5.3. Порядок виплати допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності

Матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'яз­ковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасо­вою втратою працездатності призначаються та надаються за основ­ним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків.

У разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, ор­ганізації матеріальне забезпечення за страховими випадками, що настали до їх ліквідації (реорганізації), виплачується за­страхованим особам їх правонаступником, а до відсутності правонаступника - виконавчою дирекцією відділення Фонду за місцем реєстрації ліквідованого підприємства, установи, орга­нізації як страхувальника.

Рішення про призначення матеріального забезпечення та на­дання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на під­приємстві, в установі, організації, до складу якої входять пред­ставники адміністрації підприємства та застрахованих осіб (ви­робничих органів первинної профспілкової організації (профспіл­кового представника).

Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійс­нює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною випла­тою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального за­безпечення (повністю або частково), розглядає підставу і прави­льність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та со­ціальних послуг.

На підприємстві, де нарахування і виплата заробітної плати, а також надання допомоги з соціального страхування здійснюєть­ся у його структурних підрозділах децентралізовано, комісії з соці­ального страхування створюються в кожному окремому підрозділі підприємства.

Якщо на підприємстві діє кілька профспілкових організацій, делегування членів комісії від застрахованих осіб провадиться об'єднаним представницьким органом, який утворено цими проф­спілковими організаціями за ініціативи будь-якої профспілки. Профспілка, що відмовилася від участі в представницькому органі, позбавляється права представляти інтереси застрахованих осіб при вирішенні питань матеріального забезпечення та соціальних по­слуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуван­ням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Члени комісії делегуються кожною представницькою сторо­ною самостійно в однаковій кількості залежно від кількості за­страхованих осіб на підприємстві. Члени комісії виконують свої обов'язки, як правило, на громадських засадах. За потреби мати в комісії штатного працівника відповідні пропозиції подаються на розгляд роботодавця.

Строк повноважень членів комісії та їх кількість від кожної сторони встановлюються спільним рішенням представницьких сторін.

Рішення про делегування членів до комісії з соціального стра­хування підприємства оформлюються: роботодавцем - його нака­зом, представником застрахованих осіб - постановою виборного органу профспілкової організації (об'єднаного представницького органу профспілкових організацій) або іншого уповноваженого найманими працівниками органу.

Комісія з соціального страхування створюється на підприємстві, в установі, організації при кількості застрахованих осіб понад 15 працюючих за наймом

При кількості на підприємстві застрахова­них осіб 15 і менше на загальних зборах працівників обирається упо­вноважений із соціального страхування підприємства.

Комісія з соціального страхування підприємства підзвітна вла­снику або уповноваженому ним органу та представнику застрахо­ваних осіб, її робота в установленому порядку підлягає перевірці органами Фонду.

Допомога у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності ви­плачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах:

1. 60% середньої зарплати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж до 5 років.

2. 80% середньої зарплати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від 5 до 8 років.

3. 100% середньої зарплати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад 8 років.

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається застра­хованій особі у формі матеріального забезпечення, що компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів. Розмір зазна­ченої допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.

У разі надання застрахованій особі відпустки у зв'язку з вагіт­ністю та пологами у період її тимчасової непрацездатності листок непрацездатності з тимчасової непрацездатності закривається, а з дня настання цієї відпустки видається інший листок непрацездат­ності. Кожен із зазначених листків оплачується за відповідними нормами. Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається застрахованій особі у розмірі 100% середньої заробітної плати (до­ходу) і не залежить від страхового стажу.

Значне підвищення з 1 квітня 2005 року розміру допомоги при народженні дитини - до 22,6 прожиткових мінімумів для дітей віком до шести років було спрямоване на стимулювання народжу­ваності в країні. При цьому визначення розміру допомоги за від­сутності економічно обґрунтованих розрахунків витрат сім'ї, зу­мовлених народженням дитини, дає можливість коригувати його залежно від можливостей державного бюджету, а не реальних потреб у створенні належних умов для забезпечення повноцінно­го утримання дитини.

З підвищенням розміру допомоги при народженні дитини Уря­дом визначено мету її надання - створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини. Відсутність пере­ліку таких умов спричиняє суб'єктивне встановлення підстав для припинення виплати допомоги та обмежує безпосередньо право дитини.

На сьогодні майже 72% обсягів виплат допомоги при наро­дженні дитини здійснюється за рахунок коштів Фонду соціаль­ного страхування з тимчасової втрати працездатності, у тому числі 98% страхувальниками-роботодавцями, 2% - робочими органа­ми відділень Фонду. При цьому законодавче покладання на гро­мадський орган - Комісію (уповноваженого) з соціального страху­вання вирішення питань з надання допомоги застрахованим осо­бам (призначення, виплата, контроль) без жодного важелю впливу на її діяльність, призводить до несвоєчасного отримання допомоги при народженні дитини або взагалі відмови у її призначенні та ви­платі, приховування страхувальниками фактів її невиплати. Ау­диторами встановлено, що виплата допомоги при народженні ди­тини здійснюється не на наступний день, а із запізненням до 50 днів.

Діюча система контролю за дотриманням прав і гарантій за­страхованих осіб неефективна та за відсутності звернень застра­хованих осіб або планових перевірок Держнагляд праці щодо до­тримання законодавства про загальнообов'язкове державне соці­альне страхування унеможливлює виявлення порушень. Фінан­сові санкції до страхувальників застосовуються лише у випадку ухилення ними від реєстрації у Фонді, несвоєчасної та неповної сплати страхових внесків, що впливає, у першу чергу, на напов­нення бюджету Фонду, і ніяким чином не спрямовано на забезпе­чення належного надання роботодавцями застрахованим особам допомоги. Як наслідок, у разі відмови від призначення і виплати роботодавцем допомоги при народженні дитини застрахованим осо­бам, за умов зведення повноважень Фонду з цього питання до реко­мендаційних, застрахована особа може захистити своє право лише в судовому порядку.

Очікуване запровадження єдиного соціального внеску дозво­лить забезпечити виплату допомоги при народженні дитини за­страхованим особам через робочі органи відділень Фонду та уник­нути низки існуючих недоліків і порушень при її призначенні та виплаті.

Міністерство праці та соціальної політики як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної по­літики щодо соціального захисту населення та здійснює держав­ний нагляд у сфері загальнообов'язкового державного соціально­го страхування, не забезпечує повноцінного контролю за діяльні­стю Фонду соціального страхування з тимчасової втрати праце­здатності та додержанням прав застрахованих осіб.