6. Вплив життєвого циклу товару на операційну стратегію.

Кожному етапу ЖЦТ відповідає певна стратегія товаровиробника.

Від моменту зародження ідеї про товар і до запуску його у виробництво величезне значення і зміст роботи маркетингової служби підприємства полягають у тому, щоб постійно підживлювати просування товару різноманітною ринковою інформацією.

Стадія життєвого циклу суттєво впливає не тільки на вибір та коректування стратегії діяльності і, але, в свою чергу, на способи та процедури розробки та вдосконалення виробу. Так, на стадії росту домінуючими є стратегічні заходи, пов'язані з ре­алізацією в продукті нових технічних принципів; на стадії зрілості -розробки окремих модифікацій виробу; на стадії насичення - скоро­чення виробничих витрат; на стадії спаду - використання можливостей існуючої інфраструктури, скорочення експлуатаційних витрат.

На операційному рівні проектування виробу фокусується на впровадженні процедур та методів, які підвищують ефективність операцій. Наприклад, стандартизація в процесі створення продукту допо­магає підвищити ефективність шляхом скорочення кількості компо­нентів, а також обсягу робіт і часу, необхідного для комплектування виробу.

Після одобрення товару починається етап втілення його на ринок.

Стратегічні і тактичні завдання підприємства полягають у формуванні попиту на товар, який прямо залежить від рівня ціни. Можна встановити високу “престижну” ціну, орієнтуючи покупця на новизну і особливу корисність товару для нього. Можливе встановлення максимально низької ціни для прискорення продажу і розширення ринкового сегменту.

Якщо ця стадія проходить нормально, то саме збільшення попиту на товар веде до росту його продажу і долі ринку, контрольованої виробником.

Для того, щоб максимально розтягнути період швидкого росту ринку, підприємство може використати декілька стратегічних підходів:

. підвищити якість нового товару, надати йому додаткових властивостей,

випустити його нові моделі;

. проникнути в сегменти ринку;

. використати нові канали розподілу;

. переорієнтувати частину реклами з розподілу освідомленості про товар на

стимулювання його придбання;

. своєчасно знизити ціни з метою залучення додаткового числа покупців.

Усі ці підходи можна об’єднати у три напрямки: модифікація ринку, модифікація товару, модифікація комплексу маркетингу.

На стадіі зрілості виробник у повній мірі використовує методи цінової конкуренції, посилює рекламну діяльність, роблячи акцент на масового покупця-консерватора. Необхідний пошук додаткових ринків для нового товару і нових покупців.

Збереження у своїй номенклатурі товару, що вступив у стадію спаду (старіння), може опинится для підприємства надзвичайно накладним. Такий товар може віднімати надто багато часу: він часто потребує коригування ціни і переоцінки товаро-матеріальних запасів. Такі товари підривають рентабельну діяльність сьогодні і ослаблять позиції виробника в майбутньому.

7. Сутність системного підходу до операційного менеджменту.

Представники системного підходу стверджують, що організацію слід розглядати як систему у єдності частин, з яких вона складається та зв’язків з її зовнішнім середовищем. Тільки такий підхід дозволяє отримати цілісне уявлення про сутність управління. Схематично системний підхід до управління можна представити так:

Системний підхід базується на вивченні об`єктів як складних систем, які складаються з окремих елементів з чисельними внутрішніми і зовнішніми зв`язками. Системний підхід дозволяє глибшн вивчити об`єкт, отримати більш повне уявлення про нього, виявити причинно-наслідкові зв`язки між окремими частинами цього об`єкта. Головні особливості сист. підходу - це динамічність, взаємодія, взаємозалежність і взаємозв`язок елементів системи, комплексність, цілісність, співпідпорядкованість, виділення ведучого звена. У самому процесі сист. аналіза можна виділити декілька послідовних етапів. На першому етапі дослідження об`єкт аналізу уявляється як певна система. Для цього спочатку виділяють окремі частини об`єкту, які можуть розглядатися як елементи системи. Окрім цього, на першому етапі аналізу повинна бути сформульована мета розвитку системи, задачі, які вона вирішує, зв`язок з ін. системами, взаємозв`язки між окремими елементами, ф-ціонування кожного елемента і системи в цілому. Основна мета другого етапу сист. а-зу - підбір показників, які здатні дати найбільш повну і якісну оцінку всім без виключення елементам, взаємозв`язкам (внутрішнім і зовнішнім), а також умовам, в яких існує система. На третьому етапі розробляється загальна схема системи, що вивчається. Графічно вона зазвичай представляється у вигляді блочного малюнку, де кожному елементу відповідає певний блок. Увесь наступний, четвертий етап аналізу присвячується побудові у загальному вигляді економіко-математичної моделі системи. При цьому на основі якісного аналізу визначаються математичні форми, коефіцієнти усіх рівнянь і нерівностей системи та параметри обмежень. У результаті за підсумками виконаної роботи буде отримана економіко-математична модель. Останній, п`ятий етап аналізу назив. "робота з моделлю". Його краще робити на ЕОМ у формі діалогу. Шляхом заміни окремих параметрів ек.-матем-ї моделі (коеф-тів, обмежень), які хар-ть ті чи ін. фактори вир-ва, визначають значення ф-ції. Порівняння цих показників з фактичними, плановими та ін. дозволяє оцінити рез-ти госп-ня, вплив факторів на величину результативних показників, визначити джерела та об`єм невикористаних внутрішньогосп-ких резервів. Описаний підхід до аналізу має суттєві переваги у порівнянні з іншими: він забезпечує комплексність і цілеспрямованість дослідження; методологічно обгрунтовану схему пошуку резервів підвищення ефект-ті вир-ва; об`єктивну оцінку рез-тів госп-ня; оперативність, дієвість, обгрунтованість, точність аналізу та його висновків.

8. Особливості та властивості операційної системи.

Операційні системи належать до категорії складних і мають такі характерні особливості:

1. Складаються з великої кількості підсистем і елементів (технічних засобів, програмно-обчислювального та інформаційного забезпечення персоналу, який обслуговує систему під час її функціонування тощо). Залежно від типу і структури побудови операційної системи мають складні мережі передачі інформації.

2. Вирішують комплекс різноманітних функціональних завдань,

зокрема:

• управління підготовкою виробництва;

• техніко-економічне забезпечення;

• оперативне управління виробництвом;

• управління кадрами;

• управління фінансами;

• управління інноваціями тощо.

3. Схема підпорядкованості ланок операційних систем здебільшого ієрархічна, тобто в системі існують верхні, нижні й середні ланки.

4. Мають загальну мету: створення продукції та одночасне представлення її на ринку споживачів.

5. Існування “зони обслуговування”, чи сегмента ринку, для кожної операційної системи.

6. Залежність показників функціональної ефективності від структури операційної системи і технології її функціонування.

До властивостей операційних систем належать:

• нестандартність окремих параметрів системи і стохастичність їх поведінки (тобто випадкову або ймовірну природу, що не дає змоги точно передбачити процеси і зміни); унікальність і непередбачуваність поведінки системи в конкретних умовах і водночас наявність у ній граничних можливостей, що визначаються ресурсами;

• здатність змінювати свою структуру та формувати варіанти поведінки;

• здатність протистояти ентропійним (тим, що руйнують систему) тенденціям;

• здатність адаптуватися до умов, що змінюються;

• здатність і прагнення до цілеутворення, тобто формування цілей

усередині системи.

Розглянуті особливості та властивості операційних систем потребують особливого підходу при дослідженні їх функціонування, проектування і модернізації.