Структура соціальної адаптації сім′ї

(за М.Галагузовою)

Соціальна адаптація

Соціально-економічна адаптація		Соціально-психологічна адаптація		Соціокультурна адаптація
Матеріальне становище сім′ї		Психологічний клімат сім′ї		Загальна культура сім′ї
		Ситуативно-рольова адаптація

Соціально-економічний статус характеризує матеріальне становище сім′ї, тобто рівень прибутків сім′ї, житлові умови, предметне оточення, соціально-демографічні характеристики її членів. Проявляється у трьох рівнях – високому, середньому, низькому. Якщо прибутки низькі і т.ін., то сім′я бідна, соціально-економічний статус – низький; якщо матеріальний стан відповідає мінімальним нормам – сім′я малозабезпечена, соціально-економічний статус – середній; високий рівень прибутків і якість житлових умов (у 2 рази вище від соціальних норм) – матеріально забезпечена сім′я, високий соціально-економічний статус.

Показниками стану психологічного клімату сім′ї є ступінь емоційного комфорту; рівень тривожності; ступінь взаєморозуміння, поваги, підтримки, допомоги, співпереживання і взаємовплив; місце проведення дозвілля (у сім′ї чи поза нею), відкритість сім′ї у взаємовідносинах з найближчим оточенням. Виділяють сприятливий і несприятливий психологічний клімат, а також проміжний стан сім′ї.

Соціокультурна адаптація залежить від рівня освіти дорослих членів сім′ї, який є визначальним у вихованні дітей, а також визначає побутову й поведінкову культуру членів сім′ї. Рівень культури сім′ї буває високий (сімейні традиції, широке коло інтересів, раціонально організований побут, дозвілля, всебічний розвиток членів сім′ї), низький (нерозвиненість духовних потреб сім′ї, неорганізований побут, порушення моральної регуляції поведінки), середній (сім′я усвідомлює прогалини в багатьох компонентах, але проявляє активність у їх подоланні).

Ситуативно-рольова адаптація пов′язана з відношенням до дитини в сім′ї. Конструктивне ставлення до розв’язання проблем дитини засвідчує про високий статус, акцентуація на проблемах дитини є показником середнього статусу, а негативне ставлення до дитини, низька культура й активність сім′ї характеризують низький соціальний статус сім′ї.

На основі аналізу структурних і функціональних характеристик сім’ї, індивідуальних особливостей її членів, можна визначити структурно-функціональний тип сім’ї і водночас робити висновки про рівень її соціальної адаптації у суспільстві.

Типологія сімей

У психолого-педагогічній та соціологічній літературі висвітлені різноманітні підходи до типології сімей, побудовані на різних засадах, за різними критеріями, ознаками тощо.

Комплексною з погляду завдань діяльності соціального педагога є типологія сімей, розроблена М.Галагузовою та ін., в основі якої - рівень соціальної адаптації сім’ї від високого до середнього, низького та вкрай низького: благонадійні сім′ї, сім′ї групи ризику, неблагонадійні сім′ї, асоціальні [59, с.175].

Благонадійна сім′я успішно виконує функції, практично не потребує підтримки соціального педагога, швидко адаптується до потреб дитини і успішно вирішує виховні проблеми.

Сім′я групи ризику характеризується наявністю деяких відхилень від норм (неповна сім′я, малозабезпечена сім′я і т.ін.), напруженням сил у вирішенні проблем виховання дитини. З суб′єктивних чи об′єктивних причин соціальне функціонування такої сім′ї ускладнене. Соціальний педагог спостерігає за станом сім′ї, за дезадаптаційними факторами, які в ній наявні, в разі необхідності приходить на допомогу.

Неблагонадійна сім′я, маючи низький соціальний статус в певній сфері життєдіяльності чи в кількох одночасно, не виконує належно своїх функцій, її адаптаційні здібності суттєво знижені, сімейне виховання дитини відбувається зі значними труднощами, повільно та малорезультативно.

Стан асоціальної сім′ї потребує докорінних змін. Аморальна поведінка батьків, протиправний спосіб життя, житлово-побутові умови не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, вихованням дітей, як правило, ніхто не займається, діти часто стають жертвами насилля батьків тощо. Робота соціального педагога з такою сім′єю ведеться у співпраці з правоохоронними органами, а також з органами опіки.

Основою класифікації, запропонованої А.Капською, виступають функції сім’ї:

1) залежно від виконання матеріально-економічної функції сім’ї класифікують за:

- рівнем матеріальної забезпеченості – бідні, малозабезпечені, забезпечені, багаті;

- професійною належністю, освітнім рівнем, віком, ставленням до релігії, за особливими умовами життя – сім’ї робітників, службовців, акторів, учителів, студентські, сім’ї неповнолітніх, мусульман, моряків, спортсменів тощо;

2) залежно від виконання житлово-побутової функції, за складом розрізняють сім’ї повні, прості нуклеарні, складні, великі;

3) залежно від виконання демографічної функції розрізняють:

- за кількістю дітей у сім’ї - інфертильні, однодітні, малодітні, багатодітні;

- однорідністю соціального складу – однорядні, різнорядні;

- тривалістю подружнього життя – сім’ї молодят (до 1 року), сім’ї від 1 до 3 років подружнього життя, 3-5, 5-10, 10-20, 20-25, 25-30, сім’ї з тривалістю подружнього життя більше 30 років;

4) залежно від виконання комунікативної функції:

- за типом керівництва – гелітарні (рівноправні, демократичні), авторитарні;

- типом юридичних взаємостосунків – побудовані на шлюбних стосунках; позашлюбні; оформлені юридично, але проживають окремо;

- юридичними взаємостосунками батьків і дітей – чоловік і жінка живуть разом з дітьми; чоловік і (або) жінка мали дітей до вступу в шлюб, зведені діти; усиновлені діти; опікунські сім’ї;

- якістю емоційно-психологічних взаємостосунків у сім’ї – гармонійні, конфліктні, емоційно неврівноважені;

- сім’ї зі специфічними проблемами – сім’ї з психічними та фізичними захворюваннями; сім’ї правопорушників, алкоголіків, наркоманів, хворих на СНІД; сім’ї зі схильністю до суїциду; сім’ї інвалідів;

5) залежно від виконання виховної функції виділяють сім’ї – благополучні, неблагополучні, сім’ї групи ризику.