22.Торгівля як комерція. Типи сучасної торгівлі

Торгівля представляє собою галузь господарства, що виконує роль обігу товарів, яка забезпечує їхній рух зі сфери виробництва у сферу споживання. Відомо, що торгівля – атрибут будь-якого суспільства, в якому існує обмін результатами діяльності. В історії людства протягом століть та тисячоліть торгівля здійснювалася за типом простого товарного обміну / Т – Г – Т / та мала на меті обмін споживчими вартостями товарів. Товар одних корисних властивостей обмінювався на інший товар, який мав інші корисні властивості. Гроші прицьому виконували, головним чином, функцію засобів обміну.

У розвиненій економічній системі, коли основною формою капіталу є промисловий капітал, торгівля виступає функціональною формою цього капіталу,перетворюючись у товарний капітал. З розширенням капіталістичного виробництва, функція реалізації товарів, тобто функція товарного капіталу, відокремлюється від промислового капіталу й стає відносно самостійною формою капіталу – торговельним капіталом. Процес відокремлення цієї частини капіталуполягає, по-перше, в тому, що реалізація товарів стала справою особливої групи підприємців, які спеціалізуються в цій сфері загального кругообігу промислового капіталу. По-друге, ця частина бізнесменів авансує свій капітал винятково в дану сферу своєї діяльності. Відбувається, таким чином, суспільний поділ праці як усередині класу підприємців, так і в русі капіталу. Торговельний капітал одержує відносно самостійний кругообіг свого руху, поряд із промисловим капіталом.

Торговельний капітал обертається за формулою Г – Т – Г′, де Г' – на відміну від авансованих грошей як капіталу / Г / , включає прибуток / ΔГ /. Це означає, що метою всього руху торговельного капіталу є одержання прибутку, а в реалізації товарів переважного значення набуває самозростання їхньої вартості.

У сучасних умовах торговельний капітал та торгівля входять у поняття комерція. Комерція – це будь-яка діяльність бізнесмена, спрямована на одержання прибутку. До цього поняття входить різноманітна діяльність, наприклад, банківська справа, посередництво всіх видів та інші. Торгівля є найважливішою формою комерції й виражає відносини з приводу купівлі-продажу, що виникає в її процесі. Сучасна торгівля – це комерційна діяльність з обороту, купівлі й продажу товарів та послуг.

У сучасній змішаній економіці торгівля класифікується:

1. За типом власності торгівля ділиться на приватну, державну та кооперативну (колективну).

2. За рухом товарів (послуг) – на оптову й роздрібну.

3. За способом функціонування торгівля може бути внутрішньою, зовнішньою та міжнародною.

4. За сферами виробництва торгівля диференціюється за галузями, узагальнюючими сферами виступають сільське господарство, промисловість, зв'язок, транспорт.

Розглянемо деякі, найбільш важливі форми торгівлі: оптову, роздрібну, зовнішню та міжнародну

Оптова торгівля здійснюється великими партіями й виражає економічні відносини між групами підприємців – комерсантів. Тому в оптовій торгівлі товар може бути перепроданий не один раз. У роздрібній торгівлі товар продається тільки один раз (кінцевому споживачеві).

Підприємства оптової торгівлі поділяються на оптові фірми виробників, комерційні оптові організації, агенти та брокери.

Оптова торгівля виробників характерна для машинобудування, автомобілебудування, військової техніки. Здійснюється організаціями – посередниками, які не одержують прав власності на реалізовані товари, а прибуток свій формують за рахунок установлених договором відсотків від вартості товарів або комісійних винагород.

Комерційні оптові організації скуповують продукцію у виробників і одержують право власності на товари. Вони займаються торгівлею будматеріалів, продуктами сільського господарства, тютюновими виробами, напоями, ліками та ін. Агенти та брокери – це посередники без права придбання власності на товари, доходи одержують у вигляді комісійних. Розходження між ними в тому, що агенти використовуються на постійній основі, а брокери –тимчасово. Як правило, це біржові працівники.

В яких формах здійснюється торгівля?

Формами оптової торгівлі є: конкурентні торги, закриті торги, аукціонна

торгівля, товарні біржі, фондові біржі, валютні біржі.

Конкурентні торги – це форма організації торгівлі, коли потенційні продавці в письмовому виді повідомляють про усі умови покупки, характеристики товарів (послуг), а покупець вибирає кращі пропозиції. Ці торги характерні для товарів масового споживання. При закритих торгах умови контрактів тримають у секреті. Ця форма використовується при продажу рідких, індивідуальних товарів.

Аукціонна торгівля – це відкрита форма торгівлі особливо цінних товарів(заводів, інформаційних систем та інше) припускає конкуренцію покупців.

Біржова торгівля – це оптова торгівля через посередника. Біржі – товарна, фондова, валютна, універсальна – це фірми-посередники при укладанні угод купівлі-продажу або натурального обміну (бартеру). Їх діяльність полягає в організації оптової торгівлі матеріалами, сировинними ресурсами, продукцією виробничо-технічного призначення, товарами сільськогосподарського виробництва, товарами народного споживання, а також цінними паперами й валютою.

Будучи посередником у торгівлі, біржа не має права проводити угоди купівлі-продажу від свого імені. Вона надає членам біржі та відвідувачам місця торгівлі й обслуговує їх. Важлива функція біржі полягає у виявленні попиту та пропозиції на товари, формування біржових цін (котирувань), публікації біржової інформації та ін. Створюється біржа як товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство або асоціація її членів. Засновники вносять первісний капітал, що необхідний для оплати вартості основних фондів, створення оборотних коштів та резервного фонду. Функціонує біржа в спеціально обладнаному приміщенні, у певні дні та години. Членами біржі можуть бути як окремі громадяни, так і підприємства, що оплатили постійне місце на ній. Для організації біржової торгівлі необхідно визначити перелік біржових товарів, процедури їхньої реалізації, сформувати котирувальні комісії, статус маклерів, брокерів, джобберів, трейдерів. Маклер – це посередник біржових угод, постійний службовець біржі.

Брокер – біржовий службовець, що здійснює угоди від імені клієнтів. Джоббер– (спекулянт) – проводить угоди за свій рахунок. Трейдер – (спекулянт) скуповує контракти за свої кошти та продає їх за іншою ціною. Крім того, біржа повинна мати стандарти на біржові товари, розробити типові контракти, розрахункову плату та інше.

Біржова торгівля має три основні форми:

1. Властиво біржова, коли угоди укладаються через маклера в біржовому залі.

2. Аукціонна, коли угоди укладаються на конкурсній основі в біржовому залі.

3. Ярмаркова торгівля – це торгівля за зразками на основі організованої виставки-продажу.

За принципом організації біржі діляться на публічно-правові та приватно-правові. Перші функціонують під державним контролем. Другі–є акціонерними компаніями з публічною відповідальністю. Залежно від номенклатури біржі можуть бути вузькоспеціалізованими, спеціалізованими та універсальними. За сферою діяльності біржі можуть бути національними й міжнародними.

В Україні діють 70 товарних бірж, які виникли на основі структур Держпостачання, системи торгів, трестів й управліньпо торгівлі колишнього СРСР. В Україні діють дві фондові біржі та значна кількість валютних бірж.

Усі форми оптової торгівлі товарами й цінними паперами виражають економічні відносини між групами підприємців. Їх головна функція в суспільному виробництві полягає в тому, щоб довести процес обміну до кінцевого споживача.

Роздрібна торгівля – замикає ланцюг руху товарів та послуг від виробника до споживача. Поряд з товарами споживчого попиту до цієї форми торгівлі відносяться такі послуги, як пасажирський транспорт, зв'язок та інші, а також підприємства громадського харчування й сервісу.

Форми організації роздрібної торгівлі: незалежні роздрібні торговці, власники магазинів; торгівля на основі оренди торговельних точок; торгівля на паях, що має місце в торговельних кооперативах. Види підприємств роздрібної торгівлі можуть бути представлені магазинами, універсамами (самообслуговування), магазинами за пільговими цінами, магазинами-складами, торгівлею за каталогами, торговельними автоматами, продажем вдома та ін.

За минулий період незалежності України в торгівлі здійснена приватизація; ліквідовані структурні ланки планової торгівлі; у ході комерціалізації торгівлі одержав розвиток малий бізнес.Особливе місце в комерційній діяльності підприємницьких структур займає зовнішня та міжнародна торгівля.

Зовнішня торгівля – це специфічний спектр економіки держави, суб'єктами якого є підприємницькі структури, пов'язані з реалізацією товарів (послуг) на ринках інших держав, а також закордонних товарів на національному ринку.

Зовнішня торгівля пов'язана з торговельним балансом країни і є об'єктом регулювання з боку держави. В Україні вона здійснюється на основі Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».Міжнародна торгівля являє собою сферу глобальної економічної інтеграції, що поєднує зовнішньоторговельні сектори різних держав. Вона пов'язана зі світовими ринками й регулюється міжнародними економічними організаціями.

Процес сучасної інтернаціоналізації, що базує на широкому використанні досягнень НТР, супроводжується зростанням конкуренції, посиленням спеціалізації національних виробництв, розширенням міжнародного поділу праці й товарообміну до глобальних масштабів. Одночасно із цим у післявоєнний період одержали розвиток міжнародні виробничі структури у вигляді транснаціональних компаній (ТНК), які прагнуть монополізувати найбільш перспективні технічні досягнення, дефіцитні сировинні ресурси й установити своє економічне панування у світовому господарстві. Досить сказати, що вже на початок 90-х років ХХ століття загальне число ТНК перевищило 35 тисяч, які мали більж ніж 150 тисяч своїх відділень і здійснювали в рік товарообіг на 4,4 трлн. дол., тобто майже у два рази більше, ніж весь світовий експорт. Внаслідок діяльності ТНК, у багатьох країнах «іноземний компонент» у виробництві, у капіталах, послугах, у загальному числі зайнятих часом досягає 50%, у деяких країнах90%

Міжнародна інтеграція торгівлі в Європі представлена ще однією організацією – Європейською асоціацією вільної торгівлі (ЄАВТ), до якої входить низка країн північної Європи (Фінляндія, Ісландія, Норвегія, Швеція, Швейцарія).

На відміну від ЄС тут за кожною країною зберігається зовнішньоторговельна автономія й власні мита в торгівлі з третіми країнами; єдиного митного тарифу не існує. Рада, до якої входять представники всіх країн-членів ЄАВТ, не є наднаціональним органом і може приймати рішення лише на основі одноголосності. Режим вільного безмитного товарообігу між цими країнами діє тільки відносно промислових товарів і не поширюється на сільськогосподарську продукцію.

Інтеграційну форму міжнародної торгівлі представляє також СНД (Співдружність національних держав), яка виникла на основі угоди між колишніми республіками СРСР – нині суверенними державами. У чинність ще не дозволених протиріч між ними, ця форма торговельної інтеграції перебуває в перехідному стані й носить нестійкий характер.

Поряд з локальними міждержавними торговельними об'єднаннями нині діють Міжнародні торговельні угоди, митні союзи, спеціальні зони вільної торгівлі.