Індивідуальне завдання. Управління запасами(нормування, планування, економічний аналіз). Економічний аналіз матеріальних ресурсів

Сучасні умови господарювання, які ґрунтуються на дії законів ринку, тобто законів попиту і пропозицій та конкурентної боротьби, примушують українські підприємства швидко адаптуватись до змін ринкового середовища та уникати необґрунтованого ризику, приймаючи управлінські рішення щодо використання всіх наявних виробничих ресурсів і, зокрема, матеріальних.

Будь-яке господарське рішення оцінюється за його кінцевими результатами, тобто прибутком. Одним з головних факторів, що впливає на величину прибутку, є рівень матеріальних запасів. Стабільна забезпеченість матеріальними ресурсами є необхідною умовою функціонування та розвитку будь-якого підприємства.

Кожне підприємство прагне до якнайшвидшого руху свого капіталу, і спосіб досягнення визначеної мети – це утримання запасів товарно-матеріальних цінностей на такому низькому рівні, який лише можливий без будь-якого серйозного ризику (щодо можливості задоволення попиту). Загалом можна сказати, що чим ширший асортимент продукції, яку випускають, тим більше запасів необхідно для задоволення попиту. Але якщо цифра обігу запасів дуже велика, то це небезпечно через незабезпеченість попиту.

Зрозуміло, що запаси матеріальних ресурсів треба постійно поповнювати. Нині підприємство самостійно визначає доцільність створення різних запасів і, оцінюючи структуру попиту і пропозиції щодо окремих груп матеріалів у поточному періоді, придбавати матеріальні ресурси. Джерелами надходження матеріальних ресурсів можуть бути товарно-сировинні біржі, інші підприємства тощо

Важливу роль у забезпеченні дійовості аналізу ефективності використання матеріальних ресурсів мають зміст та якість інформаційної бази аналітичних досліджень. Для розв’язання поставлених завдань використовується планова, облікова та нормативно-довідкова інформація. Джерелами інформації для аналізу ефективного використання матеріальних ресурсів є такі дані:

- планові дані, які використовуються для аналізу постачання підприємства матеріальними цінностями: плановані обсяги запасів та обсяги надходження (портфель замовлень), договори, угоди, контракти на постачання сировини та матеріалів;

- облікові дані, які використовуються для аналізу забезпеченості підприємства необхідними запасами, тобто всі дані документів складського, синтетичного й оперативного обліку;

- нормативно-довідкові дані, які регулюють господарську діяльність, а саме: Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», положення (стандарти) бухгалтерського обліку в Україні; господарсько-правові документи; технічна й технологічна документація; інформація, отримана в ході маркетингових досліджень, тощо.

Як структурний елемент методики аналізу ефективного використання матеріальних ресурсів виступають також способи аналітичного дослідження — логічні, математичні та евристичні.

Організація аналітичної роботи визначається складом та технічним рівнем апарату управління. Ефективність управління матеріальними ресурсами залежить від координації зусиль трьох основних функціональних служб підприємства: маркетингу, менеджменту та бухгалтерії.

Аналіз обґрунтованості та ефективності формування портфеля договорів на поставку матеріальних ресурсів. Дія економічних законів у ринковій системі господарювання потребує докорінної зміни чинної за умов централізовано керованої економіки системи постачання підприємствам сировини, матеріалів, комплектуючих виробів тощо та змушує підприємства розширювати зону вибору контрагентів сировинного ринку

Кожне підприємство в рамках аналізу матеріальних ресурсів має контролювати рівень запасів, маючи на увазі подвійну мету: знизити витрати на зберігання й управління запасами та зменшити обсяг законсервованих коштів. Світовий досвід довів, що процедури контролю матеріальних запасів є оперативними й мають базуватися на таких принципах управління:

- замовляти тільки те, що потрібно підприємству, не спокушаючись на заманливі пропозиції;

- мати мінімальний рівень запасів, який відповідає обсягу продажу і термінам можливого поповнення запасів;

- зберігати запаси за допомогою конкретної системи складування та використовувати їх у міру надходження;

- чітко і правильно маркувати запаси;

- дотримуватись встановлених правил розвантаження та складування матеріалів, перевіряти їх кількість та стан перед підписанням відповідних документів.

Методика розрахунку потреби підприємства в матеріальних ресурсах передбачає застосування норм витрат матеріалів (у натуральних вимірниках), а також розрахунку мінімального рівня запасу.

Для більшості комерційних організацій інвестиції в запаси являють собою крупний актив, і тому важливо, щоб ці запаси управлялися ефективно, так як в іншому випадку капіталовкладення стають невиправдано великими. Для компанії необхідно визначити оптимальний рівень інвестування в запаси, але для цього необхідно задовольнити дві суперечливі вимоги. По-перше, слід мати запаси, достатні для задоволення потреб реалізації, а по-друге, необхідно уникнути наявності надлишкових запасів, в яких немає потреби, і наявність яких підвищує ризик старіння матеріалів.

Існує три основні причини наявності запасів: операційна, запобіжна та спекулятивна. Операційна причина проявляється тоді, коли є необхідність мати запаси для того, щоб задовольняти поточні вимоги реалізації, коли задовольняти ці вимоги дуже швидко без наявності запасів неможливо. Фірма також може прийняти рішення мати додаткову кількість запасів, для того, щоб забезпечити вимоги майбутньої реалізації на той випадок, якщо їх попередні оцінки виявляться заниженими. Ця характеристика відображає запобіжну причину, яка проявляється тільки тоді, коли майбутній попит є невизначеним.

Коли очікується, що майбутні ціни на одиницю продукції можуть змінитися, компанія може зберігати більший або менший рівень запасів для того, аби виграти від очікуваного зростання або зниження майбутніх цін, тобто враховує спекулятивний аспект.

Але, як правило, кількісні моделі спекулятивну причину в облік не приймають. Тим не менше, оптимальний рівень запасів певною мірою залежить від очікуваних змін цін.

Наприклад, якщо вихідні ціни, як очікується, значно зростуть, компанія може прийняти рішення збільшити їх запас, аби скористуватися більш низькими поточними закупочними цінами. Але, таке рішення має ґрунтуватися на порівнянні економії від менших майбутніх витрат з додатковими витратами, пов’язаними зі зберіганням більшого обсягу запасів.

Коли фірма може досить точно прогнозувати попит на товари, і коли досить точно відомо, що вихідні ціни залишаться постійними протягом достатньо великого відрізку часу, у відношенні до запасів доцільно враховувати тільки операційну причину.

Втрати через нестачу запасів – це можливі втрати через відсутність достатньої кількості запасів для задоволення потреб клієнтів. Такі втрати включають в себе:

- Втрачений дохід від продажів;

- Штрафні санкції за несвоєчасну поставку продукції замовникам;

- Понаднормативні витрати;

Визначення економічно обґрунтованого розміру замовлення:

Якщо припустити визначеність умов діяльності фірми, то оптимальний розмір можливо визначити по тим витратам, на які впливає або кількість запасу, що зберігається, або кількість розміщуваних замовлень. Якщо за один раз замовляється більше одиниць, то протягом року кількість замовлень буде меншою. Це призведе до скорочення видатків на розміщення замовлень. Проте при меншій кількості замовлень середній розмір замовлення буде збільшуватися, що, в свою чергу, призведе до зростання витрат на його зберігання. Тому виникає проблема віднайдення компромісу між витратами на зберігання великих запасів та витратами на розміщення більшої кількості замовлень. Оптимальним розміром замовлення є кількість, за якої загальні витрати на розміщення замовлень та їх зберігання стають мінімальними. Такий загальний розмір відомий як економічно обґрунтований розмір замовлення. Його можна визначити за допомогою табличних значень загальних витрат для різноманітних розмірів замовлення, графічно чи за допомогою відповідних формул.

На підприємстві «ТРЕК-ДНЕПР» мають місце лише невеликі розміри замовлень, при чому витрати на розміщення замовлення є постійними, а отже застосування табуляційного чи графічного методів не є доцільним.

Формульний метод:

Економічно обґрунтований розмір замовлення можна визначити, використовуючи формули, які враховують основні залежності між витратами на зберігання та розміщення замовлень і розміром замовлень. Ці залежності можна виразити наступним чином: число замовлень за період – це загальний попит на конкретну одиницю запасу за період, що розглядається (D), розділений на розмір замовлення в одиницях (Q). Загальні витрати на розміщення замовлень можливо отримати, помноживши число замовлень за період на витрати на одне замовлення (О). Ця залежність у формульному вигляді:

Якщо припустити, що витрати на зберігання є постійними на одиницю, то загальні витрати на зберігання за період будуть еквівалентні середньому замовленню за період, котрий дорівнює Q/2, помноженому на витрати на зберігання одиниці (Н), що у формульному вигляді дорівнює:

Тоді загальні релевантні витрати (ТС) при будь-якому розмірі замовлення можна виразити у вигляді:

ТС =

Після цього можна визначити мінімум функції загальних витрат, для чого необхідно про диференціювати формулу залежно Q та прирівняти похідну до 0.

ТС =

та

Таким чином можна отримати значення економічно обгрунтованого розміру замовлення Q, а саме:

або

Для ТОВ «ТРЕК-ДНЕПР» існують спеціальні умови по замовленню. Якщо підприємство закупає більш ніж 2 т., усі витрати на замовлення несе постачальник. Якщо ж підприємство закупає менш ніж 2 т., то витрати на замовлення становлять 1500 грн, що є економічно невигідним. Отже, підприємство завжди закупає не менше ніж 2 т., та не більше ніж 6 т. за період.

Управління запасами за допомогою їх класифікації:

Найбільш широко застосовуваною процедурою є функціональний метод класифікації:

Етап 1. Для кожної статті запасу, щоб отримати загальні витрати на її закупку, необхідно помножити очікувану кількість запасу, що є в обліку за цією статтею, що використовується за період, що розглядається, на очікувану ціну одиниці запасу.

Етап 2. Згрупувати усі статті по розміру закупочних витрат, а потім розділити їх на категорії.

Функціональний метод вимагає, аби спочатку була зроблена оцінка загальних закупочних витрат по кожній статті запасу за звітний період. У якості основи для оцінки кількості по кожній статті, яка повинна бути закуплена протягом року, виступають прогнози реалізації.

Ціль моделей управління запасами – визначити розмір замовлення та мінімізувати витрати на зберігання запасів. Економічно обґрунтований розмір замовлення відповідає точці, в якій витрати на розміщення замовлення дорівнюють витратам на зберігання. Цю точку можна визначити за допомогою формули економічно обґрунтованого розміру замовлення. Якщо попит та час виконання замовлення є невизначеними та включаються в аналіз з урахуванням цього, то компанії повинні мати резервні запаси.

Оборотність запасів:

Протягом 2012 року собівартість продукції, проданої ТОВ«ТРЕК-ДНЕПР» становила 1227,8 тис.грн. Середня величина товарно-матеріальних запасів протягом цього періоду становила 154,3 тис.грн. Маючи ці дані, оборотність запасів можна порахувати так:

К _{оборотності запасів}=

По суті, фірма продала, або «обернула» усі свої товарно-матеріальні запаси 7 (майже 8) разів за рік.

Якщо протягом року компанія обернула свої запаси 7 разів, то, використовуючи це значення, можливо визначити середній період (тривалість) реалізації цих запасів за допомогою формули:

Т _{реалізації запасів} = = 46 днів

Управління запасами направлене на забезпечення безперебійного здійснення процесу виробництва і реалізації продукції та мінімізацію поточних витрат з їх обслуговування на підприємстві. Ефективне управління запасами дозволяє знизити тривалість виробничого і всього операційного циклу, зменшити рівень поточних витрат на їх зберігання, знизити рівень транзакційних витрат з їх закупівлі, визволити з поточного господарського обороту частину фінансових коштів, реінвестуючи їх в інші активи.

Управління запасами охоплює ряд послідовно виконуваних етапів робіт, основними з яких є:

- Аналіз запасів товарно-матеріальних цінностей у попередньому періоді

- Визначення цілей формування запасів

- Оптимізація розміру основних груп поточних запасів

- Оптимізація загальної суми запасів товарно-матеріальних цінностей, що включаються до складу оборотних активів

- Забезпечення високої оборотності і ефективних форм руху запасів

- Обґрунтування облікової політики запасів

- Побудова ефективних систем контролю за рухом запасів на підприємстві

1. Аналіз запасів товарно-матеріальних цінностей у попередньому періоді. Основним завданням цього аналізу є виявлення рівня забезпеченості виробництва та реалізації продукції відповідними запасами товарно-матеріальних цінностей у перехідному періоді і оцінка ефективності їх використання. Аналіз проводиться в розрізі основних видів запасів.

На першій стадії аналізу розглядаються показники загальної суми запасів товарно-матеріальних цінностей - темпи її динаміки, питома вага в обсязі оборотних активів тощо

На другій стадії аналізу вивчається структура запасів у розрізі їх видів і основних груп, виявляються сезонні коливання їх розмірів.

На третій стадії аналізу вивчається ефективність використання різних видів і груп запасів, а також їх обсягу в цілому, яка характеризується показниками їх оборотності і рентабельності.

На четвертій стадії аналізу вивчаються обсяг і структура поточних витрат з обслуговування запасів у розрізі окремих видів цих витрат.

2. Визначення цілей формування запасів. Запаси товарно-матеріальних цінностей, що включаються до складу оборотних активів,можуть створюватися на підприємстві з різними цілями:

а) забезпечення поточної виробничої діяльності (поточні запаси сировини і матеріалів);

б) забезпечення поточної збутової діяльності (поточні запаси готової продукції);

в) накопичення сезонних запасів, що забезпечують господарський процес у майбутньому періоді (сезонні запаси сировини, матеріалів і готової продукції) і т.п.

У процесі управління запасами вони відповідним чином класифікуються для забезпечення подальшої диференціації методів управління ними. Так, при класифікації запасів за їх ви дам можуть бути виділені:

1) сировину, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

2) незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою та складанням деталей, вузлів, виробів та незавершених технологічних процесів;

3) готова продукція, призначена для продажу;

4) товари у вигляді матеріальних цінностей, придбані (отримані) з метою подальшого продажу;

5) малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року (або нормального операційного циклу, якщо його тривалість перевищує один рік);

6) інші запаси матеріальних цінностей, що входять до складу оборотних активів.

3. Оптимізація розміру основних груп поточних запасів. Така оптимізація пов'язана з попередніми поділом всієї сукупності запасів товарно-матеріальних цінностей на два основних види - виробничі (запаси сировини, матеріалів і полуфабрикатів) і запаси готової продукції. У розрізі кожного з цих видів виділяються запаси поточного зберігання - постійно оновлювана частина запасів, які сформовані на регулярній основі і рівномірно потребляються у процесі виробництва продукції або її реалізації покупцю.

Для оптимізації розміру поточних запасів товарно-матеріальних цінностей використовується ряд моделей, серед яких найбільшого поширення набула «Модель економічно обґрунтованого розміру замовлення».

Для запасів готової продукції задача мінімізації операційних витрат з їх обслуговування полягає у визначенні оптимального розміру партії виробленої продукції (замість середнього розміру партії поставки). Якщо виробляти певний товар дрібними партіями, то операційні витрати по зберіганню його запасів у вигляді готової продукції будуть мінімальними. Разом з тим, при такому підході до операційного процесу суттєво зростуть інші операційні витрати.

4. Оптимізація загальної суми запасів товарно-матеріальних цінностей, що включаються до складу оборотних активів. Розрахунок оптимальної суми запасів кожного виду (у цілому і по основних групах їх номенклатури, що враховується) здійснюється за формулою:

Зп = (Нтх * Оо) + Зсх + Зцн,

де Зп - оптимальна сума запасів на кінець аналізованого періоду;

Нтх - норматив запасів поточного зберігання в днях обороту;

Оо - одноденний обсяг виробництва (для запасів сировини і матеріалів) або реалізації (для запасів готової продукції) в майбутньому періоді;

Зсх - планована сума запасів сезонного зберігання;

Зцн - планована сума запасів цільового призначення інших видів.

Зп=(46*0.202)+0+0=9,292 т.

5. Забезпечення високої оборотності і ефективних форм руху запасів. Управління цими процесами здійснюється шляхом оптимізації матеріальних потоків всіх видів запасів.

Оптимізація матеріальних потоків являє собою процес вибору найкращих форм їх організації на підприємстві з урахуванням умов та особливостей здійснення технологічного циклу його операційної діяльності.

Основною метою оптимізації матеріальних потоків підприємства є забезпечення своєчасної доставки різних матеріальних активів у необхідній кількості в потрібні пункти з мінімуму витрат на здійснення цього процесу. Методологічну основу оптимізації матеріальних потоків становлять концепції, методи і прийоми логістики.

Інтегральна оцінка економічної ефективності оптимізації матеріальних потоків може бути отримана шляхом використання «методу сукупних витрат», в основі якого лежить порівняння суми повних витрат на організацію матеріальних потоків оборотних активів до і після проведення їх оптимізації. Алгоритм розрахунків інтегральної економічної ефективності цього процесу має наступний вигляд:

ІЕо = ,

де ІЕо - інтегральна економічна ефективність оптимізації матеріальних потоків оборотних активів підприємства, у %;

П31 - фактична сума повних витрат на організацію матеріальних потоків до проведення їх оптимізації в визначеному періоді;

П32 - очікувана сума повних витрат на організацію матеріального потоку аналогічного обсягу після проведення його оптимізації в аналогічному періоді;

ОМПп - планований обсяг матеріального потоку оборотних активів в аналогічному періоді.

Результати оптимізації матеріальних потоків оборотних активів отримують відображення в системі відповідних поточних і оперативних планів підприємства по операційній діяльності.