34.Геополітична школа Іва Лакоста.

Геополітичний ренесанс у Європі пов'язаний з діяльністю географа Іва Лакоста, який в 1976 році заснував журнал "Геродот", де вперше в післявоєнній Європі стали регулярно публікуватися геополітичні тексти.

Ів Лакост прагне адаптувати геополітичні принципи до сучасної ситуації. З його точки зору, геополітичні міркування служать лише для "виправдання соперніческіе устремлінь владних інстанцій щодо певних територій і населяють їх людей". Це може стосуватися як міжнародних відносин, так і вузько регіональних проблем.

У Лакоста геополітика стає лише інструментом аналізу конкретної ситуації, а всі глобальні теорії, що лежать в основі цієї дисципліни, зводитиме до відносних, історично обумовлених понять.

Таким чином, Лакост пропонує абсолютно нове визначення геополітики, фактично нову дисципліну. Це паче не континентальне мислення, засноване на фундаментальному планетарному цивілізаційно-географічному дуалізм і поєднане з глобальними ідеологічними системами, але використання деяких методологічних моделей, була наявна у традиційних геополітиків в загальному контексті, але узятих в даному випадку як щось самостійне. Це "деглобалізація" геополітики, зведення її до вузького аналітичному методу.

Тоесть, Ів Лакост ситал, що не держава, а територіальний конфлікт є об'єктом вивчення геополітики. Він ввів в обіг категорію «геополітичне уявлення», що передбачає розпочати аналіз з обговорення результатів конфлікту, а вже потім його історію, причини і т.д. На думку Лакоста у формуванні геополітичних уявлень велику роль відіграють інформаційні технології, оскільки вони створюють символи, образи та ідеї, які відкладаються у свідомості мас (медіакратія).

Така геополітика отримала назву "внутрішньої геополітики" (la geopolitique interne), так як вона часто-густо займається локальними проблемами.

35.Особливості геополітичних концепцій Сходу.

Ідеї концентричних кіл, «збирачі колись втрачених земель»…

36.Китайські геополітичні погляди.

Концепція «Китайського світу», що включає у себе Тайвань, Сінгапур, країни з численними китайськими меншинами…

Концепції збирання земель. Концепція Китаю, як держави-цивілізації.

А тепер суто китайська філософія: Китай – це постійна платформа. Усе інше навколо нього – змінне, така собі мінлива периферія.

У китайців відсутній традиційний для європейців дуалізм «суша-море», зате є «своє-чуже». Так от:

1. Центр – це Китай.

2. Ближнє коло країн – Японія, Кореї, В’єтнам, Таїланд.

3. Далекі володіння – Бірма, Індія, Тибет, Монголія.

4. Далекі окраїни світу (чужі народи, фе) – Великобританія, Франція, США, РФ. До речі, ці країни мають статус Гоу (це погано).

Є ще так звані сектори. Так наприклад в рамках 4 кола є «заморські чорти» - Вб, Фр, ФРН, США. Є «народи, що звернуті до себе» - мусульманські країни. Держави Центральної Азії – «західний кордон».

Геополітична мета китайців і їх концепцій – відродження держави-цивілізації, створення Великого Китаю. Стратегія виходу на Південь – Пд-Сх Азія, Індійський океан, покращення стосунків з Лаосом і В’єтнамом, стримування Філіппін та Індонезії. Загалом закріплення своєї природної сфери впливу.

Також – контроль за морськими комунікаціями. Засобом тут виступає китайська діаспора.

Вихід на Зх і Цн-Азійський регіони. Відкриття регіонів Центральної Азії для КНР, особливо Казахстану.

Стратегія виходу на Північ(РФ) – перехід російського Далекого Сходу під вплив КНР, створення республік, які б захотіли перейти до складу КНР. Розселення китайців по всьому Далекому Сходу РФ.

Трикутники:

1. КНР-АСЕАН-Нові індустріальні країни

2. КНР-Японія-США

3. КНР-Тайвань-Сінгапур

4. Ще є окремо КНР-РФ