45. Методи профілактики та розв’язання конфліктних ситуацій

Профілактика конфліктів – це система організаційних, систематичних,

попереджувальних заходів, спрямованих на відвернення конфліктних ситуацій.

Профілактика конфліктів ділиться на: а) прогнозування конфліктів – доказове

припущення можливості їх виникнення та розвитку; б) попередження конфліктів –

організація життєдіяльності суспільства, соціальної спільноти, яка мінімізує

вірогідність протиріч між його суб'єктами.

Діяльність із профілактики конфлікту охоплює такі головні напрями:

• створення необхідних умов для мінімізації їх кількості та розв'язання

неконфліктними засобами;

• оптимізацію організаційно-управлінських умов зі створення і функціонування

організацій;

• ліквідацію соціально-психологічних причин конфліктів;

• блокування особистісних чинників виникнення конфліктів.

Однак, часто попереджувальні заходи бувають запізнілими або недостатньо

ефективними, а інколи можуть навіть посилити дію чинників, що спричинили

конфліктну ситуацію. За таких умов необхідно зробити все для його швидкого

розв'язання, маючи на увазі, що це можливо за спільних зусиль його учасників,

спрямованих на припинення протидій та вирішення проблеми, що призвела до

зіткнення.

Найпоширенішими засобами вирішення конфлікту є такі:

1. Метод відкладення конфлікту, який передбачає:

– уникнення вирішення проблеми, спробу вийти з конфлікту за мінімальних втрат.

Йдеться не про роз’язання, а про затухання конфлікту; застосовується за відсутності

сил та часу для боротьби, небажання вирішувати проблему, прагнення виграти час,

труднощів у формуванні лінії власної поведінки;

– усунення причин конфлікту, подолання образу « ворога», що склався у

конфліктуючих сторін;

– зміну вимог однієї зі сторін, коли опонент іде на певні поступки. Інколи обидві

сторони погоджуються на компроміс у зв'язку з виснаженням ресурсів, втручанням

третьої сторони;

2. Метод примирення через посередника (ще називають методом медіації).

Передбачає втручання незалежної третьої сторони – медіатора (однієї особи або

погоджувальної комісії, яка створюється без відома конфліктуючих сторін) з участю

посередника, помічника або арбітра.

Посередник ( як нейтральна сила забезпечує конструктивне обговорення

проблеми, а прийняття рішення залишається за конфліктантами). Таку роль може

також взяти на себе помічник (не втручається у полеміку щодо змісту проблеми та

прийняття рішення, а лише забезпечує організацію переговорів та зустрічей).

Арбітр (теж має значні повноваження, але сторони можуть не погодитися з його

рішенням та опротестувати його). Крім того, треба мати на увазі, що медіатор може

діяти і як сила, що підтримує одну із сторін, і як незалежний посередник;

3. Метод третейського розгляду або суду. Передбачає, що конфліктуючі

сторони добровільно передають право на вирішення конфлікту третейському суду

або судді, які приймають авторитарне рішення, що стає обов’язковим до виконання

(в Україні Закон про третейські суди прийнято у вересні 2004 року);

4. Метод безпосередніх переговорів чи компромісу. Його сутність полягає у

бажанні конфліктантів припинити конфлікт за рахунок повних або часткових

поступок, відмовою від окремих вимог, що висувалися раніше, готовністю визнати

претензії іншої сторони. Цей метод є ефективним, якщо учасники конфлікту

усвідомлюють рівність своїх прав та обов'язків, відчувають загрозу позбутися

всього в разі поразки, і може бути досягнутий лише за умов відкритої розмови та

готовності сторін йти на взаємні поступки;

5. Метод звернення до державних судових установ ( судів загальної

юрисдикції, адміністративних, господарських). Вважається одним з основних

способів вирішення конфліктних ситуацій. Але цей метод слід застосовувати лише у

разі, коли інші не допомогли.

Отже, існує багато способів і прийомів попередження та вирішення

конфліктних ситуацій, але слід зазначити, що ефективність застосування тих чи

інших методів попередження та вирішення конфліктних ситуацій, залежить від

конкретних обставин і умов у яких соціальний конфлікт відбувається.