5. Функції соціології: їх зміст та практичне значення

Як і будь-яка наука, соціологія має функції, що виплива­ють з її предмета. Найважливіші з них такі:

• описова функція (дескриптивна), суть якої полягає в дослідженні соціальної реальності, результатом чого є уза­гальнена, типова картина останньої. Соціологія спроможна "сфотографувати" об'єктивну діяльність і подати її об'єктив­ний "портрет";

•  пізнавальна (гносеологічна), що полягає в теоретич­ному відтворенні соціальної реальності, її усвідомленні, поясненні, накопиченні знань про соціальні процеси, які по­ступово сприяють можливості свідомо керувати соціальними перетвореннями та соціальними змінами;

•  прогностична, котра полягає в можливості (на підставі вивчення соціальної дійсності) виробляти наукові прогнози щодо майбутнього. Саме тому інколи цю функцію називають футурологічною (від лат. fiiturum - майбутнє). Соціологія як наука створює та узагальнює уявлення про моделі бажаного стану суспільства чи деяких його структурних елементів у майбут­ньому, дає зважену, науково вивірену оцінку перспектив роз­витку майбутнього стану прогнозованого явища;

•  соціально-технологічна, що зумовлює створення соціальних технологій, на основі яких може відбутися вдоско­налення суспільства, певних його частин. Соціальні техно­логії розглядаються як система засобів, необхідних для ви­рішення конкретних практичних завдань розвитку суспільства. У межах соціології виробляється комплекс методів, способів, організаційних заходів з утілення ефективних соціальних технологій у життя. Ця функція передбачає вироблення практичних рекомендацій щодо раціоналізації соціальних взаємодій;

• соціально-управлінська, яка проявляється в теоретико-методологічній розробці та прийнятті управлінських рішень. Значення цієї функції особливо зростає в умовах сьогодення, коли значно посилюється потреба в цілеспрямованому впливові на соціальні процеси, зростає вага та цінність управлінських рішень на мікро- й макрорівнях соціуму.

Діючи в органічній єдності, ці функції зумовлюють утворення інших, котрі реально відображають певні аспекти основних функцій. У тих чи тих ситуаціях вони можуть на­бувати статусу самостійних, але ця самостійність має досить відносний характер.

Такими похідними функціями можуть бути:

• світоглядна, що сприяє формуванню цілісного уявлення про суспільство, в якому живе людина, про багатоваріантність виявів відношення "людина-світ";

•  просвітницька, яка описує соціальне життя загалом, інформує людей про загальні риси, характеристики, тенденції розвитку суспільства, сприяючи формуванню цілісного уяв­лення про суспільство як соціальний феномен;

•  евристична, що дає можливість отримати нові знання, підтверджувати чи спростовувати гіпотези про ймовірний перебіг подій у суспільстві, сприяти формуванню сучасної картини знань про соціальні реалії;

•  прагматична, чи життєво-орієнтаційна, суть якої по­лягає у прикладному характері соціологічних знань, опану­вання котрими орієнтує людину у світі, озброює її теоретич­ними знаннями при вирішенні особистих життєвих проблем у буденному житті;

• гуманістична, що виявляється в загальній спрямованості соціології на людину як головну цінність, на формування роз­винутого соціологічного мислення, яке має сприяти толерант­ності, повазі до іншомислення, його діалогічності, терпимості, а отже, — становленню взаєморозуміння, солідарності, злагоди, довіри в суспільстві, що складають фундамент соціально здорового суспільства та створюють умови для формування всебічно розвинутих особистостей.