72. Психологічна підтримка дошкільників та молодших школярів. Індивідуальні та групові форми психокорекційної роботи психолога з дошкільниками та молодшими школярами.

Психічний супровід природного розвитку дитини включає розвиток основної довільності психічних процесів. Довільність складається з конкретних контролюючих вмінь у різних сферах: рухова сфера, емоційна сфера, комунікативна сфера, поведінкова сфера.

Корекція міжособистісної взаємодії в групах дитячого садочку: Проблема – вирішення:

1. Непопулярність дитини в групі однолітків – переорієнтація недоброзичливого ставлення до неї дітей і створення системно позитивних оцінок до неї.

2. Дитина не спілкується з однолітками – 1) коментар дорослим всього, що відбувається, 2) емоційний коментар дитині поведінки однолітків, мультиків, картинок, літературних творів, 3) спілкування дитини з більш доброзичливими дітьми з обов’язковою підтримкою.

3. Дефекти операційної сторони ігрової діяльності – збагачення уяви дітей про власну ігрову діяльність, навчання їх реалізації ігрових замислів і виконання ігрових дій.

4.Домінування авторитарних, егоїстичних тенденцій – встановлення гармонії між особистісно значущими та суспільноцінними мотивами діяльності.

5. Комплекс попелюшки – включення такої дитини до спільної діяльності з більш доброзичливими однолітками при обов’язковій підтримці вихователя.

6. Симптом відкиро конфліктної поведінки – забезпечення дитині можливості зорового сприймання непривабливості норм поведінки негативних персонажів казок та поведінки, навчання її використовувати правильні способи вирішення конфліктів, корекція сім’ї.

7. Симптом антилідерства – використання вправ на етично-цінні форми спілкування.

8. Симптоми втоми – допомогти дитині заспокоїтись, співчувати стражданням позбавляючи почуття провини гніву та беззахисності.

9. Відхилення статево рольової поведінки – участь батька в житті сина, звернення уваги дитини на переваги певної статі, пояснення дитині неможливості змінити стать.

(Детальніше можна почитати лекція з «Організації психологічної служби», 4 курс, Тема: Робота психолога з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку)

Також проводяться індивідуальні і групові форми роботи. Майже з тих самих тем, що і індивідуальні і групові форми роботи у дорослих людей

73 Психокорекційна група її функціонування

Групова психокорекція - це цілеспрямоване використання групової динаміки, тобто всієї сукупності взаємовідносин і взаємодій, що виникають між учасниками групи, включаючи і психолога, в корекційних цілях.

Психокорекційна група - це штучно створена мала група, об'єднана цілями міжособистісного дослідження, особистісного навчання, саморозкриття. Ця взаємодія «тут» і «тепер» при якому учасники вивчають відбуваються з ними процеси міжособистісної взаємодії в даний момент і в даному місці.

В якості самостійного напрямку групова психокорекція виступає лише в тому сенсі, що розглядає клієнта в соціально - психологічному плані, в контексті його взаємин і взаємодій з оточуючими, розсовуючи тим самим межі корекційного процесу та фокусуючись не тільки на індивіді і на його внутрішньоособистісної проблематики, а й на індивіді в сукупності його реальних взаємин і взаємодій з навколишнім світом.

Взаємини і взаємодії, в які вступає клієнт у групі, в значній мірі відображає його істинні взаємовідносини.

Група виступає як модель реального життя, де клієнт виявляє ті ж відносини, установки, цінності, ті ж способи емоційного регулювання й ті ж поведінкові реакції. Використання групової динаміки спрямоване на те, щоб кожен учасник мав можливість проявити себе, а так само на створення в групі ефективної системи зворотного зв'язку, що дозволяє клієнту адекватніше і глибше зрозуміти самого себе, побачити власні неадекватні відносини й установки, емоційні поведінкові стереотипи, які проявляються у міжособистісному взаємодії і змінити їх в атмосфері доброзичливості та взаємного прийняття.

Цілі і задачі групової психокорекції визначаються як розкриття, анамнез, усвідомлення та опрацювання проблем клієнта, його внутрішньоособистісних та міжособистісних конфліктів і корекція неадекватних відносин, установок, емоційних, поведінкових стереотипів на основі анамнезу та використання міжособистісної взаємодії.

Завдання групової психокорекції фокусуються на трьох складових самосвідомості:

1. Саморозуміння (когнітивний аспект)

2. Ставлення до себе (емоційний аспект)

3. Саморегуляція (поведінковий аспект)

У груповій психокорекції основним інструментом корекційного впливу виступає група, яка допомагає виявити і скоригувати проблеми клієнта за рахунок міжособистісної взаємодії і групової динаміки, сфокусованих на процесі «тут» і «тепер». На цій підставі іноді формується точка зору, згідно з якою групова психокорекція спрямована на опрацювання конфліктів у сфері межлічностоного взаємодії, у той час як індивідуальна - на розкриття, опрацювання глибинного внутрішньоособистісних конфліктів.

Один з найважливіших механізмів корекційного впливу в груповий психотерапії - виникнення і переживання клієнтом у групі тих емоційних ситуацій, які були у нього в реальному житті в минулому і були суб'єктивно нерозв'язними і неотреогірованнимі, - припускає опрацювання минулого негативного досвіду, який проявляється в актуальній, емоційної ситуації в групі, без якої неможливо домогтися позитивних, досить глибинних особистісних змін. Адекватне саморозуміння також не може бути досягнуто поза загальним контекстом формування розвитку особистості клієнта.

Робота психокорекційної групи

Фактори що впливають на ефективність психокорекційної роботи:

1. Універсальність - «почуття спільності». Фактор позначає, що проблеми клієнта універсальні і в тій чи іншій мірі проявляються у всіх людей. Клієнт не самотній у своїх проблемах.

2. Прийняття або акцепцію. С. Кратохвіп називає цей фактор емоційною підтримкою. При емоційної підтримки велике значення має створенням клієнта психологічної безпеки.

3. Альтруїзм - позитивний психокорекційні ефект на клієнта може надавати не тільки підтримка і допомога, одержувана від інших, але і те, що він сам допомагає іншим, співчуваючи їм, разом обговорюючи їх проблеми.

4. Отреагирование або катарсис - сильний прояв афектів - важлива складова частина корекційного процесу. Проте вважається, що відреагування саме по собі не призводить до яких-небудь змін, але створює певну основу або передумову для зміни.

5. Саморозкриття (самоексплорація). Цей механізм більшою мірою присутнє при груповій психокорекції, стимулює відвертість, прояв прихованих думок, бажань, переживань. Клієнт розкриває самого себе.

6. Зворотній зв'язок або конфронтація. Зворотній зв'язок означає, що клієнт дізнається від інших членів групи, як вони сприймають його поведінка, як воно на них впливає. Інші люди можуть бути джерелом тієї інформації про нас самих, яка нам не зовсім доступна.

7. Інсайт (усвідомлення). Інсайт означає розуміння клієнтом неусвідомлюваних перш зв'язків між особливостями своєї особистості і неадаптівнимі способами поведінки. Інсайт відноситься до когнітивного научіння і разом з емоційним корекційним досвідом і досвідом нового поведінки об'єднується в категорію интерперсонального навчання.

8. Корекційний емоційний досвід - представляє собою інтенсивні переживання актуальних відносин або ситуацій, завдяки якому відбувається корекція неправильного спілкування, зробленого на основі важких переживань.

9. Перевірка нової поведінки. Відповідно до усвідомленням старих неадаптівних стереотипів поведінки поступово здійснюється перехід до придбання нових. Прогрес залежить від готовності клієнта до змін, ступеня його ідентифікації з групою, від стійкості його колишніх принципів і позицій, від індивідуальних рис характеру. У закріплення нових реакцій велику роль грають імпульси з боку групи. Соціально невпевнений клієнт, який намагається завоювати визнання пасивним очікуванням, починає проявляти активність і висловлювати власну думку. При цьому він не тільки не втрачає симпатії своїх товаришів по групі, але його починають більше цінувати і визнавати. У результаті цієї позитивного зворотного зв'язку нове поведінка закріплюється і клієнт переконується в його вигоди.

10. надання інформації, навчання спостереженню. У групі клієнт отримує нові знання про те, як люди поводяться, інформацію про інтерперсональних відмінностях, про адаптивних стратегіях. Тут мається на увазі не зворотній зв'язок, інтерпретація, яку клієнт отримує щодо власного веління, а відомості, які він набуває в результаті своїх спостережень за поведінкою інших.