88. Трансперсональна психотерапія. Використання техніки "вільного дихання" в роботі практичного психолога.

Трансперсональна психотерапія прагне до інтеграції фізичних, емоційних, ментальних і духовних аспектів людського існування, включаючи класичні цілі нормального здорового функціонування. Передбачається, що трансперсональні переживання мають терапевтичні можливості, і духовні проблеми трактуються з психологічної точки зору.

Окрім успішного використання традиційної терапевтичної техніки, трансперсональні терапевти застосовують методи, узяті з духовних дисциплін, таких, як медитація і вправи розуму.

Свідомість в трансперсональній терапії виступає і як інструмент, і як об'єкт зміни. Мета роботи полягає не лише в зміні поведінки і змісту свідомості, але і в розвитку розуміння самої свідомості як контексту переживання. У ідеалі трансперсональний підхід прагне пробудити людину від трансу загальноприйнятого існування, що подовжує ілюзії.

Практично усі варіанти Т. п. включають 3 основні етапи:

1) обговорення з пацієнтом трансперсональних феноменів і їх значущості в житті конкретної людини з метою знецінення його проблем, зниження гостроти актуальних переживань, досягнення іншого способу розуміння ситуації шляхом перемикання фокусу уваги хворого на вищі, духовні категорії;

2) використання різних технічних прийомів, що забезпечують виникнення змінених станів свідомості, з метою переживання специфічних, на думку Грофа, "трансперсональних феноменів". Змінені стани свідомості в практиці Т. п. можуть бути досягнуті за допомогою галюциногенів(мескаліну, ЛСД і її аналогів, кетаміну, ефедрину), спеціальної дихальної техніки, різних прийомів медитації, візуалізації абстрактних понять. Цей етап є основним, оскільки саме він створює умови для переживання трансперсонального досвіду і реалізації оздоровчого потенціалу трансперсональних феноменів;

3) усвідомлення проблем на основі трансперсонального досвіду, отриманого на перших 2 етапах Т. п., і вибір нових поведінкових патернів. Цей етап Т. п. реалізується в процесі спілкування з психотерапевтом і психологом, рідше - у взаємодіях групи пацієнтів, що проходять одночасно Т. п., Вирішення проблем через усвідомлення на цьому рівні істотно відрізняється від процесу усвідомлення в динамічній психотерапії.

Техніка "вільного дихання"

Ребефінг (від англ. rebirthing – повторне народження) – це метод зв’язаного і вільного дихання, розроблений Леонардом Орром у 70-х роках на базі стародавніх технік дихання країн сходу. Ребефінг був офіційно визнаний як високоефективна психотерапевтична і загальнооздоровча техніка у 1974 році. Дана техніка, являє собою природній метод самодопомоги, який дозволяє позбутись шкідливих звичок, неприємних спогадів, негативних емоцій, поганих думок, страхів, фобій, забутих образ дитинства, які можуть заважають людині жити навіть у похилому віці. В результаті звільнення від вище перерахованих проблем, у людини з’являється натхнення, життєва сила, яка допомагає досягати цілі, мрії, бажання. Вивільнений потенціал енергії, сприяє підняттю успішності у навчанні, ефективній самореалізації, у покращенні стану здоров’я, налагодженні гарних відносин із оточуючими людьми. Сам процес дихання позитивно впливає на самопочуття людини, на її імунітет, емоційний стан. Людина стає врівноважена, уважна, впевнена у собі. Також, Ребефінг дозволяє навчитись долати стресові ситуації та розвивати творчі здібності. Метод особливо корисний людям які важко народжувались, чи народжувались не природнім шляхом, через Кесарів розтин. Результати є стабільним та не потребують постійної підтримки.