15. Синергетичний підхід в дослідженнях економічних систем.

Економічна система- сукупність взаємопов’язаних і певним чином впорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства; - субординована сукупність орг-их форм та інституцій, у межах яких складаються певні в-чі відносини, відбуваєтьсягосподарська діяльність людей через механізм її координації та регулювання; -спосіборг-ії господарського життя сусп-а з метою вирішення проблем сусп-ва. Ек с-ма реалізує з метою досягнення ек ефекту, закладені в ек устрої можливості використання ек факторів та ін чинників. Синергетичний - показує, що взаємодія кількох факторів дає більший ефект, чим окрема дія кожного з них, отже необхідним є проведення аналізу наслідків взаємодії різних факторів. ек с-ма може отримати новий напрям розвитку із кількох його варіантів, цей вибір здійснюється в умовах варіативності (можливе здійснення в різних напрямках).Основні положення синергетики сформульовані Бакеном.Синергетика виникла у відповідь на кризу. Заснов на зак самоорганізації, самодезорганізації й самоврядування складних систем. Мета - інформацію необхідно стиснути, перетворивши в невелике число законів або концепцій. Синергетика: 1)Акцентує увагу на процесах росту, розвитку й руйнування систем; 2)Вважає, що хаос відіграє важливу роль у процесах руху систем 3)Досліджує процеси самоорганізації; 4)Підкреслює кооперативність процесів, 5)Вивчає сукупність внутрішніх і зовнішніх взаємозв'язків системи; 6)Визнає роль середовища.Синергетика не дає абсолютно точних прогнозів. вивчає розвит нерівноважн систем, перехід системи до нового стану. Її предметом є не суспільство як рівноважна, стаціонарна система, а тенденції, які визначають розвиток цього суспільства, співвідношення необхідного і випадкового в розвитку системи.

16. Принципи структурності і системності в дослідженнях економічного розвитку

Процес поділу та кооперації праці, розвитку форм власності та управління ек. діяльністю супроводжується формуванням ек. зв’язків, які разом з компонентами ек. системи (людьми, ек. інститутами, ек. ресурсами і продуктами) творять ек. структуру суспільства. З розвитком поділу праці та управлінської діяльності формується ієрархічно побудована система суб’єктів власності, а ек. структура суспільства стає багаторівневою тримірною. Без структурних зв’язків неможливе існування системи. Наявність структури – необхідна передумова нагромадження кількісних змін всередині системи, які є необхідними для її подальшого розвитку та перетворення. Ек. коло обіг, як системний процес відображає ек. діяльність, що відбувається в межах структури ек. системи як процес, впорядкований в часі регулярним проходженням певних фаз або стадій, формуванням і відтворенням між системами суспільної економіки функціональних зв’язків. Модель суспільного колообігу: виробництво-розподіл-обмін-споживання. В рамках системного підходу людство та сфери його життя розглядаються структурно-функціонально і генетично, як система, яка проходить етапи виникнення, становлення та цілісного розвитку, а принцип історизму як невід’ємна складова системного дослідження дає змогу встановити висхідний пункт, рушійні сили.