40. Соціальний конфлікт як соціологічна категорія. Його причини і стадії

Закономірності і природу виникнення та протікання конфлікту як суспільного

явища вивчає соціологічна теорія конфлікту. Так, під соціальним конфліктом

розуміється зіткнення протилежних інтересів, цілей, позицій або поглядів суб’єктів

соціальної взаємодії (індивідів, соціальних груп, суспільств тощо). На думку відомого

німецько-британського соціолога Р. Дарендорфа, конфлікти – головні важелі змін у

суспільстві, найважливіша форма відносин суб’єктів соціальної взаємодії, мотивація

яких зумовлена різними цінностями і нормами, інтересами і потребами.

Соціальний конфлікт завжди пов'язаний з усвідомленням людьми протиріч своїх

інтересів як членів тих чи інших соціальних груп з інтересами інших суб’єктів.

Загострення цих протиріч часто породжують соціальні конфлікти, які протікають у

відкритій або закритій формі.

В сучасній соціологічній науці існує два підходи до осмислення сутності

соціального конфлікту: марксистський і немарксистський (Р. Дарендорф, Л. Козер).

Марксистська традиція розглядає соціальний конфлікт як явище, причини якого

криються в самому суспільстві, насамперед у протистоянні класів та ідеологій.

Представники ж немарксистської теорії розглядають конфлікт як частину життя

суспільства, яким необхідно вміти керувати, як і самим соціальним процесом, що не

завжди веде до зміни соціальної структури суспільства. Е. Дюркгейм і Т. Парсонс

вбачали причиною соціальних конфліктів розбіжність інтересів і цілей соціальних

груп, а сучасні вчені вважають, що не варто об’єктивні протиріччя соціальних груп

ототожнювати з соціальними конфліктами. Соціальні конфлікти завжди пов'язані з

субєктивним усвідомленням людьми протиріч своїх інтересів. Причиною є також

соціальна нерівність. Загалом, в основі всіх соціальних конфліктів лежить декілька

головних причин: обмеженість ресурсів, взаємозалежність виконуваних функцій

або завдань, різниці у цілях, уявленнях і цінностях, манерах поведінки, досвіді, рівні

освіти різниця з приводу участі-неучасті у пануванні тощо.

Науковці виділяють такі стадії протікання конфлікту:

1) передконфліктна або стадія формування конфлікту. Це, як правило, прихована

стадія, коли протиріччя ще не усвідомлюється всіма учасниками конфлікту, а

проявляється в явному чи неявному його усвідомленні. На цій стадії протиріччя тільки

формується, а чітко постають лише претензії;

2) сутоконфліктна стадія або стадія інцеденту ( ескалації) – стадія активних –

відкритих і неприхованих дій сторін (фізичних, психологічних, ідеологічних), що

отримали назву конфліктної поведінки;

3) стадія вирішення ( завершення) конфлікту – означає пошук та винайдення

шляхів вирішення і припинення конфліктних дій шляхом зміни об’єктивної ситуації та

психологічну перебудову конфліктуючих сторін. Конфліктанти можуть вийти з

конфлікту за допомогою одного зі способів: насильства, примирення, роз’єднання

(розриву);

4) післяконфліктна стадія означає повне і остаточне вирішення конфлікту,

припинення його на об’єктивному і суб’єктивному рівнях, психологічну перебудову з

«образа ворога» на « образ партнера», а психологічна настроєність на боротьбу

змінюється орієнтацією на співробітництво. До речі, у соціальній практиці існує, три

основні виходи із конфлікту: «виграш-програш», «виграш-виграш», «програш-

програш».

Отже, соціальний конфлікт – це зіткнення інтересів людей, що завжди має певні

передумови і причини та проходить в декількох стадіях, може бути більш або менш

тривалим і має наслідком примирення сторін сутички.