4 . Характеристика основних законів і категорій соціології

Як і будь-яка інша наука, соціологія досліджує явища і процеси, що

відбуваються у житті соціальних спільнот та суспільства загалом у відповідних

соціальних законах і категоріях.

Соціальний закон — це суттєвий, об'єктивний і повторюваний причинний

зв'язок між соціальними явищами та процесами, які виникають внаслідок масової

діяльності людей або їх окремих власних дій.

Доцільно розрізняти три групи соціальних законів.

За масштабом реалізації соціальні закони діляться на загальні й специфічні.

Загальні закони діють в усіх суспільних системах тому, що вони формуються

природньою ходою суспільного розвитку, як результат цілеспрямованих,

послідовних і об’єктивних дій багатьох індивідів у процесі своєї життєдіяльності

(наприклад, закони переходу від одного виду суспільства до іншого у вигляді

соціально-економічних формацій або стадій. Загальними є також закони вартості та

товарно-грошових відносин). Дія специфічних соціальних законів обмежена однією

чи кількома суспільними системами (наприклад, закон первинного нагромадження

капіталу, або закони щодо приватної власності, станового положення, громадянства

тощо).

За способом вияву соціальні закони ділять на статичні (стохастичні) й динамічні.

Статичні закони відстежують стан суспільних відносин на конкретний

розглядуваний час і їх тенденцію до збереження стабільності соціального цілого.

Коло основних елементів соціальної статики суспільства складають: сім’я,

корпорація або колектив, церква, держава. Ці соціальні інститути забезпечують

стабільність суспільства. Не випадково люди стверджують: міцна сім’я,

працездатний колектив, єдина церква – це, як правило, міцна держава, гуманне і

справедливе суспільство, хороші відносини між поколіннями. Так створюється

більш-менш прийнятий соціальний порядок – як кінцевий результат законів

соціальної статики і як єдино можлива форма співіснування людей за даних

суспільних умов.

Однак, будь-яке суспільство перебуває у процесі постійного розвитку і зміни,

переходу з одного стану до іншого. Цей процес забезпечується законами соціальної

динаміки, у тому числі – законом переходу від кількісних показників до якісних.

О.Конт стверджував, що прогрес є результатом соціальної динаміки і виділяв чотири

різновиди соціального прогресу: матеріальний, тобто поліпшення умов життя

людей; фізичний, тобто вдосконалення природи людини; інтелектуальний –

розумове вдосконалення і моральний – розвиток почуття колективізму. Цікаво, що

найбільш вагомими для суспільства є інтелектуальний і моральний прогреси.

За формою зв'язку можна відокремити такі типи соціальних законів:

1) закони, які відзеркалюють інваріантне (незмінне) співіснування соціальних

явищ. Наприклад, якщо існує явище «А», обов'язково повинно існувати і явище «Б».

Так, індустріалізація і урбанізація в суспільстві відзначають скорочення зайнятого у

сільському господарстві населення;

2) закони, які відображають тенденції соціального розвитку. Так, зміна

характеру продуктивних сил вимагає зміни відносин виробництва;

3) закони, які встановлюють функціональну залежність між соціальними

явищами. Так, соціальна нестабільність у суспільстві, затримання з виплатами

заробітних плат, зниження прожиткового мінімуму неминуче ведуть до таких

негативних демографічних явищ, як скорочення народжуваності, підвищення

смертності населення і зниження середньостатистичного прожиткового мінімуму;

4) закони, які фіксують причинний зв'язок між соціальними явищами

(наприклад, підготовка кадрів вищої кваліфікації є наслідком функціонування

відповідної системи освіти. А перехід до платної форми підготовки у ВНЗ став

причиною двох подальших наслідків: збільшенням загального контингенту

студентів і зниженням якості рівня навчального процесу).

Отже, соціальні закони створюються у різних сферах людської діяльності, в

першу чергу у сфері матеріальної діяльності, і здійснюються завдяки самій

діяльності. Соціальні закони – це закони персональної діяльності людей у

конкретних суспільствах, саме тому дійство одного і

того ж соціального закону може проявлятися у різних ситуаціях по-різному як

тенденція, а не як постійна величина. Колишні уявлення вчених про те, що

суспільство розвивається на основі раз і назавжди встановлених законів не

витримали перевірки часу.

Тепер щодо категорій соціології, які створюють «мову» цієї науки. Це дійсно

найважливіші, найбільш суттєві і специфічні поняття, саме ті цеглинки, з яких

складається соціологічна наука. Так, категоріями соціології можна назвати такі:

«соціальні спільноти» (класи, страти, групи, нації, вікові, статеві й професійні

групи); «соціальна рівність»; «соціальне управління»; «соціальна політика»;

«соціальна сфера»; «соціальний ідеал»; «соціальні явища»; «соціальні інститути»;

«соціальні зв’язки»; «соціальна трансформація», «соціальна мобільність» та ін.

Тобто, це ті найбільш суттєві поняття, які відображають предмет науки соціології.

Розрізняють три основних групи категорій соціології:

1. Загальнонаукові категорії у соціологічному заломленні («суспільство»,

«соціальна система», «соціальний розвиток» тощо).

2. Безпосередні соціологічні категорії («соціальна спільнота», «соціальний

статус», «стратифікація», «соціальний інститут», «соціальна мобільність» тощо).

3. Категорії дисциплін, суміжних із соціологією («особистість», «сім'я»,

«соціологія політики», «економічна соціологія» тощо).

Розглянемо деякі з основних категорій та понять соціології.

Соціальне (лат. socialis — товариський, громадський) — сукупність певних рис

та особливостей суспільних відносин, інтегрована індивідами чи спільнотами у

процесі спільної діяльності в конкретних умовах, яка виявляється в їх стосунках.

Соціальна система – складноорганізоване, цілісне утворення, основними

елементами якого є люди, їх зв’язки та взаємовідносини, а також соціальні

інститути, організації, соціальні групи та спільноти, норми, що надають

функціонуванню системи впорядкованого характеру.

Соціальні відносини – це усталена система зв’язків між окремими людьми й

соціальними спільнотами, які беруть неоднакову участь в економічному,

політичному й духовному житті, мають різний соціальний стан, спосіб життя,

джерела й рівні доходів та особистого споживання.

Соціальна дія – форма або спосіб розв’язання соціальних проблем і

суперечностей, основою яких є зіткнення інтересів основних соціальних сил

суспільства.

Соціальні рухи – різні форми колективної дії, спрямовані на соціальну

реорганізацію, функціонують неформально, хоч деякі з них можуть згодом

інституалізуватися.

Соціальний процес - послідовна зміна станів суспільства або його окремих

систем.

Отже, закони та категорії соціології складають її основу, при цьому вони дають

змогу ви-

окремити соціологію з низки інших наук, об’єктом вивчення яких є також

суспільство. Окрім того, закони та категорії соціології дають можливість зрозуміти

сутність науки, механізми її функціонування, розвитку та науково-практичної

корисності.