріями є попередньою (має прогнозний характер) і повинна доповнюватися оцінкою фактич­ного його впливу на стан здоров'я працівників з використанням медико-статистичних показників рівнів професійної (виробничо-обумовленої) захворюваності.

Фонд вживає заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, усунення загрози здоров'ю працівників, викликаної умовами праці. Виконання цих функцій покладається на страхо­вих експертів з охорони праці.

Страховими експертами з охорони праці можуть бути особи з вищою освітою за фахом спеціаліста з охорони праці або особи з вищою технічною або медичною освітою, які мають стаж практич­ної роботи на підприємстві не менше трьох років та відповідне по­свідчення, яке видається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади.

Страхові експерти з охорони праці мають право:

1. Безперешкодно та в будь-який час відвідувати підприємст­ва для перевірки стану умов і безпеки праці та проведення профілактичної роботи з цих питань.

2. У складі відповідних комісій брати участь у розслідуванні нещасних випадів на виробництві та професійних захворю­вань, а також у перевірці знань з охорони праці працівників підприємств.

3. Одержувати від роботодавців пояснення та інформацію, у тому числі у письмовій формі, про стан охорони праці.

4. Брати участь у роботі комісій з питань охорони праці підпри­ємства.

5. Вносити власникам підприємств, органам виконавчої влади подання про порушення законодавства про охорону праці та вимагати вживання економічних санкцій до відповідальності посадових осіб, які допустили ці порушення.

Фонд зобов'язаний:

1. Вести реєстр страхувальників.

1. Письмово повідомляти страхувальнику умовний клас профе­сійного ризику його підприємства - груп галузей економіки або видів діяльності, що мають визначений для цієї групи рі­вень виробничого травматизму професійної захворюваності.

2. Укладати угоди з лікувально-профілактичними закладами та окремими лікарями на обслуговування потерпілих на вироб­ництві.

3. Вивчати та використовувати досвід управління охороною праці та страхування від нещасного випадку в зарубіжних країнах.

4. Співпрацювати з фондами інших видів соціального страхуван­ня у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпе­ченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кож­ному конкретного випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.