32.Поняття конфлікту

Конфлікт (з лат. conflictus – зіткнення) – особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами.

Виникненняконфліктів є об’єктивним і неминучим явищем. Аджежиття – цепостійнийдіалектичнийпроцесвиникнення проблем та їхнаступноговирішення. Якщо у стосункахміж людьми проблем не виникає,тодінаявним є факт “застою”, відсутностірозвитку. Взаємовідносини людей, у якихвідсутніконфлікти, поступовозгасають. Конфлікти, в своючергу, породжуютьвідповідальність і небайдужість, стимулюютьоновлення і поліпшеннястосунківміж людьми. Тому проблема, здебільшого, полягає не в наявності самого факту конфлікту, а втому, який характер він носить – деструктивнийчиконструктивний – і яким чином розв’язується.

Конструктивна та деструктивна суть конфліктів

Деструктивнийконфлікт переводить причини, щопризвели до конфлікту, на “особистості”. Дана установка не веде до вирішенняконфлікту, а навпаки, йогозагострює (зростаєупередженістьпроти партнера, напруга у взаємостосунках, посилюютьсянеприємніпочуття та переживання, виникаютьстреси та ін.). Прикладом деструктивногоконфлікту є сварка, коли кожна з конфліктуючихсторінвисловлює свою негативнуоцінкуособистостіопонента.

Конструктивнийконфліктбазується не на “особистостях”, а на виявленніоб’єктивних причин незгоди (різні точки зору на проблему, способивирішенняпроблемитощо). Даний підхід переводить процеспроходженняконфліктувідконфронтації до співробітництва. Восновіспівробітництва, з одного боку, лежитьповага до себе, почуттявласноїгідності, чесність, намаганнязнайтисправжню причину конфлікту, а з іншого, повага до інших, дружелюбність, визнання права інших на власну точку зору, позицію. Дана поведінка в конфлікті приводить добільшглибокогорозумінняпроблеми, взаємодовіри, готовностізрозумітиодин одного і, в подальшому, вирішенню (улагодженню) конфлікту.

Видиконфліктів:

внутрішньоособистісні та зовнішньоособистісні (міжособистісні, конфліктиміжособистістю та групою);

прямі та непрямі;

індивідуальні (внутрішньособистісні та зовнішньоособистісні) і групові.

Розглянемо причини деякихвидівконфліктів.

Міжособистісніконфлікти, зокрема, можуть бути спричинені:

відмінностямивпсихологічних характеристиках людей (темперамент, характер та ін.);

“хибним образом конфлікту” – в цьомувипадкуконфліктнаситуаціявідсутня, але одна абовсіучасникиконфліктувважають, щоїхстосункиносятьконфліктний характер. Цеобумовлено, зокрема, хибнимтрактуванням думок, висловлювань, вчинківоднієїлюдиниіншою. Цеможе бути відсутністьвзаєморозуміння. Одна із причин такого викривленогоуявлення – недостатністьспілкування, людськихконтактів, а інша – психологічназамкнутість, невмінняабопобоюваннявиявити до оточуючих свою доброту, увагу, щиросердечність;

різницею в поглядах та уявленнях;

різницею в цілях та інтересахконфліктуючихсторін.

Причини виробничихконфліктів

Хибнеконструюванняуправлінськихзвязків (коли ніфункції, нівлада, нівідповідальність, ніобов’язки, ніресурсичітко не визначені – один киває на іншого.)

Несправедливийрозподілресурсів (фінансових, матеріальних).

Протилежнівимоги до процесувиробництва, організації (необхідністьперевиконати план і необхідністьекономитиелектроенергію, збільшенняобсягіввиробництва і покращенняякостіпродукціїтощо).

Відсутністьчіткогорозділуфункціональнихобов’язківміжкерівниками, керівниками і підлеглими. Наприклад: одному підлегломувказівкидаютьсябагатьмакерівниками.

Для розуміння та розв’язанняконфлікту в йогоструктурі, принаймні, потрібнорозрізняти причину та привід до конфлікту.

Причина конфлікту – діалектичнепротиріччя, щойогозумовлює, але вономожепевний час і не виливатися в конфлікт. Конфліктбезпосередньо “запускається” конфліктогеном – словом чидією, щосприймаються як негативніоднієюізсторін і провокують початок конфліктноївзаємодії. Привід до конфлікту, таким чином, призводить до виникненняконфліктноїситуації – безпосереднього негативного забарвленогозіткненняконфліктуючихсторін.

Динамікаконфлікту – послідовназмінастадій і етапів, якіхарактеризуютьпроцесрозгортанняконфліктувідвиникненняконфліктноїситуації до вирішенняконфлікту.

Стадії (етапи) конфлікту:

1. Виникненняконфліктноїситуації.

2. Усвідомленняситуації як конфліктноїхочабиоднієюізсторін.

3. Стадіяконфліктноїповедінкиабовзаємодії.

4. Стадіявирішенняконфлікту.

Способиуправлінняконфліктом (способиповедінки в конфлікті)

Ухиленнявідконфліктноївзаємодії.

Згладжуванняконфлікту. Реалізація принципу кота Леопольда “Давайте житидружньо!”

Боротьбаза перемогу в конфлікті.

Компроміс.

Співробітництво – базується на впевненостісторінконфліктувтому, щорозбіжності в поглядах є закономірними, і сторонивизнають право кожного на особисту думку та готовізрозуміти один одного, щодаєможливістьаналізувати причини розбіжностей і знайтиприйнятний для всіхвихід.

Методика вирішенняконфлікту [10]:

1. “Зняти маски” (ревнивця, егоїста, диктатора, заздрісника, агресоратощо) і “стати самим собою”.

2. Виявити і усвідомитисправжню причину конфлікту.

3. Відмовитисявід принципу “перемога за будь-якуціну”. В конфліктах не перемагають, їхулагоджують.

4. Знайтидекількаможливихваріантіввирішенняконфлікту.

5. Оцінитиваріанти і вибратикращий.

6. Переконатиіншу сторону конфліктуутому, щоданийваріант є найоптимальніший (“говорити, щоб нас почули”, уміти “слухати” іншу сторону).

7. Усвідомлювати й оберігатицінністьвзаємовідносин.

Важливим аспектом поведінки в конфліктнихситуаціях і вирішенняконфліктупсихологіявважаєасертивністьособистості. Впсихологічнійлітературівідсутнєчіткевизначенняцьогопоняття. Асертивність ми можемовизначити як “неконфліктнаповедінка”, “уміннявирішуватиконфлікти”, поведінкалюдини (включаючиконфліктніситуації) на основі таких якостей: 1) повагадо себе, почуттявласноїгідності, чесність, протидіяманіпуляції; 2) повага до інших, дружелюбність, визнання права інших на власну точку зору, позицію, невикористаннявідносноіншихманіпулятивнихтехнологій; 3) використанняпривирішенніконфліктнихситуацій принципу співробітництва