68. Поняття психологічне здоров’я, його структура та критерії порушень. Фактори ризику порушень психічного здоров’я та умови становлення психічного здорової особистості.

Невід'ємною складовою загального здоров’я( далі – З.) є психічне З. (mental health). Виділяються слід. складові психічного З. (за ВООЗ): 1) усвідомлення і відчуття безперервності, постійності та ідентичності свого фізичного і психічного «Я», 2) почуття сталості та ідентичності переживань в однотипних ситуаціях; 3) критичність до себе і своєї власної психічної діяльності та її результатами; 4) адекватність психічних реакцій силі і частоті середовищних впливів, соціальним обставинам і ситуаціям; 5) здатність керувати своєю поведінкою відповідно до соціальних норм (правилами, законами); 6) здатність планувати власну життєдіяльність і реалізовувати її; 7) здатність змінювати спосіб поведінки в залежності від зміни життєвих ситуацій і обставин. Б. С. Братусь виділяє 3 рівня психічного З.: 1) рівень психофізіологічного З. визначається особливостями нейрофізіологічної організації психічних процесів, 2) рівень індивідуально-психологічного З. характеризується здатністю людини використовувати адекватні способи реалізації смислових устремлінь; і найвищий 3) рівень особистісного З. визначається якістю смислових відносин людини.

Психологічне здоров'я є необхідною умовою повноцінного функціонування і розвитку людини в процесі її життєдіяльності. Таким чином, з одного боку, воно є умовою адекватного виконання люди ною своїх вікових, соціальних і культурних ролей (дитини або дорослого, вчителя або менеджера, українця або австралійця тощо), з іншого боку, забезпечує людині можливість безперервного розвитку протягом всього його життя. Кажучи про розвиток, слід підкреслити відмінність змісту цього поняття від поняття «зміни». Cаме використання терміну «психологічне здоров'я» підкреслює нероздільність тілесного і психічного в людині, необхідність і того, і іншого для повноцінного функціонування. Більш того, останнім часом виділився такий новий науковий напрям, як психологія здоров'я – наука про психологічні причини здоров'я, про методи і засоби його збереження, зміцнення і розвитку. В рамках цього напряму детально вивчається вплив психічних чинників на збереження здоров'я і на появу хвороби. І саме здоров'я розглядається не як самоціль, а як умова виконання людиною своєї індивідуальної місії. Тому, спираючись на положення психології здоров'я, можна передбачити, що саме психологічне здоров'я є передумовою здоров'я фізичного. Тобто якщо виключити вплив генетичних чинників або катастроф, стихійних лих тощо, то психологічно здорова людина, найімовірніше, буде здорова і фізично. В даний час існує досить розроблений напрям – психосоматична медицина, яка розглядає механізми впливу психіки на тілесні функції, систематизує психосоматичні розлади, визначає методи їх профілактики і лікування. Можна спостерігати тенденцію розширення спектру психосоматичних захворювань, тобто у міру розвитку науки виявляється психічна обумовленість все більшої кількості захворювань. Психологічне здоров'я можна описати як систему, що містить аксиологічний, інструментальний і потребово-мотиваційний компоненти. При цьому аксиологічний компонент змістовно представлений цінностями власного «Я» людини і цінностями «Я» інших людей. Йому відповідає як абсолютне прийняття саме себе при досить повному знанні себе, так і прийняття інших людей незалежно від статі, віку, культурних особливостей тощо. Безумовною передумовою цього є особова цілісність, а також уміння прийняти свій «темний початок» і вступити з ним в діалог. Крім того, необхідними якостями є уміння розгледіти в кожному з тих, що оточують «світлий початок», навіть якщо він не відразу помітний, по можливості взаємодіяти саме з цим «світлим початком» і дати право на існування «темному початку» в іншому індивідуумові так само, як і в собі. Інструментальний компонент передбачає володіння людиною рефлексією як засобом самопізнання, здатністю концентрувати свою свідомість на собі, своєму внутрішньому світі і своєму місці у взаєминах з іншими. Йому відповідає уміння людини розуміти і описувати свої емоційні стани і стани інших людей, можливість вільного і відкритого прояву відчуттів без спричинення шкоди іншим, усвідомлення причин і наслідків як своєї поведінки, так і поведінки оточуюючих. Потребово-мотивацйний компонент визначає наявність у людини потреби в саморозвитку. Це означає, що людина стає суб'єктом своєї життєдіяльності, має внутрішнє джерело активності, виступаючим двигуном її розвитку. Вона повністю приймає відповідальність за свій розвиток і стає автором власної біографії. Одна з найважливіших характеристик психологічно здорової людини – це стресозмінність: пошук у важкій ситуації сил в самому собі і як наслідок цього позитивні самозміни. Відповідно провідною тенденцією становлення психологічного здоров'я в онтогенезі можна назвати поступовий розвиток у дитини здатності до стресозмінності.

Останнім часом, як стверджують О.Кочерга та О.Васильєв, гармонія душі й тіла порушується внаслідок дії негативних чинників, зокрема, таких, як:

1. стан на межі норма – патологія;

2. негаразди у родинних взаєминах;

3. вплив авторитарного вчителя;

4. дитячі страхи;

5. порушення психогігієнічних основ навчального процесу;

6. порушення оптимумів навчальної діяльності;

7. порушення гармонії творчих здібностей;

8. гіподинамія;

9. недостатній рівень енергопотенціалу.

Критеріями психічного здоров´я людини є: - адекватний до віку рівень зрілості пізнавальної, емоційно-почуттєвої та вольової сфер особистості; - здатність керувати своєю поведінкою; - здатність вибирати життєві цілі та розумно планувати їхнє досягнення; - особистісний та соціальний оптимізм; - задоволення від діяльності, особистого й суспільного життя, спілкування, споглядання картин природи; - розуміння прекрасного, комічного й трагічного; - відповідність суб´єктивних образів об´єктам, що їх відображають, а характеру реакції – зовнішнім подразникам; - здебільшого стабільний позитивний настрій; - адаптивність у мікросоціальних відносинах; - відчуття щастя тощо.