12. Структурно-функціональний аналіз економічних систем

1)Виробничі ек. системи – це сукупність методів перевтілення трансформації в ході виробничого процесу, праці, землі, матеріалів, капіталу, підприємницьких здібностей 2)Ринкові ек. системи – це сукупність взаємопов’язаних і взаємозумовлених ринків, які разом зі своєю інфраструктурою утворюють цілісну ринкову систему. Історичні етапи розвитку: до товарний, товарний, посттоварний. 3)Цінові ек. системи – це типологічна сукупність механізмів формування цін. Є ринкові та позаринкові. 4)Фінансові ек. системи. Певні суми грошей, цінних паперів, які мають чітко виражені шляхи формування і виступають основою фінансової ек. системи. Форми: чиста і реальна. Виділяють капіталістичні, сучасні пост капіталістичні та постсоціалістичні фінансові ек. системи. 5)Фіскальні ек. системи – її сукупність визначається податковою політикою держави, системою механізмів стягнення і використання у домогосподарств і приватного бізнесу тієї частини грошового доходу чи вартості товарів і послуг, майна, яку слід сплатити у державний бюджет у обов’язковому порядку згідно з відповідною ставкою податку. Типи: 1)пропорційна; 2)прогресивна; 3)регресивна. 6)Грошові ек. системи – гроші, боргові квитанції, визначені як платіжний засіб з державною гарантією, лежить в основі монетарної системи, під якою розуміють сукупність інститутів формування, руху і використання грошових потоків. Функціональні види: 1)чиста; 2)реальна. 7)Економічні системи регулювання – ці системи своїми механізмами пронизують функціонування всіх підсистем ек. системи, виконуючи функцію організації ек., як системи. Роль організаційного механізму можуть виконувати: 1)ринок і гроші; 2)держава та її ек. органи; 3)спільно ринок та держава.

13. Порівняльний аналіз економічних систем: історія, теорія, методологія

Ек сис-ма – сукупність взповязаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність і ек структуру сус-ва. Ек сис-ма сус-ва формується на основі сус-го вир-ва і спрямована на його розвиток. Розрізняють: доіндустріальне сус-во — ек систему, в якій домінує ручна праця та натурально с/г госп-во; індустріальне су­с-во, основою якого є машинна праця; домінуючий вид вир-ва – промисловість; постіндустріальне сус­-во - грунтується на автоматизованій праці, оснащеній комп'ютерною інформацією; домінують послуги і інформація. Розрізняють: традиційну, ринкову, командну і змішану ек сис-ми.(расписать про кардую)

Розрізняють: 1)варіант США; 2)європейський варіант; 3)схазіатський варіант. ринки – це інструменти соц.-ек. політ. Більшість обмежень, що їх накладають держави на ринки, існують через те, що деякі проблеми ринок вирішує погано, як от забезпечення соц добробуту або чистого довкілля. США називають себе найвільнішою ринк ек світу. Німеччина – наймогутніша країна Європи, що репрезентує соц.-ринк капіталізм зі значною участю держави в забезпеченні фондів соц витрат. Японія – є зразком держ-кереваного капіталізму. Японія та країни, що швидко розвиваються (Пд. Корея, Тайвань) накладають обмеження на вільний ринки. обмежують імпорт, щоб розвивалась нац пром-ть. Вони покладаються на пром-ву політ, як на засіб досягнення ек розвитку певних галузей і забезпечують широкомасштабні інвестиції в базові технолог дослідження. Вона є провідною світовою країною-кредитором. нестача робочої сили посилюється. Німецька ек– це досить вдалий зразок модифікованої ринк ек. Уряд намагався запровадити вільно ринкову ек і він досяг мети. Щодо слаборозвинених кран, то такий статус можна надати країнам-експортерам нафти, де доходи на душу нас-ня високі, проте рівні ек розвитку низькі. Соціологічні чинники теж можуть стримувати ек. розвиток, такі як зростання нас-ня, оскільки основна частина внутрішніх інвестицій за таких умов витрачається на підтримання поточного рівня доходів на душу нас-ня.

14.Орг-ія та управління в ек системах.

Система- комплекс взаємодіючих елементів та властивостей цих. Ек система - взаємопов'язана, субординована сукупність організаційних форм та інституцій, в яких відбуваються господарські процеси, економічна діяльність людей; спосіб організації господарського життя суспіль­ства з метою вирішення його ключових проблем.

Організація – сукупність процесів або дій, які ведуть до утворення та вдосконалення взаємозв’язків між окремими частинами ек сис-ми. обміну дія-тю між людьми, спеціалізація праці, кооперування, концентрація та комбінування в-ва.

Управління – це елемент, функція організованих систем, яка забезпечує збереження їх визначеної структури та підтримку дія-ті. Існує два типи механізму управління: 1.Стихійний Наприклад, ринок – основний регулятор економіки. 2.Усвідомлений: формуються специфічні інститути – об’єкти управління. Управління р різних ек сис-мах:

1)Традиційна ек. система – замкнута виробнича система. Тут найпростіше вирішуються проблеми організ в-тва. Все визначають суб’єкти господарювання, орієнтуючись на внутрішньогосподарське споживання. спільна, колективна діяльність. форма організації праці - проста кооперація. 2)Ринкова ек. система. Прийняття рішень переважно децентралізоване. ринкова саморегуляція з частковим державним регулюванням. виробник на свій страх і ризик вирішує, що і як виробляти,де і кому продавати продукцію.

3)Планова ек. система. Прийняття рішень-централ. координаційний. механізм-центральне планування та управління.Монополізація та бюрократизація ек., централізоване ек. планування, як основа господарського механізму, переважання адміністративних методів управління. 4)Змішана ек. системам. Важлива властивість змішаної ек. – поєднання ринкового саморегулювання та державного регулювання ек. оптимальне поєднання державного регулювання та ринкового саморегулювання. 5)Перехідна ек. система. Прийняття рішень-хаотично децентралізоване, послаблене державне регулювання, управління та неефективні ринки. держава діє відповідно до встановлених нею законів.