6. Радіоактивне забруднення водного простору.

Багато країн, що мають вихід до моря, роблять морське поховання

різних матеріалів і речовин (дампінг), зокрема ґрунту, вийнятого при

днопоглиблювальних роботах, бурового шлаку, відходів промисловості,

будівельного сміття, твердих відходів, вибухових і хімічних речовин,

радіоактивних відходів. Обсяг поховань склав близько 10 % від усієї

маси забруднюючих речовин, що надходять у Світовий океан.

Підставою для демпінгу в море є спроможність морського середови-

ща до переробки великої кількості органічних і неорганічних речовин

без особливого збитку для води. Однак ця здатність не безмежна.

Тому дампінг розглядається як змушена міра, тимчасова данина сус-

пільства недосконалості технології.

Скидання радіоактивних матеріалів дампінгу на дно приведе до заги-

белі і мутацій риб і морських тварин. У риб, що вижили, молюсків і ра-

коподібних скорочується швидкість росту. Нерідко змінюється видовий

склад даного співтовариства.

При організації системи контролю за скиданнями радіоактивних

відходів у море вирішальне значення має визначення районів дампінгу,

динаміки забруднення морської води і донних відкладень. Для виявлен-

ня можливих обсягів скидання радіоактивних відходів в море необхідно

проводити розрахунки товщини контейнерів, вибір матеріалу для кон-

тейнера, а також вибір місця поховання.

7. Забруднення водного простору нафтопродуктами.

Тисячі і десятки тисяч тонн нафти і нафтопродуктів щорічно потрапля-

ють у водний простір земної кулі. Танкери і супертанкери, що перевозять

нафту і нафтопродукти, зазнають лиха в океані, завдаючи йому величез-

ної шкоди. Але значно згубніші повсякденні скидання нафти і нафтопро-

дуктів у водяний простір, що стали вже звичними. Нафта, розпливаючись

тонкою плівкою (до 0,001 мм), перешкоджає повітрообміну між повітрям

і водяним простором, що приводить до загибелі планктону Світового оке-

ану, водоростей, а також риб і тварин. Потрапляючи на шкіру морських

тварин і оперення водоплавних птахів, нафта роз'їдає жирову плівку, у ре-

зультаті чого птахи і тварини гинуть від холоду. Підвищений вміст нафти

у воді може викликати генетичні зміни в організмі рослин, риб, тварин,

найпростіших мікроорганізмів, а також до загибелі їхнього молодняку.

Змінюються склад і структура морських співтовариств, морські і річкові

мешканці вимирають, порушується рівновага в екосистемах.

Уживання забрудненої води може викликати інфекційні захворюван-

ня, у тому числі і такі небезпечні кишково-шлункові вірусні захворю-

вання, як холера, дизентерія й ін., а також гепатит А і В, що приводять

до патологічних змін печінки й інших органів.

За даними ВІЗ, більш 300 млн чоловік щорічно страждають на захво-

рювання, пов'язані з вживанням інфікованої води, кожне четверте лікар-

няне ліжко зайняте хворими кишковими інфекціями (холерою, черев-

ним тифом, дизентерією, вірусними гепатитами).

Тривале споживання води, забрудненої нітратами, пестицидами і ра-

діонуклідами, може призвести до важкого ураження нирок, печінки,

викликати набряк легень, серцеву недостатність, привести до виникнен-

ня злоякісних новоутворень, мутацій в організмі.

Запобіжні заходи при вживанні питної води:

— ніколи не пийте воду з відкритих водойм, у тому числі і з коло-

дязів, розташованих поблизу промислових підприємств, тваринницьких

ферм, автомобільних доріг, серед сільськогосподарських угідь;

— не пийте воду з джерел, розташованих у межах міста й у сільській

місцевості поблизу тваринницьких ферм і полів, на яких вирощується

овочева продукція, якщо вам невідомо, чи проводилися дослідження її

хімічного і бактеріологічного складу;

— перед уживанням води з централізованого чи автономного водопро-

воду її необхідно відстояти протягом не менш 2-х годин для видалення

з неї шкідливих летких речовин, застосовуваних для очищення і дез-

інфекції води (зокрема, хлору), а потім кип'ятити протягом 10—15 хви-

лин для знезаражування від хвороботворних мікроорганізмів;

— варто пам'ятати, що в поверхневих водах, з яких може забезпечу-

ватися автономний водопровід, а також у великих водоймах, з яких за-

безпечуються централізовані водопроводи великих міст, може міститися

значна кількість хімічних сполук, важких металів, радіонуклідів, гіо-

верхнево-активних речовин. Ці речовини не видаляються ні при відсто-

юванні, ні при кип'ятінні, очищення води за допомогою фільтрів також

не дає належного ефекту.

Про небезпеку купання в забруднених водоймах див. у білеті 29.

Способи захисту здоров'я населення

Очищення стічних вод, будівництво сучасних очисних споруджень.

Припинення подальшого надходження відходів у ріки.

Використання для споживання в їжу води з артезіанських свердловин

глибокого буравлення.

Поповнення водних ресурсів за рахунок опріснення морської води,

використання води айсбергів.

Розумне використання пестицидів і мінеральних добрив у сільському

господарстві.

Будівництво промислових підприємств і сільськогосподарських ферм

на достатньому віддаленні від водойм. .

Висновок. Про захист гідросфери від забруднень повинна піклувати-

ся кожна людина, що живе на Землі, тому що вода — це основа життя.

Якщо кожен член уряду, керівник підприємства, просто громадянин

своєї країни буде піклуватися про збереження в чистоті водних ресурсів,

не будуть потрібні дорогі проекти для їхнього очищення, кожний з нас

зможе пити чисту воду.

Білет 20

1. Зона небезпеки автомобіля. Ділянка

наближення. Межа небезпеки. Поділ

автомобілів на безпечні та небезпечні.

Положення межі небезпеки в залежності

від швидкості руху автомобілів, ширини

проїжджої частини тощЬ.

План відповіді

1. Зона небезпеки авто-

мобіля.

2. Ділянка наближення.

3. Межа небезпеки.

4. Безпечні та небезпечні

автомобілі.

5. Положення межі небез-

пеки.

Під зоною небезпеки автомобіля розумієть-

ся відрізок шляху, у межах якого перехід до-

роги перед машиною може викликати ДТП, що

є небезпечним для життя.

Ділянка наближення — це ділянка дороги, що проглядається, у зоні якої

рухаються автомобілі. Для безпечного переходу дороги вона.повинна добре

проглядатися приблизно на 100 метрів у кожну сторону від місця переходу.

Межа небезпеки знаходиться перед автомобілем, відзначаючи зону,

у якій переходити дорогу перед транспортом, що рухається, небезпечно

для життя.

Під безпечним розуміється автомобіль, що знаходиться на відстані,

достатній для безпечного переходу дороги. Якщо вона недостатня — та-

ікий автомобіль небезпечний.

Положення межі небезпеки залежить від того, з якою швидкістю ру-

хається автомобіль, і від того, наскільки довгий шлях треба пройти пішо-

ходові перед ним (ширини дороги). Чим вища швидкість машини і шир-

ша дорога, тим більшою буде зона небезпеки. Для безпечного переходу

пішохід повинний устигнути перейти дорогу або дістатися «острівця без-

пеки» на її середині.

За статистикою, середня швидкість пішохода при переході дороги

складає від 1 до 1,5 м/с. Відповідно, для того щоб перейти смугу дороги

шириною в 6 метрів, знадобиться близько 4—6 секунд. Якщо швидкість

автомобіля 60 км/год, він проходить за секунду приблизно 17 метрів.

17 множимо на 6 (час переходу дороги) і отримаємо 102 метри. На цій

відстані від автомобіля і проходить межа небезпеки, порушувати яку

небезпечно для життя.

Висновок. Для того щоб безпечно переходити дорогу, пішохід по-

винний вміти оцінювати відстань до автомобіля і визначати межу

небезпеки.

2. Носова кровотеча. Причини виникнення

носової кровотечі. Перша допомога при

Носовій кровотечі.

План відповіді

1. Носова кровотеча.

Причини виникнення

носової кровотечі.

2. Перша допомога при

носовій кровотечі.

Носова кровотеча може виникнути при трав-

мі носа, при пухлинах і виразках у носі, що

кровоточать, ушкодженні судини при колу-

панні в носі, а також внаслідок інфекційних

захворювань, хворобах кровотворних органів, серця, печінки, нирок,

гіпертонічної хвороби, атеросклерозі. Ділянка, що кровоточить, най-

частіше знаходиться в передньо-нижній частині носової перегородки.

При наданні першої допомоги постраждаЛого необхідно посадити,

трохи нахилити голову вперед, щоб уникнути потрапляння крові в ди-

хальні шляхи і шлунок, розстебнути комір. При невеликих кровотечах

необхідно вставити в ніс тампони з вати чи марлі, змочені перекисом

водню. Ці тампони через крила носа притиснути до носових перегоро-

док протягом 5—10 хвилин. На спинку носа і перенісся, а також на

потилицю покласти холод (грілку з льодом, серветку чи носову хустку,

змочені холодною водою). Якщо через 5—10 хвилин кровотеча не при-

пиниться, а також у випадку сильних кровотеч крім зазначених за-

ходів необхідно накласти пращевидну пов'язку і відправити постраж-

далого в лікувальну установу.

Висновок. Носові кровотечі можуть бути не тільки наслідком

ушкодження судин, але й симптомом серйозного захворювання. Тому

носову кровотечу треба негайно зупинити, а потім звернутися до

лікаря.