Зміст

Білет 1

1. Держава на захисті безпеки життєдіяльності людини. Основні

законодавчі акти, що регламентують безпеку життєдіяльності в Україні…

2. Термічні і хімічні опіки. Надання першої допомоги при опіках…

Білет 2

1. Кодекс законів про працю. Закон України «Про охорону праці». Право

людини на безпечні умови праці. Основні принципи державної політики

у галузі охорони праці (ст. 4 Закону України «Про охорону праці»)…

2. Безпечні умови використання газових побутових приладів: включення,

користування, виключення. Ознаки витоку газу. Дії під час витоку газу

в приміщенні. Допомога постраждалим, що отруїлися газом…

Білет З

1. Зсув. (Обвал.) Уражаючі фактори зсуву (обвалу).

Типові моделі поведінки при виникненні зсувів (обвалів)…

2. Препарати побутової хімії. Отрутохімікати. Типові причини отруєння

побутовими хімічними препаратами. Засоби перестороги

при користуванні ними. Можливі наслідки нерозумного

використання побутових хімічних препаратів для здоров'я людини…

Білет 4

1. Сильний вітер. Буревій. Уражаючі фактори буревію.

Типові моделі поведінки людей, що знаходяться

під час буревію в місті (селі), степу, ліс…

2. Куріння. Нікотинова залежність. Способи і засоби позбавлення

від нікотинової залежності. Ознаки гострого нікотинового отруєння

і перша допомога при ньому. Пасивне куріння…

Білет 5

1. Землетрус. Уражаючі фактори землетрусу. Типові моделі поведінки

людей, що знаходяться у будинку або на вулиці під час землетрусів…

2. Травмування електричним струмом. Вимоги безпеки при користуванні

побутовими электроприладами. Перша допомога при ураженні

електричним струмом…

Білет 6

1. Виробничі аварії з викидом хлору та аміаку. Уражаючі фактори таких

аварій. Типові моделі поведінки під час виникнення аварії та її ліквідації.

Перша допомога постраждалим, що отруїлися хлором або аміаком…

2. Венозні кровотечі. Надання першої допомоги при венозних кровотечах…

Білет 7

1. Аварії з викидом радіоактивних речовин. Уражаючі фактори цих аварій.

Особливості поведінки людей, що знаходяться (мешкають) на території

радіоактивного забруднення…

2. Артеріальні кровотечі. Надання першої допомоги

при артеріальних кровотечах…

Білет 8

1. Інфекційні захворювання людей. Епідемії. Заходи і засоби

профілактики під час епідемій та карантину…

2. Шок. Непритомність. їх ознаки. Перша допомога…

Білет 9

1. Повені. Причини повені. Моделі поведінки під чао повені…

2. Переломи кінцівок. Ознаки переломів. Закриті і відкриті переломи.

Іммобілізація кінцівок підручними засобами. Правила накладення

стерильних пов'язок…

Білет 10

1. Умови безпечного знаходження на льоду. Способи допомоги людині,

що потрапила в ополонку. Перша допомога при переохолодженні

та обмороженні…

2. Вивих. Ознаки вивиху. Перша допомога при вивихах…

Білет 11

1. Пожежа. Умови виникнення пожеж. Пожежонебезпечні речовини

і матеріали. Три стадії пожеж. Вибухи. Вражаючі фактори пожеж.

Способи та методи локалізації та гасіння пожеж. Гасіння одежі

на людині, що загорілася…

2. Види ран. Ушиблені рани. Перша допомога…

Білет 12

1. Пожежа у лісі (або степу — за вибором). Причини пожеж

та їх профілактика. Способи та засоби гасіння пожеж у лісі (степу).

Травмуючі фактори таких пожеж. Моделі поведінки під час лісових

та степових пожеж …

2. Венеричні захворювання. Джерела і шляхи поширення венеричних

захворювань. Способи попередження інфікування…

Білет 13

1. Пожежа у багатоповерховому міському будинку (або сільському — за вибором).

Причини виникнення пожеж. Забезпечення пожежної безпеки

в житловому секторі. Евакуація людей під час пожежі.

Перша допомога постраждалим від продуктів горіння…

2. Індивідуальне здоров'я. Складові індивідуального здоров'я.

Способи забезпечення власного здоров'я. Здоровий спосіб життя…

Білет 14

1. Оцінка дорожньої ситуації та перехід багатосмугової проїжджої частини.

Небезпека затримки на проїжджій частині та поздовжніх лініях розмітки.

Поведінки при вимушеній зупинці на осьовій лінії під час переходу…

2. ВІЧ-інфекція. Джерела і шляхи розповсюдження ВІЧ-інфекції.

Способи попередження ВІЧ-інфікування. СНІД…

Білет 15

1. Наркоманія. Наркотичні речовини. Фізична і психічна залежність

від наркотиків. Соціальна небезпека наркоманії. Відповідальність

за незаконне поширення наркотичних речовин…

2. Інфекційні захворювання домашніх тварин. Шляхи розповсюдження.

Можливі впливи на здоров'я та життя людей і профілактика

захворювань, що передаються від свійських тварин.

4

Дії постраждалих після укусів тварин…

Білет 16

1. Перехід дороги. Безпечний перехід дороги з обмеженою оглядовістю,

недостатньою видимістю, за несприятливих погодних умов…

2. Ртуть. Засоби перестороги при користуванні нею.

Дії під час отруєння ртуттю. Наслідку отруєння ртуттю…

Білет 17

1. Перехрестя. Оцінка дорожньої ситуації та перехід

на чотирьохсторонньому нерегульованому перехресті…

2. Екологія ґрунтів. Шляхи забруднення ґрунтів (на місцевих прикладах).

Вплив забруднення ґрунтів на здоров'я і життя людини.

Шляхи захисту здоров'я людей…

Білет 18

1. Поведінка на зупинках. Посадка в маршрутні транспортні засоби,

висадка з них. Безпечні місця в салоні маршрутного транспорту,

можливі фактори травмування, засоби безпеки на випадок

дорожньо-транспортної пригоди, дії по уникненню травмування,

крадіжок. Способи термінової евакуації з автобуса

в екстремальних ситуаціях…

2. Тепловий (сонячний) удар та його причини. Способи і засоби перестороги.

Перша допомога при тепловому (сонячному) ударі…

Білет 19

1. Легкові автомобілі. Особливості посадки і висадка із автомобіля.

Потенційна небезпека пасажирських місць, можливі фактори

травмування. Захисні системи, їх призначення, способи

використання і регулювання…

2. Екологія гідросфери. Шляхи забруднення гідросфери

(у тому числі на місцевих прикладах). Вплив забруднення гідросфери

на здоров'я і життя людини. Шляхи захисту здоров'я населення…

Білет 20

1. Зона небезпеки автомобіля. Ділянка наближення. Межа небезпеки.

Поділ автомобілів на безпечні та небезпечні. Положення межі

небезпеки в залежності від швидкості руху автомобілів,

ширини проїжджої частини тощо…

2. Носова кровотеча. Причини виникнення носової кровотечі.

Перша допомога при носовій кровотечі…

Білет 21

1. Велосипед. Елементи конструкції велосипеда, що впливають

на безпеку велосипедиста. Особливості руху велосипедом.

Правила перевезення вантажу і пасажирів на велосипеді.

Додержання правил безпеки дорожнього руху для велосипедиста.

Послідовність дій при дорожньо-транспортній пригоді…

2. Рани. Колоті рани. Різані рани. Захист рани від забруднення.

Перша допомога при колотих і різаних ранах…

Білет 22

1. Травмуючі фактори салону легкового автомобіля.

Захисна поза пасажира переднього, заднього сидіння при зіткненні

автомобілів або наїзді на перешкоду (пояснити і продемонструвати)…

2. Харчові отруєння. Отруєння грибами. Типові причини харчових отруєнь.

Перша допомога при харчових отруєннях…

Білет 23

І. Перехід дороги в умовах обмеженої оглядовості автомобілем, що стоїть

або рухається.. Оцінка дорожньої ситуації за таких умов.

Обмежена оглядовіеть ліворуч, праворуч. Вибір моменту переходу…

2. Допомога при укусах бджіл (ое, джмелів), змій…

Білет 24

1. Аварії на системах життєзабезпечення (водонасосна станція, лінії

електропередач, котельня тощо). Правила поведінки людей під час

зазначених аварій і ліквідації їх наслідків (на прикладі за вибором учня)…

2. Травма хребта та її ознаки. Перша допомога постраждалому…

Білет 25

1. Людина і натовп. Психологія натовпу.

Моделі поведінки при виникненні натовпу…

2. Безпечне купання. Особливості купання у гірських та рівнинних річках,

на морі. Засоби допомоги утопаючому. Штучне дихання…

Білет 26

2. Шум. Шумове перевантаження. Уражаючі фактори шуму.

Можливі наслідки шкідливого впливу шуму на здоров'я людини

Засоби забезпечення сприятливого шумового клімату

у середовищах життя і діяльності людини…

2. Аптечка. Основне призначення медичних препаратів і засобів,

що містяться в аптечці. Правила зберігання ліків. Отруєння ліками.

Перша допомога при отруєннях ліками…

Білет 27

1.. Небезпечні вантажі. Особливості перевезення небезпечних вантажів..

Дії населення під час аварії транспорту з небезпечним вантажем

(на прикладі за вибором учня)…

2. Алкоголь. Фізична і психічна залежність від алкоголю. Алкоголізм.

Соціальна небезпека алкоголізму. Ознаки алкогольного отруєння.

Перша допомога при алкогольному отруєнні…

Білет 28

1. Мотоцикл. Елементи конструкції мотоцикла, що впливають

на безпеку мотоцикліста. Особливості руху мотоциклом.

Правила перевезення вантажу і пасажирів на мотоциклі.

Додержання правил безпеки дорожнього руху для мотоцикліста…

2. Евакуація. Евакуація у загальноосвітньому навчальному закладі під час

надзвичайної ситуації (пожежі, радіаційній аварії, аварії на виробництві,

що знаходиться поруч із закладом — за вибором учня)…

Білет 29

1. Купання у незнайомих та забруднених водоймищах. Фактори небезпеки

Для здоров'я і життя. Шляхи уникнення нещасного випадку…

2. Крадіжка, пограбування, шантаж.. Способи їх попередження.

Моделі поведінки під час їх виникнення…

Білет ЗО

1. Екологія атмосфери. Шляхи забруднення атмосфери. Вплив забруднення

атмосфери на здоров'я і життя людини (на прикладах за вибором учня)…

2. Охорона праці в загальноосвітніх навчальних закладах. Правила безпеки

на уроках (праці, фізики, хімії, фізичної культури — за вибором учня)

та при проведенні масових заходів (за вибором учня)…

Білет 1

1. Держава на захисті безпеки

життєдіяльності людини. Основні

законодавчі акти, що регламентують

безпеку життєдіяльності в Україні.

План відповіді

1. Держава на сторожі

безпеки життєдіяль-

ності людини.

2. Основні законодавчі

акти, що регламенту-

ють безпеку життєді-

яльності в Україні.

Життєдіяльність людини — це специфічна

форма активності людини, що включає всю

розмаїтість взаємодії людини і навколишнього

середовища. Для забезпечення безпеки життє-

діяльності держава піклується про раціональ-

не використання природних ресурсів, захист навколишнього середови-

ща, захист життя, здоров'я, свободи, майна своїх громадян, здійснює

контроль за виконанням урядових розпоряджень, дотриманням законів

і вимог щодо фінансових взаємин громадян, підприємств і організацій

з державою. •

В Україні джерелами права На безпечні умови життєдіяльності, що

містять правові норми, є такі документи: Конституція України, За-

кон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»,

Закон України «Про забезпечення санітарного й епідеміологічного бла-

гополуччя населення», Закон України «Про охорону природного навко-

лишнього середовища», Закон України «Про охорону праці», Закон

України «Про надзвичайний стан», Закон України «Про використан-

ня ядерної енергії і радіаційної безпеки», Закон України «Про захист

людини від іонізуючого випромінювання», Закон України «Про ци-

вільну оборону», Закон України «Про пестициди й агрохімікати», За-

кон України «Про дорожній рух», Закон України «Про пожежну без-

пеку», Закон України «Про транспорт», Закон України «Про охорону

атмосферного повітря», Закон України «Про відходи», Закон України

«Про карантин рослин».

Крім цього, існують постанови Верховної Ради України, накази і роз-

порядження Президента, інструкції, методики і правила різних галузей,

рішення й акти місцевих референдумів, органів місцевого самовряду-

вання і держадміністрацій, органів управління.

Висновок. Законодавство України забезпечує безпечні умови життє-

діяльності людини, здійснює правове регулювання питань, пов'язаних

з безпекою життєдіяльності.

2. Термічні і хімічні опіки. Надання першої

допомоги при опіках

План відповіді

1. Термічні опіки, надання

першої допомоги при

термічних опіках.

2. Хімічні опіки, надання

першої допомоги при

хімічних опіках.

Ушкодження шкіри і тканин внаслідок впли-

ву високої температури називається термічним

опіком.

Розрізняють 4 ступеня термічних опіків за-

лежно від ступеня поразки.

Опік І ступеня. У цьому випадку уражений лише епідерміс, місце

опіку червоніє, виникають незначні болісні відчуття, спостерігається

припухлість, але без утворення пухирів. Звичайно опік І ступеня но-

сить локальний характер.

Опік II ступеня характеризується появою на шкірі пухирів. У цьому

випадку уражені дерма та епідерміс. Опіки II ступеня дуже болісні і ви-

кликають набряк, що не спадає кілька днів.

Опік III ступеня характеризується ушкодженням усіх шарів шкіри,

включаючи підшкірний, і пов'язаний з ушкодженням м'язових тканин.

Такі опіки призводять до великих втрат вологи, можуть викликати шок

і смерть.

Опік IV ступеня характеризується великим ураженням тканин і об-

вуглюванням кісток. Як правило, такий опік призводить до шоку, відсо-

ток виживання після опіків IV ступеня мінімальний.

При опіках будь-якого ступеня відбуваються зміни як у місці

ураження, так і в усьому організмі. Відбувається велика втрата

рідини, розпад білків, що призводить до усмоктування токсинів

і отруєння організму. Велике значення має площа ураження. Так,

при опіку І ступеня опіковий шок настає при ураженні більше ЗО

відсотків шкіри, при опіку II ступеня — при ураженні 10 відсотків

шкірного покриву.

Надання допомоги постраждалим при опіках

якщо на людині горить одяг або волосся і вона біжить:

— зупиніть її;

— поваліть на землю;

— облийте водою;

— якщо поблизу немає води, накиньте на постраждалого цупку тка-

нину (мокру), пальто або ковдру;

— як тільки вогонь згасне, зніміть одяг, що горів, щоб гаряча ткани-

на, не була довго притиснута до обгорілої шкіри;

— не укутуйте людину, що горить, з головою — гази, які виділяють-

ся при горінні, можуть викликати серйозні ушкодження дихальних

шляхів;

— не зривайте одяг з обпаленого тіла;

— акуратно розріжте ножицями і зніміть те, що знімається;

— до приїзду «швидкої допомоги» накладіть на опік суху стерильну

пов'язку або використайте пропрасовану тканину. Не можна проми-

вати опікову рану, доторкатися до обпаленого місця руками, проко-

лювати пухирі, обривати шматки одягу, що прилипли, змазувати

поверхню опіку будь-чим, особливо олією, або засипати порошками,

оскільки це сприяє проникненню інфекції й ускладнює хірургічну

обробку рани;

— якщо людина у свідомості, дайте їй знеболююче — анальгін, ба-

ралгін тощо;

— якщо «швидка допомога» довго не приїжджає, часто напувайте

постраждалого. Пам'ятайте, що при великих опіках постраждалий у лі-

чені години може втратити до 3—4 літрів рідини, що призводить до

збезводнювання організму, судом і смерті;

— перед госпіталізацією дуже важливо допомогти постраждалому зай-

няти положення, при якому шкіра обпалених ділянок буде максимально

розтягнута;

— забезпечте повний спокій постраждалому.

Усю подальшу допомогу при опіках надають у лікувальній установі.

Хімічні опіки виникають при влученні на шкіру розчинів кислот і со-

лей важких металів (характеризуються невеликою глибиною), а також

лугів (глибокі опіки).

Надання першої допомоги при хімічних опіках починається з рясного

промивання ураженої ділянки водою (за винятком опіків, отриманих

при потраплянні на шкіру негашеного вапна). Згодом речовини, що за-

лишилися на поверхні шкіри, варто нейтралізувати. Для нейтралізації

кислот використовують 2%-ий розчин питної соди, для нейтралізації

лугів — 2 % -ий розчин борної, оцтової або лимонної кислоти. Потім на

опік накладається стерильна пов'язка.

Важкі опіки можуть виникати внаслідок потрапляння на шкіру запа-

лювальних речовин (наприклад, напалму). У цьому випадку полум'я зби-

вати не можна, тому що запалювальні речовини можуть потрапити на

інші ділянки тіла і викликати нові опіки. Полум'я потрібно загасити,

використовуючи змочені водою пов'язки або зануривши у воду ділянки

тіла, що горять. Після того як полум'я буде погашене, варто накласти на

опік стерильну пов'язку.

Висновок. Опіки дуже болючі і небезпечні, тому що при опіках'уш-

коджується один з головних органів людини — шкіра, що виконує

захисну функцію. Необхідно якнайшвидше надати першу допомогу,

щоб уникнути больового шоку і проникнення інфекції через обпалену

поверхню.

Білет 2

1. Кодекс законів про працю. Закон

України «Про охорону праці». Право

людини на безпечні умови праці. Основні

принципи державної політики у галузі

охорони праці (ст. 4 Закону України «Про

охорону праці»)

Плдн відповіді

1. Кодекс законів України

про працю.

2. Закон України «Про

охорону праці».

3. Право людини на

безпечні умови праці.

4. Основні принципи

державної політики

в сфері охорони праці

(ст. 4 Закону України

«Про охорону праці»).

Право на безпечну працю закріплене в Конституції України. В Кодексі законів про пра-

цю (КЗП) подані основні законодавчі акти в галузі охорони праці, що забезпечують безпечні

і нешкідливі умови праці на підприємствах та в установах. КЗП, зокрема, покладає на адмі-

ністрацію підприємств відповідальність за забезпечення здорових і без-

печних умов праці, визначає вимоги охорони праці при будівництві й екс-

плуатації виробничих приміщень, забороняє введення у експлуатацію

підприємств, що не відповідають вимогам охорони праці, встановлює

вимоги до охорони праці, обов'язкові для адміністрації, визначає ос-

новні інструкції щодо охорони праці, обов'язкові для виконання робіт-

никами та службовцями, встановлює відповідальність за порушення за-

конодавства, про працю.

Закон України «Про охорону праці» визначає основні положення щодо

реалізації конституційного права громадян на охорону їхнього життя

і здоров'я в процесі трудової діяльності, при участі відповідних держав-

них органів регулює взаємини між керівниками підприємств, установ

і організацій з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища,

а також встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Ук-

раїні. Закон визначає роль системи охорони праці в трудових відноси-

нах роботодавця і працівника.

Кожна працююча людина має непорушне і нерушиме право на без-

печні умови праці, що обговорено як у Конституції України, так і в За-

коні України «Про охорону праці».

Висновок. Суспільство і держава відповідальні за збереження здоро-

в'я нації, поліпшення умов праці і навчання.

2. Безпечні умови використання газових

побутових приладів: включення,

користування, виключення. Ознаки витоку

газу. Дії під час витоку газу в приміщенні.

Допомога постраждалим,

що отруїлися газом.

План відповіді

1. Безпечні умови корис-

тування газовими

побутовими прилада-

ми: включення, корис-

тування, виключення.

2. Ознаки витоку газу.

3. Дії під час витоку газу

в приміщенні.

4. Допомога тим, хто

отруївся газом.

При вмиканні газових побутових приладів .

необхідно пам'ятати наступне:

ПЕРЕВІРИТИ наявність тяги у вентиля-

ційному отворі можна за допомогою запале-

ної свічки, якщо піднести її до вентиляційно-

го отвору. У випадку відсутності тяги полум'я буде горіти рівно, не

відхиляючись, у випадку наявності тяги полум'я свічки відхилиться

у бік вентиляційного отвору;

перед вмиканням потрібно переконатися у відсутності витоку газу;

при запалюванні газу сірником дії варто виконувати в такій послідов-

ності: запалити сірник, піднести його до газової конфорки, відкрити га-

зовий кран.

Правила безпечного користування

природним і зрідженим газом в побуті

Категорично забороняється користуватися несправними газовими при-

ладами і газовим устаткуванням.

Категорично забороняється самостійно приєднувати газові прилади

і газове устаткування до газової мережі. Для встановлення газового ус-

таткування необхідно викликати фахівця районної газової служби.

Категорично забороняється користування саморобними балонами для

збереження і транспортування зрідженого газу, а також для використан-

ня в побуті.

Забороняється користуватися газовими плитами, газовими колонка-

ми, казанами для місцевого обігріву, гарячого водопостачання при відсут-

ності вентиляції.

Забороняється розміщати посуд із широким дном на звичайних кон-

форках газової плити, його необхідно розміщати на конфорках з високи-

ми ребрами.

Забороняється відкривати крани газової плити, не маючи в руці запа-

леного сірника або спеціальної електричної запальнички (п'єзозапаль-

нички).

Не можна допускати заливання палаючих пальників рідиною. Якщо

це випадково відбудеться, необхідно погасити пальник, видалити з ньо-

го рідину, прочистити його.

Забороняється знімати конфорку і ставити посуд безпосередньо на

пальник.

Дітям молодшого шкільного віку не дозволяється користуватися газо-

вими приладами. Перш ніж дозволити дитині самостійно користуватися

газовими приладами, необхідно ретельно її проінструктувати і перевіри-

ти правильність вмикання приладу, запалювання газу, відключення га-

зового приладу.

Категорично забороняється залишати включені газові прилади без

догляду, навіть на короткий термін, тому що у випадку загасання

одного з пальників до приміщення починає надходити газ. Він нако-

пичується і, змішуючись з повітрям, утворює вибухонебезпечну

суміш, що при наявності відкритого вогню або іскри може вибухну-

ти. Необхідно також стежити, щоб протяг не загасив полум'я паль-

ника.

Якщо газ потрапив у повітря (навіть якщо ви не відчуваєте його запа-

ху), необхідно негайно закрити вентиль подачі газу і ретельно провітри-

ти приміщення.

При експлуатації газового устаткування не дозволяється підігрівати

балони зі зрідженим газом, установлювати їх поблизу опалювальних

приладів, виявляти витік газу за допомогою запаленого сірника або Свічки,

використовувати балони не за призначенням.

Забороняється встановлювати газові прилади, устаткування і балони

зі зрідженим газом у приміщеннях, де розташовані підвали.

При згорянні газу в непровітрюваному приміщенні утворюється чад-

ний газ (СО) — надзвичайно токсична речовина, що при кімнатній

температурі активно реагує з киснем і тому здатна зменшувати кон-

центрацію кисню в крові. Найбільша небезпека полягає в тому, що

чадний газ утворює дуже міцні комплекси з залізом, що є основою

гемоглобіну — переносника кисню в крові, у результаті чого кров

частково або навіть цілком втрачає здатність переносити кисень. Лю-

дина, що отруїлася чадним газом, відчуває головний біль, запаморо-

чення, загальну слабість, сонливість, нудоту. Починається блювота,

людина швидко непритомніє, настає зупинка дихання і, якщо вчасно

не буде надана медична допомога, може наступити смерть. Тому навіть

невелика концентрація чадного газу в повітрі є серйозною небезпекою

для життя. Крім чадного газу, можуть утворюватися карбонільні спо-

луки у невеликих кількостях (формальдегід, ацетон та ін.),.що також

небезпечні для життя.

Для запобігання отруєнню продуктами згоряння газу необхідно:

підтримувати вентиляцію в робочому стані, періодично ретельно її

чистити, не допускаючи засмічення і скупчування пилу;

провітрювати приміщення після роботи газових приладів;

не допускати обігріву квартири палаючим газом;

при роботі газових приладів закривати двері в житлові приміщення

квартири. .

Фізичні властивості природного газу: безбарвний горючий газ з бо-

лотним запахом (через домішку сірководню), майже вдвічі легший від

повітря, при витоку з газових приладів і газопроводу піднімається наго-

ру, не розчиняється у воді, суміш з киснем вибухонебезпечна.

Фізичні властивості зрідженого газу (пропан, бутан, етан та їхні

суміші) — безбарвні горючі гази без запаху (при використанні в побуті

до них додають речовини із сильним запахом для швидкого виявлення

витоку), важчі від повітря, при витоку накопичуються у нижніх зонах

приміщень, підвалах, не розчиняються у воді, суміш з киснем вибухоне-

безпечна.

Місце витоку газу можна знайти в такий спосіб.

На око. Обробити трубу мильною піною. У випадку витоку на по-

верхні труби в місці витоку газ буде вириватися зі свистом.

На запах. Характерний запах газу стає відчутнішим поблизу місця

витоку.

Ніколи не шукайте місце витоку газу за допомогою відкритого

полум'я — це вибухонебезпечно]

При виявленні витоку газу уникайте будь-яких дій, що можуть ви-

кликати іскру.

Закрийте крани перед газовими приладами і на приладах, у ви-

падку газобалонного устаткування — вентиль на балоні і крани на

плиті.

Відкрийте вікна і двері, утворивши протяг, і ретельно провітрить при-

міщення.

Забороняється включати електрику. Іскра, що може виникнути при

вмиканні, здатна викликати вибух. Тому не можна користуватися вими-,

качем, електричним дзвоником, розетками.

Не користуйтеся для освітлення відкритим вогнем — це також може

викликати вибух.

Не паліть — вогонь сигарети може стати причиною вибуху.

Повідомте Про витік газу в аварійно-диспетчерську службу газового

господарства за телефоном 04 і залиште приміщення.

При отруєнні природним або зрідженим газом для надання допомоги

гіостраждалому необхідно:

винести постраждалого на свіже повітря;

викликати лікаря;

за допомогою пальців і рушника (носової хустки) звільнити дихальні

шляхи постраждалого від блювотних мас;

у випадку втрати свідомості піднести до носа постраждалого ватку,

змочену «ашатирним спиртом, не притуляючи до слизових оболонок носа.

Стежити за тим, щоб язик постраждалого не западав у горло;

у випадку зупинки дихання необхідно зробити штучне дихання за

методом «рот у рот» або «рот у ніс»;

допускається змочування губ і обличчя постраждалого водою, поїти

не можна до приїзду лікаря. Забороняється також давати ліки і робити

промивання шлунка.

Висновок. При користуванні побутовими газовими приладами необ-

хідно тримати їх у чистоті і справності, не встановлювати їх само-

стійно, не ремонтувати. Для цього слід користатися послугами газової

служби. При витоку газу потрібно дотримуватися запобіжних заходів

і повідомити про витік за телефоном 04.

Білет з

1. Зсув. (Обвал.) Уражаючі фактори зсуву

(обвалу). Типові моделі поведінки при

виникненні зсувів (обвалів).

План відповіді

1. Зсуви, обвали.

2. Вражаючі фактори

зсуву, обвалу.

3. Типові моделі поведін-

ки при виникненні

зсувів, обвалів.

Зсуви — це сповзання мас гірських порід

під дією власної сили ваги. Зсуви найчасті-

ше утворюються на гірських схилах, берегах

рік і водоймищ із крутістю 10 % і більше, а

на глинистих ґрунтах — при крутості 5—7 % .

Крім землетрусів, однією з основних причин зсувів є надмірне наси-

чення глинистих порід вологою, ерозія ґрунту, нерозумна господар-

ська діяльність людини (вирублення лісів, руйнування схилів дорож-

німи ровами).

Зсуви відбуваються з різною швидкістю — від кількох сантиметрів

у рік до десятків кілометрів за годину. Глибина порід, що зрушують-

ся, коливається в межах від 1 до 20 метрів, потужність — від 10 тисяч

до мільйонів кубічних метрів. Сповзають породи різних типів: граніт,

гравій, пісок, глина. За місцем утворення зсуви поділяють на гірські,

підводні, сніжні й у штучних земляних спорудженнях. Іноді великі

обсяги гірських порід зміщуються зі швидкістю поїзда. У таких випад-

ках їх називають обвалами.

Обвал — раптове відділення великого блока від масиву гірських

порід на крутому або стрімчастому схилі і переміщення його вниз

схилом з великою швидкістю під дією сили ваги. Це результат ослаб-

лення цілісності (зв'язності) гірських порід під впливом процесів ви-

вітрювання, діяльності підземних і ґрунтових вод, землетрусів, не-

правильного проведення земляних робіт при проведенні будівництва,

гірських розробок.

До різновидів обвалів відносяться також каменепади й обвалення

льодовиків. Досить поширені каменепади на схилах гір із крутістю

ЗО % і більше. Незважаючи на те, що каменепади мають невеликі

масштаби (до кількох десятків кубометрів), вони є великою небезпе-

кою для людини, тому що камені переміщуються стрибками зі швид-

кістю 150—200 км/год. Удар каменя діаметром 20 см є смертельним

для людини.

Не стійте над обривом або під обривом на березі ріки, на краю яру або

ущелини. Обрив тому й існує, що на ньому час від часу ґрунт обвалюєть-

ся вниз. Обрив більш ймовірний у дощову погоду і при весняному та-

ненні снігу.

При погрозі зсуву або обвалу необхідно негайно залишити житло, спо-

вістити про небезпеку сусідів, знайомих, родичів і швидко вийти у без-

печне місце.

У випадку оповіщення про початок зрушення необхідно:

включити радіо, телевізор і слухати рекомендації щодо подальших дій;

занести майно знадвору і з балконів до приміщення;

захистити цінне майно від впливу вологи;

щільно закрити вікна, двері, вентиляційні й інші отвори;

відключити газ, воду, електрику, загасити вогонь у печі;

винести з приміщення пальні та хімічно небезпечні речовини і мате-

ріали;

вийти з будинку і перейти у безпечне місце — на схили гір і узгір'я,

де не загрожує зсув або обвал.

Якщо люди, будинки і спорудження опинилися на ділянці зрушення

або обвалу при раптовій надзвичайній ситуації, необхідно:

негайно залишити приміщення;

пересуватися по можливості нагору;

діяти за обставинами, прямуючи у безпечне місце;

у випадку захоплення людини потоком, що рухається, намагайтеся їй

допомогти, використовуючи всі підручні матеріали: мотузку, шарф, жер-

дину, ціпок. Виводити постраждалого з потоку потрібно, поступово на-

ближаючи його до краю;

бережіться кам'яних брил, уламків конструкцій, земляного (льодово-

го, снігового) валу, що скочуються з тильного боку зсуву.

Висновок. Зсуви й обвали становлять небезпеку для життя лю-

дини, тому, вибираючи місце проживання, потрібно уникати ра-

йонів, небезпечних щодо зсувів і обвалів, уміти прогнозувати їхню

можливу появу.

2. Препарати побутової хімії.

Отрутохімікати. Типові причини отруєння

побутовими хімічними препаратами.

Засоби перестороги при користуванні

ними. Можливі наслідки нерозумного

використання побутових хімічних

препаратів для здоров'я людини.

План відповіді

1. Препарати побутової

хімії.

2. Отрутохімікати.

3. Типові ознаки отруєння

побутовими хімічними

препаратами.

4. Засоби перестороги

при користуванні ними.

5. Можливі наслідки неро-

зумного використання

побутових хімічних

препаратів для здоров'я

людини.

Асортимент хімії сьогодні надзвичайно ба-

гатий: косметичні та миючі засоби, лакофар-

бові матеріали.

Косметичні засоби містять етиловий, бути-

ловий та інші спирти, токсичні для нервової

системи. При прийомі усередину ці речовини ^^^^^^^^^^^^

можуть викликати важке алкогольне отруєння, що супроводжується по-

рушенням дихання і серцевої діяльності, розладом функцій шлунково-

кишкового тракту.

Лакофарбові препарати часто виготовляють на основі токсичних висо-

колетких розчинників та епоксидних смол. При роботі з лакофарбовими

матеріалами у непровітрюваних приміщеннях можуть виникати отруєн-

ня їхніми парами, що характеризуються запамороченням, головними

болями, нудотою, блювотою.

Застосовуються і ядохімікати — як у побуті для знищення шкідливих

комах і гризунів, так і у сільському господарстві для захисту рослин.

Для боротьби з домашніми комахами широко використовують різні

препарати. Більшість з них містять фосфор, миш'як, фтор, інші сильно-

діючі хімічні елементи. Ці препарати можуть викликати важкі отруєн-

ня, якщо їх помилково прийняти усередину, а також інгаляційне отрує-

ння (при застосуванні препаратів в аерозольній упаковці), якщо не

дотримуватися інструкцій щодо їхнього застосування. Для інгаляційно-

го отруєння характерні запаморочення, нудота, розлад зору, підвищене

потовиділення, психічне порушення. При потраплянні препарату до

шлунково-кишкового тракту з'являються блювота, виділення слизу з рота

і носа, розлад шлунка, потовиділення, головний і загрудинний біль.

. Для захисту рослин застосовуються різні хімікати, які називають пе-

стицидами, що широко використовуються у сільському і лісовому гос-

подарстві для регулювання зростання рослин і захисту їх від різних

шкідників і хвороб, видалення бур'янистої рослинності, захисту тварин

від паразитів, знищення переносників інфекційних захворювань люди-

ни і тварин та інших цілей.

Залежно від мети і напрямку використання пестициди поділяють на

такі основні групи:

— гербіциди — для боротьби з бур'янами;

— родентициди — для боротьби з гризунами;

— інсектициди — для боротьби зі шкідливими комахами;

— фунгіциди — для лікування грибкових і бактеріальних захворювань.

При попаданні пестицидів на шкіру, слизову оболонку ока, а також

до організму людини може виникнути хімічний опік, а також сильне

отруєння, що може спричинити смерть.

Необхідно пам'ятати, що при користуванні ядохімікатами і препара-

тами побутової хімії для запобігання отруєнню необхідно точно дотри-

муватися інструкцій щодо їхнього застосування, а також використовуй

вати їх тільки за призначенням.

Препарати для знищення домашніх-комах і гризунів не можна

застосовувати ввечері перед сном. Після їхнього застосування при-

міщення потрібно ретельно провітрити кілька разів. Перед застосу-

ванням препарату необхідно забрати посуд і харчові продукти, виве-

сти людей і тварин, винести птахів і акваріум з рибками. Рот і ніс

необхідно захистити ватно-марлевою пов'язкою з чотирьох шарів марлі

або респіратором, очі — захисними окулярами. Після роботи з препа-

ратом ретельно вимити з милом руки і відкриті ділянки шкіри, змінити

білизну й одяг..

Варто також дотримуватися запобіжних заходів при обробці рослин

пестицидами з метою уникнення прямого потрапляння їх до організму

людини.

Зберігати препарати побутової хімії необхідно тільки у стандартній

тарі, герметично закритих флаконах з етикетками у недоступному для

дітей місці.

При нерозумному використанні препаратів побутової хімії можливі

на перший погляд непомітні шкідливі наслідки. Так, при використанні

миючих засобів для миття посуду в результаті недоброякісного полос-

кання мікродози цих речовин попадають до організму людини, накопи-

чуються там і шкодять організму (страждають печінка і нирки).

Численними дослідженнями доведено, що пестициди в цілому не по-

гіршують біохімічних показників якості врожаю при дотриманні регла-

ментів їхнього внесення. Однак використання старих препаратів, пору-

шення доз і термінів їхнього внесення можуть призвести до забруднення

ґрунтового покриву, а отже, до погіршення якості сільськогосподарської

продукції і її втрат. А в ряді випадків сільськогосподарська продукція

може стати навіть небезпечною для здоров'я людини і тварин. При Сис-

тематичному застосуванні високотоксичних пестицидів, особливо у за-

вищених дозах, відбувається забруднення ними навколишнього середо-

вища, що призводить до знищення корисних комах, птахів, риб, тварин,

а також отруєння людей безпосередньо пестицидами або продуктами,

в яких вони можуть накопичуватися.

З появою ознак отруєння отрутохімікатами або препаратами побуто-

вої хімії потрібно негайно звернутися до лікаря, у важких випадках —

викликати «швидку допомогу». До приїзду «швидкої допомоги» необхідно

винести постраждалого на свіже повітря, зняти забруднений одяг, про-

мити водою відкриті ділянки шкіри, в очі, рот, ніс закапати 2%-ий

розчин питної соди (1 столова ложка на літр води). Якщо ядохімікати

потрапили до шлунково-кишкового тракту, потрібно викликати блюво-

ту, натиснувши пальцями на корінь язика або давши випити 2—3 літри

2 %-го розчину питної соди. Рекомендується також дати постраждалому

активоване вугілля (1 таблетка на 10 кг ваги), покласти постраждалого

без подушки, повернути голову набік, щоб запобігти попаданню до ди-

хальних шляхів блювотних мас. При різкому утрудненні дихання зро-

бити штучне дихання.

Висновок. Побутові хімічні препарати і отрутохімікати необхідно

зберігати окремо від інших речовин і матеріалів (особливо від їжі), вжи-

вати запобіжних заходів при роботі з ними з метою уникнення отруєнь.

Білет 4

1. Сильний вітер. Буревій. Уражаючі

фактори буревію. Типові моделі поведінки

людей, що знаходяться під час буревію

в місті (селі), у степу, лісі.

План відповіді

1. Сильний вітер.

2. Буревій.

3. Уражаючі фактори буревію.

4. Типові моделі поведін-

ки людини, що знахо-

диться під час буревію

в місті (селі), степу, лісі.

Вітер — це рух повітря відносно земної по-

верхні, що виникає в результаті нерівномірно-

го розподілу атмосферного тиску і спрямова-

ний з зони високого тиску до зони низького.

Для більшості районів України характерні

сильні вітри і бурі. Бурі, як правило, виника-

ють на територіях, не покритих лісом. Тривалість їхньої дії становить

від кількох годин до кількох діб. При сильних вітрах і бурях людина

може постраждати від уламків шиферу, черепиці, скла, цеглин, різних

предметів,.що вітер зриває з будинків і піднімає з землі.

У пустелі, напівпустелі, степових районах, де є ґрунт, не покритий

травою, буря піднімає в повітря велику кількість пилу і дрібних части-

нок землі, утворюючи курну бурю. Висота підйому пилу може досягати

2—3 км, але найчастіше складає 1 — 1,5 м. Руйнівні дії курної бурі зро-

стають через вплив частинок землі, що рухаються з великою швидкістю,

виникає небезпека заметів.

Взимку можуть виникнути сніжні бурі — заметілі, що переносять

з повітрям величезні маси снігу. Вони небезпечні тим, що при низькій

температурі і високій швидкості вітру людина може обморозити відкриті

ділянки тіла. Відомі також випадки, коли під час заметілі люди, що

заблукали, замерзали. Заметілі можуть тривати від кількох десятків хви-

лин до кількох діб.

Буревій — сильний маломасштабний атмосферний вихор, у якому по-

вітря обертається зі швидкістю до 100 м/сек. Він має форму стовпа (іноді

з вигнутою віссю обертання) з воронкоподібними розширеннями зверху

і знизу. Повітря обертається проти годинникової стрілки й одночасно

піднімається спіраллю, утягуючи пил, воду, різні предмети.

Існують урагани недовго — від декількох секунд до декількох годин,

проходячи при цьому шлях до сотень кілометрів. Середня швидкість

пересування урагану — 50—60 км/год, він практично завжди добре вид-

ний, при його наближенні чутне сильне гудіння.

Найбільш небезпечними під час урагану є предмети, що підняті з землі

і розкручені до величезної швидкості. На відміну від бурь, ураган йде

вузькою смугою, тому його можна уникнути. Потрібно тільки визначи-

ти напрямок його руху і рухатися у протилежний бік.

Сучасна метеорологічна служба здатна передбачити сильний вітер,

бурю, ураган до його появи. Тому потрібно завжди слухати прогнози

погоди й у випадку штормових попереджень дотримуватися заходів осо-

бистої безпеки.

1. Насамперед необхідно вислухати повідомлення про час, напрямок

і силу вітрів, що передбачаються, рекомендації щодо використання ук-

риттів та евакуації. Залишайте ввімкнутим радіоприймач, тому що може

бути передана важлива інформація.

2. Прибрати з балконів, лоджій, підвіконь, а також з дахів і знадво-

ру предмети, що можуть бути підхоплені повітряним потоком.

3. З навітряної сторони будинку щільно закрити вікна, двері, за-

клеїти скло вікон, по можливості захистити їх ставнями або щитами,

законопатити щілини. З підвітряної сторони відкрити.вікна і двері для

усунення ефекту повітряного розрідження, коли через різницю тисків

з навітряної і підвітряної сторін вікна і двері вилітають самі; зміцни-

ти їх у такому стані. ,

4. Підготувати автономний запас води, їжі, медикаментів, ліхтарик,

документи, приймач на батарейках.

5. Загасити вогонь, відключити електроенергію, закрити газові

вентилі.

6. З легких будівель перейти у сховище або у більш надійний буди-

нок. Якщо доводиться перебувати під час стихійного лиха у будинку,

необхідно вибрати найбільш безпечне місце: у середній частині будинку,

коридорах, на першому поверсі.

Під час ураганних вітрів вас можуть поранити уламки вікон. Тому

необхідно сховатися у стінній шафі або стати в простінку, захиститися

товстою ковдрою або матрацом.

7. Якщо ураганний вітер застав вас на відкритій місцевості, у полі,

степу, необхідно сховатися в ямі, кюветі, яру, лягти на дно, щільно

притиснувшись до землі, і захистити голову руками, сумкою. Вільний

одяг необхідно щільно обернути навколо тулуба і міцно зав'язати, щоб

він не утворював вітрило. Потрібно враховувати, що до вітру може дода-

тися злива або град. Під час урагану необхідно міцно схопитися за дере-

во. Під час курної бурі — лягти з підвітреного боку за яку-небудь пере-

шкоду, що міцно тримається на землі, обв'язати обличчя тканиною

з метою уникнення попадання пилу і піску до. дихальних шляхів і очей,

під руку покласти закриту ємність з водою.

Небезпечно знаходитися поруч зі старими деревами, лініями електро-

передач, підприємствами, що використовують сильнодіючі хімічні речо-

вини, на мостах і естакадах.

8. Якщо ураган застав вас у лісі, потрібно сховатися в тих місцях,

де ліс густіший. Небезпечно ховатися під високими деревами, що

виступають над іншими,— треба вибрати місце, де дерева однакової

висоти.

9. Якщо ураган застав вас на воді, необхідно максимально зменшити

вітрильність судна, надійно закріпити всі предмети, встати на якір но-

сом або кормою до хвиль і вітру, щільно задраїти всі отвори, через які

може потрапити вода.

1,0. У горах необхідно залишити вершини, перевали, воронкоподібні

ущелини, особливо розташовані паралельно повітряному потоку. Згодом

варто сховатися в безпечному місці: печері, ніші, за масивними пере-

шкодами, у лісі. При цьому варто уникати каменів і лавинонебезпечних

схилів, тому що ураганний вітер провокує схід лавин.

11. Під час заметілів бажано не виходити з будинку, а якщо вихо-

дити, то не одному. Необхідно попередити рідних чи сусідів, куди ви

йдете і коли повернетеся. В автомобілях можна рухатися по шосе і ве-

ликих дорогах. Якщо ви втратили орієнтацію і хочете з'ясувати, куди

треба рухатися,— не відходьте від автомобіля за межі прямої види-

мості.

Висновок. Сильні вітри й урагани можуть завдати непоправної шко-

ди здоров'ю людини і є загрозою для життя, тому необхідно завчасно

подбати про укриття на випадок небезпеки і неухильно дотримувати-

ся заходів щодо захисту від уражаючих факторів.

2. Куріння. Нікотинова залежність.

Способи і засоби позбавлення від

нікотинової залежності. Ознаки гострого

нікотинового отруєння і перша допомога

при ньому. Пасивне куріння

План відповіді

1. Куріння.

2. Нікотинова залежність.

3. Способи і засоби ряту-

вання від нікотинової

залежності.

4. Ознаки гострого нікоти-

нового'отруєння і на-

дання першої допомоги

при ньому.

5. Пасивне куріння.

.

Однією з соціальних небезпек, найбільше

поширеною в усьому світі, є паління. Причи-

ною викурювання першої сигарети є психо-

логічні проблеми. Потім для багатьох паління

стає звичкою.

При палінні людина вдихає продукти тління

тютюну і паперу. У тютюновому димі, що виділяється, наявні близько

3000 хімічних сполук, серед яких, крім нікотину, смоли і подібні їм

з'єднання, окис вуглецю, ціаністий водень, окисли азоту, аміак, піри-

дин, радіоактивні речовини, поліциклічні вуглеводні (канцерогенні ре-

човини).

Токсичність тютюнового диму визначається вмістом у ньому нікоти-

ну. Нікотин — отруйний алкалоїд, 50—75 мг його є смертельною дозою

для людини.

На певному етапі виникає нікотинова залежність, обумовлена нарко-

тичним стимулюванням організму нікотином (після паління з'являєть-

ся почуття насолоди, заспокоєння, бадьорості). Однак вплив нікотину на

організм триває недовго (20—30 хвилин), і людина знову запалює сига-

рету, щоб з новою порцією диму одержати чергове стимулювання. По-

ступово протягом декількох років починає розвиватися звикання орга-

нізму до великих доз нікотину.

Розрізняють 3 стадії нікотинової залежності:

І — епізодичне паління не більш ніж 5 сигарет на день, припинення

паління не викликає ніяких розладів, невеликі зміни в діяльності не-

рвової системи цілком зворотні.

II — постійне паління від 5 до 15 сигарет на день, з'являється неве-

лика фізична і психологічна залежність, при припиненні паління розви-

вається стан, важкий у фізичному і психологічному відношенні, його

знімає викурювання чергової сигарети.

III — постійне викурювання від 1 до 1,5 пачки на день, вироб-

ляється звичка палити натще, одразу після їжі, вночі, звикання до

тютюну дуже сильне, припинення паління викликає важкий стан

курця, дуже виражені зміни у нервовій системі і. внутрішніх орга-

нах. Загальний стан токсичного руйнування організму характери-

зується як захворювання.

Рятування від нікотинової залежності на першій стадії залежить від

курця — досить припинити паління і замінити його вживанням льодя-

ників, капсул «Так» тощо.

На другій і третій стадіях нікотинової залежності необхідне втручан-

ня фахівців-наркологів, що допоможуть позбутися нікотинової залеж-

ності за допомогою спеціальних методів і засобів.

Останнім часом одержала поширення програма «Діалог» зі позбавлен-

ня від нікотинової залежності і профілактики тютюнопаління на основі

спеціальних тренінгів, що фінансуються однією з найбільших тютюно-

вих компаній «РЬіІір Моггіз».

При викурюванні великої кількості сигарет протягом малого про-

міжку часу може трапитися гостре нікотинове отруєння, характерни-

ми ознаками якого є: нудота, блювота, рясне потовиділення, запаморо-

чення, блідість шкірних покривів, дрібний частий пульс, руховий

й емоційний розлад.

Таке отруєння небезпечне для життя, тому необхідно викликати «швид-

ку допомогу». До її приїзду напоїти постраждалого, соком (ні в якому

разі не давати молока, бо це сприяє засвоєнню отрут), дати активоване

вугілля, щоб зв'язати деякі інгредієнти тютюнового диму, що потрапи-

ли до шлунково-кишкового тракту зі слиною.

Людина, що палить, ставить під загрозу не тільки своє здоров'я, але

і здоров'я людей, що знаходяться поруч з нею. Так, у людей, що знахо-

дяться у прокурених приміщеннях, у крові і сечі виявляли нікотин.

При пасивному палінні людина вдихає ті ж продукти тління тютюну,

що й активний курець, в її організмі відбуваються ті ж процеси і під-

вищується ризик захворювання тими ж хворобами (емфізема легень,

бронхіт, рак легенів, атеросклероз, виразка шлунка і дванадцятипалої

кишки, серцева недостатність, стенокардія, інфаркт міокарда, захворю-

вання центральної нервової системи).

Висновок. Паління — шкідлива звичка, що призводить до ряду важ-

ких захворювань як людини, що палить, так і тих, хто постійно зна-

ходиться поруч з нею. Тому з метою збереження здоров'я і подовження

тривалості життя необхідно позбутися неї.

Білет 5

1. Землетрус. Уражаючі фактори

землетрусу. Типові моделі поведінки

людей, що знаходяться у будинку або на

вулиці під час землетрусів.

План відповіді

1. Землетрус..

2. Уражаючі фактори

землетрусу.

3. Типові моделі поведін-

ки людей, що знахо-

дяться в будинку або

на вулиці під час зем-

летрусу.

Землетруси — підземні поштовхи і коли-

вання земної поверхні внаслідок раптових роз-

ривів і зсувів у земній корі та у верхній час-

тині мантії Землі.

Землетруси охоплюють великі території зем-

ної поверхні — від кількох тисяч до кількох мільйонів квадратних кі-

лометрів. При сильних землетрусах земля піднімається, вібрує і навіть

розколюється, у результаті чого відбуваються руйнування інженерних спо-

руджень і комунікацій, виникають пожежі, вибухи, аварії на промисло-

вих підприємствах. Землетруси призводять до масової загибелі людей.

При землетрусах морського дна можуть виникати цунамі. Цунамі —

одиночна величезна хвиля, викликана струсом дна океану. Це дуже по-

ложиста хвиля, і у відкритому океані її можна не помітити. Накочую-

чись на положистий берег, особливо в бухтах, що мають форму лійки,

цунамі викликає значний і швидкий підйом води і призводить до вели-

ких руйнувань.

Якщо під час землетрусу ви опинилися в приміщенні:

— насамперед необхідно пам'ятати, що головне — уберегтися від

уламків скла і важких предметів у будинку;

— якщо ви знаходитеся на першому поверсі будинку, необхідно не-

гайно залишити приміщення. Подбайте про тварин, відкривши двері

приміщення, в якому вони знаходяться;

— відійдіть від будинку на відстань не менш ніж- 1/3 його висоти,

займіть безпечне місце подалі від дерев, стовпів, огорож, опор ліній електро-

передач, пам'ятників тощо;

— якщо ви опинилися на другому поверсі і вище, ні в якому разі не

намагайтеся вийти на вулицю. Займіть безпечне місце в приміщенні. Це

можуть бути прорізи капітальних внутрішніх стін, кути, утворені капіталь-

ними внутрішніми стінами. Якщо з вами маленькі діти, укрийте їх собою;

— від уламків штукатурки і скла можна захистити себе, сховавшись

під стіл, захистивши голову м'якою подушкою. Школярі повинні навчи-

тися ховатися під партами;

— якщо у вас є зайва секунда, вимкніть електрику і газ, погасіть

вогонь і не запалюйте навіть сірник, відкрийте двері.

Припиніть паніку і товчію у дверях, зупиняйте тих, хто збирається

стрибати з балконів і вікон поверхів вище першого. Ні в якому разі не

користуйтеся ліфтом, остерігайтесь сходів;

— не вибігайте з будинку під час землетрусу. Уламки, що падають

поруч з будинком, є найбільшою небезпекою. Краще шукати порятунку

там, де ви знаходитеся, дочекатися кінця землетрусу, а потім спокійно

залишити приміщення;

— як тільки припиняться поштовхи, негайно виходьте з приміщення.

Небезпечні карнизи, балкони, труби. Потрібно якнайшвидше відійти від

будинку, стовпів, огорож. Найкраще бути на відкритій площадці, пус-

тирі, у сквері.

Після перших коливань можуть відбутися ще серії поштовхів, тому

потрібно бути надзвичайно уважним і обережним, діяти швидко.

Якщо під час землетрусу ви опинилися на вулиці

— відійдіть від будинку на відстань не менш ніж 1/3 його висоти,

уникайте високих споруд і огорож, веж і димоходів, заводських труб,

рухайтеся в напрямку широких вулиць, парків, площ;

— не наближайтеся до промислових підприємств, що використову-

ють у виробництві пожежно- і вибухонебезпечні матеріали й отруйні

речовини;

— не можна стояти на мостах, шляхопроводах або під ними;

— ні в якому разі не доторкайтеся до обірваних проводів — вони

можуть бути під напругою.

Висновок. Від моменту, коли ви відчули перші поштовхи, до небез-

печних для життя коливань у вас є 15—20 секунд. Тому потрібно дія-

ти холоднокровно, не втрачаючи ані секунди. Збереження життя зале-

жить від швидкості ваших дій.

2. Травмування електричним струмом.

Вимоги безпеки при користуванні

побутовими електроприладами. Перша

допомога при ураженні електричним

струмом.

При впливі на людський організм електрич-

ної напруги 220 В та більша може виникну-

ти електротравма — ураження електричним

струмом.

План відповіді

1. Травмування електрич-

ним струмом.

2. Вимоги безпеки при

користуванні електро-

приладами.

3. Перша допомога при

ураженні електричним

струмом.

Ознаки ураження електричним струмом

1. Постраждалий лежить, схопившись за розетку, електричний при-

лад або інструмент, підключений до електричної мережі.

2. Поруч з постраждалим знаходиться електричний прилад, підклю-

чений до розетки, або оголений електропровід.

3. Постраждалий блідий, на шкірі можуть бути почервоніння, на-

бряки, опіки, обвуглювання.

4. Постраждалий несвідомий, може спостерігатися зупинка дихання

і серцевої діяльності.

При користуванні електроприладами необхідно дотримуватися таких

заходів безпеки:'

не обмотувати проводи навколо кавомолок, прасок, фенів — від чис-

ленних згинів може, ушкодитися ізоляція;

неухильно дотримуватися правил користування електроприладами;

ані на хвилину не залишати без догляду включені електроприлади;

не користуватися саморобними електроприладами;

при ушкодженні ізоляції, несправності електроприладу звертатися до

фахівця;

не намагатися ремонтувати ввімкнутий електроприлад;

не наближатися до обірваних проводів ліній електропередач, не захо-

дити на підстанції;

під час надзвичайних ситуацій, сильного вітру, урагану уникати місць,

розташованих поблизу високовольтних ліній електропередач.

Для надання першої допомоги постраждалому при ураженні елект-

ричним струмом необхідно:

припинити доступ електричного струму до постраждалого — відки-

нути від нього провід. Для цього використовується будь-який сухий не-

металічний предмет, що не є провідником електричного струму;

якщо постраждалий у стані коми, перевернути його на живіт;

при раптовій зупинці серця приступити до реанімації (непрямого ма-

сажу серця і штучного дихання);

надати допомогу у такому порядку: зупинити кровотечу, накласти

стерильні пов'язки на рани й опіки, накласти шини на кінцівці при

переломах.

Неприпустимо:

доторкатися до постраждалого без його попереднього знеструмлення

з тим, щоб уникнути ураження електричним струмом;

шукати вимикач або рубильник, якщо можна відкинути провід від

постраждалого за допомогою підручних засобів;

доторкатися до проводів руками або іншими частинами тіла;

припиняти реанімаційні заходи до появи трупних плям;

наближатися до проводу, що лежить на землі, бігцем або швидким

кроком. При попаданні на землю оголеного проводу, що знаходиться під

високою напругою, навколо нього створюється електричне поле, що силь-

ніше поблизу проводу і слабкіше на відстані від нього. При наближенні

до проводу (а якщо постраждалий знаходиться поруч, то і до постражда-

лого) між двома ногами людини виникає крокова напруга, що тим силь-

ніша, чим ширший крок у зоні дії так званого «електричного кратера».

Наближатися до постраждалого в зоні електричного кратера необхід-

но або стрибаючи на одній нозі, або «гусячим кроком», коли п'ятка однієї

ноги обов'язково торкається носка іншої ноги.

Висновок. При наданні допомоги постраждалому при ураженні елек-

тричним струмом необхідно вживати запобіжних заходів, щоб самому

не потрапити під вплив електричної напруги. Допомогу потрібно нада-

вати швидко, не піддаючись паніці.

БІЛЕТ 6

1. Виробничі аварії з викидом хлору та

аміаку. Уражаючі фактори таких аварій.

Типові моделі поведінки під час

виникнення аварії та її ліквідації. Перша

допомога постраждалим, що отруїлися

хлором або аміаком.

План відповіді

1. Виробничі аварії з вики-

дом хлору та аміаку.

2. Уражаючі фактори

таких аварій.

3. Типові моделі поведін-

ки під час виникнення

аварії й у ході її лікві-

дації.

4. Перша допомога пост-

раждалим, що отруїли-

ся хлором або аміаком.

Об'єкти господарювання, на яких викорис-

товуються сильнодіючі хімічні речовини, є по-

тенційним джерелом техногенної небезпеки.

При аваріях устаткування або руйнуваннях цих

об'єктів можуть виникнути масові ураження

людей, тварин, сільськогосподарських рослин

сильнодіючими хімічними речовинами.

Хлор — зеленувато-жовтий газ із різким задушливим запахом,

у 2,5 разу важчий за повітря, застоюється на нижніх поверхах і в під-

валах будинків, у низинах, при аваріях збирається у вигляді тумано-

подібної хмари. Застосовується для хлорування води, одержання пла-

стмас, інсектицидів, розчинників, вибілювальних і миючих засобів,

а також у металургії.

При ураженні хлором виникає різкий біль у грудях, ядуха, різь в очах,

сльозотеча, при вдиханні високих концентрацій настає смерть.

Аміак — безбарвний газ із різким задушливим запахом нашатирного

спирту, легший за повітря. Проникає на верхні поверхи будинків. Засто-

совується для виробництва азотної кислоти, нітрату та сульфату амонію,

рідких добрив (аміакатів).

При ураженні аміаком частішають серцеві скорочення, виникають

аритмія, нежить, кашель, різь в очах, сльозотеча, нудота, ядуха, часті-

шання серцебиттів, порушення координації рухів, маревні стани. При

вдиханні високих концентрацій аміаку можлива смерть.

Головний уражаючий фактор — хімічне зараження приземного шару

атмосфери. Можливе також зараження водних джерел, ґрунту, рослин-

ності. При цьому система водопостачання виявляється також джерелом

хімічного забруднення, тому що очисні споруди не призначені для очи-

щення від хімічних отрут. Енергетичні й теплові системи виходять з ла-

ду, тому що більшість сильнодіючих хімічних речовин є агресивними

стосовно металів, пластмас та інших матеріалів.

Вогнище хімічного ураження містить у собі ділянку місцевості, де

відбувся викид (розлив) токсичного продукту, а також зону із підвітря-

ної сторони джерела зараження. Розміри вогнища залежать від об'ємів

викиду речовини, характеру розливу, метеоумов, токсичності речовини.

Особливо небезпечні аварії, при яких відбувається некерований викид

хімічних речовин. Такі аварії виникають у результаті вибуху, пожежі,

поломки технологічного устаткування, стихійного лиха* залізничної ка-

тастрофи. При таких аваріях токсичні продукти виділяються в атмосфе-

ру у вигляді газу, пари чи аерозолю, утворюючи хмару, що може поши-

рюватися на великі відстані. У населених пунктах стійкість зараження

сильнодіючими хімічними речовинами звичайно більша, ніж на відкритій

місцевості.

Для своєчасного вживання заходів щодо захисту населення є система

оповіщення. При загрозі хімічного ураження, а також При аваріях на

хімічно небезпечних об'єктах сигнали небезпеки передаються за допомо-

гою гудків, сигналів автомобілів; по місцевому радіо й телебаченню пе-

редається сигнал «Увага всім!».

Почувши сигнал «Увага всім!», треба негайно включити радіо й теле-

візор і прослухати інформацію про характер зараження й інструкції про

порядок дій під час аварії.

Почувши інформацію про аварію, необхідно надягти індивідуальні

засоби захисту органів дихання та шкіри (протигаз, респіратор, ватно-

марлеву пов'язку, одяг, що закриває усі відкриті ділянки тіла, у тому

числі руки й голову).

Закрити вхідні двері, вікна і кватирки (у першу чергу з навітряної

сторони), вимкнути електроприлади, перекрити газ, погасити вогонь

у печах.

Заклеїти вентиляційні отвори цупким матеріалом або папером, не-

щільності віконних прорізів заклеїти зсередини лейкопластиром, скот-

чем, папером або ущільнити підручними"матеріалами: ватою, пороло-

ном, м'яким шнуром. Ущільнити двері вологим матеріалом (мокрою

ковдрою, простирадлом).

Узяти документи, коштовні речі, при необхідності теплий одяг і три-

денний запас продуктів харчування, що не псуються.

Попередити сусідів, швидко, без паніки вийти з будинку, укритися

в найближчому сховищі або залишити район аварії.

Виходити із.зони ураження треба у бік, перпендикулярний до напрямку

вітру. При аваріях із викидом хлору слід уникати переходу через ту-

нелі, яри, лощини, тому що хлор концентрується в низинах.

Якщо відсутні засоби індивідуального захисту, поблизу немає схови-

. ща і немає можливості залишити район аварії, треба залишитися в при-

міщенні, увімкнути радіо й чекати повідомлення.

У вогнищі хімічного ураження через небезпеку вибуху не можна ко-

ристуватися відкритим вогнем, газом, побутовими електроприладами

з відкритими спіралями, включати вимикачі.

Якщо ви опинилися на вулиці під час повідомлення про аварію, треба

захистити органи дихання частинами одягу і негайно відправитися в най-

ближче сховище.

Вийшовши із зони ураження, необхідно зняти верхні речі й протигаз,

прийняти душ з милом, ретельно промити очі теплою водою, прополос-

кати рот.

Для ліквідації наслідків аварій з викидом хлору, щоб не допустити

поширення газу, хмару хлору рясно поливають водою. У такий спосіб

створюється водна завіса. Полив хлорної хмари продовжується до пов-

ного її зникнення. При цьому хлор реагує з водою, утворюючи соляну

і хлорнуватисту кислоти (остання дуже нестійка і під впливом тепла

й ультрафіолетових променів розкладається на соляну кислоту і кисень).

Соляна кислота, змішуючись з водою, утворює розчин типу «Білизни»,

і чим більше води, тим слабкіший цей розчин.

Для ліквідації аварій з викидом аміаку, якщо аміак зібрався на верхніх

поверхах, необхідно провітрити приміщення. Оскільки аміак легший за по-

вітря, він швидко розсіюється у верхніх шарах атмосфери, а його концентра-

ція в приземних шарах мала і безпечна для життя. Згодом, тому що аміак

дуже добре розчиняється у воді, можуть випасти дощі зі змістом аміаку.

Слабкий розчин аміаку не шкідливий для організму людини і навколиш-

нього середовища, а є гарним добривом для рослин. Проте можуть становити

небезпеку викиди аміаку під час дощу, коли утворюється нашатирний спирт

із високою концентрацією аміаку, який може викликати хімічні опіки.

При наданні першої медичної допомоги в зоні аварії з викидом аміаку

постраждалого в першу чергу необхідно винести із зони з підвищеною

концентрацією аміаку, на дихальні шляхи слід накласти ватно-марлеву

пов'язку, змочену 5 %-м розчином лимонної кислоти.

При наданні першої допомоги при отруєнні хлором постраждалого

в першу чергу треба винести із зони з підвищеною концентрацією хлору

на піднесене, добре провітрюване місце. При цьому на дихальні шляхи

постраждалого треба накласти ватно-марлеву пов'язку, змочену або во-

дою, або 2 %-м розчином питної соди.

Висновок. Під час аварії не треба панікувати, слід захистити органи

дихання та шкіру від впливу сильнодіючих хімічних речовин і вибирати-

ся із зони зараження, рухаючись у бік, перпендикулярний до напрямку

вітру. Якщо це неможливо, треба залишитися в будинку, ущільнивши

всі щілини у квартирі.

2. Венозні кровотечі. Надання першої

допомоги при венозних кровотечах.

План відповіді

1. Венозна кровотеча.

2. Надання першої допо-

моги при венозній

кровотечі.

Венозна кровотеча виникає при ушкодженні

вен. Характерною ознакою венозної кровотечі

є кров темно-червоного кольору (збіднена кис-

нем), що витікає з рани рівним струменем без

поштовхів. Як правило, венозні кровотечі виникають на кінцівках.

Для припинення венозних кровотеч застосовується стискуюча пов'язка

на рану. Для цього необхідно надати піднятого положення ушкодженій

кінцівці, накласти на рану стерильну пов'язку, не торкаючись руками

ні рани, ні внутрішньої поверхні пов'язки. Потім рану слід туго забин-

тувати, не перетягуючи, зберігаючи кровообіг.

Висновок. Незважаючи на поширену думку про те, що артеріальна

кровотеча є найнебезпечнішою, венозна кровотеча не менш небезпечна,

тому що за короткий проміжок часу людина може втратити багато

крові. Тому чим швидше буде припинена кровотеча, тим менше буде

нанесено шкоди здоров'ю постраждалого.

БІЛЕТ 7

1. Авари з викидом радіоактивних

речовин. Уражаючі фактори цих аварій.

Особливості поведінки людей, що

знаходяться (мешкають) на території

радіоактивного забруднення.

План відповіді

1. Аварії з викидом радіо-

активних речовин.

2. Уражаючі фактори цих

аварій.

3. Особливості поведінки

людей, що знаходяться

(мешкають) на тери-

торії радіоактивного

забруднення.

Аварії з викидом радіоактивних речовин —

це аварії на радіаційно небезпечному об'єкті,

що спровокували викид (розлив) радіоактив-

них речовин за межі встановлених захисних

бар'єрів чи таких, при яких доза іонізуючого

випромінювання перевищує встановлені норми

та загрожує навколишньому середовищу. Причинами таких аварій мо-

жуть бути порушення технологічних процесів, правил роботи з джерела-

ми радіоактивності, їхнього збереження і перевезення, некомпетентність

обслуговуючого персоналу.

Це аварії на атомних електростанціях, підприємствах із виготовлення

та переробки ядерного пального, поховання ядерних відходів, у науко-

во-дослідних інститутах, що працюють з ядерними реакторами, на ядер-

них енергетичних установках, об'єктах транспорту.

Уражаючими факторами таких аварій є радіоактивне забруднення

місцевості (осідання радіоактивного пилу на будинках, рослинах, ґрунті,

водоймах) і проникаюча радіація (іонізуюче випромінювання). Ступінь

небезпеки і масштаби визначаються кількістю й активністю викинутих

радіоактивних речовин, а також енергією та якістю іонізуючих випро-

мінювань, що супроводжують їх розпад.

Іонізуюче випромінювання — потік частинок (електронів, позитронів,

протонів, нейтронів) і квантів (рентгенівські, гамма-промені) електро-

магнітного випромінювання, проходження яких через речовину приведе

до іонізації і порушення її атомів і молекул. У людському організмі це

приводить до порушення життєво важливих органів, ураження кістко-

вого мозку, розвитку променевої хвороби.

Дія іонізуючого випромінювання на організм людини залежить від по-

глиненої дози, її розподілу в організмі за часом і типом випромінювання.

Радіоактивні речовини, потрапляючи в організм людини з їжею, водою,

повітрям, включаються в молекули кісткової тканини і м'язів і, залишаю-

чись у них, продовжують опромінювати організм зсередини. Тому безпека

людини в умовах радіоактивного забруднення місцевості досягається захи-

стом від зовнішніх випромінювань, від зараження радіоактивними опада-

ми, а також постійним виведенням радіоактивних речовин з організму.

Населенню, що проживає на території радіоактивного забруднення,

необхідно пам'ятати наступне:

не можна вживати в їжу місцеві продукти рослинного і тваринного похо-

дження — харчові продукти необхідно доставляти з незаражених територій;

категорично забороняється вживати в їжу гриби, навіть їстівні, зібрані

на території радіоактивного забруднення, тому що вони мають підвище-

ну здатність усмоктувати радіоактивні речовини з ґрунту й атмосфери;

слід ущільнити віконні та дверні прорізи, щоб уникнути потрапляння

радіоактивного пилу, якомога частіше робити вологе прибирання, не до-

пускати скупчення радіоактивного пилу;

необхідно строго дотримуватися правил особистої гігієни, змивати із

себе радіоактивний пил і радіоактивні атоми, що виділяються з організ-

му через потові залози.

При хронічному надходженні невеликих доз радіоактивних речовин

в організм рекомендується приймати такі препарати:

адаптогени — рослинні засоби, що підвищують опірність організму

до різних несприятливих впливів (елеутерококк, китайський лимонник,

женьшень, ехінацея пурпурна);

адсорбенти — речовини, що захоплюють на свою поверхню радіоак-

тивні речовини, отрути та ін. (активоване вугілля, адсорбат, вакоцит);

антиоксиданти — антиокиснювачі, що забезпечують захист організ-

му від вільних радикалів (вітаміни А, С, Е).

Висновок. Радіоактивне забруднення місцевості надзвичайно небез-

печне для здоров'я людини, тому необхідно приймати всі запобіжні за-

ходи, зазначені вище, при можливості виселитися з такої зони, але

продовжувати приймати перелічені вище препарати (один раз на півроку

місячними курсами).

2. Артеріальні кровотечі. Надання першої

допомоги при артеріальних кровотечах.

План відповіді

1. Артеріальні кровотечі.

2. Надання першої допо-

моги при артеріальних

кровотечах.

Артеріальна кровотеча — одна із найнебез-

печніших при пораненнях. її відмітна ознака —

кров яскраво-червоного кольору (через насичен-

ня киснем), що випливає з рани поштовхами.

Для тимчасового припинення артеріальної кровотечі з великої артерії

застосовують метод пальцевого притиснення судинного стовбура до підля-

гаючої кістки ближче до центра від місця поранення, тобто вище рани,

метод накладення.джгута, а також метод максимального згинання кінцівки.

Метод пальцевого притиснення застосовується при ушкодженні ар-

терії, якщо рана знаходиться на голові, шиї, тулубі, а в деяких випад-

ках — на кінцівках. Він застосовується тоді, коли накладення джгута

неможливе, а також тимчасово перед накладенням джгута. Для вико-

нання цього прийому необхідно знати розташування основних артерій

людського тіла, а також Місця їхнього поверхневого розташування.

Існують такі точки притиснення: скронева, підщелепна, загальна сон-

на, підключична, пахвова, плечова, променева, стегнова, підколінна,

точка тилу стопи.

Простіше і надійніше припинення артеріальної кровотечі робити за до-

помогою джгута, що застосовується, в основному, для великих судин кінцівок.

Для цього необхідно:

— надати кінцівці піднятого положення;

—; накласти на неї вище рани серветку, бинт,, використовувати іншу

підкладку, щоб уникнути защемлення шкіри;

— сильно розтягнутий джгут накласти на кінцівку вище рані на про-

кладку так, щоб перші 1—2 обороти припинили кровотечу, закріпити

край джгута за допомогою гачка і ланцюжка;

— під джгут покласти записку із зазначенням дати і часу накладення

джгута, потім перевірити правильність його накладення (припинення

кровотечі, відсутність пульсу на периферичних артеріях кінцівки).

Джгут може бути накладений на кінцівку не більше ніж на 2—3 години.

Якщо для доставки пораненого в лікувальну установу потрібно більше часу,

то джгут треба на кілька хвилин послабити. Робити це треба повільно, щоб

поштовх крові не виштовхнув вже утворившийся згусток у рані. Якщо це

відбулося, потрібно удатися до пальцевого притиснення судини, підняття

ушкодженої кінцівки. Через 10—15 хвилин джгут можна накласти знову,

але тепер уже не більше ніж на 1—1,5 години. При цьому в записці, що буде

покладена під джгут, слід зробити позначку про повторне його накладення.

Надійним способом припинення кровотечі в кінцівках є також макси-

мальне фіксоване згинання кінцівки в суглобах.

Висновок. Однією з найбільш небезпечних кровотеч є артеріальна,

коли за короткий проміжок часу людина може втратити багато крові,

тому від того, наскільки швидко буде припинена кровотеча, може зале-

жати життя людини. Головне при цьому — визначити вид кровотечі,

не боятися вигляду крові й заспокоїти постраждалого.

Білет 8

1. Інфекційні захворювання людей.

Епідемії. Заходи і засоби профілактики під

час епідемій та карантину.

План відповіді

1. Найбільш поширені

інфекційні хвороби.

2. Збудники найнебезпеч-

ніших інфекцій.

3. Умови захисту людей

під час епідемій.

4. Карантин.

Інфекційні хвороби — хвороби, спричинені

мікроорганізмами, що шляхом еволюції при-

стосувалися до паразитування в організмах

вищих видів.

Найбільш поширеними на території Украї-

ни інфекційними хворобами є дизентерія, кір,

поліомієліт, малярія, гострі кишкові захворювання. У країни зареєст-

ровані також природні осередки багатьох небезпечних інфекцій — ту-

ляремії, лептоспірозу, сибірської виразки, лихоманки Ку, кліщового

енцефаліту.

Збудники інфекційних захворювань — хвороботворні (патогенні) мікро-

організми, носіями яких можуть бути комахи, тварини, люди.

Збудники небезпечних інфекцій характеризуються:

епідемічністю, тобто спричиняють масові захворювання людей на

значній території за короткий час (грип);

токсичністю;

здатністю передаватися від одного об'єкта до іншого;

наявністю інкубаційного (схованого) періоду захворювання;

дальністю поширення.

Епідемія — це масове поширення інфекційних захворювань серед

людей на значній території.

Для захисту людей від епідемії існує система санітарно-епідеміологіч-

них заходів, спрямованих на зниження інфекційних захворювань і лік-

відацію небезпечних хвороб.

Ефективний захист населення від зараження в період епідемії немож-

ливий без засобів колективного та індивідуального захисту. Слід також

подбати про захист джерел води та їжі.

Щоб попередити поширення інфекції, встановлюється карантин.

Карантин — це система заходів, спрямованих на повну ізоляцію осе-

редка епідемії і ліквідацію інфекційного захворювання. Запроваджуються

також режимні заходи встановлення охорони на кордонах району каран-

тину, регулювання руху, заборона виходу людей, вивозу речей і про-

дуктів харчування.

У зоні епідемії проводяться дезінфекційні заходи, знищуються кома-

хи та гризуни.

Мешканцям зони зараження не дозволяється залишати свої помеш-

кання. Продукти харчування, питна вода і предмети широкого вжитку

постачаються централізовано і доставляються населенню за місцем про-

живання.

Закриваються майже всі підприємства і установи, навчальні заклади,

ринки.

Термін карантину залежить від тривалості інкубаційного періоду за-

хворювання, з урахуванням моменту госпіталізації останнього хворого

і закінчення дезінфекції.

Висновок. З метою попередження масових інфекційних захворювань

треба виконувати правила особистої гігієни, використовувати дезин-

фікуючі розчини під час прибирання квартири. Всі продукти необхідно

щільно закривати, воду і продукти перед уживанням піддавати теп-

ловій обробці.

При підозрі на захворювання треба викликати лікаря та ізолювати

хворого.

2. Шок. Непритомність. їх ознаки. Перша

допомога.

План відповіді

1. Шок, його ознаки, пер-

ша допомога при шоку.

2. Непритомність, її озна-

ки, перша допомога.

Шок ( від фр. епос — поштовх, удар) — за-

гальна реакція організму на травму, що характе-

ризується важкими розладами нервової системи,

кровообігу, інших життєво важливих функцій.

Види шоків

Анафілактичний — виникає внаслідок алергії.

Інфекційно-токсичний — виникає внаслідок інфекційних захворю-

вань і отруєнь.

Кардіогенний — розвивається внаслідок інфаркту міокарда.

Травматичний — виникає внаслідок важких або численних травм.

Найчастіше зустрічається травматичний шок. У його основі — дуже

великий больовий вплив на організм, стрес і втрата крові. Біль порушує

нервову регуляцію життєдіяльності організму, і у першу чергу через

кровообіг, тобто живлення всіх органів. Таким чином, шок небезпечний

для життя людини, особливо для головного мозку. Стрес і втрати крові

збільшують цей процес.

Ушкодження і травми, що приводять до травматичного шоку

1. Відрив або травматична ампутація кінцівок.

2. Відкриті переломи кісток кінцівок.

3. Перелом кісток таза і хребта.

4. Проникаючі поранення грудної клітки.

5. Великі термічні та хімічні опіки.

Стадії шоку	Ознаки
Початкова (стадія збудження)	Різке збліднення шкірних покривів, емоційне і рухове збудження, неадекватна оцінка свого стану і навколишньої дійсності, відсутність скарг на біль навіть при шокогенних ушкодженнях.
Торпедна	Апатія, повна байдужість, різке зниження арте- ріального тиску, порушення ритму серцевих ско- рочень.
Заключна	Загальмованість і апатія, поява на шкірі марму- рового малюнка, зниження температури тіла і подальше зниження артеріального тиску, за- гострення рис обличчя, повне припинення виді- лення сечі.

Якщо ви опинилися в районі повені, необхідно:4

постаратися зібрати усе, що може знадобитися: плавзасоби, рятувальні

круги, мотузки, драбини, сигнальні засоби;

рятувати людей, відсічених стихією від інших, надавати першу допо-

могу постраждалим;

якщо є небезпека опинитися у воді, то до прибуття допомоги треба

зняти взуття й звільнитися від важкого і тісного одягу;

наповнити сорочку і штани легкими плавними предметами (мячики,

порожні закриті пластмасові пляшки тощо);

використовувати столи, автомобільні шини, запасні колеса, рятувальні

круги, щоб утримуватися на поверхні;

перш ніж зісковзнути у воду, вдихнути повітря, схопитися за пер-

ший-ліпший предмет, і плисти за течією, намагаючись зберігати

спокій.

Висновок. Захист від повеней, як і від інших стихійних лих, ґрун-

тується на прогнозуванні й запобіжних заходах. Знаючи про повінь,

можна в зручний момент утрутитися хоча б для того, щоб врятувати,

людські життя.

2. Переломи кінцівок. Ознаки переломів.

Закриті і відкриті переломи. Іммобілізація

кінцівок підручними засобами. Правила

накладення стерильних пов'язок.

План відповіді

1. Переломи кінцівок.

Ознаки переломів.

2. Закриті і відкриті пере-

ломи.

3. Іммобілізація кінцівок

підручними засобами.

4. Правила накладення

стерильних пов'язок.

Перелом — це повне або часткове порушення

цілісності кісток у результаті удару, стискання,

здавлювання, перегину або іншого впливу.

Для переломів характерний біль у момент трав-

ми і після неї, неприродне положення кінцівки,

зміна її форми і довжини, поява рухливості в

місці ушкодження.

Переломи бувають:

закриті — коли кістка зламана, але не порушена цілісність шкіри;

відкриті — коли в ділянці перелому є рана, з якої кістки іноді стир-

чать назовні.

Надання першої допомоги полягає в забезпеченні нерухомості місця

перелому, щоб тим самим запобігти зсуву кісткових уламків і зменшити

біль. Це досягається накладенням на ушкоджену частину тіла іммобілі-

зуючої (що створює нерухомість) пов'язки. Для іммобілізації використо-

вуються шини, а також підручний матеріал.

При накладенні шини або підручного матеріалу потрібно дотримува-

тися обов'язкового правила: забезпечити нерухомість принаймні двох

суглобів — одного вище, а другого нижче місця перелому. Проте при

переломі стегна необхідно, щоб шина, крім тазостегнового і колінного

суглобів, захоплювала і гомілковостопний суглоб, а при переломі пле-

ча — плечовий, ліктьовий і променезап'ястковий.

Якщо важко визначити, є в даному випадку перелом чи ні, усе-таки

краще зробити іммобілізацію.

При відкритому переломі та кровотечі слід розрізати одяг, зупинити

кровотечу, накласти на рану стерильну пов'язку і приступити до іммоб-

ілізації. При відкритому переломі знімати з постраждалого одяг не тре-

ба— шини накладають прямо поверх одягу. Шини при накладенні по-

винні бути обкладені ватою або обгорнені м'якою тканиною.

Надаючи першу допомогу при переломах, ні в якому разі не намагай-

теся вставити на місце уламки кістки, усунути скривлення кінцівки або

вправити кістку, що вийшла назовні.

Як шини можна використати підручний матеріал: дошки, лижі, лис-

ти фанери, інші тверді предмети, що можуть утримувати травмовану

кінцівку в одному положенні.

При ушкодженні стегна, гомілки або стопи можна робити іммобілі-

зацію, поклавши постраждалого на спину і міцно зв'язавши обидві ноги

разом. Таким чином, одна нога буде за шину для іншої ноги. Прибинту-

вати одну ногу до іншої можна за допомогою бинтів, рушника, інших

підручних матеріалів.

При переломі стегна накладаються дві шини: одна — із зовнішнього

боку стегна, причому вона повинна бути такої довжини, щоб один кінець

її знаходився під пахвою, а інший виступав за підошву; друга накла-

дається з внутрішньої сторони стегна так, щоб вона йшла від промежини

до стопи, трохи виступаючи за неї.

При переломі плеча і плечового суглоба потрібно забезпечити неру-

хомість у плечовому, ліктьовому і променезап'ястковому суглобах. При

цьому шину моделюють на постраждалому таким чином, щоб її можна

було накласти на ушкоджену руку, зігнуту в ліктьовому суглобі, від

здорової лопатки через надпліччя ушкодженої кінцівки на плече і пе-

редпліччя до основи пальців.

Потім руку підв'язують на косинці до шиї для забезпечення спокою.

При переломах кісток передпліччя шину моделюють таким чином, щоб

вона пройшла від плечового суглоба через плече, зігнутий ліктьовий суглоб,

ушкоджене передпліччя, через променезап'ястковий суглоб до основи паль-

ців. Потім руку підв'язують на косинці до шиї для забезпечення спокою.

При переломах ключиці на ділянку надпліччя накладають два кільця,

які можна виготовити із шарфів, шматків тканини, рукавів від светра, які

зав'язують на спині. Руку з боку зламаної ключиці підвішують на косинці.

Правила накладення стерильних пов'язок полягають у такому:

вимити руки й обробити їх спиртом;

шкіру навколо рани протерти марлею або ватою, змоченою йодом,

настойкою брильянтової зелені, міцним розчином марганцівки (на шкірі

залишає коричневий колір), починаючи від краю рани до периферії;

розірвати за нитку стерильний пакет;

узяти двома пальцями (великим і вказівним) стерильну серветку, при

цьому до тієї сторони, що буде накладатися на рану, ні в якому разі не

торкатися;

ВИПИН

накласти на рану стерильну серветку так, щоб вона закривала краї

рани, закріпити її за допомогою бинта, лейкопластиру.

Висновок. Якщо при переломах кінцівок вчасно не надати допомоги

або зробити її неправильно, може відбутися зміщення уламків кісток

відносно одна одної, що може збільшити травму. Тому дуже важливо

зробити правильну іммобілізацію кінцівок. Переломи іноді супроводжу-

ються ранами, на які для запобігання потрапляння в них інфекції необ-

хідно накласти стерильні пов'язки.

Білет 10

1. Умови безпечного знаходження на

льоду. Способи допомоги людині, що

потрапила в ополонку. Перша допомога

при переохолодженні та обмороженні.

План відповіді

1. Умови безпечного

знаходження на льоду.

2. Способи надання

допомоги людині, що

потрапила в ополонку.

3. Перша допомога при

переохолодженні й об-

мороженні.

Процес утворення нерухомого льодового по-

криву на поверхні водойми називається льодо-

ставом. Даний термін уживається також для

характеристики періоду збереження нерухомим

- льодового покриву на водоймі: Щоб утворився

товстий шар льоду, необхідно, щоб морози про-

трималися кілька днів.

Для пішохода безпечним уважається лід, товщина якого більша за

7 см (лід зеленуватого відтінку), для улаштування ковзанки — не менш

10—12 см, для ковзанки, розрахованої на масове катання,— 25 см.

Масова пішохідна переправа через річку дозволяється при товщині

льоду 15 см.

Запобіжні заходи при ранньому льодоставі

1. Не виходьте на лід, міцність якого вам невідома, а також у період

осіннього льодоставу, весняного паводка, льодоходу. Прийнявши рішен-

ня вийти на лід, визначте маршрут, візьміть із собою мотузку довжиною

до 20 м, ціпок або інші підручні засоби порятунку.

2. Не виходьте на лід,^ що має темний відтінок. Безпечним є лід зеле-

нуватого відтінку, що має товщину від 7 до 25 см. Темні плями і пу-

хирці повітря на льоду говорять про те, що в цьому місці лід тонкий. Не

виходьте на лід по одному. Якщо ви провалитеся під лід, вам зможуть

надати допомоги або покличуть дорослих.

3. Лід може бути слабким біля стоку вод, упадіння струмочків у во-

дойму, біля кущів, очерету, водоростей, що вмерзнули в лід (він схожий

на голландський сир — весь у дірочках або пухирцях повітря).

4. Слід обходити ділянки, покриті товстим шаром снігу,— під ним

лід наростає повільніше і завжди тонший. Тонший лід також у місцях

швидкої течії, вирів, підземних ключів.

5. Відправляючись на підлідний лов, пам'ятайте, що не можна роби-

ти ополонки близько одна від одної, також не можна збиратися велики-

ми групами в одному місці.

Якщо під вами провалився лід, розставте руки в сторони по крайці льо-

ду, щоб удержатися на поверхні, і кличте на допомогу. До приходу допомо-

ги постарайтеся обережно вибратися на лід, не обламуючи його крайку,

наповзаючи грудьми і по черзі підтягуючи ноги. Вибравшися з ополонки,

перекотіться по льоду, а потім повзіть у той бік, звідки прийшли і де міцність

льоду вже перевірена. Не робіть різких рухів, не крутіть руками, не обла-

муйте лід. Вибравшися на лід, ні в якому разі не вставайте на ноги —

пробиратися до берега треба поповзом. Вибравшися на берег, бігцем відправ-

ляйтеся до житла і не зупиняйтеся доти, поки не опинитеся в теплі.

Якщо на ваших очах людина провалилася під лід, необхідно негайно

прийти їй на допомогу. При цьому слід пам'ятати:

— крижана вода дуже швидко викликає переохолодження організму,

тому допомога повинна прийти якнайшвидше;

— не можна підбігати до людини, що провалилася під лід, підбиратися до

неї потрібно поповзом, використовуючи для безпеки довгасті предмети —

лижу, дошку, лижні палки. При цьому їх треба штовхати перед собою;

— не можна підповзати до самого краю ополонки. Наблизившись на

максимально можливу відстань (3—4 м), киньте постраждалому мотуз-

ку, шарф, палку, щоб він схопився за неї. Подавши підручний засіб

порятунку, необхідно витягнути постраждалого на лід і поповзом виби-

ратися з небезпечної зони.

Якщо постраждалий тремтить, викличте «швидку допомогу» і надай-

те йому першу допомогу як при переохолодженні. Якщо постраждалий

не дихає і знепритомнів, необхідно зробити йому першу допомогу як при

утопленні.

При переохолодженні людину спочатку морозить, у неї напружуються

м'язи, можуть з'явитися судоми. Температура тіла падає до 30—32°, з'яв-

ляється утруднення дихання, стає частішим серцебиття, підвищується

артеріальний тиск.

При подальшому охолодженні з'являються сонливість і помилкове

відчуття тепла, а потім глибокий сон, під час якого поступово вгасає

серцева діяльність. Якщо людині не надати допомоги, вона загине.

Перша допомога полягає в тому, щоб зігріти постраждалого, віднови-

ти кровообіг і нормальне дихання. Постраждалого вкутують, заносять

у тепле приміщення, зігрівають грілками, розтирають кінцівки спир-

том, але ні в якому разі не снігом, тому що можна поранити шкірні

покриви і внести інфекцію. Після цього постраждалого необхідно напої-

ти гарячим чаєм або кавою, а потім посадити в теплу ванну.

Якщо постраждалий не подає ознак життя, треба зробити штучне ди-

хання і непрямий масаж серця. Після надання першої допомоги пост-

раждалого необхідно якнайшвидше відправити в лікарню.

При морозах, навіть не дуже сильних, трапляються обмороження ок-

ремих частин тіла:

— відкритих ділянок тіла (ніс, щоки, вуха, шия);

— пальців ніг, якщо тісне взуття або промокли ноги;

— пальців рук, якщо вони не захищені рукавицями або рукавиці про-

мокли.

Розрізняють чотири ступені обмороження:

— перша — почервоніння і припухлість шкіри;

— друга — поява на шкірі невеликих пухирів;

— третя — поява на шкірі великих пухирів, наповнених рідиною;

— четверта — некроз тканин.

Ознаки обмороження: в обмороженому органі з'являється почуття

холоду, потім поколювання, біль, як при опіку, потім часткова або по-

вна втрата чутливості.

Перша допомога при обмороженні полягає в поновленні кровообігу в об-

мороженому органі. Для цього обморожене місце оголюють, намагаючись

не зашкодити шкіру примерзлим одягом або взуттям, занурюють у теплу

воду (18—20 °С), одночасно роблять легкий масаж. Поступово протягом

20—30 хвилин температуру води доводять до 37 °С. Одночасно постраж-

далому необхідно дати гарячий чай, каву, зігріти за допомогою грілок.

Шкіра, що цілком відігрілася, набуває яскраво-рожевОго кольору, люди-

на відчуває біль (що свідчить про відновлення чутливості шкіри). Після

цього обморожені ділянки тіла обережно обсушують м'яким рушником

(ні в я*ому разі не розтирають), протирають спиртом, накладають сте-

рильну пов'язку, тепло вкутують і відправляють у лікувальну установу.

Щоки, ніс, вуха й інші відкриті ділянки тіла можна зігрівати прямо на

вулиці при перших ознаках обмороження, несильно розтираючи їх коло-

вими рухами. Можна використовувати для цього м'яку рукавичку.

Ні в якому разі не розтирайте обморожені ділянки снігом, щоб уник-

нути ушкодження шкіри і потрапляння інфекції. Не слід також занурю-

вати обморожені руки і ноги в холодну або гарячу воду, зігрівати їх біля

багаття, на гарячій грубці.

Якщо постраждалому не надати вчасно допомоги, то після першого при-

хованого періоду може бути наступний — некроз (змертвіння) тканин.

Висновок. У зимовий період, особливо при ранніх льодоставах, відли-

гах, ранньому таненні льоду небезпечні водойми, де лід у деяких місцях

тонкий і не витримує ваги людини. Тому необхідно знати ознаки без-

печного льоду, а відправляючись на зимову риболовлю, брати із собою

засоби на випадок потрапляння під лід. Необхідно також якнайшвид-

ше надати допомоги людині, що потрапила в ополонку, оскільки від

цього залежить її життя.

2. Вивих. Ознаки вивиху. Перша допомога

при вивихах.

План відповіді

1. Вивих. Ознаки вивиху.

2. Перша допомога при

вивихах.

При вивихах відбувається стійке зміщення

суглобних поверхонь кісток. Для вивиху харак-

терні укорочення або подовження кінцівки, що

викликає наростаючий біль у суглобі, який посилюється при рухові, утруд-

нення активних рухів і різке обмеження пасивних рухів. Змінюється та-

кож конфігурація суглоба: вивихнута кістка виступає на новому, незвично-

му місці. При вивихові можуть бути ушкоджені зв'язки, судини, нерви.

Перша допомога полягає насамперед у тому, щоб забезпечити неру-

хомість ушкодженої кінцівки. Для цього на суглоб накладають фіксую-

чу тугу пов'язку або забезпечують нерухомість за допомогою шини. Після

цього постраждалого доставляють у лікувальну установу. При сильних

болях необхідно дати таблетку анальгіну, баралгіну тощо.

Щоб зменшити біль і набряк, рекомендується прикласти до місця

вивиху лід або грілку з холодною водою.

Висновок. Вивих суглоба небезпечний ушкодженням нервів і зв'язок,

тому при вивиху після надання першої допомоги треба звернутися до

лікаря і строго виконувати всі його рекомендації.

Білет 11

1. Пожежа. Умови виникнення пожеж.

Пожежонебезпечні речовини і матеріали.

Три стадії пожеж. Вибухи. Вражаючі

фактори пожеж. Способи та методи

локалізації та гасіння пожеж. Гасіння одежі

на людині, що загорілася.

План відповіді

1. Пожежа — найнебез-

печніше.стихійне лихо.

2. Особливі умови горіння.

3. Три стадії розвитку

пожеж.

4. Основні вражаючі

фактори пожеж.

5. Способи та методи

гасіння пожеж.

Пожежа — найпоширеніше та найнебез-

печніше стихійне лихо. Це неконтрольований

процес горіння, що тягне за собою загибель

людей і знищення матеріальних цінностей.

Щорічно у світі відбувається близько 5 млн пожеж. Щогодини у вогні

гине одна людина, двоє-троє одержують травми й опіки, кожен третій

загиблий — дитина.

Для виникнення і підтримування горіння необхідні особливі умови:

наявність джерела запалювання, займистих матеріалів і кисню. До дже-

рел запалювання відносяться сірники, свічки, бенгальські вогні, несправні

електроприлади, газові плити, багаття, газові лампи та ін.

Займисті матеріали — це речовини, що спалахують, коли є джерела

запалювання (папір, деревина, тканина).

Кисень — це газ, що міститься в повітрі. У більшості випадків го-

ріння без нього неможливе. Якщо вогонь палає в замкненому просторі,

вміст кисню в повітрі швидко знижується, і горіння може припинити-

ся саме по собі.

Пожежа має три стадії розвитку:

— початкова стадія (15—ЗО хв) з невисокою температурою горіння

і Швидкістю поширення вогню;

— стадія разгоряння (30—60 хв), для якої характерне різке збільшен-

ня температури горіння (до 1000 °С) і швидкості поширення вогню;

— завершальна стадія — ослаблення сили пожежі в міру вигоряння

вогненебезпечних матеріалів.

Пожежі нерідко приводять до вибухів.

Причинами вибухів на вибухонебезпечних підприємствах найчастіше

бувають: руйнування й ушкодження виробничих ємностей, апаратури

і трубопроводів; порушення встановленого технологічного режиму (пе-

ревищення тиску і температури усередині виробничої апаратури та ін.);

відсутність постійного .контролю за справністю виробничої апаратури

й устаткування та своєчасністю проведення планових ремонтних робіт.

Велику небезпеку для життя і здоров'я людей становлять вибухи не

тільки на промислових підприємствах, але й у житлових і громадських

будівлях.

Головна причина вибухів у житлових будинках — небезпечна поведі-

нка самих громадян, насамперед дітей і підлітків. Найчастіше вибухає

газ, але останнім часом набули поширення випадки, пов'язані з вибухами

вибухових речовин. Небезпечним є не тільки сам вибух, але й його на-

слідки, що виражаються, зазвичай, в обваленні конструкцій і будівель.

Основні вражаючі фактори пожежі: безпосередній вплив вогню (горі-

ння); висока температура і тепловипромінювання; газове середовище;

задимлення і загазованість приміщень і території токсичними продукта-

ми горіння. На людей, що знаходяться в зоні горіння, впливають, як

правило, водночас кілька факторів: відкритий вогонь та іскри, підвище-

на температура навколишнього середовища, токсичні продукти горіння,

дим, знижена концентрація кисню, частини будівельних конструкцій,

агрегатів і установок, що падають.

Якщо на людині спалахнув одяг, потрібно лягти на підлогу (землю) і,

перекочуючись, спробувати збити із себе полум'я. Ні в якому разі не

можна бігти! На людину, в якої горить одяг, потрібно накинути покри-

вало або цупку тканину і щільно притиснути та дочекатися, поки вогонь

потухне.

Для ефективного заглушування горіння необхідно виконати хоча б

одну з наступних дій:

— ізоляція осередку горіння від повітря;

— охолодження осередку горіння до температури нижче визначе-

ної межі;

— гальмування швидкості хімічних реакцій у полум'ї;

— створення умов, що заступають шлях вогню.

Вогнегасні засоби не можуть бути універсальними, тому обираючи

засоби гасіння пожежі, варто виходити з наявних можливостей, що да-

ють максимальний ефект. Це можуть бути вогнегасники, внутрішні по-

жежні крани, цебра, пісок, земля, цупка тканина та ін.

Висновок. Пожежа — одне з найнебезпечніших стихійних лих. З ме-

тою попередження пожеж не слід створювати умови для їх виникнен-

ня. У випадку виникнення пожежі треба негайно повідомити про неї

пожежну частину, локалізувати осередок пожежі та розпочати гасін-

ня за допомогою спеціальних або підручних засобів.

2. Види ран. Ушиблені рани. Перша

допомога.

План відповіді

1. Поняття про рани.

2. Види ран. Забиті рани.

3. Перша допомога.

Рани — це порушення цілісності шкірних

покривів, слизових оболонок, тканин, викли-

кані механічними, термічними, хімічними й ін-

шими впливами, що приводять до розладів функцій чи органів усього

організму.

У залежності від того, як і чим нанесені рані, розрізняють наступні

види: різані (нанесені гострими предметами — ножем, склом, льодом),

рубані (нанесені важкими гострими предметами — сокирою, лопатою),

колоті (нанесені цвяхом, викруткою, кинджалом), рани після укусу (що

виникають у результаті укусів тварин), рвані (що виникають внаслідок

розриву шкіри у випадку натягу і при відкритих переломах), вогнепальні

поранення і забиті рані.

Забитим місцем називається місцеве закрите ушкодження тканин і ор-

ганів без порушення цілості зовнішніх покривів. Частіше забите місце

виникає після удару тупим предметом або внаслідок падіння. При цьому

травмуються м'які тканини (м'язи, підшкірна клітковина), відбуваєть-

ся розрив дрібних судин із крововиливом.

Симптоми: біль, припухлість, порушення функції враженої частини

тіла. Шкіра у забитому місці набуває червоно-бурого кольору. Протягом

декількох днів він змінюється від синюшного до зеленувато-жовтого

внаслідок розсмоктування крові.

Перша медична допомога

1. Холодний компрес або подвійний поліетиленовий пакет з льодом,

снігом, холодною водою — на ділянку забитого місця.

2. Туга пов'язка.

3. Обмеження рухливості, до самої іммобілізації враженої ділянки.

Висновок. Рани становлять небезпеку для здоров'я і життя людини.

Необхідно якнайшвидше надати першу допомогу постраждалому, щоб

уникнути больового шоку і проникнення інфекції.

Білет 1 2

1. Пожежа у лісі (або степу — за вибором).

Причини пожеж та їх профілактика.

Способи та засоби гасіння пожеж у лісі

(степу). Травмуючі фактори таких пожеж.

Моделі поведінки під час лісових та

степових пожеж.

План відповіді

1. Види лісових пожеж та

їх наслідки.

2. Причини виникнення

пожеж та їх профілак-

тика.

3. Способи і засоби гасін-

ня пожеж.

4. Правила поведінки під

час пожежі.

Лісова пожежа — це неконтрольоване горін-

ня рослинності, що стихійно поширюється лісо-

вою територією. Якщо пожежа охоплює великі

території протягом короткого проміжку часу,

її називають масовим.

Лісові пожежі за інтенсивністю горіння поділяють на слабкі, середні і силь-

ні, а за характером горіння — на низові, верхові і підземні (торф'яні).

Лісові низові пожежі поширюються нижніми ярусами лісової рослин-

ності, лісовій підстилці, опаду без захоплення крон дерев.

Лісові верхові пожежі розвиваються, як правило, з низових і характе-

ризуються горінням усього пологу лісу. Верхова, пожежа частіше трап-

ляється у хвойних лісах.

Підземні, чи торф'яні,, лісові пожежі виникають як продовження ни-

зових чи верхових лісових пожеж і поширюються по всьому торф'яному

шару, що знаходиться в землі на глибині від 0,3 м до десятків метрів.

Такі пожежі характеризуються безполуменевим горінням торфу, нако-

пиченням великої кількості тепла і низькою швидкістю просування край-

ки пожежі (до декількох метрів у добу). .

Головними причинами виникнення пожеж є необережне поводження

з вогнем, порушення правил пожежної безпеки, грозові розряди, само-

займання сухої трави і торфу. Найбільш пожежонебезпечні ліси всере-

дині та наприкінці весни та на початку літа.

Протягом сухої пори року та з пожежонебезиечних місцях слід дотри-

муватися особливої обережності при поводженні з вогнем: очищати місце,

призначене під вогнище, від сухої трави, листя, гілля та іншого лісового

сміття; не розводити вогонь поблизу нависаючих крон дерев, у хвойних

молодняках, серед сухостійного очерету, на торфовищі і т. ін.; не зали-

шати багаття без догляду; не залишати місця привалів, не переконавши-

ся, що багаття погашене.

Правила пожежної безпеки в лісі

Не можна залишати на освітленій сонцем лісовій галявині пляшки

або осколки скла, тому що вони здатні спрацювати як запалювальні лінзи;

заправляти пальним паливні баки автомобілів, використовувати маши-

ни з несправною системою постачання двигуна паливом; залишати про-

маслений або просочений бензином та іншими пальними рідинами обти-

ральний матеріал; уживати під час полювання пижі з легкозаймистих

чи тліючих матеріалів.

Неприпустимо підпалювати ліс із метою подачі сигналу нещастя.

Невеликі осередки пожежі необхідно гасити негайно, заливаючи во-

дою, засипаючи піском, землею, накриваючи шматками брезенту, затоп-

туючи підошвами взуття, збиваючи ганчірками, змоченими у воді, гор-

ечками гілок, у крайньому випадку, знятим одягом. Зупинити поширення

вогню незрівнянно легше, ніж загасити пожежу, що розгорілася.

Непрямими ознаками наближення фронту лісової пожежі можуть слу-

жити: стійкий запах гару, туманоподібний дим, що стелиться над лісом,

неспокійна поведінка тварин, птахів, комах і їхня міграція в один бік,

нічний переліт і голосні крики птахів, нічна заграва в одній із точок

обрію, відблиски світла на низьких хмарах та ін.

Головне при виявленні пожежі — не піддаватися паніці, не метуши-

тись. У даній ситуації необхідно швидко й ретельно проаналізувати об-

становку, визначити шлях евакуації (для цього можна забратися на ви-

соке дерево й уважно озирнутися по сторонах).

Порятунок від пожежі

Слід виявити межі осередка пожежі, напрямок і приблизну швидкість

його поширення. Укриватися від пожежі слід на голих островах та об-

мілинах, розташованих посередині великих водойм, на оголених ділян-

ках боліт, на скельних вершинах хребтів вище рівня лісу. Захистом мо-

жуть служити широкі ріки, узлісся.

Іти від пожежі необхідно в навітряну сторону (тобто йти на вітер),

намагаючись обійти осередок пожежі збоку, для того щоб вийти їй у тил.

Знаходячись в осередку пожежі, варто зняти із себе синтетичний одяг,

що плавиться, позбутися пального і легкозаймистого спорядження, ряс-

но змочити себе водою. На обличчя треба одягти багатошарову пов'язку-

маску, виготовивши її зі шматка марлі, бинта або бавовняної тканини,

яку також періодично змочувати водою.

Якщо пожежа застала на місцевості, позбавленої води, необхідно ви-

йти на відкритий простір (узлісся, велику галявину). Голову, кінцівки,

відкриті ділянки тіла варто вкрити від вогню, не дуже щільно обмотав-

ши будь-яким непальним матеріалом.

Велику площу простору навколо себе необхідно очистити від листя, тра-

ви, гілок. Заритися у вологий ґрунт на якомога велику глибину, накидав-

ши зверху землю і захистивши дихальні шляхи матер'яною пов'язкою.

Степові (польові) пожежі виникають на відкритій місцевості при на-

явності сухої трави або дозрілих хлібів. Такі пожежі носять серйозний

характер і найчастіше бувають улітку в міру дозрівання трав'яного по-

криву, рідше — навесні.

Степові пожежі, а також пожежі на сільськогосподарських полях ви-

никають унаслідок жари, посухи, удару блискавки або необережної по-

ведінки людей. Степ горить швидко у напрямку вітру.

Пожежна профілактика степових пожеж полягає в спостереженні за по-

лями, особливо в пожежонебезпечні періоди і залежить від своєчасного вияв-

лення і швидкого вживання заходів щодо обмеження і ліквідації пожеж.

Загасити степові пожежі практично неможливо, поки не вигорить уся

ділянка. Профілактика степових пожеж полягає в розорюванні спеці-

альних смуг. Пожежа припиняє свій рух біля такої смуги..

При гасінні пожеж використовують також могутні струмені води, за-

ливаючи місця горіння під землею і на поверхні.

Рятувальні роботи і гасіння пожеж здійснюють пожежні формування

і команди служб із надзвичайних ситуаціях. У разі потреби залучається

місцеве населення. Завдання рятувальних робіт полягає в порятунку

й евакуації людей і матеріальних цінностей, у наданні постраждалим

невідкладної допомоги.

Висновок. Пожежа — небезпечне стихійне лихо. Знаходячись на при-

роді, необхідно пам'ятати про правила пожежної безпеки, бути обереж-

ним при поводженні з вогнем. У випадку виявлення пожежі необхідно

негайно прийняти заходів щодо її гасіння й евакуації людей.

2. Венеричні захворювання. Джерела

і шляхи поширення венеричних

захворювань. Способи попередження

інфікування.

План відповіді

.1. Венеричні захворю-

вання.

2: Джерела і шляхи поши-

рення венеричних

захворювань.

3. Способи попередження

інфікування.

Крім інших небезпечних інфекцій існують

інфекції статевих шляхів. Хвороби, викликані

такими інфекціями, називаються венерични-

ми (за ім'ям Венери, богині любові в грецькій

міфології). Усього відомі 22 види інфекцій, що передаються статевим

шляхом. Венеричним хворобам, як і всяким іншим, можна запобігти та

вилікувати їх.

До найбільш розповсюджених венеричних захворювань належать

сифіліс, гонорея, трихомоніаз, хламідіоз, бородавки на статевих орга-

нах, герпес (лишай статевих органів), вагініт (запалення слизової обо-

лонки піхви), кандидоз, мікоз.

Одне з найпоширеніших і дуже важко виліковних захворювань —

сифіліс. Збудник сифілісу — спірохета бліда. У вологому середовищі

(рушник, мочалка) цей мікроб зберігає свою життєздатність до 12 го<-

дин (до висихання), а в слині хворої людини при кімнатній темпе-

ратурі — від декількох годин до декількох діб. Мікроб швидко гине

при впливі прямих сонячних променів, високої температури, спир-

ту. Ця хвороба передається при статевому контакті і через слизову

оболонку ранки або садна на шкірі. Також можливе зараження че-

рез поцілунки. Основне джерело зараження — людина, хвора на

сифіліс. Сифіліс також може бути природженим, придбаним від хворої

матері.

При нестатевому зараженні сифілісом джерелом інфікування стають

різноманітні предмети, якими користувався хворий на сифіліс з актив-

ними проявами: посуд, зубні щітки, рушники, недокурки, бритва тощо.

Найчастіше ця інфекція передається статевим шляхом.

Джерелом венеричних захворювань завжди є хвора людина. Усі ці

хвороби передаються при статевих контактах. Через предмети домаш-

нього побуту, постільну білизну такі хвороби, за винятком сифілісу, не

передаються.

При перших ознаках захворювання або підозрі на нього (ненормаль-

них виділеннях, різях,при сечовипусканні, почервонінні, висипаннях

на статевих органах, сверблячці, печінні, запаленні, болях унизу жи-

вота в дівчат) потрібно припинити статеві відносини і негайно зверну-

тися до лікаря. Після медичного обстеження і проведення необхідних

аналізів лікар призначить лікування, яке обов'язково потрібно прой-

ти. Щоб дійсно видужати, необхідне лікування обох партнерів. Не бійте-

ся говорити про це з партнером і звертатися до лікаря. Якщо діагноз

поставлений вчасно, венерична хвороба лікується відносно легко. Хво-

роба, що не лікується, викликає ускладнення і може привести до без-

плідності чоловіка і жінки.

Для того щоб уникнути інфекцій, Що передаються статевим шляхом,

необхідно пам'ятати:

для статевого життя потрібно мати одного партнера, у якому ти упев-

нений;

при сумнівних статевих контактах слід користатися презервативами;

венеричні хвороби, за винятком сифілісу, передаються винятково ста-

тевим шляхом;

ризик підхопити інфекцію набагато вищий при груцових статевих

контактах;

найкращий спосіб уникнути захворювань, що передаються статевим

шляхом,— це взагалі не вступати ні в які форми статевого контакту.

Ранки і виразки, що супроводжують венеричні захворювання, є «воро-

тами» цих хвороб. На жаль, ці ранки, тріщинки й маленькі виразки не

завжди помітні.

Висновок. Кращий спосіб попередження венеричних захворювань —

безпечний секс.

Білет 13

1. Пожежа у багатоповерховому міському

будинку (або сільському — за вибором).

Причини виникнення пожеж. Забезпечення

пожежної безпеки в житловому секторі.

Евакуація людей під час пожежі. Перша

допомога постраждалим від продуктів

горіння.

План відповіді

1. Небезпека пожеж

у багатоповерхових

будинках.

2. Причини пожеж.

3. Гасіння пожеж само-

тужки.

4. Евакуація з палаючого

будинку.

5. Пожежа в сільському

будинку.

Іноді трапляються пожежі, з якими люди

не можуть справитися самостійно. Особливо

небезпечними є пожежі в багатоповерхових

будинках. Замкнутість палаючих приміщень

і пов'язані з цим надмірна скупченість людей, паніка, вертикальне (вго-

ру і вниз поверхами) поширення вогню, отруйні речовини, що виділя-

ються при горінні синтетичних матеріалів, фактори, що роблять пожежі

в багатоповерхівках найнебезпечними.

Причини виникнення пожеж:

— невміле поводження дітей з легкозаймистими предметами, а також

дитяча витівка з вогнем;

— неконтрольована поведінка людей, що знаходяться в не-

тверезому стані;

— необережне поводження з вогнем і пожежонебезпечними предметами;

— невміле користування електрикою і несправними електроприладами;

— підпали.

Ситуація з міськими пожежами ускладнюється тим, що в сучасних

висотних будинках, пронизаних комунальними мережами, вогонь

швидко знаходить собі шлях на інші поверхи, відрізаючи тим самим

людей, що потрапили у вогненну пастку, від порятунку. Будь-яка вен-

тиляція, ліфтова шахта або сміттєпровід можуть через себе потягнути

полум'я не гірше витяжної труби грубки. Саме тому дуже важливо

локалізувати осередок пожежі на самому початку — вчасно помітити

вогонь і, не втрачаючи ні хвилини, загасити його, щоб він не переріс

у велику пожежу.

Найбільш ефективні для гасіння пожежі протипожежні засоби: гідран-

ти, вогнегасники, пісок, вода або будь-який товстий непальний мате-

ріал. Але, як правило, у житлових будинках протипожежні щити не

встановлюються, і протипожежних засобів під рукою може не виявити-

ся. Маленький вогонь збивається мокрою ганчіркою ударами зверху

або розподілом води по палаючій поверхні. При гасінні електропри-

ладів, що зайнялися, або проводки насамперед треба знеструмити елек-

тричну мережу в квартирі, викрутивши пробки, а потім накрити при-

лад, що зайнявся, щільною тканиною і залити водою, попередньо

висмикнувши з розетки шнур. Не можна проводити гасіння при відкри-

тих кватирках або вікнах. Якщо справитися з вогнем, що розростаєть-

ся, дедалі важче — треба негайно викликати пожежну службу і зали-

шити квартиру.

Залишаючи палаючу квартиру, варто щільно закрити вхідні двері,

щоб зменшити тягу повітря, всі двері, вікна і кватирки усередині квар-

тири. По можливості заткнути всі щілини. Відкрити крани, пустити воду

на підлогу, обов'язково перекрити газ. Щоб не випустити вогонь на схо-

дову клітку, облити двері водою.

Найголовніше — до початку боротьби з вогнем евакуювати з пала-

ючого поверху і з верхніх поверхів усіх дітей, людей похилого віку

і мешканців, не зайнятих безпосередньо в протипожежних заходах.

Під час евакуації забороняється користуватися ліфтом. Він у будь-яку

секунду може зупинитися і стати смертельно небезпечною пасткою.

Крім того, ліфтова шахта працює в режимі витяжної труби і швидко

заповнюється димом. При перших ознаках пожежі найкраще забло-

кувати ліфт, поклавши між стулок його дверцят який-небудь пред-

мет, щоб ліфтом не змогли скористатися ті, хто не знає цього правила

протипожежної безпеки.

Треба пам'ятати, що в будинку, що зайнявся, найбільшу небезпе-

ку становить дим. До 80% людей, постраждалих під час пожежі,

гине саме через дим. Крім виділення токсичних речовин спостері-

гається інтенсивне випалювання кисню в навколишньому повітрі.

Зниження на 3 % змісту кисню в повітрі викликає погіршення рухо-

вих функцій, на 14 % — спричиняє порушення координації рухів.

Тому при сильній задимленості під'їзду використовувати сходи для

евакуації не можна. Можна не встигнути добігти вниз. Саме тому,

якщо неможливо вийти на вулицю через вхідні двері і вікна перших

поверхів, краще піднятися на дах. Слід використовувати для спус-

ку-підйому зовнішні сходи, що з'єднують верхні й нижні балкони,

або іти через лоджії квартир сусідніх під'їздів. Через горище, дах

або сусідню квартиру можна проникнути в ближні незадимлені під'їз-

ди і спуститися на вулицю.

Надати серйозну допомогу під час пожежі можуть і мешканці сусідніх

будинків: помітивши дим, викликати пожежників; підняти по тривозі

жителів палаючого будинку і надати їм необхідну допомогу; розчисти-

ти дорогу пожежним автомобілям; знеструмити електромережу і пере-

крити газові труби, що йдуть в будинок; ужити заходів щодо порятун-

ку людей.

При отруєнні чадним газом постраждалого варто терміново вивести

на свіже повітря, накласти компрес на голову, при ослабленні або

відсутності дихання дати учаділому понюхати нашатирний спирт, зро-

бити штучне дихання. По можливості внести постраждалого в добре

провітрене приміщення, укласти в постіль, зігріти грілками і напоїти

міцним чаєм.

Пожежа в сільському будинку

Найчастіше пожежі в приватних будинках і на дачах виникають че-

рез використання неякісної електропроводки, установлення потужних

саморобних обігрівальних приладів, розведення багать, використання

в будинках відкритого вогню для освітлення (гасові лампи, свічі), при-

мусів, газових плит, камінів, порушення правил експлуатації печей,

паління в нетверезому стані, витівки та ін.

Якщо пожежа виникла, то гасити її треба всіма можливими способа-

ми: водою, землею, піском. Узимку стане в пригоді сніг. Малі осередки

можна закривати полотнищами з брезенту або іншої цупкої тканини.

Дерев'яні будиночки найкраще розламувати і розтаскувати за допомо-

гою багрів і гасити уламки стін і колоди окремо.

Дуже важливо не допустити поширення пожежі. Якщо вогонь пере-

кинеться на сусідні будинки, зупинити пожежу буде майже неможли-

во. Щоб перешкодити цьому, у будинках поблизу треба закрити вікна,

двері, що виходять на пожежу, дахові вікна на горищі, щоб випадкова

іскра, принесена вітром, не роздула пожежу далі. Стіни дерев'яних

будинків, дворові будівлі, паркани бажано рясно змочити водою і при-

готувати ємності, заповнені водою, на випадок гасіння окремих осе-

редків пожежі.

При загорянні приватних будинків головна задача — порятунок лю-

дей, що потрапили у вогонь. Поки пожежа не розгорілася, слід перевіри-

ти приміщення. Для цього захистити дихальні шляхи мокрою ганчір-

кою й облитися з голови до ніг водою. Потім, накинувши мокру тканину,

треба обв'язатися мотузкою, попередньо закріпивши її вільний кінець

де-небудь у дворі. Мотузка допоможе вибратися з палаючого будинку

назад на вулицю. Обходити будинок слід сильно пригнувшися до підло-

ги або рачки, щоб не наковтатися диму.

Якщо вибратися з палаючого будинку не можна, то єдина мож-

ливість врятувати своє життя — спуститися в льох, закрити криш-

ку і якомога щільніше заткнути щілини. Лягти на землю поблизу

стіни, захистити ніс і рот змоченою у воді тканиною і по можливості

облити одяг водою. Льох захистить від вогню, будівельних конст-

рукцій, що падають і якоюсь мірою — від диму. Після того як поже-

жа закінчиться, треба криками або стукотом спробувати привернути

до себе увагу.

Висновок. Пожежа — це загроза життю людини, що майже завжди

виникає з його вини. Попередити пожежу легше, ніж згасити її. Дотри-

муючи правил протипожежної безпеки, правил експлуатації електро-

приладів, обережно користуючись грубним опаленням і відкритим вог-

нем, людина збереже своє життя і житло.

2. Індивідуальне здоров'я. Складові

індивідуального здоров'я. Способи

забезпечення власного здоров'я.

Здоровий спосіб життя.

План відповіді

1. Індивідуальне здоров'я.

Складові індивідуаль-

ного здоров'я.

2. Способи збереження

власного здоров'я.

3. Здоровим спосіб життя.

Здоров'я — це фізична, соціальна і психо-

логічна гармонія людини.

Відповідно до формулювання Всесвітньої ор- і і

ганізації здоров'я, здоров'я — це стан повного

фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність

хвороб і фізичних дефектів. >

Складові здоров'я

Фізичне здоров'я — досконалість саморегуляції організму, гармонія

фізіологічних процесів і, як наслідок, максимум адаптації до несприят-

ливих факторів навколишнього середовища.

Соціальне — як міра соціальної активності, діяльного ставлення людсь-

кого індивідуума до світу.

Емоційне здоров'я — рівновага позитивних і негативних емоцій, пси-

хологічна рівновага емоцій.

Поняття «індивідуальне здоров'я» містить у собі збереження і роз-

виток біологічних, фізіологічних, і психічних функцій людини, опти-

мальної працездатності і соціальної активності за найбільшої трива-

лості життя.

Здорова людина щаслива, почуває задоволення від своєї роботи, праг-

не до самовдосконалення і самореалізації, досягає нев'янучої молодості

духу і внутрішньої краси.

Фізичне здоров'я найчастіше пов'язують з показниками сили і витри-

валості організму. При цьому для оздоровлення організму, профілакти-

ки хвороб величезне значення мають: використання природних факторів

(сонця, повітря і води); дотримання режиму праці і відпочинку; загарто-

вування організму; дозовані фізичні навантаження, рухова активність;

культура харчування.

Емоційне здоров'я обумовлюється відсутністю нервової напруги в лю-

дини, нервових перевантажень, стресових ситуацій, умінням аналізува-

ти свої вчинки і вчинки оточуючих, духовним розвитком особистості.

Для збереження емоційного здоров'я, здатності протистояти стресовим

ситуаціям, а також щоб позбутися нервової напруги,необхідно викону-

вати такі рекомендації:

— працюйте не більше восьми годин щодня;

— спробуйте дотримувати більш ритмічного режиму харчування, будьте

помірні в їжі й одержуйте задоволення від цієї помірності;

— розвивайте в себе звичку до повільної ходьби і неквапливих розмов;

— посміхайтеся і виявляйте якнайбільше бадьорості при зустрічі

з людьми;

— культивуйте звичку слухати медітативну (релаксаційну) музику;

— навчіться думкою переноситися в приємне для вас місце і затриму-

ватися в ньому;

— смакуйте задоволення, що ви одержите від майбутньої відпустки,

канікул, приємної події;

— регулярно тренуйтеся на свіжому повітрі. Ви можете відправитися

на берег річки, вибрати безлюдне місце і кидати камінчики у воду, пред-

ставляючи, як з кожним рухом ви звільняєтеся від агресії і напруги. Чи

просто розбивайте одну чи дві старі чашки — це звільнить вас від заст-

ряглих у вас негативних емоцій;

— заповнюйте своє дозвілля яким-небудь творчим заняттям і одер-

жуйте від нього задоволення; і

— робіть самомасаж, займайтеся йогою або запишіться у «групу здо-

ров'я»;

— зосередьтеся на сьогоденні і переборіть звичку «зациклюватися» на

минулому і майбутньому. Ви живете в сьогоденні, тому беріть з нього

все можливе, переживайте кожний момент того, що існує зараз;

— не починайте чергову роботу, не завершивши попередньої. Почи-

найте нову справу без страху, інакше вона буде здаватися вам більш

важчою, ніж є насправді;

— намічайте реальні терміни закінчення тієї чи іншої роботи;

— ставте перед собою задачі, які можна розв'язати, а, досягши мети,

відзначте свій успіх і поздоровте себе з ним;

— виявляйте почуття відкрито, а коли це неможливо, намагайтеся

позбутися напруги, пов'язаної з цим обмеженням;

— не вдавайтеся до постійної підтримки з боку інших людей, щоб

справитися з власними проблемами. Беріть відповідальність на себе.

Не грайте в гру «пошук винного».

Дотримання режиму праці і відпочинку обумовлено природними біо-

ритмами організму людини, а також виробленням власних біоритмів.

Організм людини звикає до прийому їжі, сну, напруженої роботи, відпо-

чинку у визначений час доби і при порушенні цих ритмів реагує збоями

в роботі організму.

Дозовані, постійно і рівномірно збільшувані фізичні навантаження

тренують м'язи серця, за допомогою потовідділення виводять шкідливі

речовини з організму.

Рухова активність тренує м'язи всього тіла, допомагає людині стиму-

лювати розумову діяльність, попереджає захворювання суглобів, тому

необхідна щоденна ранкова зарядка, біг на свіжому повітрі, прогулянки

на лижах, катання на ковзанах, спортивні ігри.

Загартовування організму зміцнює імунну систему людини, попере-

джає виникнення і розвиток різних захворювань. В основі загартовуван-

ня лежать три основні принципи:

— систематичність. Якщо загартовування відбувається несистематич-

но, воно не дає належного ефекту, при перерві в процедурах загарто-

вування в два тижні і більше потрібно все починати спочатку;

— поступовість. Умови процедур загартовування, чергування холоду

і тепла варто змінювати поступово, з огляду на реакцію організму на

них. Не слід поспішати зі зниженням температури, тому що можна

занедужати і тоді усе прийдеться починати спочатку. При цьому варто

також пам'ятати, що незначні зниження температури теж не дають

належного результату. Необхідно вибрати «золоту середину» і неухильно

додержуватись її. Показниками ефективного загартовування служать

частішання пульсу, зміна глибини і частоти дихання. Якщо ж посині-

ли губи, з'явилася «гусяча шкіра», тремтіння тіла — температура була

занадто низькою;

—' розмаїтість. Процедури, що гартують, повинні бути різноманітни-

ми, тому що при застосуванні одноманітних процедур організм швидко

виробляє захист від них, і вони вже не дають ефекту. Серед методів

загартовування можна назвати обтирання мокрим рушником, обливан-

ня ступнів ніг і всього тіла холодною водою, контрастні ванни для ніг,

контрастні обливання всього тіла, перебування на сонці, купання в опо-

лонці узимку.

Культура харчування людини припускає використання тваринної

і рослинної їжі в необхідних їй співвідношеннях для забезпечення орга-

нізму білками, жирами, вуглеводами, вітамінами і мікроелементами

в повному обсязі. Не можна споживати багато надмірно жирної їжі, до

м'яса обов'язково додавати салати зі свіжих овочів, у достатній мірі

їсти свіжі овочі і фрукти, при готуванні їжі якнайменше піддавати про-

дукти кулінарній обробці. їсти потрібно в спокійному стані, не поспіша-

ючи, ретельно пережовуючи їжу, не пити воду під час їжі. Краще їсти

невеликими порціями 4—5 разів у день, у перервах між їжею (через

2 години) з'їдати фрукти, ласощі. Варто також уникати «бутербродно-

го харчування» — за сніданком необхідно з'їдати гарячі досить ка-

лорійні блюда, в обід — обов'язково гарячі перше і друге блюда, вече-

ряти краще кашами. їжа не повинна бути занадто гарячої або занадто

холодної. Потрібно чергувати м'ясні і рибні блюда, молочні продукти,

різні каші, свіжі фрукти й овочі.

Висновок. П ам' ятайте, що позитивні емоції, сміх, радість, фізичні

вправи, загартовуючі процедури і рухова активність зможуть зберег-

ти ваше здоров'я.

Білет 14

1. Оцінка дорожньої ситуації та перехід

багатосмугової проїжджої частини.

Небезпека затримки на проїжджій частині

та поздовжніх лініях розмітки. Поведінки

при вимушеній зупинці на осьовій лінії під

час переходу

План відповіді

1. Особливості переходу

багатосмугової дороги.

2. Визначення небезпеки

на першій смузі руху.

3. Небезпека затримки на

середині проїжджої

частини.

4. Зупинка на осьовій лінії.

.

Багатосмугову дорогу не можна перейти за

один прийом. Тому її треба переходити в два

етапи з зупинкою на осьовій лінії. Це складна

умова для багатьох пішоходів, оскільки дово-

диться стояти між двома зустрічними потоками автомобілів, не роблячи

жодного руху мимоволі. Головне в такій ситуації — навчитися умінню

спостерігати за автомобілями, що рухаються не тільки праворуч (їх тре-

ба пропустити), але й ліворуч — там рухаються автомобілі, до яких тре-

ба стояти спиною.

Міркувати і визначати момент переходу треба на тротуарі, а не на

проїжджій частині.

Гарними орієнтирами для визначення відстані до автомобіля, що ру-

хається, є відстань між стовпами електропередач або деревами.

При переході першої смуги небезпеку становлять автомобілі, що зна-

ходяться на відстані 50—100 м (приблизно між першим і другим стовпа-

ми). При переході другої смуги — на відстані 100—150 м (приблизно

між другим і третім стовпами).

Автомобілі, що перед початком переходу двосмугової дороги пере-

бувають на відстані 150—200 м (між третім і четвертим стовпами),

можуть становити небезпеку у випадку затримки пішохода на другій

смузі руху.

Якщо пішохід неправильно визначить момент переходу і почне пере-

бігати першу смугу руху, то він може потрапити під удар автомобіля

другої смуги руху.

На середині проїжджої частини оцінка небезпеки проводиться за тією

ж схемою з урахуванням того, що автомобілі до місця переходу набли-

жаються справа.

Знаходячись на середині проїжджої частини, треба витримувати без-

печний інтервал, зважаючи на те, що автомобіль, відхилившись у бік

пішохода, може зачепити його дзеркалом, антеною, бампером, ручкою

дверцят тощо і потягне за собою. Тому пішохід повинен залишати про-

міжок до лінії розмітки — резерв безпеки. І чим більше швидкість авто-

мобіля, тим цей проміжок має бути більшим.

Для очікування можливості переходу можна використовувати осьову

лінію — єдине відносно безпечне місце, але з неї не можна робити ні

кроку ані назад, ані вперед.

Опинившись на осьовій лінії, треба уважно спостерігати не тільки

за автомобілями, що рухаються попереду, але й за тими, що знахо-

дяться позаду.

Висновок. Переходити багатосмугову дорогу найкраще на обладна-

ному переході, але іноді трапляється, що поблизу немає переходу, тому

слід заздалегідь навчитися безпечно переходити таку дорогу. Визначи-

ти кількість смуг на дорозі можна за допомогою дорожньої розмітки

або дорожніх знаків.

2. ВІЧ-інфекція. Джерела і шляхи

розповсюдження ВІЧ-інфекції. Способи

попередження ВІЧ-інфікування. СНІД.

План відповіді

Т: ВІЧ-інфекція. Джерела

і шляхи поширення

ВІЧ-інфекції.

2. Способи попередження

ВІЧ-інфікування.

3. СНІД.

ВІЧ — вірус імунодефіциту людини, що ви-

кликає захворювання за назвою СНІД. Варто по-

мітити, що можна бути носієм вірусу і не хворі-

ти на СНІД. ВІЧ нібито дрімає в людині. Таким

чином, носій ВІЧ-інфекції може передати її

іншому. Для того щоб виявити ВІЧ-інфекцію, необхідно зробити спе-

ціальний аналіз крові, що покаже наявність антитіл.

Джерелом захворювання завжди є хвора людина.

Основні шляхи передачі ВІЧ-інфекції

Статевий шлях — під час статевих контактів (гетеросексуальних або

гомосексуальних), не захищених презервативом. Ризик підхопити ВІЧ-

інфекцію, як і будь-яку іншу хворобу, що передається статевим шля-

хом, збільшується у випадку групових статевих контактів або під час

«випадкових» зв'язків без використання презерватива.

Через кров — при обміні вже використаними шприцами між нарко-

манами, оскільки в організм потрапляють інфіковані кров і наркотик,

при використанні нестерильних медичних інструментів у клініках, ла-

бораторіях, стоматологічних кабінетах та ін.

Коли цілісність шкірних покривів порушується гострими предметами (гол-

кою, бритвою або інструментом для татуювання чи манікюру), якими перед

цим користувалася інфікована людина і кров якої залишилася на них.

Вагітна жінка, що є носієм вірусу, може заразити свою дитину під час

вагітності або пологів. Це так званий вертикальний шлях передачі ВІЧ-

інфекції.

СНІДом не заражаються в туалетах, басейнах, ресторанах, на роботі,

у школі, при чханні та кашлі, через укуси комах, посуд, домашніх тва-

рин, контакти в громадському транспорті, обійми, через гроші, постільну

білизну, мило, мочалку, рушники, дверні ручки і спортивні снаряди,

поцілунок чи рукостискання. Тому немає ніякого ризику жити поруч

з носієм вірусу або хворим на СНІД.

На сьогоднішній день ризик зараження при переливанні крові або

вживанні препаратів крові є мінімальним, тому що в донорів обов'язко-

во перевіряють кров на наявність ВІЧ-інфекції.

Ін'єкційна наркоманія — головний шлях поширення ВІЧ-інфекції:

80 % Наркоманів заражені вірусом імунодефіциту людини.

ВІЧ-інфекція значно послаблює захисні сили організму, у результаті

за несприятливих умов носій ВІЧ-інфекції захворіє на СНІД.

СНІД — синдром придбаного імунодефіциту — це хвороба, що ви-

кликається вірусом імунодефіциту людини (ВІЧ), що уражає захисну

систему організму. СНІД — це вірусна хвороба, що може передаватися

від однієї людини до іншої. Цей вірус може значно послабити захисні

механізми організму людини, що робить останній сприйнятливим до ряду

інфекцій і навіть до онкологічних захворювань.

Висновок. Необхідно пам'ятати, що ВІЧ-інфекція не передається

при щоденному спілкуванні, а також про те, що ВІЧ-інфекції можна

уникнути.

Білет 1 5

1. Наркоманія. Наркотичні речовини.

Фізична і психічна залежність від

наркотиків. Соціальна небезпека

наркоманії. Відповідальність за незаконне

поширення наркотичних речовин.

План відповіді

1. Наркоманія. Наркотичні

речовини.

2. Фізична і психічна за-

лежність від наркотиків.

3. Соціальна небезпека

наркоманії.

4. Відповідальність за

незаконне поширення

наркотичних речовин.

Наркотики — це група речовин, що приво-

дить у стан ейфорії (стан хибної радості, радіс-

них мрій, що супроводжується притупленням

почуття відповідальності).

Види наркотичних речовин:

Антидепресанти — барбітурати (барбаміл, веронал, люмінал та ін.),

бензодіазепіни (диазепам, реланіум, еленіум та ін.) — медичні препа-

рати, вживаються для лікування психічних захворювань.

Галюциногени — ЛСД, РСР, гриби роду РвіІовНЬшп.

Канабіоїди — речовини, вироблені з різних частин рослини канабіс —

коноплі (маріхуана, гашиш).

Опіати: макова соломка, героїн.

Стимулятори: кокаїн, екстази.

Механізм дії наркотиків на організм

Уживання наркотичних речовин викликає стан дурману, потім вини-

кають психічна і фізична залежність від наркотиків і поступово нарос-

тає наркотичний голод, тобто так званий абстинентний синдром.

Наркотичне сп'яніння — це фальшивий стан блаженства, під час якого

порушується адекватне сприйняття навколишньої дійсності. У залеж-

ності ^від наркотику, що вживається, стан дурману може проявитися

в збудженні або гальмуванні нервової системи, але частіше він сприй-

мається як стан видимого блаженства, при якому зникає почуття дис-

комфорту, психічної напруги, смутку, горя, страху тощо.

Наркоман нагадує в збудженому стані своєю поведінкою людину в стані

алкогольного сп'яніння, що почуває себе радісною, задоволеною, відпо-

чившою, щасливою. Він почуває приплив творчих можливостей і фізич-

них, сил, ясність думки і бажання щось робити. Проте це усього лише

ілюзії, зумовлені дією наркотиків.

У загальмованому стані поведінка наркомана також нагадує поведі-

нку людини в стані алкогольного сп'яніння. Він почуває себе розслаб-

леним, байдужим до життєвих труднощів, негод, мінливої долі. Після

виходу зі стану наркологічного сп'яніння наркомани почувають при-

гнічення, необґрунтований страх, що іноді переходить у паніку, їх пе-

реслідують і мучать моторошні галюцинації.

Наркоманія (від гр. пагке — заціпеніння і тапіа — божевілля, при-

страсть, тяга) — це хвороба, що виникає внаслідок уживання нарко-

тиків і приводить до глибокого виснаження фізичних і психічних функцій

людини. Розрізняють мононаркоманію (пристрасть до якого-небудь од-

ного наркотика) і полінаркоманію (пристрасть до сполучення наркотиків).

Результат в обох випадках однаковий — найважчі розлади діяльності

всіх органів і систем організму, навіть до летального результату. Тому

наркоманію ще називають «білою смертю», маючи на увазі білий колір

наркотичних речовин.

Тривале вживання наркотиків приводить до того, що вони входять

у хімічний склад тканин організму людини і стають необхідною умо-

вою збереження його біологічної і хімічної рівноваги. У такому випад-

ку говорять про фізіологічну або фізичну залежність людини від нар-

котиків. При фізіологічній залежності, якщо деякий час не вживати

наркотиків, розвивається наркотичний голод, прояви якого змушують

людину систематично вживати наркотики, щоб викликати наркотичне

одурманення. При фізіологічній залежності всієї думки, вчинки нар-

комана спрямовані на те, щоб за будь-яку ціну добути наркотик. Від-

сутність наркотику сприяє наростанню роздратування, нервозності,

відсутності уваги, неможливості зосередитися на якій-небудь справі.

При наркотичному голоді з'являються сильний головний біль, нервове

тремтіння, м'язові судороги, оніміння кінцівок. Наркотик стає важли-

вішим за їжу, через що виникає фізичне виснаження організму люди-

ни. Наркоман вдається у відчай і почуває повну безвихідність, може

навіть зробити спробу самогубства.

Наркотичний голод (абстинентний синдром) починається з внутріш-

ньої потреби організму до вживання наркотику. У випадку незадово-

лення цієї потреби виникають такі негативні явища, як занепокоєння,

інтенсивне потовідділення, з очей течуть сльози, зіниці розширюються

і не реагують на світло, ніс наповняється слизом. Відчувається гострий

більу попереку, животі, з'являються «гусяча шкіра», жар і озноб попе-

ремінно, нудота, блювота. Спостерігається дрібне м'язове тремтіння,

що переходить у конвульсії з порушенням дихання і кровообігу, що

може привести до непритомності. У такому стані можуть бути зорові

галюцинації. Усі ці явища виявляються в різних сполученнях і мають

різний ступінь виразності. Якщо наркоману, що перебуває в стані нар-

котичного голоду, дати наркотик, усі ці неприємні явища зникнуть.

Він буде мати вигляд нормальної людини, що Відпочила, але цей стан

недовгий, тому що як тільки закінчиться дія наркотику, знову поч-

неться наркотичний голод.

Психологічна залежність виражається в бажанні вживати наркотик для

досягнення почуття задоволення, що він приносить, але частіше — для

подолання почуття незадоволеності, яке виникає за відсутності наркотику.

Швидкість виникнення наркотичної залежності обумовлюється:

— частотою вживання наркотичних речовин (чим частіше їх ужива-

ють, тим швидше виникає залежність);

— біохімічними особливостями наркотичної речовини (найактивніши-

ми є токсичні речовини і наркотики типу крек, героїн, ЛСД);

— віком і масою людини (чим менші вік і маса, тим швидше виникає

залежність);

— статтю (дівчини і жінки швидше піддаються руйнівній силі нарко-

тиків);

— психологічними особливостями (наявність психічних відхилень,

низька самооцінка, підвищена тривожність, почуття самотності обумов-

люють високий ступінь схильності до швидкого виникнення наркоза-

лежності);

— генетичними особливостями (у родинах, де батьки або близькі ро-

дичі мають наркотичну залежність, збільшується імовірність виникнен-

ня наркоманії в дітей);

— ставленням до наркотиків (при позитивній установці на їхнє вжи-

вання знижуються захисні морально-психологічні бар'єри в непов-

нолітніх);

— наявністю захворювань і перенесених травм;

— доступністю наркотиків;

— нелюбов'ю до школи, неуспіхами в навчанні;

— зміною місця навчання і проживання;

— спробою заглушити наркотиками біль і піти від неприємностей.

Психологи вважають, що вживання наркотиків — один зі щаблів відхо-

ду від реального життя.

У наркомана, крім психічних і фізичних відхилень; настає соціальна

деградація, що виявляється, насамперед, у відсутності інтересу до робо-

ти, навчання, суспільного й особистого життя.

Людина, що серйозно захопилася наркотиками, поступово попадає

в злочинне середовище. Світ наркоманів і злочинців жорстокий, і людське

життя в ньому нічого не коштує. Відомо, що для добування грошей на

нарісотики наркоманам доводиться красти, грабувати людей, продавати

наркотики, займатися проституцією.

Наркотики і злочинність йдуть у парі. Звичайно, усе починається з дріб-

них крадіжок у магазинах або кишенькового злодійства, а закінчується

більш серйозними злочинами — грабежами, розбоєм і насильством.

В усіх країнах торгівля наркотиками контролюється злочинним світом.

І майже скрізь добування, виготовлення, збереження, поширення і вжи-

вання наркотиків знаходиться поза законом.

У наркоманів виникає велика проблема матеріальної залежності від тих,

хто забезпечує наркотиками. Уникнути її практично неможливо. За законом

суворо переслідуються навіть ті, хто виконує дрібні доручення наркоділків.

Важливо знати, що наркоманія згубна не тільки для наркомана, але

і для його потомків. Через пристрасть до наркотиків майбутніх батьків або

одного з них страждають діти, що з'являються на світ часто з уродженими

каліцтвами, життєво слабкі, розумово неповноцінні, психічно нестійкі.

Відповідальність за незаконне поширення наркотичних речовин пе-

редбачена в Особливії! частині Кримінального кодексу України.

Стаття 229-1 передбачає позбавлення волі на термін від 3 до 10 років

(Можлива конфіскація майна).

Висновок. Наркоманію, як і усяку хворобу, легше попередити, ніж

вилікувати, тому не піддавайтеся на умовляння спробувати наркоти-

ки хоча б раз, зумійте протистояти їхньому поширенню.

2. Інфекційні захворювання домашніх

тварин. Шляхи розповсюдження.

Можливі впливи на здоров'я та життя

людей і профілактика захворювань,

що передаються від свійських тварин.

ДІЇпостраждалих після укусів тварин.

План відповіді

1. Інфекційні захворюван-

ня свійських тварин.

2. Шляхи розповсюдження

інфекційних захворю-

вань. Можливий вплив

на здоров'я людей

і профілактика захворю-

вань, що передаються

від свійських тварин.

3. Дії постраждалих від

укусів тварин.

Найбільш розповсюджені інфекційні

захворювання свійських тварин

Сибірка — гостре інфекційне захворюван

ня людей і тварин. Протікає в трьох формах

шкірної, кишкової і легеневої. Інкубаційний пе

ріод — 1—3 дні. Може передаватися від тварини до людини. При шкірній

формі смертність людей і тварин складає 3—5%, при кишковій і леге-

невій у тварин — 90 %, у людей — 100 %. Для захисту від сибірки існу-

ють специфічні сироватки. Основна міра профілактики — ветеринарний

контроль, неприпустимість потрапляння у виробництво сировини від хво-

рих тварин (шкіри, вовни, щетини) без попереднього знешкодження, не-

припустимість продажу м'яса хворих тварин.

Сап — інфекційне захворювання непарнокопитих тварин і людини. Інку-

баційний період — від 3 до 21 доби. У людей захворювання часто закін-

чується смертю через 2—3 тижні. Смертність тварин складає 50—100 %.

Засобів лікування проти сапу немає, тому усі хворі тварини піддаються

знищенню.

Ящур — гостре, надзвичайно контагіозне захворювання парнокопи-

тих. Хворіє велика і дрібна рогата худоба, свині, олені. Люди хворіють

рідко, в основному, діти. Інкубаційний період — від 1—3 до 14 днів.

Ящур викликає загибель 20—50 % великої рогатої худоби і до 60—80 % сви-

ней. Зараження людини відбувається, головним чином, через споживання

сирого молока хворих тварин, хоча можливо і зараження під час догляду

за хворими тваринами через садна і подряпини на шкірі. Для симптомів

ящура характерні рясне слиновиділення, утворення виразок на слизовій

оболонці рота, відмовлення від їжі. Для профілактики захворювання обо-

в'язкове кип'ятіння чи пастеризація молока — незалежно від наявності

ящура в даній місцевості.

Чума великої рогатої худоби — гостре інфекційне захворювання з ін-

кубаційним періодом 2—7 днів. Смертність тварин складає 50—100 %.

Для профілактики захворювання застосовують вакцину, хворих тварин

знищують.

Чума птахів — інфекційне, надзвичайно контагіозне захворювання

з інкубаційним періодом 3—8 днів. Смертність птахів складає 80—100 % .

Для профілактики застосовують вакцинацію.

Лептоспіроз — інфекційне захворювання, основними носіями яко-

го є миші-полівки, сірі пацюки, їжаки, землерийки, а також велика

рогата худоба, свині. Найчастіше лептоспірозом хворіють люди, що пра-

цюють у тваринницьких господарствах, на м'ясокомбінатах, у собачих

розплідниках, у заболочених лісах. Можливе зараження робітників і від

домашніх собак. Інкубаційний період від 3 до ЗО днів. Профілактика

полягає в забороні на вживання сирої води з відкритих водойм і купан-

ня в малопроточних водоймах, доступних сільськогосподарським твари-

нам, а також у використанні захисного одягу і взуття при виконанні

меліоративних і гідротехнічних робіт.

Профілактика інфекційних захворювань тварин у виявленні хворих

тварин з наступним карантином.

Сказ — інфекційне захворювання тварин, що передається людині че-

рез укуси тварин. Симптоми захворювання: підвищення температури,

збудження, тривожність, переривчасте дихання, загострення тактиль-

ної, слухової і зорової чутливості, утруднення при ковтанні рідини, су-

дороги. Далі настає агонія і смерть. Хворих тварин знищують. Лікуван-

ня людей з розвиненою формою безрезультатне, усі міри необхідно

направити на профілактику захворювання при укусі хворими тварина-

ми. Профілактика полягає в якомога швидшому введенні антирабичної

сироватки за спеціальною схемою.

Тому після укусу, навіть якщо у тварини немає ознак сказу, потрібно

негайно промити рану великою кількістю води, перекисом водню, шкіру

навколо рани змазати йодом і накласти чисту пов'язку, потім звернути-

ся до лікаря. Необхідно також обстежувати тварину на наявність вірусу

сказу. Спостереження за твариною продовжується протягом 10 днів. При

перших ознаках захворювання в цієї тварини щеплення постраждалому

починаються негайно.

До щеплень потрібно приступити негайно у випадку, якщо людину

вкусила тварина з ознаками сказу чи при укусі людини в обличчя, голо-

ву, шию будь-якими тваринами.

Висновок. Для захисту людини від інфекційних захворювань, що переда-

ються від- свійських тварин, необхідно знищувати дрібних гризунів (мишей,

пацюків), при підозрі на зараження потрібно негайно звернутися до ветери-

нара, виконувати всі його вказівки, після укусу будь-якої тварини, якщо

вона навіть здається безпечною, потрібно негайно звернутися до лікаря.

Білет 1 6

1. Перехід дороги. Безпечний перехід

дороги з обмеженою оглядовістю,

недостатньою видимістю, за несприятливих

погодних умов.

План відповіді

1. Перехід дороги. Види

переходів.

2. Особливості руху

транспорту і пішоходів

за складних дорожніх

умов.

3. Способи попереджен-

ня травматизму в умо-

вах недостатніх види-

мості й оглядовості.

Пішоходи повинні переходити проїжджу ча-

стину вулиці по пішохідних переходах. Пере-

ходи бувають наземні, підземні і надземні.

Наземний перехід — це ділянка проїжджої

частини. Надземні і підземні переходи — це

спеціальні споруди, призначені для руху че-

рез проїжджу частину без виходу на неї, тоб-

то проїжджа частина і перехід розташовані на

різних рівнях. щ

Якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має

не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, дозволяється пере-

ходити її під прямим кутом до краю проїжджої частини в місцях, де

дорогу добре видно в обидва боки, і тільки після того, як пішохід оці-

нить відстань до ТЗ що наближається, його швидкість і переконається

у відсутності небезпеки.

У місцях, де рух регулюється, пішоходи повинні керуватися сигнала-

ми регулювальника або світлофора.

Пішоходи, які не встигли закінчити перехід, повинні знаходитися на

«острівці безпеки» або осьовій лінії.

Вони можуть продовжити перехід, лише переконавшися в безпеці по-

дальшого руху.

Особливо уважним треба бути, проходячи уздовж провулка або воріт,

відкіля в будь-який момент може виїхати ТЗ.

Переходячи вулицю, потрібно подивитися ліворуч, а дійшовши до се-

редини проїжджої частини,— праворуч.

Якщо вулиця з однобічним рухом, треба подивитися ліворуч або пра-

воруч, тому що по такій дорозі транспорт їде в одному напрямку.

У випадку наближення ТЗ із включеним проблисковим маячком і спе-

ціальним звуковим сигналом пішоходи повинні утриматися від перехо-

ду проїжджої частини дороги або негайно залишити її.

Опади, туман, ожеледь впливають на стан поверхні проїжджої

частини дороги і на її видимість. Умови, що погіршують стан про-

їжджої частини та її видимість, називаються складними дорожні-

ми умовами.

Так, на слизькій чи мокрій дорозі значно збільшується гальмовий

шлях ТЗ, що може привести до наїзду на пішоходів, що раптово з'яв-

ляться на проїжджій частині.

Вночі і під час опадів значно погіршується видимість, особливо коли

дорога не освітлена.

Крім того, пішоходів може засліпити світло фар автомобілів, що руха-

ються назустріч.

Для того щоб уникнути травмування пішоходів у складних дорожніх

умовах, необхідно:

— переходити дорогу, лише переконавшися в тому, що проїжджа частина

вільна, а транспорт, що наближається, знаходиться на достатній відстані;

-г- не можна переходити дорогу в місцях, де вона має круті повороти

або зиґзаґи;

— у темний час доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи

повинні потурбуватися про те, щоб чітко виділити себе на проїжджій

частині або узбіччі. При освітленні фарами добре помітні блискучі пред-

мети і предмети білого кольору.

Висновок. Перехід дороги — це серйозний етап у дорожньому русі.

Він вимагає від пішоходів відповідної підготовки. Перед переходом ву-

лиці або дороги необхідно зосередитися, загострити свою увагу і згада-

ти правила переходу проїжджої частини.

2. Ртуть. Засоби перестороги при

користуванні нею. Дн під час отруєння

ртуттю. Наслідки отруєння ртуттю.

План відповіді

1. Ртуть.

2. Засоби перестороги

при користуванні нею.

3. Дії під час отруєння

ртуттю.

4. Наслідки отруєння

ртуттю.

Ртуть — сріблистий рідкий метал, важчий

за всі відомі рідини. Застосовується в термо-

метрах, манометрах, газорозрядних приладах,

при виготовленні хлору, їдкого натру. Ртуть

легко випаровується при низькій температурі,

при розливі ртуті її пари рівномірно розподіляються по всій площі роз-

ливу. За температури більше 28 °С пари попадають у повітря.

При роботі з ртуттю необхідно використовувати такі засоби пересто-

роги: працювати в протигазі або респіраторі, використовувати гумові

(поліетиленові) рукавички, комбінезони, халати закритого типу і взуття

з гладкими підошвами.

При розливі ртуті усі, хто опинився в місці розливу, повинні залишити

небезпечне місце і викликати фахівців. Вийшовши із зони ураження, треба

перемінити одяг, прийняти душ, прополоскати рот 0,25 %-м розчином мар-

ганцівки (блідо-рожевого кольору) і обов'язково почистити зуби. Потім про-

мити кишечник водою, на склянку якої додати 20—ЗО г активованого вугіл-

ля. Потім випити молока, можна також випити збиті з водою яєчні білки.

Ртуть — дуже токсичний метал. Потрапляючи в організм, він відкла-

дається в кістках і з організму не виводиться. Ознаки отруєння ртуттю:

швидка стомлюваність, слабість, сонливість, головний біль. При сильних

отруєннях починають тремтіти руки, повіки, у важких випадках — ноги.

* Висновок. Під час використання ртуті слід дотримуватися особли-

вих упереджувальних заходів, оскільки отруєння ртуттю може призве-

сти до непоправних наслідків.

Білет 1 7

1. Перехрестя. Оцінка дорожньої ситуації

та перехід на чотирьохсторонньому

нерегульованому перехресті.

План відповіді

1. Перехрестя. Види

перехресть.

2. Ознаки нерегульовано-

го перехрестя.

3. Умови безпечного

переходу багатосмуго-

вої дороги.

Перехрестя — місце перехрещення, приля-

гання або розгалуження доріг на одному рівні,

межею якого є уявні лінії між початком заок-

руглень проїжджої частини кожної дороги. Не

вважається перехрестям місце прилягання до

дороги виїзду з прилягаючої території. И^^^^^^^^^^^^^^^^^

У залежності від того, регулюється черговість проїзду ТЗ через пере-

хрестя або ні, розрізняють регульовані і нерегульовані перехрестя.

Ознаки нерегульованого перехрестя:

— відсутність світлофора;

— відсутність регулювальника;

— неробочий стан світлофора;

— миготіння жовтого сигналу світлофора.

Готуючись до переходу нерегульованого перехрестя, а особливо на ба-

гатосмуговій проїжджій частині, потрібно пам'ятати, що перехрестя яв-

ляє собою дуже небезпечну ділянку дороги, де відбувається більше поло-

вини всіх ДТП.

Для вибору моменту переходу треба визначити, чи не створює авто-

мобіль, що рухається, небезпеку для пішохода.

Головна умова безпечного переходу багатосмугової проїжджої части-

ни — автомобілі далеко. Здійснюючи перехід, пішохід повинен за один

прийом досягти середини проїжджої частини або закінчити перехід. Інтер-

вал між бортами зустрічних або сусідніх автомобілів невеликий. При

цьому пішохід до останнього може не бачити інший автомобіль, і тому

уникнути удару наїзду практично неможливо.

Пішохід має спокійно переходити дорогу. Водій, побачивши пішохо-

да, що раптово з'явився на шляху автомобіля, намагається уникнути

наїзду, тому гальмує або маневрує. Але якщо пішохід метушиться і ки-

дається в різні боки, водію не завжди вдається це зробити.

Виходити на дорогу потрібно, коли автомобіль знаходиться на дос-

татній відстані від місця переходу, щоб водій мав час прийняти пра-

вильне рішення. Не можна раптово з'являтися на дорозі, особливо вихо-

дити на дорогу з-за перешкод, що обмежують оглядовість для водія,—

він не встигне відреагувати.

Небезпечним є перехід проїжджої частини при зустрічному русі авто-

мобілів. Вихід пішохода на зустрічну смугу руху для водіїв є випадко-

вим, тому що зона оглядовості для водія зустрічного автомобіля (транс-

портного потоку) може бути обмежена. Крім того, за цим автомобілем

їдуть інші, як правило, з великою швидкістю, що обов'язково приведе

до наїзду на пішохода.

Висновок. Перехрестя — одна з найнебезпечних ділянок дороги. Пе-

рехід чотирьохсторонього нерегульованого перехрестя потребує підго-

товки та особливої уваги.

2. Екологія ґрунтів. Шляхи забруднення

ґрунтів (на місцевих прикладах). Вплив

забруднення ґрунтів на здоров'я і життя

людини. Шляхи захисту здоров'я людей.

План відповіді

1. Екологія ґрунтів.

2. Шляхи забруднення

фунтів (на місцевих

прикладах).

3. Вплив забруднення

ґрунтів на життя і здо-

ров'я людини.

4. Шляхи захисту здоро-

в'я людини.

Ґрунт — особливе природне утворення, що

сформувалося в результаті перетворення гірських

порід рослинами і тваринами, тобто в результаті

ґрунтотвірного процесу. Ґрунт має особливу вла-

стивість — родючість, вона є основою сільсько-

го господарства всіх країн. Якщо ґрунт правиль-

но експлуатується, він не тільки не втрачає своїх властивостей, але й

поліпшує їх, стає більш родючим. Якщо ж їх експлуатувати неправильно,

ґрунту не надається можливість «відпочивати», якщо не дотримуються

правил сівозміни, ґрунти виснажуються, руйнується їхня структура.

Шляхи забруднення ґрунту

Різні ґрунтові забруднення, більшість з яких антропогенного характе-

ру, різними шляхами потрапляють у ґрунт:

1. З атмосферними опадами. Багато хімічних сполук, що потрапля-

ють в атмосферу в результаті роботи підприємств, потім розчиняються

в крапельках атмосферної вологи і з опадами випадають у ґрунт. Це,

в основному, гази — оксиди сірки, азоту й ін. Більшість з них не просто

розчиняються, а утворюють хімічні сполуки з водою, що мають кислот-

ний характер. У такий спосіб і утворюються кислотні дощі.

2. Випадають у вигляді пилу та аерозолей. Тверді і рідкі сполуки за

сухої погоди звичайно осідають безпосередньо у вигляді пилу й аерозо-

лей. Такі забруднення можна спостерігати візуально, наприклад, на-

вколо котелень узимку сніг чорніє, покриваючись частинками сажі.

Автомобілі, особливо в містах і біля доріг, вносять значну лепту до

поповнення ґрунтових забруднень. Це важкі метали, сірчисті й азо-

тисті сполуки.

3. При безпосередньому поглинанні ґрунтом газоподібних сполук.

У суху погоду гази можуть безпосередньо поглинатися ґрунтом, особли-

во вологим. У такий спосіб у ґрунт потрапляють сірка, мідь, цинк, сви-

нець, цезій та інші речовини, наявні в забрудненому повітрі.

4. З рослинним опадом. Різні шкідливі сполуки, у будь-якому агре-

гатному стані, поглинаються листками через продихи або осідають на

поверхні. Потім, коли листки обпадають, усі ці сполуки надходять знов-

таки в ґрунт.

У такий спосіб у ґрунт потрапляють важкі метали, азотисті, фосфорні,

сірчисті й інші сполуки, пестициди.

Класифікація ґрунтових забруднень

1. Забруднення сміттям, викидами, відвалами, відстійними поро-

дами. У цю групу входять різні за характером забруднення, що включають

як тверді, так і рідкі речовини, не дуже шкідливі для організму людини,

але які засмічують поверхню ґрунту, що утруднює ріст рослин на цій площі.

Забруднення ґрунту нечистотами веде до проникнення збудників

інфекційних хвороб не тільки в поверхневі шари, що піддаються бакте-

рицидному впливу сонячних променів, але й у більш глибокі шари

ґрунту і ґрунтові води. У сезон дощів мікроорганізми і яйця гельмінтів

поширюються як вертикально, так і горизонтально. У зонах із сухим

кліматом і високими температурами при прямій дії сонячного світла

відбувається більш швидке очищення ґрунту від вегетативних форм

мікроорганізмів, спор, настає загибель яєць гельмінтів.

Безпосереднє зіткнення людини з ґрунтами, забрудненими покидька-

ми, а також уживання свіжих овочів, вирощених на таких ґрунтах, може

бути причиною глистних інвазій і кишкових захворювань, тому що ґрунт

може містити збудників ранових інфекцій (правця, сибірської виразки),

а також ряд комах, що є переносниками різних інфекцій. Атмосферні

опади, що випадають на забруднений ґрунт, проходячи через ґрунт, ви-

носять у ґрунтові води розчинні органічні речовини, мікрофауну і мікро-

флору, Використання таких вод призводить до кишкових інфекцій.

Захист людини полягає в утилізації відходів, побудові сміттєспалю-

вальних заводів.

2. Забруднення важкими металами. Даний вид забруднень уже ста-

новить значну небезпеку для людини й інших живих організмів, тому

що важкі метали нерідко мають високу токсичність і здатність до куму-

ляції в організмі. Найбільш розповсюджене забруднення — вихлопни-

ми газами автомобілів. Захист здоров'я людини полягає в зменшенні

концентрації важких металів у вихлопних газах.

3. Забруднення мікотоксинами. Дані забруднення не є антропогенни-

ми, тому що вони виділяються деякими грибами, однак за своєю шкідли-

вістю для організму вони стоять в одному ряду з переліченими забруд-

неннями ґрунту. Для захисту ґрунту від грибкових забруднень існують

спеціальні засоби.

4. Забруднення радіоактивними речовинами. Радіоактивні сполуки

щодо своєї небезпеки стоять трохи відокремлено насамперед тому, що за

своїми хімічними властивостями вони практично не відрізняються від

аналогічних нерадіоактивних елементів і легко проникають в усі живі

організми, вбудовуючись у харчові ланцюжки.

Заходи для захисту здоров'я людини при радіаційному забрудненні

викладені в білеті 7.

5. Забруднення пестицидами (від латин, резііз — зараза і саейо —

убиваю). Пестициди — хімічні препарати для боротьби з бур'янами, зі

шкідниками і хворобами сільськогосподарських рослин. Більшість пес-

тицидів — синтетичні органічні речовини.

Ці хімічні речовини в даний час широко використовуються як засоби

боротьби зі шкідниками культурних рослин і тому можуть знаходитися

в ґрунті в значних кількостях. За своєю небезпекою для тварин і люди-

ни вони наближаються до важких металів.

Численними дослідженнями доведено, що пестициди в цілому не по-

гіршують біохімічних показників якості врожаю при дотриманні регла-

ментів їхнього внесення. Однак використання морально застарілих препа-

ратів, порушення доз і термінів їхнього внесення можуть привести не тільки

до погіршення якості сільгосппродукції, але й до її втрат. А в ряді випадків

вона може стати навіть небезпечною для здоров'я людини і тварин. При

систематичному застосуванні високотоксичних пестицидів, особливо в за-

вищених дозах, спостерігається забруднення ними навколишнього середо-

вища, що призводить до знищення корисних комах, птахів, риб, звірів,

а також отруєння людей безпосередньо пестицидами або продуктами, у яких

вони здатні накопичуватися, що спричиняє збільшення числа злоякісних

новоутворень, деяких хвороб ендокринної системи, уроджених аномалійг

Для охорони здоров'я населення і навколишнього природного середо-

вища, поліпшення умов праці працюючих з пестицидами необхідно прий-

мати заходи для упорядкування регламенту застосування пестицидів,

поліпшення технології використання препаратів, застосування їх в оп-

тимальних дозах і здійснення постійного контролю за якістю продукції.

Це особливо стосується фермерських і селянських господарств.