5. Зміст теми заняття.
Основне стратегічне завдання діяльності системи охорони здоров'я - збереження і зміцнення здоров'я населення і поліпшення якості медичної допомоги, розробка конкретних лікувальних і профілактичних заходів, форм і методів роботи окремих спеціалізованих служб не можливі без знання основних характеристик, тенденцій і закономірностей стану здоров'я.
Вивчення здоров'я населення і вплив на нього соціальних чинників - найважливіший складник соціальної медицини. Всесвітня організація охорони здоров'я визначає поняття здоров'я як :" Здоров'я - це стан повного соціального, біологічного і психічного благополуччя, коли функції усіх органів і систем урівноважені з довкіллям, відсутні захворювання, хворобливі стани і фізичні дефекти".
У світовій практиці прийнято використовувати комплексний підхід визначення поняття" здоров'я" населення. Під цим поняттям мають на увазі умовне статистичне поняття, яке характеризується комплексом показників, :
демографічних (народжуваність, смертність, середньоочікуванна тривалість життя)
фізичного розвитку (морфофункционального і біологічного розвитку, гармонії)
захворюваності (загальною, інфекційною, госпітальною та ін.)
інвалідності (первинною і загальною)
донозологичних станів (імунітет, активність ферментів та ін.)
У формуванні рівня здоров'я населення велику роль грають чинники ризику, умовно їх можливо розділити на эндо- і екзогенні.
З класифікації Роббинса, чинники, які впливають на здоров'я, можна розділити на 4 великих групи:
спосіб життя(куріння, неправильне харчування, зловживання алкоголем, професійні шкідливості, стреси, гіподинамія, погані побутові умови, наркотики, неповна або багатодітна сім'я, гіперурбанізація)
стан довкілля(забруднення повітря, води, їжі, грунту, рівень радіації, електромагнітні поля)
біологічні чинники(спадковість, конституція, стать, вік)
медичні чинники(щеплення проти ифекций, медичні огляди, якісне лікування)
Спосіб життя у свою чергу формується з наступних складових: А. рівень життя(структури, рівня матеріальної забезпеченості у розрахунку на одну людину), Б. якість життя(розраховані параметри, які характеризують міру матеріальної забезпеченості людини), В. стиль життя(психологічні, індивідуальні особливості поведінки), Г. устрій життя(національний, громадський порядок, побут, культура).
Найголовнішим напрямом зусиль із збереження і зміцнення здоров'я населення є поліпшення способу життя людей і стан довкілля.
Починаючи з середини 60-х років, розвинені країни світу почали застосовувати комплексний показник - коефіцієнт життєстійкості населення, який визначається з обліком:
середньоочікуемої тривалості життя;
дитячої смертності;
якості продуктів харчування;
бюджетних витрат на соціальні, медичні і екологічні програми.
Критичне значення цього коефіцієнта знаходиться на рівні 1 балу, максимальне - 5 балів. Країн, які мали б максимальний коефіцієнт життєстійкості виявлено не було, коефіцієнт на рівні чотирьох балів мали Швеція, Бельгія, Люксембург, на рівні трьох балів - США, Японія. Коефіцієнт життєстійкості України складає 1,4.
Вивчення популяційного здоров'я населення грунтується на багаточисельних джерелах, основними з яких є :
офіційні звіти лікувально-профілактичних закладів і органів охорони здоров'я, соціального забезпечення, РАГСу та статистичних органів;
спеціально організований облік випадків захворюваності і смертності в лікувально-профілактичних закладах окремих зон спостереження - проспективні дослідження;
ретроспективна інформація облікових документів лікувально-профілактичних закладів за минулий період часу;
- анкетування населення;
дані лікарських оглядів;
дані лабораторних і інструментальних досліджень;
результати математичного моделювання.
Загальні тенденції за основними показниками здоров'я населення України на сучасному етапі:
демографічна ситуація: урбанізація, постаріння населення, зміна структури смертності і зменшення середньоочікованої тривалості життя;
захворюваність населення : утворився неепідемічний тип патології, збільшився рівень деяких захворювань, а саме неепідемічних. ендокринних, алергічних, виросла частота окремих інфекційних(туберкульоз, дифтерія, гепатит, ВІЛ-інфекція та ін.);
фізичний розвиток населення : збільшилося число дітей з дисгармонійним розвитком, зменшується чісельність практично здорових дітей;
інвалідність: збільшився показник первинного виходу на інвалідність;
збільшилася тенденція множинної патології (присутність різних захворювань у одного пацієнта, множинність причин смерті).
Дослідження здоров'я населення дозволяє умовно розділити населення на групи здоров'я :
I (здорові) - особи, які мали 0-1 випадок гострих респіраторних захворювань на рік;
II (практично здорові) - особи з чинниками ризику, преморбідними станами; не більше 2-3 випадків гострих респіраторних захворювань на рік;
III (хворі з компенсованим станом) - особи з хронічними захворюваннями без загострень; 4 і більше випадків гострих респіраторних захворювань на рік;
IV (хворі з субкомпенсованим станом) - особи із загостренням хронічних захворювань протягом року;
V (хворі з декомпенсованим станом) - хронічні хворі у стадії декомпенсації.
Всесвітня організація охорони здоров'я в генеральній стратегії для національних служб охорони здоров'я "Здоров'я для усіх у XXI столітті" визначила критерії, до яких повинні прагнути усі країни. Для України вони мають бути наступними:
повна доступність первинної безкоштовної медико-сатарной допомоги.
відсоток валового національного продукту, який витрачають на охорону здоров`я(має бути 7-8%)
позитивний природний приріст населення в усіх областях.
відсоток дітей, які народжуються з масою тіла 2500 грамів і менше (має бути не більше 3,5%).
рівень смертності немовлят (не повинен перевищувати 9 на 1000 живонароджених).
середня тривалість життя від народження (має бути не менше 75 років).