56.Трансакційні витрати та ефективність ек системт

Одна з найважливіших заслуг Коуза полягає в тім, що він визна­чив і запровадив у науковий обіг таку категорію, як трансакційні витрати (витрати на пошук інформації про ціни, попит, пошук парт­нерів, укладання контрактів тощо). Це знаменувало появу в інститу­ціоналізмі так званого контрактного підходу до теорії інститутів, що зумовило виникнення нової міждисциплінарної науки: поєднаний права, економічної теорії та організації. Коуз зазначав, що функ­ціонування економіки без трансакційних витрат неможливе. Стіглер писав, що світ з нульовими трансакційними витратами такий же страшний, як при­родний світ без тертя. На Думку Коуза, для успішного функціонування ринку важливе значення мають як трансакційні витрати, так і права власності. Як­що трансакційні витрати невеликі, а права власності чітко визначені і виконуються суб'єктами господарювання — ринок здатний до са­морегулювання настільки, що може усувати навіть соціальне зна­чущі зовнішні ефекти (екстерналії.Трансакційні витрати є важливим пунктом для розгляду з точки зору налагодження ек ефективності процесу інвестування. прямі та опосередковані. Найзначніші прямі витрати – комісії та податки. Розмір прямих витрат може бути чітко визначеним. Розміри непрямих витрат важко точно обрахувати. Прикладом подібних витрат є спред (різниця) між ціною купівлі та ціною продажу цінного паперу. Спред не є фіксованою величиною. Величина спреду є чутливою до ліквідності цінних паперів, умов, подій та обсягів торгівлі на даний момент на ринку.

57. Механізм інституційних змін економічних систем

Інституційна зміна – це складний процес. Наростання змін може бути наслідком зміни правил, неофіційних обмежень, характеру та ефективності дотримання правил. Знання і професійна майстерність, виплекані ек. структурою, можуть формувати напрям зміни і поступово можуть змодифікувати інституційну основу. Важливим джерелом інституційних змін є фундаментальні зміни у співвідношенні цін. Інституційна зміна визначає шлях, яким суспільства розвиваються в часі, і тому є ключем до розуміння історичної зміни. Інституційні перетворення в перехідній економіці спрямовані на формування засад ринкового господарства, приведення в дію його рушійних сил, насамперед підприємництва і конкуренції. Це передбачає зміни у відносинах власності, приватизацію і земельну реформу, формування ринків праці і капіталів, проведення антимонопольної політики, підтримку з боку держави малого і середнього підприємництва, розвиток фінансової інфраструктури, забезпечення стабільної законодавчої бази ринкової економіки, створення нової податкової служби, судової та правової систем і т. ін. Йдеться про здійснення послідовної політики глибокої демократизації економічних процесів, утвердження повноцінних інститутів ринкового господарства та громадянського суспільства і забезпечення на цій основі сталого соціально-економічного розвитку.

58. Економічні трансформації як об'єкт регулювання та управління

В ек. транзитології вивчаються перехідні ек. відносини, явища і форми, в яких відбуваються якісні зміни господарського життя суспільства. Об'єктом дослідження ек. транзитології є: 1)перехідна ек. як особливий тип економічної системи; 2)ек. трансформації, або трансформації ек. систем, як власне перехідні процеси, поступові і цілеспрямовані перетворення існуючого господарського устрою в новий. Перехідна ек. – це поняття, яке фіксує, окреслює, позначає характерні риси, чинники і параметри переходу від однієї системи координації господарського життя суспільства до іншої, принципово відмінної від неї. рисами перех ек. є аномальний, кризовий, стресовий характер розвитку. Головне завдання транзитології і взагалі економічної теорії і політики полягає у виділенні і дослідженні закономірностей перехідного ек. розвитку, розробці ефективних механізмів регулювання трансформаційних процесів з метою прискорення якісних перетворень і мінімізації соціальних витрат, пов'язаних з ними. В ек. транзитології розрізняють: 1)традиційну перехідну ек. та 2)перехідну ек. нового типу. (1)охоплює ек. системи, що перебувають у стані переходу від натурального до ринкового господарства. (2)Країни поділяються за умовами і рівнем ек. розвитку на дві групи. а)охоплює нафтовидобувні країни, що розвиваються; б)характерний активно діючий неформальний сектор, в якому існують підприємницька діяльність, слаборозвинені фінансові інституції, час від часу виникає бартерний обмін, обмежується грошовий обмін, погіршуються умови торгівлі. Розрізняють внутрішньо- і міжсистемну трансформацію ек.