3. Структура соціології. Роль теоретичного й емпіричного рівнів соціологічного знання

Проблема визначення структури актуальна для будь-якої науки. Щодо

соціології питання набагато складніше. Про структуру системи соціологічного

знання ще й досі точаться наукові дискусії. Існує багато підходів до виділення

критеріїв структуроутворення і кількості рівнів соціології — від найпростішого

(розподіл соціології на дві частини — фундаментальну та прикладну) до

найскладнішого ( виділення семи рівнів соціології: методологічні та теоретичні

засади, спеціальні знання, емпіричний рівень, прикладний рівень, соціоінженерний

рівень, теорія соціологічного дослідження та ін.). Але більшість вчених

дотримується думки про трирівневу структуру соціологічного знання: теоретичну

соціологію, емпіричні дослідження та соціоінженерію. На першому,

загальнотеоретичному рівні суспільство вивчають як єдиний соціальний організм,

акцент робиться на проблемах глобального характеру. Знання, що отримують на

цьому рівні, встановлюють сутнісний зв'язок між окремими підсистемами

суспільства, якнайзагальніше описують їх. Загальнотеоретична соціологія охоплює

різноманітні течії, напрями і концепції, які зі своїх методологічних позицій

пояснюють розвиток суспільства.

Емпіричні соціологічні дослідження, які становлять другий рівень системи

соціологічного знання, є однією з форм вивчення дійсності на початковому етапі

пізнавального процесу. На відміну від теоретичного дослідження (в межах якого

соціолог оперує насамперед науковими категоріями і поняттями, що відображають

сутнісні якості соціальних процесів і явищ), в емпіричному дослідженні предметом

аналізу стають конкретні соціальні явища і дії, погляди, настрої, потреби, інтереси,

мотиви поведінки людей, соціальних груп і спільнот, відображення соціальної

реальності у фактах людської свідомості і практичної діяльності.

Емпіричне дослідження є не тільки збиранням і відбором соціальних фактів,

що підтверджують чи спростовують теоретичні гіпотези вченого. Це спеціальні

наукові процедури, які за допомогою спеціальних соціологічних методів

дослідження ( аналіз документів, опитування, тестування, спостереження,

соціальний експеримент тощо) дають змогу робити наукову реєстрацію і аналіз

соціальних фактів, що є базою до подальших теоретичних пошуків та узагальнень.

Емпіричне соціологічне дослідження є найдинамічнішим і має специфічну

організаційну структуру, яка відрізняється від традиційної теоретичної діяльності.

Охоплюючи елементи теоретичного знання, необхідного для попереднього аналізу

предмета дослідження, воно потребує вирішення багатьох організаційних проблем,

володіння професійними дослідницькими прийомами та засобами здобування

первинної соціологічної інформації, математичними методами опрацювання та

аналізу статистичного матеріалу. Важливе значення має також вміння

встановлювати контакт з людьми, щоб одержати якісну інформацію. А проведення

конкретного соціологічного дослідження (КСД) є своєрідним мистецтвом і вимагає

від соціолога не тільки володіння специфічними соціологічними знаннями та

навичками, а й значного професійного досвіду та певних морально-психологічних

якостей.

Значення третього рівня системи соціологічного знання - соціоінженерії –

винятково важливе і зумовлене багатьма причинами. По-перше, соціальна інженерія

відзначається своїм самостійним рівнем, має свій особливий предмет, категорії,

комплекс термінів і виробляє особливий підхід до вивчення суспільних процесів і

явищ, що, у свою чергу, зумовлює особливості вироблення і застосування

конкретної методики. По-друге, сучасний стан суспільства характеризується

високим динамізмом, тому загальнотеоретична соціологія, хоч і має певний зв'язок з

соціальною практикою, не встигає своєчасно опанувати ці зміни, пояснити

механізми, прогнозувати їх розвиток. Все це стає можливим при застосуванні

соціальної інженерії.

Формування соціальної інженерії об'єктивно зумовлене бурхливим розвитком

соціальної практики, яку загальнотеоретична соціологія неспроможна повністю

охопити. Справді, загальнотеоретична соціологія, осмислюючи загальні процеси та

закономірності розвитку суспільства, не має можливості ( та й необхідності)

відповісти на питання, як функціонують і розвиваються різноманітні соціальні

спільноти ( національно-етнічні, соціально-демографічні тощо), соціальні

інститути (сім'я, держава, трудовий колектив), як відбуваються соціальні процеси

(трудова діяльність, соціальні конфлікти, соціальні відхилення).

Таким чином, теоретичний рівень соціології, конкретні емпіричні досліження

та соціальна інженерія складають три основні рівні системи соціологічного знання і

реалізуються у нерозривній єдності. Без такого зв’язку теорія, не підкріплена

знанням конкретних фактів соціологічної дійсності, стає нежиттєздатною. А

епміричні дослідження, які не спираються на загальнотеоретичні дослідження,

неспроможні пояснити природу соціальних явищ та процесів.