2.3. Наукові стратегії психологічного дослідження вчинку

Теоретичні засади дослідження вчинку знаходять своє відображення у методичних засадах організації пізнавально-перетворюючих дій психолога щодо сутнісних ознак учинкового діяння особистості та їхніх реально-практичних виявів.

Отже, психологічне дослідження вчинку будується з урахуванням динамічних ознак структури та процесуального розгортання змісту вчинку. Це виявляється як у методиці пізнавально-перетворюючих дій дослідника (процедура дослідження передбачає висвітлення процесу розгортання вчинку, власне вчинювання особистості з метою актуалізації поступальних змін, взаємопереходів, взаємоспричинень і т.д. між елементами в структурі вчинку і в загальному способі життєдіяння, соціальної поведінки особистості), так і у засобах аналітичних дій дослідника (методи аналізу і тлумачення мають забезпечувати відтворення закономірностей, механізмів, логіки розгортання вчинку в цілому і окремих його компонентів).

Психологічне дослідження вчинку передбачає багаторівневий аналіз його структурних та процесуальних ознак і характеристик, отже процеси теоретизації та емпіричного дослідження вчинку мають відтворювати цілісну картину як кожного окремого рівня існування предмета дослідження (вчинку, способу вчинкового діяння особистості, особливостей вчинкової активності особистості тощо), так і їх сукупності — з визначенням певних специфічних особливостей кожного рівня, умов взаємовпливів певних рівнів у реальному життє-діянні особистості, умов і ознак змістовних взаємодій усіх рівнів у цілому тощо. У конкретному дослідженні вчинку побудована дослідником робоча теоретична модель предмета пізнання може виділяти як вихідні декілька або навіть один окремий рівень існування досліджуваного явища. Тоді, відповідно, аналітична модель дослідження матиме вихідними рівнями аналізу ті ж рівні існування предмета. Якщо, наприклад, досліджується трансцендентна сутність вчинку особистості, то методи аналізу насамперед реконструюють закономірності виявлення трансцендентних ознак здійсненого вчинку, проте опосередковано вказують на інші ознаки вчинку, характерні для інших рівнів його існування.

В той же час у психологічному дослідженні вчинку необхідно дотримуватися принципу цілісності, який виявляється не лише в процесуальній та методичній організації самого дослідження як цілісного циклу пізнавально-перетворюючих дій психолога. На цьому принципі насамперед базується змістовна організація аналітично-синтетичних дій дослідника щодо змісту досліджуваного явища. Так, у дослідженні вчинку поряд із вихідним рівнем аналізу його сутності застосовуються моделі прекційного аналізу інших споріднених рівнів виявлення його сутнісних ознак. Якщо немає необхідності здійснювати безпосередній аналіз усіх рівнів виявлення сутності вчинку, то у теоретичній та методичній моделях дослідження все ж відображаються закономірності взаємопереходів та взаємовпливів між цими рівнями, оскільки це лає змогу врахувати всі сутнісні ознаки досліджуваних феноменів заданого рівня.

У психологічному дослідженні вчинку правомірно застосовувати як конкретно-наукові стратегії дослідження (власне психологічні), так і синтезовані (філософсько-психологічні, філософсько-культурологічно-психологічні тощо), що зумовлено синтезованою природою вчинку.

Стратегії психологічного дослідження вчинку можуть бути одно-рівневими (якщо досліджується один із можливих рівнів існування предмета пізнання) та багаторівневими (якщо досліджується декілька або вся сукупність актуалізованих рівнів виявлення сутності предмета пізнання).

Також можна виділити можливість застосування циклічних та фрагментарних (або сегментарних) пізнавально-теоретичних та пізнавально-емпіричних стратегій. Циклічні дослідницькі стратегії спрямовані на відтворення в конкретному пізнавальному акті (теоретичному чи емпіричному) певних завершених циклів, етапів, періодів існування та розгортання сутності досліджуваного явища — вчинку. Фрагментарні стратегії, відповідно, спрямовані на актуалізацію ознак певних фрагментів, відрізків, сегментів існування та виявлення сутнісних ознак вчинку. В цілому ж кожне конкретне психологічне дослідження вчинку здійснюється за допомгою певних методів та засобів, реалізує певні стратегії та методики пізнавально-перетворюючих дій, проте має спрямовуватися дослідником на цілісне та завершене (в рамках даного дослідження) наукове пізнання сутності досліджуваного явища — вчинку — у сукупності його суттєвих та формальних ознак.[6]