25. Методи ціноутворення продукції фірми.

Одне із центральних завдань маркетингу в політику ціноутворення полягає у визначенні мети. Мета ціноутворення визначається положенням підприємства

на ринку та загальними цілями підприємства. Мета ціноутворення може виступити в таких варіантах:

1. Метою є збут товару, його максимізація та одержання стійкого прибуткуна тривалий період. У цьому випадку ціни мінімальні.

2. Мета полягає в максимізації прибутку та швидкому одержанні готівки;розрахована на короткотерміновий період. Установлюються високі ціни.

3. Ставиться мета виживаності фірми та забезпечення окупності витрат.Ціни носять короткотерміновий характер і вкрай низький рівень.

4. Фірма ставить мету забезпечення лідерства за показниками якості або новизни. Ціни повинні бути високими, щоб покрити не тільки витрати на виробництво, але й витрати на науково-дослідні роботи. Час дії цих цін ставиться в залежність від кон'юнктури ринку.

Найважливішим елементом політики ціноутворення в маркетингу є принципи установлення вихідної ціни. Існує значна різноманітність підходів до визначення вихідної ціни та загального ціноутворення. Ми звертаємо увагу на два основних методи: ціноутворення на основі витрат виробництва (та збуту) і за факторами ринкового попиту.

Перший метод заснований на інформації про свої витрати, дуже простий для виробників; може бути використаний лише в умовах дефіциту, або при малому рівні конкуренції. Це витратний метод. Негативні сторони даного методу в тому, що він не враховує попит і споживчі властивості даного товару, послабляє стимули удосконалювання його виробництва.

Другий метод ціноутворення орієнтований на попит і конкурентне середовище. Для цього виділяється низка найважливіших факторів:

1. Фактор цінності – це міра задоволення потреби покупця. Для узгодження ціни й корисності товару маркетинг вивчає потреби в даних товарах і забезпечує рекламу.

2. Фактор витрат. Витрати й прибуток вважаються як гарантія виживання фірми, але повинні становити мінімальну величину ціни.

3. Фактор конкуренції впливає на цінову політику. Можна підсилити конкуренцію високими цінами й послабити її зниженням цін.

4. Фактор стимулювання збуту – це видатки на рекламу, на особливе впакування та інше, які повинні окупитися за рахунок націнок до основної ціни.

5. Фактор розподілу виробленої продукції між суб'єктами торговельної мережі. Можна продукцію продавати великими партіями оптовикам за оптовими цінами, або підприємство-виробник реалізує свою продукцію прямо споживачам через роздрібну торгівлю. У цьому випадку кінцеві ціни ростуть, але збільшуються й витрати за рахунок витрат збуту (витрати за зберігання товарів,утримування магазинів та ін.). У всіх випадках слід прораховувати варіанти.

6. Фактор суспільної думки також впливає на ціну. Звичайно у споживачів є деяке уявлення про ціну товарів. Купуючи той або інший товар, покупець ке-рується деякими межами цін, за якими він готовий його купити. Підприємство (і маркетинг) або не повинні виходити за рамки цих меж, або виправдати підвищену ціну. Товар може перевершувати існуючі аналоги за будь-яких якостей.

7. Фактор обслуговування бере участь у передпродажному, продажному йпісляпродажному етапах угоди. Видатки по обслуговуванню повинні входити вціну. До таких видатків входять: установка устаткування, доставка товару, навчання персоналу, надання гарантії або права оплати на виплати.

У практиці ціноутворення використовуються багато інших підходів, обґрунтовані маркетингом. Наприклад, мають місце престижні ціни на особливо коштовні товари, «психологічні» ціни, розраховані на деякі особливості сприйняття покупців, ціни за впровадження даного товару в ринковий попит (особливо низькі ціни) та ін. Але всі підходи до ціноутворення сприяють конкурентоспроможності підприємства. На базі їхнього використання керівництво забезпечує ефективне просування своїх товарів. Роль маркетингу полягає у виборі оптимального підходу до установлення цін на конкретну продукцію конкретного підприємства