93. Криза підліткового віку

Основний зміст та специфіку всіх сторін розвитку (фізичного, розумового, морального, соціального та ін.) у підлітковому віці визначає перехід від дитинства до дорослості. У всіх напрямках відбувається становлення якісних новоутворень внаслідок перебудови організму, трансформації взаємин з дорослими та однолітками, освоєння нових способів соціальної взаємодії, змісту морально-етичних норм, розвитку самосвідомості, інтересів, пізнавальної та учбової діяльності.

Причини кризи підліткового віку пояснюються психологами по-різному.

На думку Стенлі Холла, Зигмунда Фрейда, криза підліткового віку біологічно зумовлена і тому є неминучою, виявляючись обов'язково в усіх підлітків. Ці психологи аргументують свою позицію тим, що в організмі підлітка неминуче відбуваються глибокі перетворення, які впливають на його переживання і психічний розвиток.

Л. С. Виготський наголошував на тому, що причина кризи підліткового віку полягає в неузгодженості процесів статевого дозрівання, загальноорганічного розвитку та соціального формування. Нині ця суперечність, зумовлена випередженням статевого дозрівання, має особливо гострий характер.

Певне підтвердження думки Л.С.Виготського отримано в дослідженнях Маргарет Мід та Рут Бенедикт, які показали, що криза підліткового віку не має обов'язкового універсального характеру, а залежить від соціальних умов. Так, дослідниці не знайшли кризи підліткового віку в місцевих жителів острова Самоа в Океанії, які перебувають на первинній стадії суспільного розвитку. У підлітків острова спостерігається гармонійний перехід до дорослості внаслідок відсутності часових розходжень між біологічною та соціальною зрілістю. Щойно дитина досягає фізичної зрілості, вона проходить обряд ініціації (вступу в доросле життя), після чого вважається повноправним дорослим членом громади. Це перший тип переходу від дитинства до дорослості, коли суспільні вимоги до дітей та до дорослих зближені. Він спостерігається в економічно слабо розвинених суспільствах. При другому типі переходу до дорослості існує значна розбіжність суспільних вимог до дітей та дорослих. Саме другий тип має місце у промислово розвинених суспільствах, в тому числі і нашому. Таким чином, дослідження М.Мід та Р.Бенедикт свідчать про те, що тривалість підліткового віку та наявність кризи визначені конкретними соціальними обставинами.

Водночас, дослідження вітчизняних психологів показують, що криза підліткового віку також не є обов'язковою для нашого суспільства, а залежить від успіху в перебудові системи взаємин підлітка з дорослими. Криза з'являється тоді, коли дорослі не змінюють своєї поведінки у відповідь на появу в підлітків прагнення до нових форм взаємин з батьками та вчителями (Т. В. Драгунова, Д . Б. Ель-конін).

Батьки й вчителі суб'єктивно пов'язують труднощі виховання не з кризою як такою і не з докризовим періодом, коли розпочинався і відбувався процес руйнування старих психологічних структур, а з післякризовим періодом (14-15 років) (С. К. Масгутова). Тобто для дорослих суб'єктивно найскладнішим є період появи нових і прогресивних психологічних структур, які значно змінюють переживання і поведінку підлітка. Дорослі, які звикли до поступових змін у поведінці дитини, виявляються неозброєними перед раптовими і кардинальними перетвореннями в поведінці підлітка, не встигають перебудувати свій стиль спілкування з ним.

ВИСНОВКИ про кризу підліткового віку:

- причина кризи підліткового віку полягає в неузгодженості процесів статевого дозрівання, загальноорганічного розвитку та соціального формування;

- криза підліткового віку не має обов'язкового універсального характеру, а залежить від соціальних умов;

- криза підліткового розвитку з'являється тоді, коли дорослі не змінюють своєї поведінки у відповідь на появу в підлітків прагнення до нових форм взаємин з ними;

- дорослі, які звикли до поступових змін у поведінці дитини, виявляються неозброєними перед раптовими і кардинальними перетвореннями в поведінці підлітка, не встигають перебудувати свій стиль спілкування з ним.

Симптоми кризи: Перший симптом.

У цей час спостерігається зниження продуктивності і здатності до навчальної діяльності, навіть в тій області, в якій дитина обдарована. Регрес проявляється, коли задається творче завдання (наприклад, твір). Діти здатні виконувати так само, як і раніше, тільки механічні завдання. Це пов'язано з переходом від наочності і знання до розуміння і дедукції (виведення висновку з посилань, умовивід). Тобто відбувається перехід на новий, вищий щабель інтелектуального розвитку. На зміну конкретному приходить логічне мислення. Це проявляється в критиці та вимаганні доказів. Підліток тепер обтяжується конкретним, його починають цікавити філософські питання (проблеми походження світу, людини). Стає байдужим до малювання і починає любити музику, саме абстрактне з мистецтв. Відбувається відкриття світу психічного, увага підлітка вперше звертається на інших осіб. Розділяється світ внутрішніх переживань і об'єктивна дійсність. У цьому віці багато підлітків ведуть щоденники. Нове мислення впливає також на мову та мовлення. Цю стадію можна порівняти тільки з раннім дитинством, коли розвиток мислення просувається услід за розвитком мови. Мислення в підлітковому віці не одна з функцій в ряду інших, а ключ для всіх інших функцій і процесів. Під впливом мислення закладаються основи особистості і світогляду підлітка.

Другий симптом кризи - негативізм.

Іноді цю фазу так і називають - фазою другого негативізму по аналогії з кризою трьох років. Дитина як би відштовхується від середовища, стає ворожою, схильною до сварок, порушень дисципліни. Одночасно відчуває внутрішній неспокій, невдоволення, прагнення до самотності, до самоізоляції. У хлопчиків негативізм виявляється яскравіше і частіше, ніж у дівчаток, і починається пізніше - в 14-16 років. Але поведінка підлітка під час кризи не обов'язково має негативний характер. Дитячі психологи говорять про три варіанти поведінки підлітків.

1. Негативізм яскраво виражений у всіх областях життя підлітка. Це може тривати кілька тижнів, або підліток надовго випадає з сім'ї, стає недоступним для вмовлянь старших, збудливим або, навпаки, замкнутим. Такий гострий перебіг спостерігається у 20% підлітків.

2. Дитина - потенційний негативіст. Це проявляється в певних життєвих ситуаціях, головним чином як реакція на негативний вплив середовища (сімейні конфлікти, гальмівну дію шкільної обстановки). Таких дітей, на жаль, більшість, приблизно 60%.

3. На щастя, негативних явищ немає зовсім лише у 20% дітей.

На цій підставі можна припустити, що негативізм у поведінці – це наслідок недоліків педагогічного підходу і кризи в нашому суспільстві в цілому. Дорослим треба особливо уважно ставитися до дитини в цей час. Підліток критично оцінює себе і оточуючих, особливо близьких. В цей час він вперше замислюється про соціальну спроможність своїх батьків. Це дуже актуально для нашого суспільства дикого капіталізму. Коли батьки не можуть пояснити дитині, чому в їх сім'ї не ті матеріальні можливості, що у сім'ї якоїсь недалекої, але «успішної» людини. Виховання підлітка в нашому суспільстві взагалі є досить не простим у зв'язку з негативними соціальними явищами, тотальним зубожінням населення, відсутністю зв'язку між інтелектом, освітою і фінансовим статусом. Тому перед батьками стоїть не просте завдання у формуванні правильних цінностей у підлітка. Добре, якщо в цей час батьки зуміють не втратити близький контакт зі своєю дитиною і завжди розумітимуть  його стан. Етнографічні дослідження також показують, що є народи, де підлітки не переживають таку кризу. Перш за все це відноситься до так званих благополучних країн з низьким рівнем соціальної напруженості або до країн з високим рівнем релігійності суспільства