1. Поняття предмет комерційного права. Методи комерційного права.

Комерційне право слід розуміти в трьох значеннях:

- як підгалузь цивільного права;

- як науку;

- як навчальну дисципліну.

Комерційне право як підгалузь цивільного права являє собою сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини, що складаються з приводу торговельної діяльності.

Комерційне право як наука являє собою вид діяльності по виробленню теоретичних знань про об'єкти комерційного права, процеси та явища, характерних для торгового обороту.

Комерційне право як навчальна дисципліна має на меті сприяння підготовки фахівців до їх практичної діяльності в сфері торгівлі. Вивчення комерційного права як навчальної дисципліни базується на досягненнях правових наук, і, перш за все, цивільного та комерційного права, а також на положеннях законодавства та судової практики.

Предметом комерційного права є комерційна, а саме торговельна діяльність, один із видів підприємницької діяльності, тобто діяльність, спрямована на отримання прибутку в результаті торговельних угод.

Джерелом права в юридичному сенсі є зовнішня форма вираження права, форма його існування. Джерелами комерційного права є: Конституція , Закони, підзаконні нормативні акти, звичаї ділового обороту, загальновизнані принципи і норми міжнародного права.

Розрізняють імперативний і диспозитивний методи.

Імперативний метод - це спосіб владного впливу на учасника суспільних відносин, врегульованих нормами права.

Диспозитивний метод - це спосіб регулювання відносин між учасниками, які є рівноправними сторонами.

Метод правового регулювання комерційних відносин збігається з методом правового регулювання цивільних відносин. Це пояснюється тією обставиною, що комерційне право в змістовному відношенні являє собою підгалузь цивільного права.

2. Загальна характеристика комерційних правовідносин.

Комерційні відносини вже давно перейшли зі стану частини цілого до самостійного існування і утворили, зважаючи на специфіку функціонування суб’єктів різних форм власності, свій складний, неповторний комплекс правовідносин, об’єднаних спільною метою.. Про це свідчить як прийняття окремого кодифікованого акта ГКУ, так і застереження зроблене у ЦКУ щодо можливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання окремим законом.

За рівнем правового регулювання відповідні комерційні відносини поділяються на публічне і приватне право.

Публічне комерційне право регулює питання організації державних установ та їх відносини з окремими особами, в тому числі суб’єктами підприємницької діяльності. Публічними також відносини, пов’язані, наприклад із отриманням дозвільних документів на розміщення об’єкта торгівлі, торгового патенту за місцезнаходженням пункту продажу товарів, ліцензії на певні види торговельної діяльності, сертифіката відповідності, застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі та ресторанного господарства, здійснення державного контролю за дотриманням зазначених вимог.

Приватне комерційне право регулює відносини між окремими особами у зв’язку зі здійсненням ними торговельної діяльності.

До них належать:

- майнові відносини, які є відносинами, що виникають з приводу майна – матеріальних благ, що мають економічну форму товару;

- особисті немайнові відносини, пов’язані з майновими, а у деяких випадках – і не пов’язані з ними ( об’єкти ІВ: торгова марка, фірмове найменування).

Особливістю комерційних відносин є те що вони мають лиш оплатний, вартісний характер.