21. Правова оцінка недобросовісної та реклами яка вводить в оману. Порівняльна реклама.

Зу « Про рекламу »Стаття 10. Недобросовісна реклама Недобросовісна реклама забороняється. Відповідальність за недобросовісну рекламу несе винна особа.

Заборона недобросовісної реклами зумовлена такими причинами:

1. Порушенням такою рекламою принципів реклами, а саме принципів точності, достовірності, принципу заборони завдання шкоди споживачам реклами.

2. Порушення такою рекламою вимог щодо добросовісної конкуренції.

Недобросовісна – це реклама, яка порушує законодавчі вимоги до реклами, які стосуються змісту, часу, місця та способу поширення реклами.

Недобросовісна реклама може бути класифікована на види за різними критеріями. Залежно від того, чи порушує недобросовісна реклама загальні або спеціальні вимоги до реклами, можна розрізняти два види недобросовісної реклами.

• Недобросовісна реклама, яка порушує загальні вимоги до неї, зокрема загальні обмеження щодо реклами передбачені Ч1 ст.8 ЗУ «Про рекламу». Цей вид недобросовісної реклами можна поділити на 3 групи залежно від типу порушень законодавства:

• Перша група: недобросовісна реклама, яка порушує вимоги законодавства щодо інформування про якість продукції

• Друга група: недобросовісна реклама, яка порушує вимоги законодавства щодо інформації про умови придбання товару

• Третя група: недобросовісна реклама, яка порушує вимоги законодавства щодо характеристики рекламодавця(виробника товару) та його прав.

• Недобросовісна реклама, яка порушує спеціальні вимоги , що є в ЗУ «Про рекламу», ті , що стосуються реклами лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації; алкогольних і тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності; зброї; цінних паперів.

Відповідальність за розповсюдження недобросовісної реклами несе особа, якою допущено порушення вимог щодо реклами чи порядку розповсюдження такої реклами.

Порівняльна – це реклама, що містить порівняння з іншими особами та/або товарами іншої особи. Порівняльна реклама не забороняється, проте має певні обмеження.

Не визнаються неправомірним порівняння в рекламі, якщо наведені відомості про товари, роботи, послуги підтверджені фактичними даними, є достовірними, об’єктивними, корисними для інформування споживачів.

Відповідальність за неправомірне порівняння в рекламі несе рекламодавець. Коли застосування порівняльної реклами є ініціативою виробника реклами, то він може нести відповідальність нарівні з рекламодавцем.

22. Підстави виникнення та розвитку законодавства про захист прав споживачів у світі.

Суспільно-політичний рух на захист споживача виник в 30-х роках у США. Цей рух має назву - консюмеризм. Слово консюмеризм має своє походження від англійського consumer – споживач, консюмеризм - споживчий рух). Своє відображення в законодавстві іноземних держав законодавство про захист прав споживачів знайшло тільки в 60-х роках двадцятого сторіччя.

Консюмеризм – (від англ. consumer – споживач) – це організований рух громадян, а також діяльність державних і громадських установ за розширення прав і впливу споживачів на виробників і торговців як в комерційній, так і позакомерційній сферах.

Consumers International – CІ – Консюмерський Інтернаціонал. 1 квітня 1960 року п’ять організацій споживачів з промислових країн (США, Великобританія, Голландія, Бельгія, Австралія) створили міжнародну організацію споживчих товариств (МОСТ) – International Organization of Consumers Unites (IOCU) з резиденцією в Гаазі (Нідерланди). В 1995 році вона була перейменована у всесвітню організацію споживачів Consumers International – CІ – Консюмерський Інтернаціонал, резиденція якого зараз міститься в Лондоні (Великобританія).

В теперішній час діють регіональні консюмерські організації:

• Європейське бюро спілок споживачів (BEUC, 1962 р., Брюссель),

• Європейська асоціація координації споживчого представництва у процесах стандартизації (ANEC, 1995 р. Брюссель),

• Міжскандинавський комітет з питань споживання,

• Міжнародна Конфедерація товариств споживачів (КонфТС) країн СНД,

• інші впливові міжнародні організації.

У межах ООН і Консюмерського Інтернаціоналу в 1990-х р. були розроблені п’ять регіональних консюмерських програм: PRODEC – для розвинених держав; ROAP – для країн Азії й Тихоокеанcького регіону; ROLAC – для країн Латинської Америки й Карибського басейну; PROECT – для економік перехідного періоду постсоціалістичних країн; ROAF – для країн Африки.

Принципи діяльності Консюмерського інтернаціоналу (СІ): Проводити постійні кампанії задля зміни світу для загального добра споживачів у всьому світі.Сприяти загальній меті та взаємозв’язкам між своїми організаціями-членами.Співпрацювати між членами і партнерами, шукаючи спільні інтереси і просуваючи розвиток міжнародної солідарності.Підтримувати високу дисципліну, орієнтовану на результати із зосередженням на максимальному впливові споживачів.

Керівні принципи для захисту інтересів споживачів були схвалені Генеральною Асамблеєю ООН резолюцією №39/248 від 9 квітня 1985 року.Метою розробки Керівних принципів стало прагнення захистити права споживачів у всіх країнах, і особливо в країнах що розвиваються, враховуючи те, що ця категорія осіб знаходиться в нерівних умовах порівняно з підприємцями з точки зору економічного становища, рівня освіти і купівельної спроможності. Споживачі повинні мати право на безпеку товарів, на справедливий, рівноправний і стійкий економічний розвиток.Основні завдання Керівних принципів для захисту інтересів споживачів: - захист споживачів від нанесення шкоди їх життю та здоров’ю; - сприяння економічним інтересам споживачів і захист їх інтересів; -доступ споживачів до відповідної інформації, необхідної для компетентного вибору товару у відповідності з індивідуальними потребами; -постійне підвищення рівня освіти споживачів; -наявність ефективних процедур розгляду скарг споживачів; -свобода створювати споживацькі та інші відповідні групи або організації; -сприяння країнам у встановленні і подальшому забезпеченні належного захисту свого населення як споживачів;- сприяння створенню структур виробництва і розподілу, здатних задовольнити потреби і запити споживачів; -заохочування високого рівня етичних норм поведінки тих, хто пов’язаний з виробництвом і розподілом товарів і послуг для споживачів; -розширення міжнародного співробітництва в галузі захисту інтересів споживачів.