59. Основні тенденції і фази трансформації сучасних економічних систем

У процесі трансформації економічних систем постсоціалістичних країн об'єктивно існують три послідовні фундаментальні тенденції ринкових перетворень: 1)поступовий занепад та відмирання ек радянського типу; 2)ґенеза відносин сучасної посткласичної ринкової економіки, заснованої на засадах приватно-корпоратиної власності; 3)соціалізація, зростання ролі суспільних цінностей та інституцій у визначенні економічної поведінки, гуманізація суспільно-економічного життя. трансформація й нагромадження елементів нового соціально-економічного стану. формування ринкового господарств.1. Лібералізація - обмеження державної регламентації господарського життя, усунення законодавчих або бюрократичних перешкод економічній діяльності, демонтаж механізмів, пов'язаних з жорстким регулюванням цін, розподілом ресурсів, адміністративним обмеженням зовнішньої торгівлі і використанням твердої валюти. Лібералізація може тривати до 10 років, 2. Макроекономічна (фінансова) стабілізація покликана знизити відкриту інфляцію.Стабілізаційні процеси паралельно із лібералізацією 3. Структурна перебудова як процес пристосування структури національної економіки до змінюваних потреб внутрішнього і зовнішнього ринків необхідна для переорієнтації всього народногосподарського комплексу на виробництво споживчих товарів і надання послуг відповідно до структури попиту. Структурні перетворення розпочинаються з досягненням макроекономічної стабілізації і проводяться (залежно від масштабів економіки) впродовж 3-5 років. 4. Інституційні перетворення спрямовані на формування засад ринкового господарства, приведення в дію його рушійних сил, насамперед підприємництва і конкуренції. Це передбачає зміни у відносинах власності, приватизацію і земельну реформу, формування ринків праці і капіталів і т. ін. Інституційна трансформація ек. і сусп. розпочинається одночасно з їх лібералізацією і загалом може тривати 50-60 років, охопивши життя одного покоління.

60. Транзитологія як наука про перехідні стани і форми розвитку економічних та суспільних систем

Перехідні процеси в економіці бувають різноманітними, але вони так чи інакше пов'язані з глобальними якісними зрушеннями, що відбуваються під впливом різних чинників. Перехідні процеси наповнені об'єктивним змістом як за мотивами й обставинами, так і за реалізацією та наслідками, але суб'єктивний фактор при будь-якому переході існує як необхідна ініціаційна і рушійна сила. З'ясування суті, спрямованості і кінцевої мети перехідних процесів забезпечує транзитологія – спеціальна галузь суспільствознавства, яка вивчає перехідні форми і стани суспільства, що перебуває у процесі динамічних змін, перетворень еволюційного або революційного характеру. Транзитологія фактично розробляє загальну теорію перехідних (трансформаційних процесів) для таких складноструктурованих соціальних утворень, якими є економічні системи та підсистеми, способи господарювання й управління економічним розвитком. Методологічне підґрунтя транзитології утворюють: 1)діалектика; 2)формаційний підхід; 3)загальноцивілізаційний підхід; 4)концепція загальнолюдського прогресу; 5)теорія циклічного розвитку людства. Транзитологія як загальна теорія перехідних процесів зосереджує сьогодні увагу на розкритті самого перебігу перехідного розвитку, його закономірностей і механізмів, на пошуку алгоритмів переходів, характерних для них явищ і станів, етапів розгортання, точок напруження і зон пустоти, на розумінні зіткнень різних якостей і тенденцій, суб'єктивних інтересів і сил, на визначенні деструктивних і конструктивних дій, структурних руйнувань і утворень, на осмисленні дії стихійних сил і можливостей цілеспрямованого управління глобальними якісними перетвореннями.