- •23. Квантова теорія. Гіпотези Планка, Ейнштейна, постулати Бора.
- •24. Хвилі де Бройля. Корпускулярно-хвильовий дуалізм.
- •25. Хвильова функція і принцип суперпозиції. Умова нормування.
- •26. Поняття станів у квантовій теорії. Співвідношення невизначеностей Гейзенберга.
- •27. Вектори і совектори станів. Простір Гільберта.
- •28. Динамічні змінні в квантовій теорії. Оператори і їх властивості.
- •29. Елементи теорії представлень. Координатне та імпульсне представлення векторів станів і спостережених.
- •30. Зміна векторів стану з часом.
- •31. Основне рівняння квантової теорії. Рівняння Шредінгера. Оператор Гамільтона.
- •32. Застосування рівняння Шредингера до найпростіших задач.Одновимірний рух.Потенціальний ящик. Стаціонарне рівняння Шредингера
- •33. Рух частинки через потенціальний бар’єр. Тунельний ефект.
- •35. Наближені методи квантової теорії. Метод вбк
- •36. Рух у центрально симетричному полі. Радіальне рівняння Шредінгера.
- •37. Спін електрона. Спінова функція.
- •38. Повний момент електрона і атома.
- •40. Атом у магнітному полі. Ефект Зеємана.
- •41. Пружне розсіювання частинок. Формула Розерфорда.
- •42. Метод парціальних хвиль у теорії розсіяння. Оптична теорема.
- •43. Основи релятивістської квантової теорії. Рівняння Діріка
37. Спін електрона. Спінова функція.
Рівняння Шредингера не дозволяє пояснити складний характер енергетичних спектрів і доводилося допускати певні припущення, згідно яких дублетна структура спектрів не може бути описана класичним способом. Фактично доводилося постулювати наявність ще одного 4 квантового числа. Суттєвий крок у розв’язання даної проблеми зробили голандські фізики Уленбек, Гаудеміт, які ввели уявлення про обертання електрона навколо власної осі. Ця властивість притаманна електрону в такій же мірі, як заряд, маса. Обертання електрона навколо власної осі було названо спіном. Розглянемо дослід, який підтверджує наявність спіну у електрона. Для цього електрон необхідно піддати дії зовнішнього магнітного поля. Найбільш придатними атомами для цього є атоми водню і елементи першої групи періодичної системи, у яких на зовнішній оболонці перебуває лише 1 електрон і стан, в якому перебуває такий електрон отримав назву S-стану.
Класифікація станів здійснюється за орбітальним квантовим числом l=0, 1, 2, 3.
Оскільки електрон атома перебуває в S-стані, то у не збудженому стані в орбітальний момент=0 і якщо дослід все таки покаже наявність механічного і магнітного моментів, то їх можна приписати властивостям самого валентного електрона.
Атом в зовнішньому магнітному полі зазнає дії сили
Отже, при проходженні через магнітне поле атоми повинні певним чином орієнтуватись. Дослід з просторового орієнтування атомів був вперше здійснений Штерном і Герлахом. Суть досліду така: У посудину з досить високим вакуумом поміщали джерело атомів А, фотопластинку Р та електромагніт спеціальної конструкції.
Як джерело атомів було використано срібло для збільшення швидкості атомів вони підігрівалися в пічці, спрямовувались на пластинку Р.
За відсутності магнітного поля утворювалася смужка. Коли атоми проходили через сильно неоднорідне магнітне поле, яке створювалося спеціальною конструкцією магнітних наконечників, то пучок атомів роздвоювався і отримувалося дві смужки, які розміщувалися симетрично відносно смужки, яка з’являлася при відсутності поля.
Для того, щоб правильно зрозуміти зміст отриманих результатів необхідно взяти до уваги, що атоми перебували в найвищому енергетичному стані, а значить без наявності власного моменту розщеплення не повинно бути. Отже, досліди підтверджують, що крім орбітального моменту, повинен бути ще власний момент – спін. Розрахунок показав, що величина власного моменту(магнітного)= магнетону Бора.
Якби спостережуване розщеплення
зумовлювалося б орбітальним моментом,
то повинно бути 3 лінії, оскільки m=0,
.
Результати досліду дали можливість
Уленбеку і Гаудсміту дійти висновку
про існування власного механічного
моменту, причому
були названі спінові
квантові числа.
Таким чином, власний орбітальний
момент, викликаний обертанням частинки
навколо осі, і це зумовлює як механічний
,
так і магнітний спіновий момент
.
Оскільки наявність власного
моменту встановлена, то виникає питання:
як потрібно будувати квантову механіку,
щоб вона включала і цю властивість.
Справа в тому, що властивості спіну є
чисто квантовими і не мають класичних
аналогів. Ця обставина потребує принципово
нових понять і параметрів або нових
математичних методів. Паулі показав як
можна ввести спін в математичний апарат
для нерелятивістської частинки. У
квантовій механіці стан мікрочастинки
описується за допомогою функції
,
яка залежить від 3 координат і часу:
.
Але електрони характеризуються
ще проекцією спіна:
,
а значить і вони повинні бути включені
у хвильову функцію. Отже, у координатному
представленні хвильова функція повинна
мати вигляд:
Оскільки спін приймає два значення, то доцільно розглядати дві функції:
Хвильові функції
будуть відмінними в тому випадку, якщо
існує реальний зв’язок між спіном і
рухом центра ваги.
Такий зв’язок існує і визначається взаємодією магнітного моменту спіна з магнітним полем струмів, створюваних орбітальним рухом.
Якщо спін не відіграє суттєвої
ролі, то тоді:
.
Якщо ж є потреба підкреслити, що мова іде про частинку, яка володіє спіном, то функцію записують:
=
- спінова функція.
