16. Характеристика поняття «проблемна ситуація»

Навчально-виховний процес є безперервною взаємодією учнів і вчителя, у процесі якої постійно виникають про­блемні ситуації.

Проблемна ситуація — психологічний стан, що виникає в резуль­таті мисленнєвої взаємодії суб'єкта (учня) з об'єктом (навчальним матеріалом), який викликає пізнавальну потребу розкрити суть про­цесу або явища, що вивчається.

Компонентами проблемної ситуації є: об'єкт (матеріал, що вивчається); суб'єкт (учень); мисленнєва взаємодія (про­цес мислення, спрямований на об'єкт); особливості мисленнєвої взаємодії (зважаючи на виявлені суперечності); ана­ліз яких переростає в пізнавальну потребу учня розкрити суть об'єкта, що вивчається.

У навчальному процесі завжди є учень і матеріал, над яким потрібно думати. Матеріал сам по собі не викликає в суб'єкта пізнавальної потреби. Тому невід'ємною складовою проблемної ситуації є дія учня, його взаємодія з навчальним матеріалом, спрямована на засвоєння об'єкта пізнання.

Викладач повинен так подати навчальний матеріал, щоб він сприяв появі особливого виду мисленнєвої взаємодії, за­лучив учня до проблемної ситуації та викликав у нього пі­знавальну потребу. Одним із психологічних структурних елементів проблемної ситуації є інформаційно-пізнавальна суперечність, без якої проблемна ситуація неможлива.

За видом інформаційно-пізнавальної суперечності роз­різняють такі типи проблемних ситуацій:

• усвідомлення учнями недостатності попередніх знань для пояснення нового факту;

• зіткнення учнів з необхідністю використання раніше засвоєних знань у нових практичних умовах;

• суперечність між теоретично можливим шляхом ви­рішення завдання та практичною нездійсненністю обрано­го способу;

• суперечність між практично досягнутим результатом виконання навчального завдання і відсутністю в учнів знань для його теоретичного обґрунтування.

Залежно від властивості невідомих > які потрібно розкри­ти в проблемній ситуації, вони бувають основними (невідо­ме є основним відношенням або закономірністю у темі, що вивчається) та допоміжними (невідоме є вужчим відношен­ням чи закономірністю). За способом подачі інформації про­блемні ситуації бувають текстовими (виникають під час осмислення учнями інформації, що міститься у тексті або графічному матеріалі (у схемах, кресленнях) та безтексто- вими (створюються усно, через матеріалізовану ситуацію — демонстрацію за допомогою пристрою чи природного яви­ща; за часом вирішення — короткочасними (використову­ють для оперативної активізації діяльності учнів) і трива­лими (розв'язується не на одному занятті, а через два-три).

Різноманітність типів проблемних ситуацій свідчить про важливість їх використання в навчальному процесі, зумов­лює різні способи їх створення.

Створення проблемної ситуації — найвідповідальніший етап у проблемно-розвивальному навчанні.

15.Розкрийте особливості групової навчальної діяльності

Групова навчальна діяльність - форма організації навчання В об'єднаних загальною навчальною метою малих групах учнів за опосередкованого керівництва вчителем і його співпраці з учнями.

За групової організації навчальної праці вчитель мас змогу керувати навчальною роботою кожного учня опосередковано, через завдання, які він пропонує групі, та які регулюють діяльність учнів. Стосунки між ним та учнями набувають характеру співпраці, оскільки на запитання, які виникають в учнів, він відповідає, безпосередньо втручаючись в роботу груп. Крім того, під час групової діяльності учні спілкуються між собою, допомагають один одному, співпрацюють.

Організаційна структура групового способу навчання може бути комбінованою, такою що поєднує групову роботу учнів (один вчить багатьох), парну та індивідуальну. Однак домінуюче значення має групова форма роботи. До групових технологій можна віднести: класно-урочну організацію, лекційно-семінарську систему, дидактичні ігри, бригадно-лабораторний метод тощо.

Особливості організації групової роботи (за Г. Селевко): поділ класу на групи для вирішення конкретних завдань; кожна група отримує певне завдання (однакове або диференційоване) і виконує його спільно під безпосереднім керівництвом лідера групи або вчителя; завдання в групі виконується таким способом, що дасть змогу врахувати й оцінити індивідуальний внесок кожного; склад групи непостійний. Він добирається з урахуванням того, щоб із максимальною ефективністю для колективу могли реалізуватися навчальні можливості кожного члена групи, у залежності від змісту та характеру очікуваної роботи.

Технологічні етапи групової роботи на уроці:

Перший – підготовка до виконання групового завдання:

 постановка пізнавальної задачі (проблемної ситуації);

 інструктаж про послідовність роботи;

 надання групам дидактичного матеріалу.

Другий – групова робота:

 ознайомлення з матеріалом, планування роботи в групі;

 розподіл завдань між членами групи;

 індивідуальне виконання завдань;

 обговорення індивідуальних результатів роботи в групі;

 обговорення загального завдання групи (зауваги, доповнення, уточнення, узагальнення);

 підбиття підсумків групового навчання.

Третій – підсумовуюча частина:

 повідомлення про результати роботи групи;

 аналіз пізнавальної задачі, рефлексія;

 загальний висновок про групову роботу досягнення поставленої мети. Коментування учителем роботи групи.

Під час групової роботи вчитель контролює хід роботи в групах, відповідає на питання, регулює суперечливі ситуації та порядок роботи, у випадку крайньої необхідності надає допомогу окремим учням або групі в цілому.

Найбільший педагогічний ефект навчально-виховного процесу досягається у процесі співвідношення колективних (60–70 %) та групових (30–40%) способів навчання.