3.Розкрийте особливості рівневої технології м. Гузика

Гузик Микола Петрович - заслужений учитель Російської Федерації, директор школи і учитель хімії (Україна, Крим) створив систему диференціації «Комбінована система навчання». Вона має дві особливості: внутрішньокласну диференціацію навчання за рівнем і розвиваючий цикл уроків з теми. Уроки з кожної навчальної теми становлять п'ять типів, які слідують один за одним:  - уроки загального розбору теми (лекції),  - комбіновані семінарські заняття з поглиблення опрацюванням навчального матеріалу в процесі самостійної роботи учнів (3-5 з кожної теми),  - уроки узагальнення і систематизації знань (тематичні заліки);  - уроки міжпредметного узагальнення матеріалу (захист тематичних завдань) - уроки-практикуми. Передбачається рівнева диференціація роботи учнів на уроці. Виділяється три типи диференційованих програм: «А», «В», «С», різної ступеня складності. Між ними існує сувора спадкоємність. Програма «С» - базовий стандарт. Завдання програми «С» повинен вміти виконати кожен учень, перш ніж приступити до роботи за наступною. Програма «В» забезпечує оволодіння учня.

Автор технології – М.П.Гузик. Цільовою установкою є навчання кожного на рівні його можливостей і здібностей, створення умов комфортності та успіху для залучення кожного учня в діяльність з метою стимулювання пізнавальних інтересів і розвитку навчальних та комунікативних вмінь і навичок. Технологія передбачає рівневу диференціацію за рахунок поділу дітей на змінні та відносно гомогенні за складом групи, кожна з яких опановує програмний матеріал на базовому й варіативному рівнях(базовий рівень визначається державним стандартом ).

Навчання на основі рівневої диференціації може відбуватися в трьох варіантах:

1. коли учні розподіляються по різних класах, що навчаються за різними програмами;

2. коли в межах одного класу на добровільних засадах утворюються групи з поглибленого вивчення окремих предметів;

3. профільне навчання в старших класах.

Умовами для успішної реалізації цієї технології є відкритість результатів навчання, досягнення яких заохочується; необхідно також пам’ятати, що рівень викладання має бути вищим, ніж рівень обов’язкового засвоєння, у процесі навчання необхідно забезпечити послідовність просування за рівнями. Кожен учень добровільно вирішує для себе, на якому рівні засвоювати матеріал(не нижче Держстандарту) та в якому вигляді звітувати про це.

Навчальний процес з використанням різнорівневої диференціації складається з семи етапів

1. Розбір нового матеріалу(1 урок)

2. фронтальне опрацювання нового матеріалу(2 урок)

3. індивідуальне опрацювання матеріалу(3 урок)

4. внутрішньо предметне узагальнення(4 урок)

5. міжпредметне узагальнення(5 урок)

6. коригування формувальних знань(на репродуктивному рівні)(6 урок)

7. контроль і коригування(на творчому рівні)(7 урок)

На перших двох етапах в основному використовується фронтальна(колективна) робота, а в подальшому – індивідуальна та групова. У межах одного класу учні працюють за трьома навчальними програмами, які розраховані на різні категорії учнів. Просування відбувається за умовами успішного подолання учнями попереднього етапу, тому система навчання має чітко регламентовану систему контролю.