5.Основні закони геополітики.

До класичних законів геополітики належать: 1) закон фундаментального дуалізму; 2) закон посилення фактору простору в людській історії; 3) закон синтезу суші і моря.

1)Закон фундаментального дуалізму. Цей дуалізм полягає у протиборстві телурократії ("сухопутної могутності") та таласократії ("морської могутності"). Держави телурократії в давнину стародавні Спарта і Рим, які були представниками військово-авторитарної цивілізації. Відомі центри торговельної цивілізації — стародавні Афіни і Карфаген — типові зразки таласократії. Для телурократії характерні чітко визначені кордони, фіксований простір, способи життєдіяльності населення, стабільність, що проявляється в осілості, консерватизмі, стійких моральних нормах і юридичних законах, яким підпорядковується все населення. Для мешканців телурократичної держави притаманне почуття колективізму на противагу індивідуалізму, збагаченню, духу підприємливості. Таласократія, навпаки, є більш динамічною і прихильною до технічного прогресу. Індивідуум, який перебуває серед водної стихії, може вижити тільки в екстремальних умовах. Доволі часто йому доводиться ризикувати життям, приймати нестандартні рішення. Отже, згідно з цим законом геополітики, упродовж усієї історії людства протистоять між собою континенті море, континентальна і морська потуги. Це приводить до того, що дві стихії — земля і вода символізують два способи буття людей, формують у них два типові види поведінки.

2)Закон посилення фактору простору в людській історії- таласократія і телурократія вели жорстоку боротьбу за простір, посилюючись у економічному та військово-політичному плані. Ця боротьба тривала з перемінним успіхом як таласократії, так і телурократії. Починаючи з епохи великих географічних відкриттів зростав вплив таласократії. Алфред Тайєр Мехев вважав, що на морську силу націй впливали такі чинники, як географічне становище, фізична побудова, включаючи сюди природну продуктивність і клімат, розміри території, чисельність народонаселення, характер народу та уряду. Доказом переваги таласократії було створення великих колоніальних імперій, передовсім англійської. В середині XX ст. головним центром таласократії стали США, ателурократію ототожнювали з Радянським Союзом. Між двома супердержавами точилася жорстока боротьба в різних сферах, передусім в озброєнні та космосі.

3) Закон синтезу суші і моря- Йдеться про одне з ключових понять геополітики — "берегову зону", або "Rimland" — фрагмент таласократії чи телурократії. Хоча "берегова зона" згадувалася багатьма вченими, однак дане поняття до наукового обігу вперше ввів американський учений Ніколас Спайкмен. На його думку, саме "Rimland", а не "Heartland", як твердив X. Макін-дер, являє собою ключ до світового панування. Від нього надходять імпульси до простору, який іменують "Heartland", отже "той, хто домінує ним, той домінує над Євразією, тримає долі світу в своїх руках". А. Дугін називає "Rimland" "ключовою категорією", "островом і кораблем", "прикордонною зоною" тощо. Більш розвинув ідею "берегової зони" геополітик Володимир Дергачов, запропонувавши концепцію рубіжної комунікації. Йдеться про більш широке поняття контактної зони в системі "Море — Коустленд ("Rimland") — Континент ("Heartland")". Через цю "берегову зону", яка'пов'язує між собою море і сушу, відбувалися не тільки вторгнення завойовників з моря, але й різноманітні контакти — геополітичні, геоекономічні, геоекологічні, соціокультурні тощо. В. Дергачов вводить поняття МОРЕМАР — берегову зону морів і океанів — головний геополітичний плацдарм. Із поглибленням міжнародного поділу праці, тенденціями глобалізації та регіоналізму "берегова зона" стає "зоною життєвих інтересів" окремих держав. Поряд з МОРЕМАРом В. Дергачов говорить про ЕВРАМАР — важливий "двигун" духовного прогресу людства, який, на його думку, може стати бар'єром проти "морської стихії" відкритого суспільства і , вестершзації. Зрозуміло, що під "відкритим суспільством" і "вестернізацією" В.Дергачов має на увазі США, які постійно втручаються у внутрішні справи незалежних держав.

6.Базові категорії геополітики.

7.Геополітичний аналіз як основа геополітичних досліджень.

8.Співвідношення геополітичних та зовнішньополітичних інтересів держави.

9.Прикладний та фундаментальний типи геополітики.

10.Порівняльний аналіз традиційного та критичного підходів до геополітики.

11.Основні положення традиційної геополітики.

12.Класифікація геополітики відподвіно до критичного підходу в геополітичній науці.

13.Концепція “суспільства ризиків”.

14.“Органістична школа” Ф.Ратцеля.

Фрідріх Ратцель нім. географ, соціолог, етнограф, автор політична географія. Земля і життя. Порівняльне землезнавство (1882-91), Народознавство (1882-88) та Політична географія (1897).

У праці Земля і життя розглядає історію географії як важливу главу світової історії, яка показує, як народ пізнав ґрунт, на якому живе, а людство землю. Успіхи географії тісно пов'язані з політикою, бо політика і стратегія, щоб бути успішними, повинні знати землю, на яку ступають. Для цього їм треба займатися географією: визначати місцевість, прокладати дороги, складати карти. Історія географії тісно пов'язана з загальною політичною та культурною історією. В історичні моменти, коли існує надзвичайно сильна влада чи потреба у політичному й економічному розширенні, відчувається необхідність у географічних знаннях як знаннях про землю, що є для людей понад усе. Географія має досліджувати не лише поверхню землі та закони, що визначають відношення частин земної поверхні одна до одної та до землі у цілому, а з'ясувати вплив земної поверхні на почуття і розум людини. З одного боку, ми досліджуємо землю, з іншого — земля визначає хід нашої історії і наше дослідження її.

Органічна теорія: головним завданням географічних досліджень є досягнення уявлення про форми землі та різнобічну залежність від них людства. Таке уявлення може існувати лише як органічне розуміння землі та органічна точка зору на взаємодію людини і землі. Органічне розуміння землі розуміння, у якому тверда, рідка та газоподібна частини та життя, що в них розвивається, розглядається як одне ціле, елементи якого пов'язані історично та знаходяться у безперервній взаємодії. Єдність землі обумовлює єдність життя на ній: будь-яке життя на землі має в історії землі свою загальну долю, осередком якої є простір, бо заповнення та розширення простору є найхарактернішими явищами життя.

Простір простір земної поверхні, до якої прив'язане життя на планеті. Будь-яка істота, яка займає певний простір, повинна черпати його з поверхні землі, до якої зводяться абсолютні межі будь-якого життя на землі. Вода і море засоби сполучення, лише земля як суша може слугувати людині місцем проживання. Саме поверхня землі визначає простір і межі людства та окремих народів, а положення та контури окремих частин окреслюють розбіжності, які обов'язково відображаються на народах, що їх населяють. Між рухом життя, яке ніколи не припиняється і простором на землі, який залишається незмінним існує протиріччя, з якого випливає боротьба за простір вирішальна для збереження життя, оскільки умови життя залежать від простору. Зменшення простору спричиняє чахлість народу, збідніння господарства і зменшення населення. Потрібний для життя простір, його захоплення і утримання, вимирання на тісному і посилення на великому - основні фактори людської історії, узагальнюютьсязаконом „розширення простору”. До розширення здатні лише Держави, бо народи прив’язані до землі. Державу утворюють 2 елементи: площа та кількість жителів, що залежить від ступеню культури народу, що увійшов до складу держави. Якщо дрібні держави заселені густо, великі держави характеризуються меншою густотою населення. Тому країни з 1 млн.км2. землі й декількома млн. населення великі держави майбутнього. Величина держави залежить і від особливостей поверхні. Сприяє утворенню великих держав скупчення материків у Зх. півкулі Європі, Азії та Пн. Америці. Високорозвинені держави замкнуті з добре визначеними кордонами. Їм притаманна заокругленість, подовженість у всі боки до природних кордонів та зайняття місцевості, яка надає більше природних переваг. Висока культура держави має чітко виражене тяжіння до більш родючих земель. Якщо народу дісталася не дуже добра земля, він може довести вище покликання тим, що змінить географічне положення. Якщо проживають по сусідству 2 народи різних здібностей, народ більш здібний неодмінно забере кращу, більш придатну для своєї високої культури, землю.

З поняттям простору пов'язане „Природний кордон” кордон розповсюдження живої істоти, що покладається межею: горами, річкою, особливостями місцевості. Річка може бути природним кордоном, якщо співпадає з кліматичним та флористичним кордоном, розмежовує різну за рельєфом місцевість (скелі та низини).

Для людини простір грунт. Ґрунт із його будовою, зрошенням та рослинністю визначає динаміку руху людських мас. Це навколишнє середовище в широкому сенсі. Елементи: повітря, світло, небосхил, земля, яку обробляє землероб. 

Грунт впливає на людину наступними 3-ма способами.

1. безпосередні зміни у фізичному та душевному житті під впливом світла, тепла, холоду, тиску та вітру. Відповідно маємо народи тропічних, полярних та країн середньої смуги.

2. вплив на переселення народів. Континентальний клімат степу спричиняє кочовий спосіб життя народів, а вологий клімат сприяє землеробству.

3. на спосіб життя через особливості тварин та рослинного світів. Пояси у розподілі тепла, вологи, тиску атмосфери різняться в етнографічному та культурному відношеннях. Жителям півночі властиві терплячість, витривалість, здатність володіти собою. Півдня відсутність старанності у роботі, прагнення до відпочинку, легкість добування їжі. Перші під час зіткнення з останніми демонструють переваги: боротьба Македонії та Греції, Прусії та решти Німеччини. Ґрунт впливає й на соціальний лад суспільства. Тропічна природа сприяє збереженню примусової праці, системи рабства. В тропіках бажання працювати є слабким і тому на роботу запрошують жителів більш холодних країн або місцевих, які звикли до особливостей тропічного клімату.